37029 (606818), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Проаналізувавши статтю 66 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 року, ми дійшли висновку, що обставинами, які пом’якшують покарання, є фрустрацією. Фрустрацію відзеркалюють: збіг тяжких життєвих, сімейних або інших обставин; вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого. Але усі злочини неможливо зрозуміти, виходячи з концепції фрустраційної теорії. Фрустраційна теорія доповнює інстинктивістьку теорію агресії. Це дозволяє враховувати не тільки рівень агресивності як властивість суб’єкта, а й ситуацію, яка провокує агресивні дії.
Теорія соціального навчання була запропонована А.Бандурою. Він вважав, що фрустраційна теорія не в змозі дати об’єктивного пояснення виникнення агресії. А.Бандура не погоджувався з думкою, що фрустрація є єдиною причиною виникнення агресії. В теорії значну увагу сконцентровано довкола батьків, які виховують дитину. Було доведено, що поведінка батьків сприймається дитиною як належне, отже, в агресивних батьків діти виховуються агресивними. Навчання відбувається у двох формах: прямій (досвід самого суб’єкта) та вікарній (спостереження за іншими). При вікарній формі вплив об’єктів спостереження (батьки, друзі та ін.) може бути різним. Окрім навчання на формування агресивної поведінки, вплив має біологічний фактор (нервова система, гормони). Теорія стверджує, що заохочення агресивної поведінки сприяє засвоєнню агресивних реакцій. Досягнення бажаного за допомогою агресії позитивно впливає на закріплення проявів агресії. Регулювання агресії може здійснюватись самим суб’єктом та зовнішніми чинниками. Факторами саморегуляції є такі почуття: гордість, вина, невпевненість у правильності своїх дій. Зовнішніми чинниками виступають заохочення і покарання. Агресія провокується неприпустимим поводженням, певними мотивами (багатство, слава і т.п.), емоційним станом (злість, збудження), наказами або ексцентричними переконаннями. У теорії агресія є результатом соціального навчання, що пояснює появу агресії в соціальних обставинах, провокуючих подібну поведінку. Якщо ж такі обставини змінюються, це призводить до зменшення чи зникнення агресії. У теорії соціального навчання агресія не завжди є негативною. Агресія може бути природною реакцією суб’єкта в боротьбі за існування. Вона може бути спрямована на позитивну модель поведінки шляхом заохочення неагресивних дій0.
Р. Берон, Д. Річардсон розрізняли чотири фактори виникнення агресії: фрустрацію, вербальний і фізичний напад, психічні особливості об’єкта, на який спрямовується агресія, провокування з боку оточуючих. Дослідники вважають, що агресія може бути результатом фрустрації, однак існують сторонні фактори, які мають вплив на появу агресії, ними є рівень несподіваної появи фрустрації, стан когнітивних та емоційних процесів суб’єкта агресії. Агресія може посилюватись, якщо агресор вважає оцінку оточуючих позитивною, або зменшитися у зв’язку зі страхом покарання. Автори виділяють і такі зовнішні фактори: спека, шум, кількість населення та інші, що, впливаючи на емоційний стан, посилюють дискомфорт. Самосвідомість впливає на агресивну поведінку пропорційно тому, як особа сприймає саму агресію. Якщо агресивна поведінка за внутрішнім переконанням є прийнятною, то агресія збільшується, і навпаки. Дослідники виокремлюють низку рис особистості, які впливають на зміну рівня агресії, ними є: агресивність особи, ворожість, авторитаризм, рівень контролю над своєю поведінкою, емоційну чутливість, роздратованість0.
Біохімічна теорія є новою теорією агресії. Хоча теорія була започаткована Ч.Дарвіном, вона почала розвиватися разом з науками: нейропсихологія, генетика та ін. У роботі Ч.Дарвіна “Про прояв емоцій у людини та тварин” агресія підпорядковується генетичним процесам. Завдяки проявам агресії тварини еволюціонували. Ми вважаємо, що етологічна теорія К.Лоренца є складовою біохімічної теорії, оскільки на його погляд, у тварин та у людей присутній інстинктивний біологічний механізм внутрішньовидової агресії.
Антрополог Р.Андрі висунув гіпотезу про те, що в результаті еволюції сформувався новий вид людей, так звані мисливці. Пояснення агресивності зводиться до вбивства заради виживання. Саме тому виникли поняття «друг», «ворог». З розвитком озброєнь така агресія реалізується у військових конфліктах. Агресія закладена генетично і підкріплена соціумом, а отже позбутися її не можливо0.
Сучасні генетичні дослідження доводять, що спадковість – не останній фактор, обумовлюючий агресію. Варто зазначити: успадковується не сама агресія, а схильність до її прояву, на цьому сходяться думки багатьох дослідників. Деякі спеціалісти відзначають вплив гормонального фону на агресивність.
… майже 90% актів насильства здійснюють саме чоловіки, і як правило молодого віку (коли рівень тестостерону в крові підвищений)0.
