Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Малинна стеблова муха (Chortophila dentiens Pand.). Виліт мух з місць зимівлі (верхній шар ґрунту під кущами малини) збігається з відростанням пагонів, у середині травня. Мухи відкладають яйця в пазухи верхівкових листів, розміщаючи їх по одному. Личинки, які відродилися вгризаються в стебло і проробляють спіральний кільцеподібний хід. Верхівки ушкоджених пагонів в’януть, потім чорніють і загнивають, а личинка прокладає червоточину до основи пагона. Під час цвітіння малини личинки залишають пагони й ідуть у ґрунт.

Малинна брунькова міль (Yncurvaria rubiella Bjerk.) пошкоджує бруньки і пагони малини. Зустрічається звичайно вогнищами в старих запущених насадженнях малини.

Невеликий денний метелик з розмахом крил 12-14 мм. Передні крила темно-коричневі, на їхньому передньому краї є чотири дрібних, а на внутрішньому - по дві великі золотаво-жовті плями. Зимують молоді гусениці темно-червоного кольору в дуже маленьких (до 2 мм у діаметрі) щільних білих павутинистих коконах під відсталою корою стебел і старих пеньків, а також під різними рослинними залишками. Рано навесні гусениці залишають кокони, заповзають на пагони, вгризаються в бруньки і виїдають їх. Трохи пізніше гусениці вгризаються у пагони.

Пошкоджені бруньки не розпускаються і гинуть. Гусениці досягають дорослого стану в другій половині травня. Вони темно-червоні з коричнювато-чорною головою, довжиною 7-9 мм. Окуклювання відбувається усередині загиблої бруньки, у тонкому коконі наприкінці травня. Метелики з'являються на початку цвітіння малини і незабаром відкладають яйця (по одному) усередину квіток малини. Гусениці харчуються плодоложем ягід, але незабаром спускаються до основи стебел, де, знайшовши затишне місце, покриваються малопомітними коконами і залишаються на зиму.

Ранні сорти малини пошкоджуються сильніше, оскільки цвітіння їх звичайно збігається з масовою відкладкою яєць метеликами.

Пагонова малинна галиця (Thomassiniana theobalda Ваrr) викликає відмирання пагонів малини. Дорослі комахи досягають у довжину 2 мм. Голова і груди в них темні, черевце ясно-червоне, покрите темними волосками. Зимують дорослі личинки у верхньому шарі ґрунту, біля основи стебел. Навесні, коли поверхневий шар ґрунту прогріється до 13° С, з'являються дорослі галиці. Незабаром самки приступають до відкладки яєць, розміщаючи їх під кору пагонів у місцях яких-небудь механічних пошкоджень на корі пагонів. Личинки живуть колоніями під корою, пошкоджуючи камбіальний шар пагонів. Сильні пошкодження приводять до відмирання пагонів у наступному році до дозрівання ягід

Малинна стеблова галлиця (Lasioptera rubi Heeg.) пошкоджує стебла малини й ожини, викликаючи утворення добре помітних здуттів (галлів) у нижній і середній частині стебла. Дуже дрібна чорна мушка-комарик, довжиною до 1,6-2,2 мм, з коричневою спинкою і двома прозорими крилами, зі спрощеним жилкуванням. Личинки галлиці оранжево-жовті. Зимують личинки усередині галлів по 2-11 штук у кожній. Навесні вони продовжують харчуватися і, досягши в довжину 3-4 мм, окуклюються, а приблизно в червні, під час масового цвітіння малини, з'являються дорослі комарики. Незабаром самки відкладають яйця на молоді пагони, по 8—15 штук. Приблизно через місяць у місцях ушкоджень з'являються галлоподібні здуття. Галли особливо добре помітні восени після листопаду, вони мають опуклу форму і досягають у довжину - 3 см, а в ширину - 2 см. На галлах утворяться тріщини, шкірочка на них відстає.

Малину ушкоджують два види попелиць - пагонова і листова. Обидва види широко поширені.

