16865 (600950), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, установи затверджується керівником підприємства або особою, на те уповноваженою. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів та є підставою для здачі на склад запчастин, що залишилися в результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту. Витрати по списанню, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від зносу та розробки будинків, споруд, демонтажу обладнання відображають в акті в розділі "Розрахунок результатів списання об’єктів".

При вибутті основних засобів внаслідок списання, важливим завданням управлінського обліку є забезпечення чіткого контролю за отриманими матеріальними цінностями від розбирання будівель і споруд, демонтажу машин і обладнання, оскільки нерідко окремі конструктивні елементи, вузли й агрегати можуть бути використані для ремонтів чи реконструкції інших об'єктів. Нерідко навіть вартість матеріалів, які вже непридатні для дальшого використання за прямим призначенням: брухт, тверде паливо і т.д., є досить значною. В окремих випадках при ліквідації, наприклад, приладів, необхідно оприбуткувати дорогоцінні метали; золото, платину, срібло. Нехтування цим завдає значних втрат підприємствам і не може свідчити про ефективність управлінського обліку. Тому для ліквідації будь-якого об'єкта доцільно затвердити комісію, яка б ретельно оглянула всі отримані матеріали, вузли, агрегати, конструктивні елементи тощо, заодно визначивши їхню можливу вартість, яка необхідна для розрахунку результатів списання основних засобів.

Результати від списання об'єкта необхідні для відображення операцій у фінансовому обліку. Однак формуються вони за даними управлінського обліку про витрати на ліквідацію. Для забезпечення належного контролю за такими витратами доцільно попередньо скласти кошторис, тобто розрахунок, який є основним інструментом управлінського обліку і контролю витрат, а також критерієм оцінки діяльності управлінців центрів відповідальності.

Всі отримані у результаті ліквідації основних засобів матеріальні цінності повинні бути оприбутковані на склад, а потім використані за можливими напрямами, що засвідчується відповідними первинними документами. Здача утилю, металобрухту на склад проводиться за накладними. Якщо металобрухт реалізовано, заготівельник виписує приймальну квитанцію.

2.4. Облік і контроль ремонтів основних засобів

В управлінському обліку важливим є забезпечення контролю за ефективними використанням основних засобів, що передбачає не тільки наявність фактичної безперебійної роботи машин і механізмів, інших об'єктів. Адже їхні непередбачені поломки, вихід з ладу у процесі виконання певних робіт, інколи зводять нанівець решту управлінських заходів, зумовлюють значні матеріальні втрати, забракування продукції, робіт чи послуг.

Таким чином, важливим завданням управлінського обліку є контроль за дотриманням правил експлуатації об'єктів основних засобів, своєчасного проведення профілактичних заходів щодо підтримання їх у робочому стані, і поточного і капітального ремонтів. Крім негативного впливу на І ефективність виробництва, послаблення такого контролю призводить до і передчасного зносу об'єктів, чим також завдаються значні збитки підприємствам.

Для забезпечення належного контролю за здійсненням профілактичних заходів, які дозволяють підтримувати основні засоби в робочому стані, на підприємстві має бути розроблений план-графік проведення технічних доглядів машин і механізмів, їхніх ремонтів. Профілактичні заходи повинні здійснюватись і стосовно пасивної частини основних засобів, будівель і споруд. Однак для цих об'єктів таких планів - графіків не складають, оскільки інтенсивність їхнього зносу менша, ніж активної частини основних засобів.

У плані-графіку визначають періодичність проведення технічних доглядів, поточних і капітальних ремонтів, виходячи з термінів експлуатації об'єктів основних засобів. Технічні догляди і поточні ремонти виконують, як правило, щороку; капітальні ремонти мають більші міжремонтні строки, хоч на практиці вид ремонту досить важко розмежувати, оскільки технічно обгрунтованої межі для цього не встановлено. Як правило, при визначені періодичності технічних доглядів і ремонтів виходять із кількості мото-годин роботи, або обсягу виконаних робіт.

Важливою умовою належного контролю в управлінському обліку є дотримання кошторисів витрат на технічні догляди і ремонти. Щодо перших типових первинних документів не встановлено, тому такі кошториси можна визначити за довільною формою, виходячи з переліку операцій, які здійснюються за конкретними об'єктами основних засобів та вартості матеріалів, потрібних для цього, а також затрат праці і тарифних розцінок.

Ремонти основних засобів - будівель і споруд, здійснюються за кошторисами, які складені інженерами-будівельниками чи проектними установами, залежно від їхньої складності. У будь-якому випадку тут на основі огляду об'єкта визначається потреба будівельних та інших матеріалів, необхідних для виконання ремонту, затрат праці, робіт і послуг як підрядників, так і власних допоміжних виробництв, відтак підраховується загальна кошторисна вартість. За цими кошторисами в управлінському обліку контролюють дотримання лімітів витрат матеріалів, оплати праці і т.п. Разом з тим управлінський облік формує більш широку інформацію, ніж облікові дані про витрати па ремонти. Важливе значення для ефективного використання основних засобів має дотримання строків проведення ремонтів. З цією метою даних кошторисів недостатньо і доцільно розробляти графіки (сіткові графіки) проведення ремонтів. Це дозволить зіставляти за документами на отримання матеріалів, нарахування оплати праці фактичні дати виконання ремонтних робіт, що посилює контроль за їх проведенням.

Для визначення вартості ремонтів машин та обладнання складають "Відомість дефектів на ремонт машини" ф. №130, у якій на основі ретельного огляду техніки спеціалістами (інженером-механіком, зав. реммайстернею, інженером-діагностиком).

