17367 (601145), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Фактичну собівартість замовлення визначають лише після його виконання. Якщо замовлення налічує багато виборів, то для визначення фактичної собівартості одиниці продукції необхідно загальну суму затрат розділити на кількість виробів.

Калькулювання затрат згідно з процесами (попередільний метод) використовують у тих виробництвах, де вихідна сировина проходить цілу низку технологічних виробничих процесів, переділів виробництва. [2]

На кожному переділі отримують напівфабрикат, який є вихідною сировиною (або матеріалом) для подальшого переділу. На останньому переділі отримують готову продукцію. Цей метод використовують у металургійній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості.

Затрати за цим методом враховують по переділах і видах продукції.

Об’єктами калькуляції є напівфабрикатів кожного переділу і готова продукція останнього переділу.

- напівфабриктний, за яким визначають фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу;

- без урахування собівартості напівфабрикатів, за яким облік затрат здійснюють у переділах, але собівартість напівфабрикатів не визначають.

Зведенням затрат у переділах підраховують собівартість готової продукції на останньому переділі.

Система калькулювання на основі виробничої діяльності зорієнтована на контроль і скорочення тривалості виробничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробу ( транспортування, зберігання, контроль, інше), що сприяє зниженню витрат і собівартості продукції.[4]

При цій системі калькулювання виробничі накладні затрати обліковують за так званим "центрами виробничої діяльності", а потім розподіляють між видами продукції на основі баз розподілу. Тобто для кожного виду затрат визначають свою базу (фактор) розподілу, а потім розраховують величину цих затрат на одиницю фактора їх зміни. За базу розподілу можуть бути прийняті виробничі показники, кількість співробітників, кількість відпрацьованого часу тощо.

1.3. Калькулювання змінних витрат

Система обліку і калькулювання за змінними витратами ґрунтується на розподілі всіх затрат на змінні та постійні і передбачає, що собівартість продукції визначається – тільки за змінними витратам. Так, до виробничої собівартості продукції належать прямі матеріали, пряма заробітна платня і частина загально виробничих витрат, які є змінними. За змінними витратами оцінюють також залишок готової продукції.

Постійні загально виробничі затрати не включають у собівартість продукції, а зараховують до витрат періоду. Вони поділяють обліку окремо і їх списують на звітного періоду. Контроль постійних витрат здійснюють за центрами відповідальності через бюджетування, виявлення і аналіз відхилень від бюджету (кошторису). [5]

На практиці може бути доволі складно розділити постійні і змінні затрати. Часто буває так, що затрати не є ні повністю постійними, ні повністю змінними, й інколи потрібне детальний аналіз для того, щоб встановити цю різницю стосовно характеру діяльності підприємства.

Постійні затрати не залишаються незмінними на всіх рівнях обсягу виробництва Настає момент, коли будь-яке подальше збільшення обсягу виробництва потребує додаткового обладнання, а можливо, й розширення виробничих площ. Тому деякі затрати можна розглядати як постійні лише в межах певного періоду або для певного асортименту продукції.

Калькуляція собівартості за змінними витратами є необхідним доповненням калькуляції повних витрат. Використовують її в фінансовому менеджменті для планування, контролю, прийняття управлінських рішень про виготовлення нових видів продукції, ціноутворення, планування прибутку, рішень типу "виготовляти чи купувати?" та ін.

Із системою обліку і калькулювання змінних витрат пов'язаний показник маржинального доход. [6]

Маржннальний дохід – це різниця між доходом від реалізації продукції і сумою змінних затрат. Він є проміжним фінансовим результатом, який покриття постійних витрат і отримання прибутку.

Отже, принципова відмінність системи калькулювання змінних витрат від системи калькулювання повних витрат полягає у підході до постійних виробничих накладних витрат (рис.1).

Рис.1. Калькулювання повних і змінних витрат

З наведеної схеми видно, що в системі калькулювання повних витрат до собівартості продукції включають усі виробничі витрати. Відповідно, всі виробничі накладні витрати (і змінні, і постійні) розподіляють між виробами і включають до собівартості незавершеного виробництва та готової продукції.

