24209 (603147), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Характерні риси ТВК:
– багатогалузевість структури;
– ядром більшості з них є промисловість;
– потенційна ефективність;
– спільна територія і близькість основних та допоміжних підприємств;
– спільна інфраструктура.
Отже, ТВК – сполучення підприємств, для якого територіальна спільність є додатковим фактором ефективності. ТВК розрізняються за масштабом, виробничим профілем, зовнішніми і внутрішніми зв’язками, ступенем сформованості, рівнем розвитку, територіальною скомпонованістю тощо.
Види ТВК: територіально-виробничі комплекси економічних районів, областей, вільних економічних зон тощо.[3].
Система ТВК ієрархічна. Сукупність кількох ТВК на певній території породжує взаємозв’язки між ними, зумовлені спільним використанням території і промислової інфраструктури. Створюються умови, за яких стає ефективною централізація деяких виробництв, розрахованих на задоволення потреб ряду комплексів та автономних підприємств. Тоді з’являється регіональний ТВК, який можна вважати основою економічного району.
Усі районі великих промислових новобудов, де потрібно вирішувати проблему працевлаштування великої кількості будівельників, практично мають об’єктивні умови для формування нових ТВК. При цьому структура та ефективність факторів, що впливають на формування ТВК, залежать від масштабів додаткових резервів і можливостей комплексоутворення, об’єктивних економічних і природних умов України.
Під впливом процесу територіального зосередження та закономірності і комплексності у розміщенні виробництва формується територіальна структура економічних районів, яка складається з кількох важливих елементів, створених внаслідок розміщення промисловості, сільського господарства, транспорту. Її промислові елементи можна поділити на дві групи: галузеві й комплексні [13, 163].
Основні елементи територіальної структури виробництва є ТВК або можуть перетворитися на них. Тільки галузевий і промисловий центри не можна ототожнювати з ТВК у повному розумінні цього слова. Отже, територіальна структура економічного району — це сукупність ТВК різних ступенів досконалості в такому поєднанні, що створює зручну ланку в системі територіального поділу праці.
Важливими елементами формування і функціонування територіальних галузевих, міжгалузевих, інтегральних комплексів є економіко-екологічні і демографічні. Вони сприяють у рамках ТВК кращому забезпеченню комплексної переробки сировини, використанню природних, трудових і матеріальних ресурсів, ефективній організації суспільного виробництва, створенню системи поселень із необхідними умовами праці і життя людей.
Комбінування хімічних підприємств між собою та з підприємствами інших галузей економіки України веде до комплексного групового розміщення і робить хімічну промисловість однією з найважливіших ланок у формуванні ТВК.
Комплексне використання сировини і розширення технологічних та економічних зв’язків між виробництвом мінеральних добрив та іншими галузями основної хімії, металургію, вугільною нафтовою, газовою промисловістю тощо сприяють територіальній концентрації виробництва і формуванню ТВК.
В основу комплексотворення лісової, паперової і деревообробної промисловості покладено зональність розміщення лісів, комплексний характер деревини як сировини, територіальний збіг масового споживання різних видів продукції.
Глибокі і всебічні виробничі зв’язки формують регіональну спільність ТВК, які за своєю специфікою є промисловими та аграрно-промисловими. У структурі внутрішніх зв’язків одних комплексів можуть переважати сировини зв’язки, в інших — вироби міжгалузевих формувань, у третіх — продукція кінцевого споживання. Найбільш розгалужені виробничі зв’язки в інтегральних ТВК, для яких характерні високі темпи розвитку одних підгалузей порівняно з іншими, що спричинює територіальні зрушення в матеріальному виробництві.
У господарському комплексі України можна виділити 57 ТВК, які сформувалися або перебувають на стадії формування, та понад 300 різних промислових центрів, що безпосередньо не належать до територіального складу вищих за таксономічним рангом структурних елементів, оскільки переважна більшість цих структурних елементів має невеликі розміри. [3, 103].
Однією з головних ознак формування економічного району є наявність великого міського центру (ядра), до якого тяжіє територія району. Такими центрами в Україні є міста-мільйонники (Київ, Харків, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ) та Львів. Відповідно до цього виділяють такі соціально-економічні райони: Центральний (Київська, Житомирська, Вінницька, Черкаська і Чернігівська області); Північно-Східний (Харківська, Полтавська і Сумська області); Східний (Донецька і Луганська області); Центрально-Східний (Дніпропетровська, Запорізька і Кіровоградська області); Західний (Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області); Південний(Одеська, Миколаївська, Херсонська області та АР Крим).
