71289 (611911), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Безумовно, однозначно визначити поняття культури, як і особистості, дуже важко. “Культурні витоки людини лише частково можуть бути визначеними і раціоналізованими, — писав М. Бердяєв. — Таємницю особистості, її одиничність ніхто не може зрозуміти до кінця. Особистість людини є більш таємничою, ніж світ. Вона, фактично, і є цілий світ” [6, 11].

Філософський аспект культури розкриває таке означення: “поняття культури виражає усвідомлення” людиною своєї самостійної ролі у реальному світі, тільки йому притаманної активності, яка не зводиться до дії ні природних, ні божественних сил, що означає народження “культу самої людини, який прийшов на зміну усіх інших культів древності”.

У соціології культура визначається як сукупність способів і методів людської діяльності (матеріальної та духовної), що об’єктивно втілені у предметах, матеріальних носіях (засобах праці, знаках), що передаються наступним поколінням. У цьому означенні висвітлюється діяльна сторона культури. Соціальна природа культури: «культура — це сукупність соціальних норм і цінностей, що склалися історично і притаманні конкретній суспільній системі» [12].

У теорії педагогіки культура як результат досвіду всього існування людства, що передається з покоління у покоління і засвоюється у процесі навчання, містить у собі суспільні правила і норми поведінки, спілкування, прояву емоцій і почуттів, стереотипи мислення, нормативи практичної діяльності. З них позицій освіта являє собою рух по спіралі, що розширюється, “рано чи пізно кожна людина повинна пройти той шлях досягнення досконалості, по якому рухається людство”(Є. Лессинг). “Молодість завжди повинна починатися здалеку і, як кожна окрема особистість, вона мусить пройти через усі епохи світової культури” (Гете). Російський педагог Ю.Сенько вважає, що змістовну основу навчання і виховання повинна складати не тільки “стала” культура соціуму, але й культура, що містить власний життєвий досвід.

[29, 19 - 20].

Я. Щепанський дав дуже змістовне означення культури як цілісної системи ідей і цінностей: “Існують певні ідеї, що передаються із поколінь у покоління. З цими ідеями пов’язані системи цінностей. Вони, у свою чергу, визначають поведінку і діяльність індивідів і груп, їх способи мислення, сприйняття. Увесь цей комплекс називається культурою”[12, 50]. Це означає окреслює такі основні компоненти культури, як знання, духовні цінності, способи мислення, норми поведінки. В.Сухомлинський зазначає, що для багатьох визначень поняття культури є характерними спільні складові такі, як релігія, ментальність наука, мистецтво, освіта, побут, матеріальний добробут тощо [32,14].

Таким чином, аналіз визначень феномену культури з позицій педагогічної науки дозволяє виділити систему загальнокультурних якостей особистості, що стосується узагальнених зв’язків між людьми, між людиною і навколишнім середовищем. Це — гуманізм, соціальна справедливість, свобода, неприйняття насильства в будь-яких його формах, усвідомленість цінності прогресивного розвитку, а до числа цінностей вищого порядку, від яких залежить саме існування людського роду належить дбайливе ставлення до природних ресурсів збереження духовних скарб, повага до історичних традицій.

Педагогічний вплив направлений на розвиток культури студентів. Структуру системи якостей культури особистості зобразимо на рис. 1.

Історична наука трактує поняття “культура ” як сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства, що проявляються у засобах виробництва, науці, мистецтві, освіті, у громадських нормах і суспільних цінностях у кожному історичному періоді розвитку суспільства [12].

Культурологія визначає культуру через сутність людського буття, як засіб творчої самореалізації людини через розуміння сенсу буття прагнення до розкриття і затвердження сутності людського життя, що, як загальновизнані і розповсюджені норми, загалом містить елементи створеного людиною світу. Це – знання, норми, стереотипи і розповсюджені зразки поведінки, навики, традиції, механізми соціальної взаємодії, а також соціальні інститути, що їх зберігають і розповсюджують [16].

Звідси впливає головна соціальна функція культури — опосередкування зв’язку суспільства і громадянина. Завдяки цьому культура – важлива функціональна підсистема суспільства.

Будь-яка культура включає складний комплекс цінностей, переконань, очікувань і звичаїв. Кожна цінність народжує багатство переконань, очікувань, звичаїв, їх сукупність називається система цінностей.

