37413 (607083)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми роботи. У сучасному українському суспільстві спостерігаються економічні зміни, міняються життєві цінності. Роль подружжя в побуті, а також права та обов'язки визначає матеріальна сторона сімейного життя. Суперечки через майно часто стають причинами розлучень. З кожним роком зростає число судових позовів, з питань розділу спільно нажитого майна. Їх було б менше при існуванні традиції складати договори про розподіл майнових прав та обов'язків. Такі договори поширені в сім'ях з великим достатком, або їх укладають громадяни, реєструючи шлюб з іноземцями.

Адже укладення шлюбного контракту вирішило б багато проблем. У цьому випадку розділ майна при розлученні пройшов би інтелігентно без зайвих витрат сил, а також коштів на адвокатів. Шлюбний договір можна укладати до шлюбу і після вступу до нього. Якщо контракт укладено до шлюбу, він набирає чинності лише у момент реєстрації наречених.

Існує безліч причин, по яких громадяни не укладають майнові договори:

1. Величезна частина населення країни належить до категорії малозабезпечених. У них немає майна, розділ якого може якось ускладнити розірвання шлюбу.

2. Головне – в Україні не прийнято укладати шлюбні договори. Для українців укладення шлюбу засноване на почуттях, коли люблячі люди щадять один одного. У цей період не хочеться навіть вимовляти слово розлучення. А спроби запропонувати підписання договору розцінюються, як бажання отримати вигоду і свідчать про відсутність почуттів, несерйозності намірів і т.д.

3. Багато хто просто не хочуть проходити процедуру укладення шлюбного договору, який підлягає обов'язковому посвідченню у нотаріуса.

4. У шлюб вступають і заможні люди, яким є що ділити, і договір був би найкращим виходом у непростій ситуації із розлученням і розділом. Але і ці люди не вживають заходів із-за власної безграмотності в питаннях шлюбного контракту. Вони взагалі несерйозно ставляться до такої ідеї, вважаючи, що майно потрібно ділити по справедливості, і коли прийде час. Вони не замислюються, що у кожної людини свої поняття справедливості, а під час розлучення навряд чи хтось із подружжя поступиться особистими інтересами заради цього поняття.

Тому з упевненістю можна зазначити, що вищезазначені причини являються основним інструментом такого диспозитивного, багатоваріантного регулювання подружніх майнових відносин як шлюбний договір, що створює актуальність теми роботи.

Ступінь наукової розробки теми. Окремі питання договірних майнових відносин між подружжям у тій чи іншій мірі порушувалися українськими вченими-юристами у цивільно-правових або сімейно-правових монографічних дослідженнях, коментарях до цивільного або сімейного законодавства, навчальній літературі, наукових і прикладних статтях у періодичних виданнях. У деяких публікаціях міститься оглядовий аналіз договірного регулювання майнових відносин подружжя у зарубіжних країнах.

Разом з тим, шлюбний договір, до цих пір потрапляв у поле зору вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів, як правило, тільки у зв'язку з розглядом інших, більш загальних питань цивільного або сімейного права, а не в якості основної теми для науково-правового вивчення. У цій роботі шлюбний договір вперше обраний основним предметом спеціального юридичного дослідження. Тут розглянуто теоретичні правові питання шлюбного договору, узагальнена та проаналізована практика оформлення та посвідчення шлюбних договорів.

До теоретичної основи дослідження відносяться, зокрема, наукові висновки і міркування, що містяться в роботах О. Калітенко, О. Явор, І. Красько, М. Антопольської, І. Жилінкова, М. Брагінського та ін. вчених.

Виявлення правової природи шлюбного договору як цивільно-правового інструменту сімейно-правового регулювання подружніх майнових відносин базується на осмисленні результатів робіт В.В. Витрянского, О.П. Сергєєва, Є. А. Чефранова.

Об'єктом дослідження є відносини подружжя, які виникають з приводу їх спільного майна та його розподілу, а також щодо майнового утримання.

Предметом дослідження є Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України, а також нормативно-правові акти, які визначають порядок укладення шлюбного договору.

Метою дослідження є сприяння правовими засобами зміцненню родини (її майнової складової) шляхом аналізу договірної форми регулювання майнових відносин між подружжям, у якому саме подружжя могло б встановлювати найбільш вигідний їх правовий режим подружнього майна, найкращим чином, з точки зору самого подружжя, визначати майнові відносини один з одним не зводячи особливі подружні відносини до звичайних товарно-грошових відносин між відокремленими і автономно діючими учасниками цивільного обороту.

Зазначена мета досягається вирішенням наступних завдань:

– історичних витоків правового регулювання шлюбного договору в Україні;

– визначенням правової природи шлюбного договору;

– встановленням особливостей суб'єктного складу, предмета та змісту шлюбного договору;

– визначенням структури шлюбного договору;

– виявленням правових підстав зміни та припинення шлюбного договору;

– аналізом підстав недійсності шлюбного договору.

Методологія дослідження.