Удодатку Б показано схему соціально-економічного районування, згідно з якою виділяють 9 районів (за Ф. Заставним):Столичний (Київська, Чернігівська, Житомирська області); Північно-Східний (Харківська, Полтавська, Сумська області);Донецький (Донецька, Луганська області);Придніпровський (Запорізька, Дніпропетровська області); Центральний (Кіровоградська, Черкаська області); Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області); Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області); Північно-Західний (Волинська, Рівненська області); Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, Автономна Республіка Крим).
У додатку В подано основні показники цих економічних районів (площа, людність, внутрішній валовий продукт). Вона дозволяє побачити місце кожного району в Україні за даними показниками.
Донецький економічний район є найбільшим за кількістю населення і середнім за площею території районом України.
Донецький район посідає перше місце в Україні за обсягами промислового виробництва (25%) та його концентрацією. Промисловість багатогалузева, переважають виробництва важкої індустрії, які визначають спеціалізацію району.
Промисловий комплекс району історично склався на основі вугільної промисловості, яка має повсюдне розміщення. На базі видобутку палива сформувалась потужна теплова енергетика. Найбільші ТЕС Вуглегірська, Зуївська, Старобешівська, Курахівська, Луганська.
На території Донецького району знаходиться однойменний район чорної металургії, що сформувався на базі власного видобутку коксівного вугілля, вогнетривів та вапняків і привізних руд (із Придніпров’я). Серед галузей машинобудування переважає важке, що виробляє устаткування для гірничої промисловості та металургії. Район є потужним виробником продукції хімічної промисловості — соди, барвників, азотних добрив, полімерів, хімічних реактивів .
Промисловість будівельних матеріалів має повсюдне розміщення і широку галузеву структуру. Район виділяється в Україні виробництвом цементу,скла, залізобетонних виробів.
Серед галузей легкої промисловості виділяється текстильна, швейна і взуттєва. Харчова промисловість розвинена повсюдно, вона виробляє борошно, олію, сіль.
Розміщення району у степовій зоні, високий рівень розораності території є основою розвиненого сільськогосподарського виробництва. Воно спеціалізується на вирощуванні зернових культур, соняшника, овочів, розведенні великої рогатої худоби молочно-м’ясного напрямку, свинарстві та птахівництві
Донецький район має одну з найгустіших в Україні мережу транспортних шляхів. Залізниці й автошляхи сполучають його з регіонами України і сусідніми областями Росії. Найбільші залізничні вузли— Дебальцеве, Ясинувата, Іловайськ, Попасна, Донецьк, Луганськ.
Придніпровський економічний район, що об’єднує дві адміністративні області (Дніпропетровську і Запорізьку), належить до середніх в Україні регіонів за площею території та кількістю населення. Придніпров’я є найбільш розвинутим економічним районом країни.
Господарство району багатогалузеве, головними галузями є важка і харчова промисловості, сільське господарство. Серед галузей важкої промисловості розвинена гірничодобувна, електроенергетична, металургійна, машинобудівна, хімічна промисловість.
Гірничодобувна галузь представлена видобутком залізних і марганцевих руд, урану, будівельних матеріалів. Видобуток вугілля здійснюється у Дніпропетровській області. Електроенергетика представлена кількома потужними ТЕС , двома ГЕС –та найбільшою в Україні АЕС.
На основі місцевих запасів залізних і марганцевих руд та привізного вугілля з Донбасу, сформувався потужний металургійний комплекс (1/2 виробництва чорних металів в Україні). Кольорова металургія представлена виробництвом алюмінію, титану і магнію у Запоріжжі.
Машинобудування району має складну галузеву структуру. Важке машинобудування спеціалізується на виробництві металургійного устаткування, підйомно-транспортних машин.
Хімічна промисловість представлена коксохімічними виробництвами у Дніпропетровську, Кривому Розі, Запоріжжі, нафтохімічними підприємствами у Запоріжжі, Дніпропетровську, Бердянську.
