37448 (607111)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Кафедра кримінального процесу та криміналістики

Курсова робота

на тему: «Тактика пред’явлення для впізнання живих осіб»

Виконала:

студентка групи ЮРД-52з

Кіт Олена Юріївна

Львів

2011

План

Вступ

1. Поняття, значення та види пред'явлення для впізнання

2. Підготовка до пред'явлення для впізнання живих осіб

3. Тактика пред'явлення для впізнання окремих об'єктів

4. Пред'явлення для впізнання у судовому слідстві

5. Фіксація ходу і результатів пред'явлення для впізнання

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Виконання завдань судочинства багато в чому залежить від вмілого проведення слідчих і судових дій. Тому можна впевнено говорити про безпосередній і суттєвий вплив на ефективність розслідування злочинів широкого і правильного застосування розроблених криміналістикою тактичних прийомів і рекомендацій по проведенню окремих слідчих і судових дій, а також необхідність використання в ході їх проведення накопиченого практичного досвіду спеціалістів і сучасних досягнень науки і техніки. Безпосередньо це стосується і тактики пред'явлення для впізнання.

Розробці рекомендацій щодо тактики пред'явлення для впізнання присвячені праці вчених Н.Н. Гапановича, А.Я. Гінзбурга, В.І. Коміссарова, Ю.Г. Корухова, Г.І. Кочарова, А.Є. Крикунова, А.Ф. Маєвського, І.І. Когутича, З.Г. Самошиної, П.П. Цвєткова, Є.Ю. Самолаєвої та ін.

Не дивлячись на те, що більшість основоположних праці були опубліковані в 60-70-ті роки ХХ ст., вони не втратили своєї практичної і наукової цінності.

Слід зазначити, що більшість праць, котрі зачіпають питання тактики проведення пред'явлення для впізнання, були написані до внесення змін 13 січня 2000 р. у ст.174 КПК України, що закріпили нові положення його проведення, а саме пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням.

Також необхідно враховувати стан науки і техніки, котрий дає можливість використання в практиці проведення слідчих дій сучасних науково-технічних засобів, зокрема, при фіксації пред'явлення для впізнання і проведенні деяких його видів.

Тому об'єктивні передумови для подальшого дослідження проблеми пред'явлення для впізнання будуть завжди існувати.

Метою курсової роботи є висвітлити питання, пов'язані із тактикою пред'явлення для впізнання як на досудовому, так і в судовому слідстві, розкрити поняття, класифікацію цієї судово-слідчої дії, підготовку до її проведення, тактику пред'явлення для впізнання певних об'єктів, зокрема, і у судовому слідстві, фіксацію ходу і результатів пред'явлення для впізнання.

1. Поняття, значення та види пред'явлення для впізнання

Сутність пред'явлення для впізнання полягає в тому, що попередньо допитана особа (впізнаючий) при пред’явленні їй об'єкта порівнює його з уявним образом і дає показання про те, чи впізнає вона об'єкт, що сприймався раніше за певних обставин, пов'язаних з розслідуваним злочином, а також пояснює, за якими ознаками або обставинами. Таким чином, впізнаючий здійснює ототожнення за ідеальним відображенням, результати якого фіксуються в протоколі впізнання. Порядок його проведення регламентований діючим кримінально-процесуальним законодавством.

В Кримінально-процесуальному кодексі України пред'явленню для впізнання присвячені 174, 175,176 і 309 статті. Статті 174-176 встановлюють порядок і умови пред'явлення для впізнання в рамках досудового слідства і містять не тільки відпрацьовані практикою правила його проведення, але і нові положення: з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання проводиться поза візуальним спостереженням того, кого впізнають. Стаття 309 регламентує проведення пред'явлення для впізнання в судовому засіданні [1].

Істотне значення має правильне визначення поняття пред'явлення для впізнання, котре дозволить з'ясувати його зміст і процесуальну природу, відрізнити його від інших слідчих дій. Єдиного загальновизнаного підходу до його розуміння (з погляду існування різних його визначень, наведених в юридичній літературі) не сформувалося, а визначення поняття пред'явлення для впізнання відсутнє в КПК України.