Поставлені завдання вирішуються за допомогою використання загальних і спеціальних методів теоретичного дослідження. Вивчаються процеси, явища, правовідносини і механізми правового регулювання. Широко використовуються такі методи дослідження як елементарно-теоретичний та структурний аналіз і синтез. Відсутність стійкої практики застосування законодавства в досліджуваній області визначає особливу значущість формально-логічного та історичного методів.

Новизна роботи полягає в розумінні правової природи шлюбного договору як цивільно-правового інструменту сімейно-правового регулювання майнових відносин між подружжям. Наслідком такого розуміння стало виведення про неприпустимість механічного перенесення в сферу договірного регулювання подружніх майнових відносин договірних механізмів і конкретних договорів безпосередньо з цивільного законодавства.

Структура роботи складається із вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаних джерел.

1. Історія правового регулювання шлюбного договору за законами України

Всупереч загальноприйнятій думці, право першості у винаході шлюбного контракту не належить ні сучасній Європі, ні Америці. Цей документ не такий молодий. Тисячі років тому в Стародавній Греції і Римі чоловік і жінка, перш ніж створити сім'ю, оформляли угоду, де описували свої майнові відносини, відразу обговорюючи також і питання спадкоємства в майбутньому спільно нажитого майна [19, с. 784]. Це не вважалося ганебним і така «страховка» була дуже поширена аж до приходу християнства. У наступні часи «священний союз» полягав і регулювався виключно церквою.

В Англії до 1882 р. майно подружжя за «загальним правом» («common law») вважалася належить чоловікові. Навіть те, чим володіла жінка до шлюбу, переходило у власність чоловіка.

Вже в XVII столітті, з розвитком капіталізму в Англії, норми «загального права» зайшли в суперечність з інтересами вищих класів і в 1882 р. англійським парламентом був прийнятий Закон про власність заміжніх жінок. Заміжній жінці було надано право вступати в договори з приводу цієї власності, право заповідати її.

Таким чином, спочатку причиною появи шлюбних контрактів з'явилася потреба вищих класів захистити свій капітал від стороннього втручання.

У нашій країні за раніше діючим шлюбно-сімейним законодавством майнові відносини подружжя регулювалися лише законом. Будь-які угоди з управління та розпорядження спільним майном суперечили закону і були недійсними.

Головною причиною цього було те, що майно подружжя в основному складали предмети споживання (одяг, меблі тощо), тому «ділити», як правило, було нічого. І, крім того, передбачалося, що в сім'ї духовне начало переважає над матеріальним [24, с. 10].

Однак, з розвитком відносин приватної власності ситуація змінилася. З'явилися сім'ї, що володіють значними прибутками, у яких виникла потреба захистити своє багатство, свій капітал.

В Україні укладення шлюбного договору стало можливим після вступу в законну силу після проголошення незалежності в дію Кодексу про шлюб та сім'ю від 14.11. 1991 р. Зокрема, в ст. 27 про право подружжя укладати між собою дозволені законом угоди зазначено, що подружжя може укладати між собою всі дозволені законом майнові угоди. Проте угоди між ними, спрямовані на обмеження майнових прав жінки, чоловіка або дітей, недійсні і не обов’язкові ні для подружжя, ні для третіх осіб[2].

Крім того, визначено, що особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім’ї (шлюбний контракт), в якій передбачено майнові права і обов’язки подружжя. Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України. Порядок укладення шлюбного контракту визначається Кабінетом Міністрів України.

Пізніше, з 01.01. 2004 р. Кодекс про шлюб та сім'ю втратив чинність на підставі Сімейного кодексу України, в якому і на підставі якого здійснюється правове регулювання шлюбного договору.

Отже, можна зазначити, що витоки основ шлюбного договору своїм корінням сягає глибокої давнини, який на той час регулював майнові відносини подружжя. В даний час правове регулювання шлюбного договору в Україні на основі Сімейного кодексу України має велике значення у сімейних відносинах подружжя і регулює майнові права та обов'язки подружжя як батьків.

договір шлюбний

2. Поняття та значення шлюбного договору

Для нас поняття «шлюбний договір» відносно нове, тоді як за кордоном (у європейських країнах, Америці, тощо) він давно успішно застосовується. 23 червня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб і сім'ю України» (далі КпШС), котрим була передбачена можливість укладання шлюбного контракту між особами, які вступають у шлюб. Згідно з цим законом КпШС доповнений ст. 271, якою передбачена можливість укладання шлюбного контракту між особами, що вступають у шлюб. У цій же статті говориться, що порядок укладання шлюбного контракту визначається Кабінетом Міністрів України. Керуючись згаданим законом, Кабінет Міністрів України розробив «Порядок укладання шлюбного контракту», який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 16 червня 1993 р. 15 січня 2003 р. був прийнятий Сімейний кодекс України, в якому передбачена глава 10 – «Шлюбний договір», де детально регулюється порядок його укладання, необхідність у згаданій постанові відпала і вона була скасована. Таким чином, на сьогодні у нашій державі поняття «Шлюбний контракт» змінено на поняття «Шлюбний договір». Порядок укладання шлюбного договору регулюється тільки одним нормативним актом – Сімейним кодексом України, інші законодавчі акти втратили чинність.