Необхідно звернути увагу на дослідження нейропсихологів, які встановлюють залежність між ушкодженнями лобних відділень головного мозку та збудженістю, активністю, запальністю, ці емоційні стани є передумовою виникнення агресії. У хворих на шизофренію є ризик виникнення безпідставних ідей помсти, ненависті, образ, що врешті-решт призведе до проявів агресії. Психіатричні пацієнти схильні до прояву агресії з тяжкими наслідками для потерпілого. Ця схильність у три рази вища, аніж у психічно здорових людей. Отже, до біохімічної теорії варто віднести медичні положення про обумовлення агресії певними психічними розладами. Загальновідомо, що не всі психічно хворі особи проявляють агресію.
О.Ю. Дроздов, М.А. Скок зауважують, що проведені радянськими вченими кримінологічні та психологічні дослідження не виявили прямої залежності виникнення агресії у суб’єктів з психологічними патологіями0. Можна стверджувати, що біохімічна теорія не може пояснити увесь механізм виникнення агресії.
Отже, ми виділили чотири основні теорії агресії. Найперша з них –інстинктивна теорія. Агресія розглядається як інстинкт, котрий неможливо уникнути. Можливо тимчасово не допустити прояву агресії або послабити її. Агресія завжди буде невід’ємним елементом людської поведінки. Фрустраційна теорія описує агресію реакцією на певний подразник (фрустраційний об’єкт). Агресія може направлятися не на подразник, а на об’єкт, схожий з подразником. Прихильники цієї теорії стверджують, що агресію можливо зменшити, якщо людина навчиться контролювати себе. Однак звести нанівець прояви агресії не вдасться – неможливо усунути усі фрустраційні об’єкти. В теорії соціального навчання агресія засвоюється і підтримується шляхом безпосередньої участі в проявах агресії, а також спостеріганням за такими проявами. Прояв агресії пов’язується з соціальними умовами. Якщо такі умови змінити, то агресія може зменшитись або зникнути. Більшість прихильників біохімічної теорії стверджують, що ця теорія не в змозі пояснити феномен агресії. Багатьма не розділяється думка про етологію як про базову науку пояснення агресії.
На нашу думку, не потрібно нівелювати теорії агресії, оскільки вони пояснюють її у різних випадках.
1.2 Поняття та загальна характеристика кримінальної агресії
Єдиного підходу до визначення терміну «агресія» в науці не існує. Це обумовлено наявністю багатьох теорій агресії та вивченням даного явища принципово різними науковими дисциплінами. Серед них: біохімія, нейрофізіологія, генетика, які вивчають агресію на рівні клітинного функціонування організму. Соціологія і філософія досліджують агресію з точки зору культури та загальноприйнятих норм суспільства. Базисною наукою в дослідженнях виступає психологія. Проблему кримінальної агресії необхідно розглядати з позицій кримінології.
Слово «агресія» походить від латинської мови «aggression», що буквально означає «напад». Л.Берковітц стверджує, що головним елементом агресії є не самі збитки, а саме нанесення збитків. А.Басс ототожнює агресію з поведінкою, яка несе загрозу або завдає збитків. Д.Зільман відносить термін «агресія» до нанесення або можливості нанесення фізичної шкоди людям. Найбільш вживане визначення цього терміну наводять Р.Берон, Д.Річардсон. На їх думку, це саме як будь-яка форма поведінки, націленої на образу або заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не бажає такого поводження0.
Починаючи з 70-х років минулого століття, агресія визначається як деструктивна поведінка, яка виходить за рамки соціальних норм. При цьому агресія може не порушувати кримінальних норм.
Т.Г. Румянцева називає такий підхід нормативним і зазначає, що до існування такого підходу агресію тлумачили через наслідки, до яких вона призводить0. У нормативному підході агресія розглядається як лише негативне явище, оскільки порушуються загальноприйняті норми. Отже, згідно з таким підходом, діяння не будуть вважатись агресивними, якщо норми будуть дотримані.
Російський вчений Ф.С. Сафуанов виділяє соціалізовану форму агресії. У прояві соціалізованої агресії не порушуються загальноприйняті норми0. Ми цілком розділяємо такий погляд, оскільки агресія проявляється, навіть тоді, коли норми не порушуються.
Е.Фромм розрізняє два види агресії: звичайну, яка виступає захисною реакцією людини, та деструктивну як дію, направлена на руйнування0.
На думку О.Ю. Дроздова, М.А. Скока нормативний підхід звужує два поняття – «агресію» і «жорстокість». Агресія є ширшим поняттям за жорстокість. У всіх випадках жорстокість виступає проявом агресії і носить негативний характер0. Не виникає дискусії з того приводу, що жорстокість є соціальним явищем і притаманним лише людині. Також треба відрізняти насильство від агресії. Ми вважаємо насильство наслідком прояву агресії. Воно виражається у вчиненні дій, які не бажаються об’єктом насильства.