В криміналістичній літературі існує багато визначень пред'явлення для впізнання. Так, Г.І. Кочаров вважав, що пред'явлення для впізнання є слідча дія, мета котрої встановити, чи є об’єкт, що пред'являється, тим самим, котрий особа, що впізнає, спостерігала раніше у зв'язку з фактами, котрі мають відношення до розслідуваної події [9]. В своєму визначенні Г.І. Кочаров вказує тільки мету, одночасно підкреслюючи значимість його результатів в розслідуванні.

П.П. Цветков запропонував визначення, що розглядає пред'явлення для впізнання як «процесуальну слідчу дію, що полягає в пред’явленні свідку чи іншій особі якого-небудь об'єкта з метою його ідентифікації чи встановлення однакової родової приналежності (подібності) з об'єктом, що був раніше предметом спостереження при тих чи інших обставинах». Однак, вказуючи на суб'єкт впізнання, автор не конкретизує його, вказавши тільки «свідка» і не роз'яснюючи, хто є «інші особи». Також автор вносить невизначеність, називаючи обставини, при котрих об'єкт був предметом спостереження, «ті чи інші» [25, 34].

З.Г. Самотина дає наступне визначення: «пред'явлення для впізнання – це складна слідча дія – регламентований кримінально-процесуальним законом комплекс організаційних, пізнавальних і посвідчувальних дій слідчого (і співробітника органу дізнання), що ґрунтується на здатності людини впізнавати за ознаками матеріальні об'єкти, спрямована на встановлення наявності чи відсутності їх тотожності». В даному визначенні коло осіб, що мають право проводити пред'явлення для впізнання, обмежене слідчим і співробітником органу дізнання. Також в ньому відсутня вказівка на суб'єкт, що встановлює «відсутність чи наявність тотожності» пред'явленого «матеріально об'єкта» [21, 34].

На думку Н.Н. Гапановича, пред'явлення для впізнання – «це особлива форма процесуального ототожнення, що полягає в пред'явленні особі не менше трьох подібних (однорідних) об'єктів з метою становлення тотожності об'єкта, що має відношення до розслідуваної в судочинстві події». Автор включає у визначення крім кількісних умов пред'явлення для пізнання (не менше трьох об'єктів) ще і якісні показники (подібність, однорідність), вказуючи на їх важливе процесуальне значення [4, 23].

А.Я. Гінзбург вказує, що пред’явлення для впізнання – це «самостійна процесуальна дія, сутність котрої полягає в ототожненні, або встановленні групової приналежності об'єкта, що раніше спостерігався». Варто погодитися з думкою Є.Ю. Самолаєвої, що називати впізнання «процесуальною дією» не зовсім правильно, оскільки це досить широке поняття крім того, дане визначення є дуже лаконічним для повного відображення його сутності [5, 54].

Пред'явлення для впізнання згідно ст.309 КПК може бути проведено і в суді, називати його тільки слідчою дією, як це роблять багато авторів, на сьогодні недостатньо. Називатися воно повинно – судово-слідчою дією (як це зробив, наприклад, в своїй роботі Н.В. Терзієв).

Як пише Є.Ю. Самолаєвої: пред'явлення для впізнання – це судово-слідча дія, що полягає в ототожненні або встановленні групової приналежності потерпілим, свідком, підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним об'єкта, що раніше сприймався цією особою, за його розумовим відображенням на основі зорових, нюхових, слухових чи інших відчуттів і будь-якого їх поєднання. Проте пред'явлення для впізнання полягає перш за все в пред'явленні певного об'єкта; ототожнення або встановлення групової приналежності з об'єктом, що раніше спостерігався, є метою даної судово-слідчої дії [20, 51].

Варто погодитися з Когутичем І.І., на думку котрого, пред'явлення для впізнання – це судово-слідча дія, яка полягає в пред'явленні особі будь-якого об'єкта з метою його ототожнення або встановлення групової спільності з об'єктом, котрий раніше спостерігався цією особою у зв'язку з обставинами, що мають значення для кримінальної справи [8, 32].