Шлюбний договір психологічно не всіма громадянами сприймається позитивно. Вважається, що у шлюб вступають виходячи не з матеріальних, а з особистих обставин, тобто по любові. Але у житті трапляється різне, і один з подружжя, а іноді і обидва жалкують, що своєчасно не визначились з тими чи іншими умовами шлюбних відносин. Тому можна стверджувати, що укладання шлюбного договору – це явище не антиморальне, а цілком соціально-справедливе, його слід застосовувати.

Згідно з міжнародним законодавством і СКУ (ст. 93) шлюбним договором регулюється тільки майнові відносини між подружжям. Особисті відносини цим договором регулюватися не можуть. Це могло б призвести до порушення прав людини[3]. Шлюбним договором не може бути передбачено:

– яке прізвище обере кожен з наречених при реєстрації шлюбу, яке прізвище і ім'я буде надано дітям, які народяться у подружжя;

– пріоритет чоловіка або жінки у вирішенні питань сім'ї, ці питання повинні вирішуватись спільно чоловіком і жінкою;

– обмеження у праві кожного подружжя стосовно навчання і за кінченим того чи іншого навчального закладу;

– обов'язок одного з подружжя щодо прийняття тієї чи іншої віри;

– обов'язок вінчання після реєстрації шлюбу;

– працю на присадибній або дачній ділянці;

– обмеження кількості дітей у подружжя;

– обмеження жінки, яка має дитину (дітей), у праці або громадській діяльності;

– обов'язок жінки (чоловіка) вступати у шлюбні відносини.

Звичайно, насамперед викликає інтерес правова природа шлюбного контракту. З цього приводу в юридичній літературі зазначалося, що сімейне право є самостійною галуззю права, і шлюбний контракт є інститутом шлюбно-правових відносин цієї галузі з ознаками договору про спільну діяльність, а тому на відміну від цивільно-правових відносин суб'єкти (жінки) можуть вступити до шлюбу, не досягнувши громадянської дієздатності, сторонами його можуть бути лише фізичні особи, невиконання цієї угоди може стати підставою для розірвання шлюбу. Наведені аргументи, не є безспірними і такими, що засвідчують абсолютну ізольованість шлюбного контракту від цивільного права.

Останнім часом юридична наука зосередила свою увагу на дослідженні шлюбного контракту як угоди, яка не обмежується сферою дії сімейних обов'язків. Тобто мається на увазі співвідношення правової природи шлюбного контракту і звичайних цивільно-правових угод. Так, на думку М. Антокольської щодо шлюбного контракту, неможливо довести його специфічну сімейно-правову сутність, яка відмежовує його від цивільно-правових договорів, а тому він є цивільно-правовою угодою з певною специфікою [11, с. 114]. Таку точку зору підтримали інші автори. З цього приводу І. Жилінкова зазначила, що, як і будь-який інший цивільно-правовий договір, шлюбний контракт має істотні особливості, котрі дозволяють розглядати його як самостійний вид договору [21, с. 117]. Однак форма шлюбного контракту, умови його дійсності, підстави визнання недійсним, процедура укладення і примусового виконання та інші моменти свідчать про те, що тут використовуються загальні цивільно-правові конструкції договірного права. Безперечно, не можна заперечувати наявності у шлюбного контракту ознак цивільно-правової угоди. Однак не можна водночас недооцінювати та применшувати роль сімейно-правових норм у формуванні умов шлюбного контракту та визначенні правового режиму майна подружжя. Тому не випадково М. Брагінський зауважив, що загальна норма цивільного законодавства щодо сімейних правовідносин закріплює принцип субсидіарності, і це законодавство регулює дані відносини у випадках, коли сімейні відносини не врегульовані сімейним законодавством, а тому є підстави для визнання шлюбного контракту різновидом цивільних договорів. За таких міркувань не можна не побачити певної непослідовності, адже якщо автор визнає за цивільним законодавством роль субсидіарного регулятора сімейних відносин, то аж ніяк не можна беззастережно визнавати шлюбний контракт лише за цивільно-правовою ознакою. Так чи інакше, шлюбний контракт як угода існує лише завдяки сімейному праву, а тому є підстави розглядати шлюбний контракт як сімейно-правовий договір, що йому притаманні усі ознаки цивілістичної угоди. Такою ж мірою його можна визнати цивільно-правовою угодою, що має сімейно-правову специфіку, а відтак – є комплексним договором.

Однак дискусії серед вчених не обмежуються встановленням галузевої приналежності інституту шлюбного контракту. Прихильники визнання його цивільно-правовою угодою продовжують дослідження щодо її юридичної специфіки.

Так, І. Жилінкова певною мірою справедливо зауважує, що в зарубіжній літературі виділяються наступні особливості шлюбного контракту, які відрізняють його від комерційних договорів:

1) предмет шлюбного договору, як правило, становить для держави значно більший інтерес, ніж предмет комерційного договору;

2) на зміст договору істотно впливає часто досить різний рівень матеріального становища сторін;

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов курсовой работы