33282 (605368), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Взагалі, розглядаючи поняття правової системи узагальнено, можна констатувати, що вона являє собою сукупність особливостей всіх державно-правових явищ, що властиві певній групі держав. Ці особливості сформувались історично під впливом різноманітних політичних, соціальних та економічних чинників і мають своїм наслідком сучасний стан права в цих країнах.
Романо-германська система права не є однорідною і в свою чергу може бути умовно поділена на кілька правових підсистем, кожна з яких є по-своєму оригінальною. Та не слід переоцінювати існуючі між ними відмінності. Їх схожість є значною, особливо якщо розглядати ці підсистеми в цілому. Тому ми спокійно можемо говорити про романо-германську сім’ю, відмовившись від пошуків в ній підгруп. Вони можуть бути знайдені, але лише на рівні однієї або декількох окремих галузей права. Таким чином, романо-германська правова система на сьогодні є доконаним фактом і домінує у більшості країн континентальної Європи, а також у ряді їх колишніх колоній та країнах, що здійснили рецепцію римського права (наприклад Японія).
Дослідивши структурні особливості романо-германської системи права, можна зробити висновок, що основним джерелом права в ній є закон, а інші види джерел виконують допоміжну роль і доповнюють його. Таким чином романо-германська система права має універсальний характер, порівняно з іншими правовими системами.
Окрім романо-германської (континентальної) правової системи існують також і інші, з якими, окрім спільних ознак, досліджувана нами правова система має і певні відмінності. Це зумовлює своєрідність і неповторність кожної з них, але разом з тим свідчить і про спільні закономірності їх розвитку та певну взаємопов’язаність. Це повною мірою стосується і України, яка розвивала свою правову культуру в контексті континентальної правової системи, але при цьому мала і власні особливості. Але оскільки кожна з європейських країн також має свої відмінності у різних аспектах культури (в тому рахунку і правової), але при цьому тяжіють до євроінтеграції як до універсального способу співіснування споріднених етнокультурних спільнот (що ніяким чином не спричиняє втрату власної ідентичності); то і Україна також має всі підстави для євроінтеграції, але це не призведе (як вважають окремі українські політики) до втрати власної ідентичності.
Перелік використаної літератури:
-
Бойцова В.В., Бойцова Л.В. – Панорама современных правовых систем. Юридический мир №8, 2002 г, с.33-49
-
Глиняний В. История государства и права зарубежных стран. Харьков – 2003, ч.1
-
Задорожний Ю.А. – Вплив римського права на формування романо-германської правової сімї. Часопис Київського університету права 2006/4. с 37-42.
-
Корчевна Л. Українське право і романо-германська традиція. Право України 2004, №5, с. 19-22.
-
Лазарев В.В. Общая теория права и государства. Москва – 2001.
-
Луць Л.А. – Сучасні правові системи світу. Львів -2003
-
Марченко М.Н. – Особенности судебного прецедента в системе романо-германского права. Государство и право 2006, № 8, с. 22-28
-
Новицкий И.Б. – Римское право. Москва – 2002
-
Рене Давид – основные правовые системы современности (электронный вариант)
-
Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Москва 1993.
-
Саидов А.Х. Введение в основные правовые системы современности . Ташкент 1998.
-
Скакун О.Ф. – Теорія держави і права . Харків – 2001
-
Сухарев А.Я. – Энциклопедический справочник – правовые системы стран мира. Москва - 2001
-
Третьякова Т.А, Губенко М.Н. История государства и права зарубежных стран. Киев – 1999