Мета цієї дії полягає в тому, щоб встановити, чи є об'єкт тим самим, котрий сприймала раніше особа, що впізнає, у зв’язку з подією, що має значення до розслідуваної справи, чи ні. Таким чином, шляхом пред'явлення для впізнання можуть бути одержані докази по справі. Завдання пред'явлення для впізнання можуть трактуватися ширше. Так, шляхом пред'явлення для впізнання перевіряються показання потерпілих, свідків, обвинувачених, підозрюваних, перевіряється обґрунтованість припущення, підозри у вчиненні злочину тією чи іншою особою, результати огляду, обшуку, інших слідчих дій. Оскільки на початку розслідування походження різних фактів і характер причинного зв’язку між ними пояснюється з припущенням, завданням пред'явлення для впізнання може бути і перевірка тих чи інших слідчих версій. Результати пред'явлення для впізнання можуть бути використані для встановлення деяких обставин вчиненого злочину, а також для викриття неправдивих показань.

Деякі вчені вбачають завдання впізнання лише у встановленні наявності тотожності об'єктів. Багатьма вченими висловлюються різні думки щодо цілі впізнання. Одні вважають, що ціль впізнання – встановлення тотожності, інші – групової приналежності. На думку П.П. Цветкова, неможливість трактувати «встановлення подібності» як одну з цілей впізнання обумовлена тим, що висновок особи, що впізнає, про подібність не може бути достовірним доказом того факту, що перед особою, знаходиться той же об'єкт, котрий він бачив раніше, а не інший лише подібний на нього. Ця можлива недостовірність пояснюється тим, що при подібності об'єктів існує співпадіння лише декількох ознак різних об'єктів. При впізнанні мова повинна йти про встановлення співпадіння або неспівпадіння ознак, що стосується одного об'єкта. Інакше кажучи, метою впізнання повинно бути встановлення тотожності або відмінності, але не подібності.

Автори, котрі вважають, що завдання впізнання (крім ототожнення) – встановлення групової приналежності, стверджують, що встановлення тільки тотожності об'єкта не узгоджується з вимогами об'єктивності розслідування і звужує можливості цієї слідчої дії. Не можна не погодитися з думкою Є.Ю. Самолаєвої, що коли в ході пред'явлення для впізнання впізнаючий порівнює мислений образ, що раніше спостерігав і запам'ятав, з представленими об'єктами, він, як правило, робить наступні висновки: про їх тотожність, подібність чи відмінність. Оскільки ступінь точності показань впізнаю чого може бути різною, вважається недостатнім обмежуватися тільки висновком про впізнання чи невпізнання пред'явленого об'єкта.

Пред'явлення для впізнання розуміють як один із способів ототожнення. Ототожнення, як відомо, може здійснюватися по матеріальним відображенням (сліди, копії і т.д.) і за чуттєво-конкретним образом, що зберігся в пам'яті людини. Впізнання відноситься до ототожнення другого типу, так як в основі його лежить запам'ятовування ознак об'єкта, що спостерігався людиною у зв'язку з вчиненим злочином. Для визначення суті пред'явлення може бути вжитий термін, що використовується в психології – впізнавання. Впізнавання – це ототожнення того, що зараз сприймається, зі сприйнятим раніше. Ступінь впізнавання буде залежати від умов первісного сприйняття об'єкта, від стану і здібностей суб'єкта, що проводить впізнавання, від властивостей пам'яті даної особи, від умов, в котрих проводиться впізнавання, від часу, що пройшов з моменту первинного сприйняття. Залежно від ступеня впізнавання в результаті пред'явлення для впізнання може бути здійснено або суб'єктивне ототожнення (впізнавання одиничного конкретного об'єкта), або тільки встановлення групової приналежності предмета чи подібності людини (віднесення об'єкта до загальної групи), або невпізнавання. Звичайно, що доказове значення одержаних у цих випадках результатів буде різним. Найбільш важливий висновок про індивідуальну тотожність. Встановлення групової приналежності зазвичай має лише орієнтуюче значення. В психології розрізняють два види впізнавання – симультанне і сукцесивне. Симультанне впізнавання – це впізнавання в результаті миттєвого співпадіння образу людини, що зберігся в пам'яті впізнаючого, і того, що сприймається ним в момент пред'явлення для впізнання. Сукцесивне впізнавання відбувається шляхом розумового порівняння, відбору, співставлення в пам'яті ознак людини, що збереглися в пам'яті і тих, що сприймаються при впізнанні [8, 642].

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов курсовой работы