16865 (600950), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Загрозу для комп'ютерної інформаційної системи можуть складати три групи осіб, а саме: 1) персонал, що працює з інформаційними системами; 2) користувачі; 3) зловмисники.

Персонал, який працює з інформаційними системами, - це фахівці по обслуговуванню комп'ютерів, програмісти, оператори сети, адміністративний персонал інформаційних систем, фахівці по контролю за даними.

Користувачі складаються з різних груп людей, яких можна відрізнити від інших, оскільки їх функціональна сфера відноситься до сфери обробки даних. В КИСБУ - це бухгалтери, матеріально відповідальні особи і управлінці.

Зловмисники - це будь-які сторонні особи, які під'єднуються до устаткування, електронним даних і файлів без належного дозволу.

Захист інформації в АС забезпечується шляхом:

• дотримання суб'єктами правових відносин норм, вимог і правил організаційного і технічного характеру щодо захисту інформації;

• використовування засобів обчислювальної техніки, програмного забезпечення, засобів зв'язку і АС в цілому, засобів захисту інформації, відповідним встановленим вимогам по її захисту (мають відповідний сертифікат);

• перевірки відповідності засобів розрахувальної техніки, програмного забезпечення, засобів зв'язку і АС в цілому встановленим вимогам по захисту інформації (сертифікація засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку і АС);

• здійснення контролю по захисту інформації.

Результатами порушення прав захисту інформації в автоматизованих системах можуть бути: просочування інформації, втрата, підробка,, порушення роботи АС.

Для захисту інформації в КІСБУ створюється комп'ютерна система безпеки. Комп’ютерна система безпеки має основні елементи будь-якої інформаційної системи, такі як апаратне забезпечення, бази даних, процедури і звіти.

Комп'ютерні системи безпеки розробляються на основі застосування встановлених методів аналізу систем, розробки, упровадження, функціонування оцінки і контролю.

Інформаційною системою безпеки повинен управляти головний фахівець по безпеці. Ця особа повинен робити звіт раді директорів і мати повну незалежність. Звіти повинні охоплювати кожну фазу життєвого циклу системи.

Управління загрозами здійснюється шляхом упровадження заходів безпеки і планів на випадок непередбачених подій.

Основним способом попередження активних загроз щодо шахрайства і саботажу є упровадження послідовних рівнів заходів контролю за доступом до сайту, системи і файлів. Метою заходів контролю за доступом до сайту є встановлення фізичного бар'єру до комп'ютерних ресурсів для осіб, що не мають дозволу. Цей бар'єр слід застосовувати до апаратного забеспеченню, областей введення даних, бібліотек даних областям висновку даних і монтажу зв'язку. Потрібно вимагати, щоб всі користувачі носили захисні ідентифікаційні картки з фотографіями. Комплекси по обробці даних необхідно розташовувати в окремих приміщеннях. Слід використовувати надзвичайно сувору систему допуску. Заходи контролю за доступом до системи - це заходи контролю за програмним забезпеченням, розроблені для того щоб встановити перешкоди для використання системи несанкціонованими користувачами. Їх встановлюють користувачі, які мають дозвіл доступу до системи шляхом використання ідентифікаційних даних, паролів адрес 1Р і пристроїв до апаратного забезпечення. Заходи контролю за доступом до файлу попереджають несанкціонований доступ до даних і програмним файлів.

Що стосується організаційної структури КІСБУ, те керівництво може застосовувати такі дії: розподіл обов'язків, нагляд, вимушені відпустки і зміна роботи, подвійний контроль.

Розподіл обов'язків передбачає розподіл функцій дозволу і запису операцій, розподіл функцій дозволу і зберігання активів розподіл функцій запису операцій і зберігання активів. При цьому застосовуються такі контрольні процедури, як перевірка виконання операцій у відповідності з розподіленими обов'язками перевірка застосування затверджених бланків документів і записів, перевірка здійсненого доступу до активів згідно санкціям керівництва незалежні перевірки стану активів в звітності матеріально відповідальних осіб і результатів їх діяльності, перевірка процесу обробки інформації відповідно до дозволами, її точність, повнота окремих операцій.

Пасивні загрози включають такі проблеми, як відключення електроенергії і збої в роботі комп’ютерів. Заходи контролю за такими загрозами можуть бути попереджувальними. Запобіжні засоби контролю передбачають використовування резервних інформаційних систем. Якщо одна частина системи не спрацьовує, резервна частина відразу підключається і система продовжує функціонувати з невеликою паузою або зовсім без затримки. Коригуючі заходи контролю передбачають використовування резервних файлів для виправлення помилок.

Для управління ризиком кризової ситуації важливим є забезпечення безперервності операцій у разі катастрофи. Управління ризиком кризовій ситуації полягає в попередженні і плануванні непередбачених подій. Попередження кризової ситуації - це перший крок в управлінні ризиком кризової ситуації.

Управлінський облік, як зазначалось, це система управління виробництвом. Тому, поряд з власне обліком, тут чи не першочерговим є забезпечення оперативного дійового контролю за ефективністю використання активів, праці, формуванням витрат виробництва тощо. Стосовно основних засобів, такий контроль має здійснюватись не тільки за фактами здійснення господарських операцій, але й бути у певній мірі прогнозним. Зокрема, в управлінському обліку основних засобів важливе місце займає контроль забезпеченості підприємств основними засобами, оскільки відхилення від оптимального рівня як в одну, так і в іншу сторони спричинює зниження ефективності виробництва. Причому негативний вплив таких відхилень проявляється через зниження ефективності використання основних засобів і за принципом відлуння (еха) відбивається на загальній ефективності виробництва.