Антропологи та психологи класифікують цінності на основі релігійних і емоційних факторів. Т. Шибутані розділяє цінності на позитивні та негативні. М. Рокіш – на “цільові” (“абсолютні”) та інструментальні.

Можна класифікувати цінності в залежності від їх важливості для культури на первинні, вторинні та третинні, кожна із яких може бути або позитивною або негативною.

Цінність представляється як база для вирішування індивіда. Вона говорить йому про те, задля чого йому варто жити, боротися і навіть помирати. Оскільки цінність так важлива, тоді необхідно впливати і на інших, щоб вони прийняли цю цінність як ціль і як бажаний кінцевий стан життя. Цінність, таким чином, стає стандартом суджень людини, про свої власні дії і про дії інших.

Цінності – це стандарти, за допомогою яких індивід приймає рішення про відносини:

1. із самим собою;

2. з іншими людьми;

3. із природою;

4. з Богом, який вважається, допомагає досягнути спасіння;

5. з машинами, які створюють необхідні йому засоби для життя.

Часто ототожнюють культурні цінності з потребами людської природи. Біологічні інститути заставляють людину шукати їжу, гроші і полового задоволення. Ці намагання - невід’ємний елемент людської природи, а не системи цінностей. Більше того, цінності інколи нав’язуються культурою для “придушення” людської природи, якщо її прояв загрожує мирному життю суспільства.

Цінності, позитивні в одній культурі можуть бути негативними в іншій. Тих, хто бореться за позитивні цінності, носії культури проголошують героями, про них складають історії, твори, легенди, пісні. Тих, хто бореться за негативні цінності – зневажають для того, щоб вберегти молодь від їх наслідування.

В кожній культурі існують зовсім не багато первинних цінностей, із яких народжуються тисячі переконань, очікувань і звичаїв і які відрізняються цю культуру від інших. Наприклад, для народів Азії та Африки індивідуальна свобода і збереження демократії – первинні цінності в західних культурах і американців – не важливі. Існує багато прикладів, коли люди легко відмовляються від індивідуальної свободи і демократичного способу життя на користь диктаторів і автократичних режимів. Можливо, що демократія, як порядок, де рішення приймаються більшістю після вільного обговорення питань всіма заінтересованими партіями, не має змісту для людей деяких культур.

Хоча існує багато національних і особистих цінностей, які змінюються достатньо часто, проте цінності, що усвоюються через традицію, змінити важко. Такі зміни можуть відбутися із вторинними, а не первинними цінностями і являються результатом ефективних комунікаційних прийомів. Первинні цінності як східних, так і західних народів не змінювалися століттями.

Будь-які зміни, що відбуваються в країні можливі лише в рамках культури. Лідери реінтерпритують давні ідеї, пристосувавши їх до вимог моменту часу. Вони як дуже ефективні комунікатори зуміли – кожен в своїй культурній обстановці – подіяти на поведінку своїх народів. Використовуючи свої комунікаційні можливості, лідер вправі добитися трансформації негативних цінностей в позитивні (чи навпаки) на базі існуючої системи. Іноді нові, ніби то, культурні цінності стають старими, але лише отримали від свого контексту нове значення із-за зміни потреби і часу. Так, в багатьох азіатських культурах велика цінність надається потомству. І коли в такі культури приходять нові сучасні лідери, котрі підкреслюють необхідність контролю над ростом населення, тоді із уст правителів Індії лунають рядки із Вед: “Чотири сини настільки ж корисні як і одне озеро, чотири озера настільки ж корисні, як і одне дерево, тому чому б не виростити дерево замість того, щоб народжувати сина?”

Навіть в різних культурних комплексах можна зустріти схожі цінності і переконання. В таких випадках культури можуть впливати один на одного в областях, що регулюються схожими цінностями, переконаннями, очікуваннями і звичками.

Інколи народ може зневіритися в своїх цінностях і намагатися звертатися до інших систем – до тих, котрі, на їх думку витримали перевірку часом. Молоде покоління Заходу, зневірившись у своїх власних системах цінностей, намагатиметься тепер розібратися в цінностях Сходу, африканських культур. Відповідно дуже багато молодих людей знають про культури інших народів більше, ніж представники молоді цих інших народів. Наприклад, люди з Сходу, особливо молодь, зневірившись власними невдачами в досягненні матеріального блага, звинувачують в цьому традиційні системи цінностей. Вони починають переймати західні цінності, але лише ті, які впливають один на одного, дуже схожі, тому вони можуть прийматися без значних руйнувань в інснуючих системах.

