37384 (607051), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Проблеми побудови загальної системи криміналістичної класифікації злочинів у методиці розслідування привертали увагу багатьох вчених-криміналістів. Дослідження питань криміналістичної класифікації злочинів знайшло відображення у наукових публікаціях Р.С. Бєлкіна, О.Н. Васильєва, І.О. Возгрина, І.Ф Герасимова, С.О. Голунського, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, Б.М. Шавера, В.Ю. Шепітька, І.М. Якимова та ін. Проте спостерігаються різні підходи до підстав класифікації, назв класифікаційних груп, а також розробки криміналістичних методик розслідування окремих видів злочинів. Ця проблематика різними авторами досліджувалась по-різному і, відповідно, дослідження відрізнялись за змістом і результатами.

Загальні підходи до підстав класифікації запропонував Р.С. Бєлкін. На його думку, криміналістична класифікація злочинів – це система, яка будується на підставі кримінально-правової характеристики злочинів. Вона включає класифікацію злочинів, пов'язаних із суб'єктом злочину (одноосібно, групою, повторно, вперше); з об'єктом злочинного посягання, з об'єктивною стороною (за способом учинення та способом приховування злочину) та з суб'єктивною стороною вчиненого злочину.

Найбільш широко проблему криміналістичної класифікації злочинів у своїй монографії проаналізував В.О. Образцов. Він дійшов висновку, що теоретичні положення з даного питання (проблеми) уже створили умови для формування нової теорії – криміналістичної теорії класифікації злочинів. В.О. Образцов усі злочини поділив на дві групи: злочинна поведінка в сфері суспільно-корисної професійної діяльності (сфера провідної діяльності) і злочинна поведінка в сфері збуту (соціально-побутова сфера). В основу даної класифікації В.О. Образцов поклав такий елемент криміналістичної характеристики, яким є обстановка учинення злочину.

На думку О.М. Васильєва, М.П. Яблокова, класифікація злочинів у методиці розслідування повинна виходити не з кримінально-правової характеристики, а з криміналістичної – за способом учинення злочинів, функціонуванням доказів. Потрібно звернути увагу на те, що існуючі кримінально-правові класифікації злочинів не повною мірою відповідають потребам криміналістичної діяльності слідчого і відповідно не завжди достатньо їх для формування окремих методик розслідування злочинів. Відповідно поряд із кримінально-правовими класифікаціями злочинів повинні формуватися криміналістичні, які дозволяють виділити безпосередньо криміналістичні підстави розподілу злочинів на види та різновиди. Такі класифікації оптимізуватимуть процес криміналістичної діяльності. При цьому варто враховувати, що криміналістична класифікація повинна формуватись разом із кримінально-правовою, кримінологічною класифікаціями, оскільки методики розслідування повинні бути гнучкими та пристосованими до ефективного вирішення завдань, які витікають із слідчих ситуацій.

У науці кримінального права питання класифікації злочинів розглядаються щодо її Загальної частини, де критерієм для цього є ступінь тяжкості діяння, та Особливої частини, де такими підставами є юридичні ознаки складу злочину.

Безперечно, в основі криміналістичної класифікації злочинів і відповідно окремих методик їх розслідування лежить кримінально-правова класифікація злочинів, система норм Особливої частини Кримінального кодексу. Але очевидним є те, що криміналістичні методики, побудовані тільки на основі кримінально-правової класифікації злочинів, мають здебільшого загальний характер і потребують для свого практичного застосування більш конкретизованих окремих методик.

Традиційно у криміналістиці класифікація злочинів будувалася, виходячи з системи кримінального закону, залежно від того, до якої глави КК належать ті чи інші норми. У літературі висловлювалася думка про те, що класифікація злочинів у криміналістиці повинна базуватися тільки на криміналістичних даних, що мають безпосереднє значення для розкриття злочинів, насамперед за способом їх вчинення [2]. Однак переважаючим є положення, згідно з яким криміналістична класифікація злочинів будується на основі поєднання кримінально-правових та криміналістичних критеріїв. В основі такої класифікації злочинів за класами, групами, підгрупами, видами та різновидами мають бути перш за все кримінально-правові ознаки. Запропоновані різні види класифікації, наприклад родова (за групами злочинів, об'єднаних однією главою КК) та видова кримінально-правова класифікація злочинів, що використовується в криміналістиці як основна ознака при розробці окремих криміналістичних методик.

Можливі й інші класифікації, до яких належать класифікації:

а) за способом вчинення злочину;

б) за ступенем приховання, маскування злочину;

в) за злочинним досвідом особи, яка вчинила злочин;

г) за місцем їх вчинення: злочини, місце вчинення яких локалізується в просторі; злочини, місце вчинення яких не має певного територіального характеру, а пов'язане з якою-небудь організаційною структурою, системою.

На думку деяких авторів, підставою для класифікації, що розглядається, є криміналістична характеристика злочинів, слідчі ситуації та напрями розслідування, що визначаються ними, механізм виникнення доказової інформації. Перелічені варіанти рішення цієї проблеми відображають широкий спектр думок, аналіз яких дає змогу йти до певного рішення.

В основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладені два взаємопов'язані критерії:

1) кримінально-правовий, що визначає нормативну суть класифікації, передбаченої законом;

2) криміналістичний, що враховує чинники, пов'язані зі специфікою виявлення і розкриття злочинів різних видів залежно від особливостей предмета посягання, обстановки приготування, вчинення і приховування злочину, його механізму та способів, типології особи злочинця, мети та мотивації злочинних дій тощо.

Тобто, йдеться про те, що принцип криміналістичної класифікації злочинів активно використовується в методиці розслідування злочинів. При цьому в криміналістичній класифікації злочинів використовується не лише кримінально-правова ознака поділу злочинів, але й інші, в більшій мірі криміналістичні ознаки, риси. Виокремлення таких ознак в багатьох випадках дозволяє розробити більш точні та ефективні методики розслідування [7].

Можна вважати, що в методиці розслідування склалися та існують в теперішній час наступні криміналістичні класифікації:

а) традиційна класифікація за видами злочинів (видова). В її основі лежить Кримінальний кодекс;

б) внутрішньовидові класифікації злочинів, тобто виділення в рамах одного виду окремих груп злочинів, об'єднаних на основі певної криміналістичної ознаки;

в) міжвидові криміналістичні класифікації, тобто об'єднання в окремі класифікаційні групи з метою розроби загальної методики розслідування злочинів різних видів, але які мають якусь певну загальну і вагому ознаку, наприклад особливості особи злочинців(наприклад, розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми).

Під час розкриття наступних питань курсової роботи буде детальніше розкрито питання криміналістичної класифікації злочинів, будуть більш детально характеризуватися проблемні питання криміналістичної класифікації окремих груп злочинів, що є підставою для формування криміналістичних методик розслідування цих злочинів.

3. Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікації окремих видів злочинів

3.1 Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікації податкових злочинів

Під час характеристики даного питання курсової роботи будуть розглянуті питання криміналістичної класифікації податкових злочинів, що є підставою для формування криміналістичних методик розслідування, наведено криміналістичні ознаки, що характеризують податкові злочини.

Аналіз ситуації про стан злочинності, що склалася в податковій сфері, її специфіку та чинники, які детермінують вчинення злочинів, дозволяє зробити висновок про необхідність розробки сучасних ефективних і комплексних методичних рекомендацій щодо їх виявлення та розслідування [12]. Про необхідність розробки таких рекомендацій свідчать також недоліки практики правоохоронних органів щодо протидії вчиненню злочинів у сфері оподаткування. Такі рекомендації повинні вирішувати завдання, які постають перед правоохоронними органами у зв'язку із появою нових складів злочинів, удосконаленням окремих способів злочинної діяльності. Основою для створення комплексу криміналістичних рекомендацій є визначення із поняттям, змістом категорії «податкові злочини» та формування криміналістичної класифікації податкових злочинів.

З практики розслідування злочинів у сфері оподаткування видно складність і неоднозначність дій, які виконуються у ході вчинення протиправних проявів. Нерідко такі дії характеризуються ідеальною чи реальною сукупністю різних за характером злочинів. Оперативно-розшукові заходи, проведення окремих слідчих дій у кримінальній справі дозволяють виявити ряд злочинів, вчинених при здійсненні підприємницької діяльності: ухилення від сплати податків; фіктивне банкрутство, зловживання владою або службовим становищем; підроблення документів, печаток, штампів і бланків, їх збут, використання підроблених документів; службова недбалість, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків тощо. Така ситуація, відповідним чином, потребує застосування комплексних методичних рекомендацій, які дозволяють вирішити завдання кримінального судочинства. Перераховані злочини за окремими ознаками мають певну схожість, оскільки вчинюються під час виконання фінансово-господарських операцій, обчислення та сплати податків. Ціла низка суспільно небезпечних діянь з урахуванням загальних мотивів, способі їх вчинення за окремими ознаками можуть створювати специфічну категорію злочинів, яка окремо не виділена у Особливій частині Кримінального кодексу України. Зокрема, це категорія податкових злочинів. Аналізуючи зміст дій, що виконується під час вчинення злочинів у сфері оподаткування, можна зробити висновок, що вони мають складний характер, професійне виконання, вчинюються протягом значного проміжку часу тощо. Тобто на основі цього можна стверджувати про специфічний напрям злочинної діяльності.

Злочини можна класифікувати не лише за окремими розділами Особливої частини Кримінального кодексу України чи за видами злочинів. Побудову криміналістичної класифікації злочинів, зокрема, за родовими ознаками, у своїх наукових дослідженнях розглядали В.Ю. Шепітько, Г.А. Матусовський. Більшою мірою такі класифікації повинні визначати перелік злочинів, які відносяться до категорії «економічні злочини». Необхідність у таких криміналістичних класифікаціях викликана відсутністю визначеного переліку злочинів, які можна вважати економічними. Об'єднання в одну групу подібних злочинів за криміналістично-значимими ознаками має також на меті розробку загальних методичних рекомендацій щодо їх виявлення, розслідування, попередження.