К. Лоренц бачив в агресії здатність людини захистити себе і близьких, а також реалізувати бажання, не пов’язані зі знищенням або ж завданням шкоди0.
Деякі визначення агресії, які наводяться в психологічній літературі, іноді поєднують поняття «агресія» і «агресивність». Агресивність – це психічна властивість людини, яка проявляється в агресивній поведінці при життєвих обставинах. Інакше кажучи, агресивність є ставленням людини до навколишнього середовища. Агресивність можна виділити шляхом аналізу суб’єктивної сторони складу злочину, тобто через аналіз мотивів і мети особи . Агресивність не завжди проявляє агресію. Деякі індивіди, в силу свого навчання, контролюють свою агресивність, не даючи виходу агресії, або ж направляють її в соціально прийнятні форми. Якщо агресивність проявляється не в звичайних умовах, а при фрустрації, то агресивність розглядається як реакційна.
Психологи виділяють мотиваційну агресивність, але її діагностика, як наголошує Ф.С. Сафуанов, потребує складних діагностичних процедур, які не завжди є ефективними, а отже, не завжди можна виділити агресивність0.
На нашу думку, неможливо дати єдиного визначення поняттю «агресія», терміни будуть звужувати або розширювати це поняття. Переважна більшість визначень розглядають агресію одночасно з боку об’єкта агресії (те, на що націлена агресія), суб’єкта агресії (той, хто здійснює таку дію), та спостерігача. Сприйняття дій, таких як агресія, може значно різнитися. Об’єкт агресії може сприймати дію як агресію, керуючись емоціями. Суб’єкт агресії може і не усвідомлювати, що його поведінка носить агресивний характер. Спостерігач теж не може сприймати таку поведінку з об’єктивної сторони в міру своїх психологічних особливостей. Доцільно використовувати прикметники зі словом «агресія», які б допомагали зрозуміти відношення такого визначення до певної науки. Об’єктом цієї роботи є «кримінальна агресія», отже, термін охоплює значно менший обсяг, аніж поняття «агресія». Ми відносимо до кримінальної агресії діяння, передбачені Кримінальним кодексом України, як злочини. Такі діяння повинні втілювати умисел – необхідний елемент суб’єктивної сторони складу злочину. При визначенні поняття «кримінальна агресія» необхідно враховувати три точки зору (суб’єкта, об’єкта і спостерігача агресії), враховуючи ймовірність існування того, що хтось один не може усвідомлювати значення своїх дій. Агресія та злочин не є тотожними поняттями. При кваліфікації злочину необхідно враховувати суб’єктивну сторону складу злочину, зокрема осудність особи, а прояв агресії є об’єктивно існуючим. Розглядаючи діяння як злочин, ми використовуємо кримінально-правові приписи. Агресія характеризується через кримінологічні, психологічні, соціологічні аспекти діяльності особи. Основою кримінальної агресії є бажання знищення, пошкодження. Вона спрямована на природні права людини – життя, здоров’я, честь, гідність. Кримінальна агресія несе страждання людині, перешкоджає її життєдіяльності.
При визначенні поняття кримінальної агресії необхідно враховувати думку А.Ф.Зелінського: “Агресивні злочини мають злісний, деструктивний характер та спрямовані на вчинення потерпілому шкоди… В основі кримінальної агресії – ворожість і жадоба руйнування”0. Злочин характеризується цінністю об’єкта, на який направлена агресія, характером настання наслідків та формою вини. Перетинання цих понять дає межі розуміння кримінальної агресії. При кримінальній агресії необхідна наявність протиправності, оскільки протиправність передбачена Кримінальним кодексом України. В теоріях агресії, вона може носити позитивний і негативний характер. Кримінальна агресія характеризується з негативної, деструктивної, ірраціональної сторони цього явища. Законодавство передбачає обставини, які виключають наявність злочину (наприклад, малозначність такого діяння). При вчиненні агресивного діяння і наявності обставин, які виключають існування злочину, існування кримінальної агресії зводиться нанівець. Агресія може бути спрямована не тільки на живий об’єкт. Якщо в результаті кримінальних дій завдається шкода неживому предмету, то такий предмет є об’єктом агресії, але в рамках злочинного діяння треба говорити про предмет, так як об’єктом виступають суспільні відносини. Виходячи з вище наведеного, ми можемо сформулювати таке визначення кримінальної агресії: кримінальна агресія – це форма поведінки на стадіях вчинення злочину, визначена Кримінальним кодексом України як об’єктивна сторона, направлена на реалізацію умислу у вигляді деструктивних дій стосовно предмета.
Таке поняття передбачає заподіяння шкоди життю і здоров’ю людей, жорстоке поводження із тваринами, знищення або пошкодження неживих предметів. До визначення «кримінальна агресія» відносяться злочини, складовим елементом суб’єктивної сторони яких є непрямий умисел (так звана інструментальна агресія). Оскільки не згадується кримінальна категорія «необережність», поняття виключає злочини, вчинені з необережності.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