Розділ 2. Перспективи розвитку управлінського обліку

Протягом останніх десятиліть господарський облік включав три види: оперативний (здійснювався безпосередньо на місці, де відбувалися господарські операції та процеси), статистичний (вивчення масових кількісних та якісних явищ і закономірностей за кожним підприємством та загалом за регіоном), бухгалтерський. На даному етапі економічного розвитку з підвищенням вимог з боку користувачів до відображення операцій і результатів господарської діяльності переглядаються й уточнюються науково-практична база бухгалтерського обліку, яка призначена бути фундаментом теоретичних і практичних аспектів реалізації його засад. [4]

Сьогодні вітчизняними науковцями господарський облік залежно від функцій, змісту даних, методів і способів їх отримання інтегрується на такі види:

фінансовий – бухгалтерське оформлення й реєстрація господарських операцій на рахунках, ведення зведеного обліку та узагальнення даних на звітну дату;

податковий – система накопичення інформації, необхідної для розрахунку податків і контролю за своєчасністю їх сплати та надання про них своєчасної звітності контрольним органам;

динамічний – система реєстрації фактів господарського життя, головною метою якого є вимірювання ефективності господарської діяльності;

актуарний – система, яка використовує метод подвійного запису і надає інформацію про зміну і надає інформацію про зміну ринкової вартості підприємства;

соціальний – розширення меж бухгалтерського обліку за двома напрямами – збільшення складу показників бухгалтерської звітності та концентрації уваги на обліку соціальних витрат, основна частина яких пов’язана з екологією (екологічно орієнтований облік);

креативний – будь-який науковий метод, що не відповідає загальноприйнятій практиці або встановленням стандартам і принципам (є результатом облікової політики та використовується без прямого порушення законодавства);

стратегічний (прогнозний) – фінансовий аналіз проблем, що пов’язані з зобов’язаннями, контролем, готівкою та потенціалом;

управлінський – створення інформації для прийняття ефективних управлінських рішень з питань виробничої діяльності, визначення відхилень фактичних показників від прогнозних значень у поточному та оперативному режимах. [5]

Система управлінського обліку постійно поновлюється. Управлінський облік створювався на основі виробничого обліку як складової частини бухгалтерського обліку підприємства для посилення впливу облікових даних на систематичне зниження собівартості виробленої продукції, як чинника посилення конкурентоспроможності підприємства.

Для подальшого вдосконалення управлінського обліку на підприємствах необхідно вирішити такі проблеми:

у визначенні управлінського обліку доцільно більш точно вказати його призначення. Він доповнюється плануванням витрат і собівартості продукції, їхнім аналізом і розробкою проектів рішень щодо управління витратами підприємства;

калькулювання витрат за центрами відповідальності в порівнянні з плановими завданнями;

забезпечення точності даних обліку й аналізу собівартості продукції;

Сучасний управлінський облік – це не суто облік, а оптимізація господарської діяльності.

Впровадження управлінського обліку на підприємстві залежить від розмірів підприємства та чисельності його управлінського персоналу.

Бухгалтерський та управлінський обліки пов’язані об’єктами, методами, первинною документацією, тому розмежувати їх на конкретному підприємстві практично не можливо. Управлінський облік у сучасному науково-практичному трактуванні є окремим елементом менеджменту діяльності, який в основі своїй використовує інформацію внутрішньогосподарського обліку та показники фінансової звітності в цілому.

На мою думку, в теперішній час, при обмеженості ресурсів та при високих цінах на них, кожне підприємство буде намагатися скоротити свої витрати. Це буде можливе лише при правильному прийняті управлінських рішень, що призведе до розвитку управлінського обліку.

Розділ 3 . Розрахункова частина

Таблиця 1

Фактичну собівартість 10 кВт = ( 15461,28/ 110000) * 10 = 1,40557 грн.

Таблиця 3

Фактична собівартість 10 т/км = (24687,24/ 58500) * 10 = 4,220041 грн.

Характеристики

Список файлов курсовой работы