Метою дослідження цього питання є створення криміналістичної класифікації податкових злочинів, яка буде підставою для формування криміналістичних методик розслідування таких злочинів.

Загальне поняття категорій «податкові злочини», «податкова злочинність» може бути сформовано на межі кримінального права, кримінології та криміналістики. Дослідження проблем, пов'язаних із податковими злочинами, податковою злочинністю знайшло певне відображення у літературних джерелах з погляду кримінального права та кримінології. У той же час проблематика щодо визначення поняття та класифікації податкових злочинів у криміналістичній літературі не досліджувалось. Діяння, які за своєю природою спричиняють шкоду державі у вигляді ненадходження податків, незаконного виготовлення підакцизних товарів, безпідставного списання боргів з податків у разі фіктивного банкрутства були криміналізовані не досить давно. Відповідно, це є одним із факторів, який викликає необхідність у вивченні раніше невідомих кримінальних процесів і формування криміналістичних характеристик окремих видів злочинів і науково обґрунтованих криміналістичних рекомендацій щодо їх виявлення та розслідування.

У ході дослідження застосовуються різні підходи до проблеми податкових злочинів та різні критерії класифікації, відмежування їх від схожих складів злочинів.

Виходячи із аналізу диспозицій статей Особливої частини Кримінального кодексу України, з урахуванням змісту злочинної діяльності, шкоди, яка спричиняється діянням, до податкових злочинів можна віднести:

1. ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

2. фіктивне банкрутство;

3. незаконне виготовлення, підроблення, використання та збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок;

4. доведення до банкрутства;

5. незаконні дії у разі банкрутства;

6. шахрайство з фінансовими ресурсами;

7. порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

8. легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом;

9. незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків;

10. ухилення від повернення виручки в іноземній валюті;

11. фіктивне підприємництво;

12. незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів;

13. зайняття забороненими видами господарської діяльності;

14. порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю;

15. контрабанда.

Одним із головних критеріїв, за яким перераховані злочини віднесені до податкових, є спрямованість діяння проти податкової системи та спричинення шкоди у вигляді ненадходження податків, зборів (інших обов'язкових платежів). У більшості випадків, злочини, які виділені як податкові, характеризуються: 1) корисливим спрямуванням; 2) здійснюються під прикриттям легальної підприємницької діяльності; 3) продовжуються протягом значного проміжку часу; 4) спричиняють значну матеріальну шкоду суспільним відносинам.

Класифікаційна спільність податкових злочинів формується на підставі двох критеріїв:

1. Кримінально-правового: об'єднуючого злочини у сфері господарської, службової діяльності та інші злочини;

2. Криміналістичного: сфери економіки – фінансово-господарської діяльності (виконання фінансово-господарських операцій).

Виходячи з наведеного, податковими злочинами можна визнавати суспільно-небезпечні діяння, які вчиняться із корисливих спонукань, здійснюються під прикриттям легальної підприємницької діяльності та спричиняють значну матеріальну шкоду шляхом прямого чи побічного ненадходження до бюджету (державних цільових фондів) грошових коштів у вигляді податків, зборів (інших обов'язкових платежів). Дане визначення поняття «податкові злочини» має бути підставою для формування сучасних комплексних методик розслідування злочинів. Такі методики повинні мати обґрунтовані рекомендації високого ступеня загальності, які сприятимуть ефективному виявленню та розслідуванню податкових злочинів. Із запропонованого переліку злочинів видно, що поєднати в одну класифікаційну групу і, відповідно, створити комплексну методику розслідування було б важко та неможливо. Однак доцільність такої класифікації викликана застосуванням додаткового криміналістично-значимого критерію – сфери фінансово-господарської діяльності.

Податкові злочини можуть бути складовою частиною криміналістичної класифікації злочинів, які вчинюються в сфері підприємницької діяльності. У дослідженнях науковців питання криміналістичної класифікації зазначених злочинів не знайшли достатнього відображення. Відповідно до критеріїв, запропонованих А.Д. Марушевим, можна виділити наступні класифікації податкових злочинів [9]:

1. злочини, що вчинюються у зв'язку із виникненням права на здійснення підприємницької діяльності;

2. злочини, що характеризуються специфічним об'єктом злочинного посягання;

3. злочини, спрямовані на несплату податкових платежів шляхом неправомірного припинення підприємницької діяльності;

4. злочини в окремих сферах підприємницької діяльності;

5. злочини у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

6. злочини, що характеризуються безпідставним отриманням податкових пільг.

Першу групу наведеної класифікації податкових злочинів характеризують суспільно-небезпечні діяння, пов'язані з порушенням порядку здійснення окремих видів підприємницької діяльності. До такої класифікаційної групи можна віднести порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю; зайняття забороненими видами господарської діяльності; порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Характеристики

Список файлов курсовой работы