Європейські та американські культури впливали один на одного на протязі багатьох століть. Азіатські та тихоокеанські культури знаходились в культурному контакті близько двох тисячоліть.

Коли люди прийняли певні цінності і переконання, вони очікують, що речі навколо їх будуть відбуватися певним очікуваним порядком. А, якщо будь-чия поведінка не відповідає очікуванням, носій цих очікувань зазнає культурний шок. Очікування – це проектування в майбутнє культурних переконань. Очікування, можливо, важливіший після цінностей фактор, що впливає на міжкультурну комунікацію. Ігнорування цінностей, переконаннями і звичаями іншої культури породжує неправдиві очікування, і в кінцевому рахунку призведе до зриву комунікації між представниками двох культур.

Культурні звичаї – важливі аспекти комунікації, і будь-хто, хто не знає звичаїв автоматично закриває двері між собою і своєю аудиторією. Наприклад, точність і влучність важливі в західних культурах; повага чужого часу тут ознака хороших манер. Але це не в звичаї багатьох азіатських культур.

Популярні міжкультурні комунікатори – це ті, хто прямує культурними звичаями своїх аудиторій.

Будь-яка цінність не однаково важлива для всіх. Вона може мати первинну важливість для одного народу і вторинну важливість для іншого народу, чи взагалі не мати важливості для третього народу, третьої культури. У відповідності з цим цінності можуть бути класифіковані на цінності первинні, вторинні, третинні і незначні для народів основних культур. Цінності мають безпосереднє відношення до комунікації. Вони породжують переконання і очікування, а очікування відіграють велику роль у міжкультурній комунцікації. Коли спілкуються представники різних культур, взаєморозуміння може не наступити, якщо вони не знають завчасно очікування один одного.

Знання власних цінностей і очікувань допомагає зрозуміти: чому комунікація відбувається саме так, а не інакше.

Згідно літературного джерела [30] представимо систему класифікації цінностей, де умовними позначеннями виступають: З – західні культури; С – східні культури; Ч – чорні культури Америки; А – африканські культури; М – мусульманські культури.

	Первинні	Вторинні	Третинні	Не суттєві
Індивідуальність	З	Ч	С	М
Материнство	ЧС	МЗ	-	-
Ієрархія	ЗСМА	Ч	-	-
Мужність	ЧМЗСА	-	-	-
Сила	СА	МЧ	З	-
Мир	С	Ч	ЗА	М
Гроші	ЗАЧ	М	С	-
Скромність	С	ЧАМ	-	З
Пунктуальність	З	Ч	МС	А
Спасіння	З	М	-	СЧА
Карма	С	-	-	МЗЧА
Першість	З	Ч	-	САМ
Агресивність	ЗЧ	М	АС	-
Колективна відповідальність	САМ	Ч	-	З
Повага до старших	САМ	Ч	-	З
Повага до молоді	З	МАЧС	-	-
Гостинність	СА	Ч	-	З
Наслідуване майно	С	-	МАЧЗ	-
Зберігання середовища	С	ЧА	З	М
Колір шкіри	СЗЧ	М	-	А
Святість обробленої землі	С	А	-	ЧМЗ
Рівність жінок	З	СЧ	А	М
Людська гідність	ЗЧ	САМ	-	-
Патріотизм	ЧМАС	З	-	-
Релігія	ЗЧМАС	-	-	-
Авторитаризм	СМА	ЗЧ	-	-
Освіта	ЗЧ	САМ	-	-

Ентоцентризм, можливо велика перепона в міжкультурній взаємодії. Більшість людей роблять судження про чужі культурні цінності, використовуючи в якості стандарту власні. Даний тип цінностного судження називають етноцентризмом. Етноцентричні комунікатори не усвідомлюють, що люди розвивають свою культуру для того, щоб зробити осмисленним своє власне життя і встановлювати порядок в своїх власних суспільствах.

Характеристики

Список файлов курсовой работы