На основі опису дефектів деталей та вузлів і заміни запасних частин, виходячи з їхньої вартості, тут розраховують в другому розділі загальну суму витрат на цю мету. Так само визначають потребу та вартість ремонтних матеріалів у третьому розділі цієї відомості.

Суму, необхідну для оплати праці на ремонтних і монтажних роботах у четвертому розділі відомості дефектів визначають, виходячи з трудоємкості ремонтів і тарифних розцінок з урахуванням відповідних надбавок за якість і своєчасність ремонту.

За даними попередніх розділів відомості дефектів у п'ятому розділі цього документа визначають загальну вартість ремонту. Саме ця вартість е загальною кошторисною сумою витрат на ремонт. Зокрема, замість виписування відомості дефектів у двох примірниках, доцільно скласти її в одному примірнику, а в склад передавати виписану за даними другого і третього розділів "Лімітно-забірну картку" тип. ф. М-8.

При передачі на ремонт машин і механізмів керівник центру відповідальності, за яким вони закріплені, подає завідувачеві ремонтної майстерні заявку, в якій зазначає марку, номер об'єкта, вид ремонту. Ця заявка є підставою для обліку витрат на ремонт за центром їхнього формування - ремонтною майстернею. Такі заявки реєструють у "Книзі замовлень на ремонт", зазначаючи дату надходження машини чи обладнання, вузла, агрегату, центр відповідальності, від якого надійшла заявка на ремонт, вид ремонту і строк його виконання. Варто підкреслити, що в управлінському обліку, нарівні з відхиленнями витрат, контролюють строки виконання робіт, оскільки відхилення від нормативів у бік їх перевищення інколи відчутніші у негативному плані для економіки підприємств, ніж перевитрати у вартісному виразі. Тому за даними відомості дефектів необхідно здійснювати оперативний контроль за ходом ремонту з таким розрахунком, щоб фактичне встановлення деталей, вузлів тощо відбувалось своєчасно, з дотриманням розрахункових строків завершення ремонту, вказаного у "Книзі замовлень на ремонт".

Облік же витрат на ремонти здійснюють у "Журналі обліку затрат в ремонтній майстерні" ф. №36. Цей реєстр аналітичного обліку дозволяє сформувати повну виробничу собівартість ремонтів у розрізі кожної складної машини окремо.

Окремо обліковують загально-виробничі витрати ремонтної майстерні, які в кінці місяця розподіляють на об'єкти обліку витрат на ремонти пропорційно до прямої оплати праці робітників ремонтної майстерні.

Слід зазначити, що поряд з власне ремонтом основних засобів у центрі виникнення витрат - ремонтній майстерні, вони формуються і за іншими об'єктами. Зокрема, це може бути: виготовлення запасних частин, інвентарю, інструментів, пристосувань; складання придбаних машин і обладнання; роботи і послуги для капітального будівництва; роботи і послуги для інших допоміжних виробництв; роботи і послуги для реалізації. Тому управлінський облік повинен забезпечувати розмежування витрат у розрізі кожного об'єкта, оскільки лише при цій умові можливий незалежний контроль за їх відхиленнями від встановлених нормативів. Після завершення ремонту складають "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів" тип. ф. №03-2.

Важливим моментом, який необхідно врахувати як в управлінському, так і в фінансовому обліку є те, що на ті об'єкти, які перебувають на ремонті, амортизація не нараховується.

Завершується управлінський облік витрат на ремонт основних засобів узагальнюючими записами у "Виробничому звіті" або "Книзі обліку витрат виробництва", де па основі даних "Журналу обліку затрат в ремонтній майстерні" ф. №36 відображають у розрізі статей витрат затрати цього центру відповідальності в цілому за всіма об'єктами основних засобів, які ремонтувались впродовж кожного місяця окремо.

2.5. Знос основних засобів

Метод амортизації необоротних активів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання та норм П(С) БО 7 і 8.

Для нарахування амортизації основних засобів можуть бути застосовані такі методи:

• прямолінійний;

• зменшення залишкової вартості;

• прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивний;

• виробничий.

Для ілюстрації наведених методів використаємо такий приклад.

Первісна вартість верстата, придбаного ТОВ "Аріс" у грудні 1999 року, становить 80 000 грн., а строк його корисної експлуатації дорівнює 5 рокам. Очікується, що цей верстат матиме ліквідаційну вартість 5 000 грн.

Прямолінійний метод

При цьому методі річна сума амортизації (ΣАр) визначається діленням вартості (АСо), яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів (Т).

ΣАр = АСо / Т, (2.1)

ΣАр – річна сума амортизації, грн.;

АСо – вартість, яка амортизується, грн.;

Т – строк корисного використання об’єкта основних засобів.

У нашому прикладі річна сума амортизації верстата дорівнює:

Прямолінійний метод має свої переваги і недоліки.

Перевагами цього методу є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації.

Недоліком його вважають те, що він не враховує моральний знос, відмінність виробничої потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Однак, попри недоліки, прямолінійний метод є найпоширенішим у практиці.

Наступні три методи є методами прискореної амортизації, які забезпечують списання більшої частини вартості основних засобів у перші роки їх експлуатації.

Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань.

Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється такими причинами:

• найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими;

• накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, у разі його швидкого морального старіння та інфляції;

• забезпечується можливість збільшення частки витрат на ремонт об'єктів, які амортизуються, що припадає на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (за рахунок того, що сума нарахованої амортизації в ці роки зменшується).

Метод зменшення залишкової вартості

За цим методом річна сума амортизації (ΣАр) визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації (Нан. р).

Річна норма амортизації розраховується, як різниця між одиницею та підсумком кореня ступені кількості років корисного використання об’єкта на його первісну вартість (П).

(2.2)

Характеристики

Список файлов курсовой работы