37384 (607051), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Друга група – злочини, спрямованість яких проявляється у порушенні встановленого порядку виготовлення та використання окремих видів товарів (продукції). До такої класифікаційної групи можуть належати: незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів; незаконне виготовлення, підроблення, використання та збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок.

Третя група злочинів характеризується неправомірним припиненням підприємницької діяльності з метою несплати податкових платежів. До такої групи відносяться: фіктивне банкрутство; доведення до банкрутства; незаконні дії у разі банкрутства.

Четверту групу характеризують податкові злочини в окремих сферах підприємницької діяльності (банківські установи, сільське господарство, промисловість тощо). До такої групи можна віднести: ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів; легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

До п'ятої класифікаційної групи можуть належати такі злочини: контрабанда; незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків; ухилення від повернення виручки в іноземній валюті.

До шостої класифікаційної групи належать злочини, спрямовані на несплату податкових платежів шляхом безпідставного отримання податкових пільг. Зазначену групу характеризує шахрайство з фінансовими ресурсами.

Отже, проаналізувавши дане питання курсової роботи, можна зробити висновок, криміналістична класифікація податкових злочинів створює передумови формування комплексної криміналістичної методики розслідування податкових злочинів. І хоча, така категорія як «податкові злочини» окремо не виділена в Особливій частині Кримінального кодексу України, проте для потреб криміналістичної науки виокремлення цілого ряду злочинів, які за окремими ознаками мають певну схожість та віднесення їх до категорії «податкові злочини» має досить велике практичне значення, оскільки їх виокремлення та криміналістична класифікація дозволяє створити систему методик розслідування податкових злочинів і виділити загальну методику їх розслідування та криміналістичні методики розслідування окремих груп податкових злочинів, які відповідатимуть сучасним потребам практики діяльності правоохоронних органів.

3.2 Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікацій економічних злочинів

Метою розкриття даного питання курсової роботи є з’ясування яка ж класифікація економічних злочинів існує в криміналістиці, для чого необхідно виділяти криміналістичну класифікацію економічних злочинів, які погляди вчених існують на рахунок цього.

Варто сказати про те, що вчені кримінального права, як і вчені-криміналісти підходять по-різному до класифікації економічних злочинів.

Найбільш доцільною, на погляд науковця Марушева А.Д., є криміналістична класифікація економічних злочинів, запропонована Г.А. Матусовським і представлена як система окремих груп і видів злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними нормами Кримінального кодексу України:

1. злочини у сфері відносин власності: вимагання, шахрайство, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;

2. злочини у сфері виконання бюджету: порушення законодавства про бюджетну систему України; видання нормативних актів, що змінюють доходи і витрати бюджету всупереч визначеному законом порядку;

3. злочини в сфері фінансових відносин: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення; ухленя від повернення виручки в іноземній валюті; незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків; порушення порядку випуску(емісії) та обігу цінних паперів; виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів; незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок;

4. злочини у сфері підприємницьких відносин: порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю; заняття забороненими видами господарської діяльності; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; протидія законній господарській діяльності; фіктивне банкрутство; доведення до банкрутства; приховування стійкої фінансової неспроможності; незаконні дії у разі банкрутства;(як бачимо, деякі з цих складів злочинів були віднесені нами під час криміналістичної класифікацій «податкових злочинів» під час аналізу попереднього питання);

5. злочини у сфері захисту від монополізму та недобросовісної конкуренції: примушування до антиконкурентних узгоджених дій; незаконне використання товарного знака; незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю; розголошення комерційної таємниці;

6. злочини у сфері обслуговування населення: обман покупців та замовників; випуск або реалізація недоброякісної продукції; одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації;

7. злочини в сфері митного регулювання: контрабанда;

8. злочини в сфері відмивання коштів: легалізація (відмивання) коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом;

9. комп'ютерні злочини.

Однак, виникає питання навіщо потрібна така групова класифікація і що вона дає в процесі виявлення та розслідування злочинів [9]. На думку Г.А. Матусовського, така класифікація має важливе значення для вдосконалення застосовуваних і розробки нових методик розслідування окремих видів (груп) злочинів.

Також потрібно сказати про те, що така групова класифікація необхідна:

по-перше, для своєчасного виявлення найбільш криміногенних точок в економіці країни;

по-друге, для оптимізації розробки нових методичних рекомендацій з розслідування економічних злочинів;

по-третє, для вдосконалення вже існуючих методичних рекомендацій з розслідування економічних злочинів;

по-четверте, для розробки методик розслідування окремих видів злочинів, що вчинюються в різних галузях господарської діяльності;

по-п'яте, для виявлення факторів (чинників), які впливають на кримінальну ситуацію та розробки на їх підставі профілактичних та попереджуючих заходів.

Однак для класифікації економічних злочинів необхідно виявити загальні критерії систематизації окремих злочинів у групи, на основі яких і розробляти методичні рекомендації розслідування окремих видів економічних злочинів, які входять до окремої групи. Проте, групування методик розслідування економічних злочинів залежить від криміналістичної класифікації злочинів, а в даному разі від криміналістичної класифікації економічних злочинів.

Криміналістична класифікація злочинів – це систематизація злочинів за кримінально значущими підставами, які сприяють формуванню криміналістичних характеристик злочинів та розробці окремих криміналістичних методик і яка базується на кримінально-правовій класифікації і вважає за необхідне враховувати спосіб учинення злочину, особу злочинця і потерпілого, місце вчинення злочину та інші чинники [8]. Отже для віднесення окремих злочинів до групи необхідно враховувати ряд загальних ознак цих злочинів.