Скажімо, недостатня забезпеченість підприємства, основними засобами призводить. до їхнього надто інтенсивного використання, передчасного зносу, надмірних витрат на ремонти, зрештою звичайної ліквідації. Одночасно роботи виконуються несвоєчасно, або порушується технологія Їхнього виконання, відтак зростають втрати продукції. Наявність зайвих основних засобів теж небажана, оскільки при цьому вони скуповуються занадто довго. До того ж це зумовлює додаткові витрати на їх зберігання, підтримання в робочому стані і т.п.

В управлінському обліку необхідно враховувати такі показники, які не тільки характеризують забезпечення підприємства основними засобами, але й дають можливість контролювати Їх якісний стан. Зокрема, рівень зносу основних засобів свідчить про їхню придатність до дальшої експлуатації, й орієнтовну тривалість у майбутньому. Реальну забезпеченість підприємства основними засобами можна точніше визначити за залишковою вартістю - різницею між первісною вартістю об'єктів і нарахованою сумою зносу.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності – частку не перенесеної на створюваний продукт вартості. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності) то ліпшим є технічний стан основних засобів.

, де

Зн – сума зносу основних засобів;

ОЗп – первісна вартість основних засобів на початок року.

, де

ОЗз – залишкова вартість основних засобів.

Коефіцієнт оновлення характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

, де

ОЗо - вартість введених основних засобів за звітний період;

ОЗк - вартість основних виробничих засобів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття характеризує рівень інтенсивності їх вибуття засобів зі сфери виробництва.

, де

ОЗв – вартість основних засобів, які вибули;

ОЗп – вартість на початок року.

Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів, або окремих його груп за період.

, де

ОЗпр – вартість приросту основних засобів.

Загальним показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача – виробництво продукції на одну гривню основних засобів [відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством (ОП), до середньорічної вартості основних засобів(Ф)].

ФВ=ОП/Ф.

Фондомісткість – показник, обернений до фондовіддачі: він показує скільки в середньому (за вартістю) використовуються на підприємстві основні виробничі засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.

Фондоозброєність праці розраховується, як відношення середньої вартості основних засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.

За даними таблиці 3.1. можна зробити висновки: за 2004 рік технічний стан основних засобів на ТОВ "АРІС" погіршився так, як коефіцієнт зносу вище на 2%, а коефіцієнт придатності зменшився на 2%; коефіцієнт оновлення (0,03) нижче коефіцієнта вибуття (0,05). Це свідчить про те, що на підприємстві не відбувається оновлення основних засобів за рахунок нового будівництва. ТОВ "АРІС" характерно оновлення основних засобів за рахунок заміни старих, зношених фондів, що призводить до накопичення застарілого обладнання і стримує зріст економічної ефективності основних засобів.

Якщо первісна вартість основних засобів зросла, то їх знос за час експлуатації збільшився на 0,02. Це призвело до зростання рівня зносу(зменшення рівня придатності) основних засобів на 2%, що свідчить про погіршення їх технічного стану.

Форми і темпи відновлення основних засобів обумовлені доцільно реконструкції, заміни, модернізації груп і видів обладнання.

Таблиця 3.1

Рух і наявність основних засобів на ТОВ "Аріс"

Що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнту оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим їх технічний стан. Зростання його означає оновлення матеріальної бази підприємства

Таблиця 3.2

Показники використання основних засобів на ТОВ "Аріс"

Для підвищення ефективності використання основних засобів потрібно провести заміну і модернізацію застарілого обладнання, використовуючи нові види верстатів і машин(автоматичні, напівавтоматичні, а також з програмним управлінням), які забезпечують високу досконалість та економічність технологічних процесів.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.

На фондовіддачу впливають такі показники як: кількість відпрацьованих робочих днів в році, коефіцієнт змінної роботи устаткування, середня тривалість однієї зміни, питома вага активної частини основних виробничих засобів, питома вага діючого устаткування, випуск продукції. Тому для підвищення фондовіддачі необхідно збільшити ці показники і зниження вартості одиниці устаткування.

На заміну устаткування і створення нових технологій потрібні мільйони доларів. Своїх засобів у підприємств явно недостатньо, тому не обійтися без допомоги інвесторів. З метою підготовки умов взаємодії з інвесторами можна проводити акціонування об'єднань. Підприємства можуть розширювати зовнішньоекономічну діяльність, як найважливіша умова для отримання необхідної валюти. Можлива розробка програми реструктуризації з кінцевою метою створення системи оперативного управління витратами виробництва, що послужить підвищенню конкурентоспроможності і економічної ефективності об'єднання в цілому.

Процес вдосконалення устаткування, що проводиться без відповідного аналізу, створює складнощі для підприємства: чим складнішим є устаткування (в технологічному відношенні), тим вище вірогідність аварії. Ідеалом для підприємства є просте і міцне устаткування, яке проте, відповідатиме технічним потребам дня обумовленим конкуренцією. За умови рівного задоволення споживача більш "продуктивним" буде найпростіше устаткування. Зрозуміло такого роду оцінка ступеня "простоти" устаткування може бути здійснений тільки фахівцями.

Гнучкість - це одне з ключових понять нових технологій виробництва. Нові умови продажів вимушують підприємства часто міняти характеристики вироблюваної продукції, а також проводити обмежене число додаткової продукції. А для цього необхідно перейти від простого устаткування, що спеціалізується на одному типі виробництва, на гнучке устаткування, здатне швидко адаптуватися на випуск іншої продукції. Гнучкість устаткування може бути визначений за допомогою різних критеріїв:

Характеристики

Список файлов курсовой работы