Харчова промисловість виробляє олію, борошно, крупи, м’ясо, молоко. Підприємства галузі мають повсюдне розміщення— як у великих містах, так і невеликих містечках та селах.
Розміщення району у степовій зоні з багатими ґрунтово-земельними ресурсами створює сприятливі умови для виробництва різноманітної сільськогосподарської продукції (зерна пшениці і кукурудзи, соняшнику, м’яса і молока), яка не тільки задовольняє потреби населення району, але й вивозиться за його межі.
Район має густу транспортну мережу. Через нього проходять залізниці й автошляхи: Київ — Дніпропетровськ — Донецьк, Харків — Сімферополь тощо. Найбільші вузли — Дніпропетровськ, Запоріжжя, П’ятихатки, Синельникове.
Північно-Східний економічний район складається з трьох адміністративних областей (Сумської, Харківської, Полтавської) та є одним із найбільших за площею території і середнім за кількістю населення серед районів України.
Північно-Східний район має індустріально-аграрну спеціалізацію, основні галузі господарства — машинобудування, хімічна і харчова промисловість, багатогалузеве сільське господарство.
Машинобудування району найпотужніше в Україні. Харків є найбільшим центром вітчизняного машинобудування.
Хімічна промисловість представлена, виробництвом фосфорних добрив у Сумах, хімреактивів у Шостці, фармацевтичних препаратів у Харкові і Лубнах. Енергетика району представлена нафто- і газовидобутком, нафтопереробкою у Кременчуці, мережею ТЕС (найбільша з них — Зміївська) та Кременчуцькою ГЕС.
Харчова промисловість розвивається на місцевій сировині. Головні її галузі — цукрова, олійна, молочна і м’ясна — мають широку географію.
Найбільшими центрами легкої промисловості є Харків, Ромни, Суми, Полтава. Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, цукрового буряку, соняшника, у тваринництві переважають скотарство, свинарство і птахівництво.
Найбільше внутрішніх перевезень здійснюється в районі автомобільним транспортом, а зовнішніх — залізничним. Найбільші залізничні вузли — Харків, Лозова, Конотоп, Полтава. У річкових перевезеннях бере участь порт у Кременчуці на Дніпрі.
Господарство Столичного району району являє собою індустріально-аграрний комплекс, що спеціалізується на виробництві продукції машинобудування, легкої, харчової і хімічної промисловості, багатогалузевого сільського господарства.
Машинобудування різноманітне: верстатобудування, сільськогосподарське, точне. Транспортні засоби — літаки, річкові й морські судна, мотоцикли виготовляють в Києві, автомобілі – в Чернігові і Броварах.
У легкій промисловості виділяється текстильна, взуттєва, трикотажна галузі. Хімічна промисловість району випускає синтетичні волокна, побутові вироби, автомобільні шини.
Харчова промисловість характеризується високим рівнем концентрації підприємств, продукція яких споживається передусім у столиці. У районі склалась багатогалузева промисловість будматеріалів. У її складі — порцеляново-фаянсова промисловість.
Сільське господарство високопродуктивне. В його структурі переважає вирощування зернових культур, льону, цукрових буряків, хмелю і картоплі.
Тваринництво спеціалізується на скотарстві, свинарстві і птахівництві. Високопродуктивне виробництво м’яса, молока, яєць існує у приміській зоні м. Києва.
Транспортна система району представлена усіма видами транспорту, крім морського. Залізнична та автомобільна мережа має чітку радіально-кільцеву структуру із центром у Києві. Основні залізниці перетинають район у широтному напрямі. Великі залізничні вузли — Київ, Фастів, Ніжин, Бахмач. Значна кількість населення послуговується аеропортами м. Києва у т. ч. для міжнародних поїздок (аеропорт “Бориспіль” — найбільший в Україні).
Центральний економічний район складається із двох адміністративних областей. За розмірами території та кількістю населення належить до найменших серед регіонів України.
Центральний район має дещо нижчий рівень соціально-економічного розвитку, ніж інші райони країни. Галузями його спеціалізації є сільське господарство, гірничодобувна і харчова промисловість, сільськогосподарське машинобудування.
Сільське господарство високопродуктивне. Вирощують зернові, овочі, соняшник, баштанні культури, розвинене садівництво. У тваринництві переважають скотарство і свинарство, а у водосховищах — рибальство.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