На сучасному етапі вдосконалення криміналістичної класифікації економічних злочинів необхідно враховувати такі критерії:

1. Кримінально-правові критерії, а саме об'єкт злочинного посягання, предмет злочинного посягання, мета вчинення злочину, кваліфікуючі ознаки злочину;

2. Сфера господарювання де вчинюються злочини, особливо сфери які приваблюють злочинців (наприклад, фінансова діяльність банківських і небанківських установ, виготовлення та продаж алкогольних напоїв ін.).

3. Криміналістичні, а саме ознаки, що сприяють формуванню криміналістичних характеристик злочинів, слідчих ситуацій, які має слідство на конкретному етапі розслідування цих злочинів та інші криміналістичні чинники вчинення й розслідування злочинів;

4. Кримінологічні критерії, які пов'язані з характерними рисами осіб, що вчинили злочини, гнучкої адаптації злочинців до нових форм господарської діяльності та ін.

Як приклад можна розглянути злочини у сфері підприємницької діяльності. Багато авторів виділяють групу злочинів, що вчинюються у сфері підприємницької діяльності (Г.А. Матусовський, С.С. Чернявський та ін.), до якої відносяться такі злочини, як порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю; заняття забороненими видами господарської діяльності; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; протидія законній господарській діяльності; фіктивне банкрутство; доведення до банкрутства; приховування стійкої фінансової неспроможності; незаконні дії у разі банкрутства.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. В ст.3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю визнається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову вартість.

Отже виходячи з цих понять – це дуже велика сфера діяльності, яка пов'язана з виробництвом, виготовленням та реалізацією продукції, виконанням робіт або наданням послуг.

Марушев А.Д. вважає за доцільне, виокремити, замість злочинів, що вчинюються у сфері підприємницької діяльності, дві групи злочинів:

1) злочини, пов'язані з незаконною господарською та підприємницькою діяльністю;

2) злочини, пов'язані із незаконними діями у разі банкрутства.

До першої групи необхідно віднести злочини, які охоплюють такі види кримінально-караних діянь: порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю; заняття забороненими видами господарської діяльності; порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва; незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів; фіктивне підприємництво; порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.

До другої групи необхідно віднести такі види кримінально-караних діянь: фіктивне банкрутство; доведення до банкрутства; приховування стійкої фінансової неспроможності; незаконні дії у разі банкрутства.

Наприклад, аналіз першої групи злочинів дозволяє зробити висновок про те, що об'єктом цих злочинів є встановлений законодавством порядок здійснення господарської діяльності. Додатковими об'єктами злочинів виступають система оподаткування, засади добросовісної конкуренції, законні інтереси споживачів.

Загальними криміналістичними ознаками цих злочинів є способи вчинення злочину, обстановка вчинення злочину, предмет злочинного посягання, а також типові сліди, які зберегли на собі інформацію про подію злочину. Найбільш поширеним способом учинення цих злочинів є: зайняття господарською (підприємницькою) діяльністю без спеціального дозволу (ліцензії); здійснення господарської (підприємницької) діяльності, яка підлягає ліцензуванню, з порушенням його умов.

Ознаки цих злочинів, як правило, відбиваються в документах загального характеру (статутні), в документах, які відбивають здійснення господарських операцій (бухгалтерські), а також в документах, які підтверджують отримання дозволу на зайняття певним видом господарської (підприємницької) діяльності.

Запропонована криміналістична класифікація є найзагальнішим рівнем класифікації і потребує подальшої деталізації згідно з запропонованими критеріями, що надасть можливість для розробки видових і підвидових методик розслідування економічних злочинів.

Таким чином, потрібно сказати про те, що при розробці групових, видових методичних рекомендацій по розслідуванню економічних злочинів необхідно враховувати кримінально-правові, криміналістичні та кримінологічні критерії, а також особливості сфери господарювання, де вчинюються злочини.

Висновки

Отже, розглянувши основні питання курсової роботи, можна зробити наступні висновки.

Досліджуючи питання криміналістичної методики розслідування злочинів ми побачили і з'ясували, що у цілісній науковій системі криміналістики, безпосередньо спрямованій на повне відображення досягнутих знань, властивостей і закономірностей об'єкта пізнання, методика розслідування є заключним розділом, синтезуючим наукові положення криміналістичної техніки й тактики щодо завдань і програм виявлення і розкриття окремих видів злочинів. У цьому розумінні методика розслідування злочинів може розглядатися як особлива частина криміналістики.

Внутрішня система розділу методики розслідування складається з двох основних частин:

1. Загальної методики розслідування злочинів, яка включає в себе вивчення поняття методики розслідування злочинів, об'єкт дослідження, завдання, принципи, місце у системі криміналістики та зв'язок з іншими галузями знань.

2. Окремих методик розслідування різних видів злочинів. Саме ця частина внутрішньої системи розділу методики розслідування і включає в себе поняття криміналістичної класифікації злочинів, окрім цього в цій частині розглядається питання структури окремих методик розслідування, які будуються та формуються на основі класифікації злочинів, яку дає нам криміналістична наука.

Тобто в завершальному розділі криміналістики (методика розслідування злочинів) розглядається питання криміналістичної класифікації злочинів, на основі класифікації злочинів, яка проводиться в рамках зазначеного розділу криміналістики розробляються окремі методики розслідування різних видів злочинів, які допомагають компетентним органам ефективно та швидко виявляти та розслідувати злочини.

Якщо говорити безпосередньо про криміналістичну класифікацію злочинів, то в ході розкриття даного питання курсової роботи я з'ясувала, що вивченням проблем криміналістичної класифікації злочинів займалися такі вчені-криміналісти, як Р.С. Бєлкін, О.Н. Васильєв, І.О. Возгрин, І.Ф Герасимов, С.О. Голунський, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, Б.М. Шавера, В.Ю. Шепітько, І.М. Якимов та ін.

Характеристики

Список файлов курсовой работы