Пагонова малинна попелиця (Aphis idaei v. b. Goot.) пошкоджує малину, ожину і троянди. Великі колонії цього виду попелиць заселяють кінці ростових пагонів і молоді квіткові пагони, викликаючи скручування листків, стримування росту і скривлення пагонів. На пошкоджених пагонах квітки не розвиваються і досить часто засихають. Зимують яйця попелиць поодиноко або групами на однолітніх пагонах біля бруньок. Личинки з'являються одночасно з розпусканням бруньок, звичайно на початку травня. З початку червня до серпня з'являються крилаті самки, які створюють на інших рослинах нові колонії попелиць

Листкова малинна попелиця (Macrosiphum (Amphorophorа) rubi Kit.] на відміну від пагонової не утворить великих колоній, вона живе поодиноко або невеликими групами звичайно знизу листів (рідше на кінцях пагонів), не викликаючи помітного їхнього скручування. Небезпечна тим, що переносить вірусні хвороби малини з хворих рослин на здорові.

2.3 Шкідники суниць та полуниць

Малинно-суничний довгоносик (Anthonomus rubi Hrbst). На старих плантаціях суниць перед цвітінням досить часто зустрічаються рослини, квітконіжки яких позбавлені бутонів. Здається, що бутони з таких квітконіжок хтось зрізав. Рідше потрапляються бутони, як би підтяті, але висячі на плівці. Так ушкоджують суниці і малину малинно-суничні довгоносики - невеликі сірувато-чорні жучки довжиною 2-3 мм. Зимують жуки під опалими листками і грудочками землі. Спочатку вони харчуються на молодих листочках, а до початку цвітіння суниць самки відкладають яйця усередину бутонів, підгризаючи при цьому квітконіжки, отчого бутони надломлюються й обпадають або в’януть, залишаючись висіти на квітконіжці. Кожна самка може відкласти до 50 яєць, розміщаючи їх по одному в бутон. Личинки, які вийшли з яєць, залишаються всередині бутонів і виїдають їх. Дорослі личинки окуклюються в бутонах. У червні - липні з'являється нове покоління жуків. Якийсь час вони харчуються листками, виїдаючи в них м'якоть у вигляді маленьких віконечок, а потім ідуть у місця зимівлі. Жуки ушкоджують також і бутони малини.

Суничний листоїд (Galerucella tenelle L.). Іноді на листках суниць з'являються наскрізні отвори або частіше звивисті ходи, виїдені в м'якоті листка так, що залишається тільки нижня шкірочка. Ці ушкодження заподіює суничний листоїд - жовто-бурий жук величиною 3-4 мм. Жуки зимують під різними рослинними залишками. Вийшовши рано навесні з місць зимівлі, вони пошкоджують листки суниць, а перед цвітінням приступають до відкладання яєць, розміщаючи їх знизу листів, а також на черешках і стеблах. Личинки виходять з яєць через 10-15 днів і так само, як дорослі жуки, виїдають м'якоть листків з нижньої сторони. Вони досягають у довжину 0,5см, мають жовтий колір і покриті короткими рідкими волосками, голова в личинок і плями на спині коричневого кольору. Через 20-25 днів личинки забираються неглибоко в ґрунт і там окуклюються. Жуки з'являються з лялечок після плодоносіння суниць і незабаром ідуть на зимівлю.

Суницю іноді досить сильно пошкоджують личинки пильщиків, які спочатку вигризають невеликі ямки на нижній стороні листків, а пізніше з'їдають цілком окремі ділянки листків, розташовані між жилками. Личинки зеленуваті і мають 10 пару ніг. Якщо доторкнутися до них, то вони згортаються кільцем.

Окуклюються личинки в ґрунті. Улітку з'являється друге покоління пильщиків, личинки якого ідуть у ґрунт на зимівлю.

Білокрилка або суничний алейродид (Aleurodes fragariae Walk.) пошкоджує, крім суниць, багато трав'янистих рослин, зокрема дику лісову суницю. Це дрібна блідо-жовтувата комаха, довжиною близько 1,3 мм. Має дві пари крил, покритих білим восковим пилком. Дорослі комахи здатні літати і стрибати. Зимують дорослі особи. Навесні самки відкладають на нижню сторону листів дуже маленькі яйця, залишаючи в місці відкладання невеликий білуватий наліт. Личинки плоскі, нерухомі. Вони висмоктують сік з листків. У місцях пошкоджень з'являються слабко помітні дрібні жовтуваті плями. Досягши третього віку, личинки перетворюються в «пупарії», з яких незабаром вилітають дорослі особини нового покоління. Протягом літа білокрилка розвивається в трьох-чотирьох поколіннях. З масовою появою личинки гнітять суниці.

Слинявка-пінниця (Philaenus spumarius L.) пошкоджує не тільки суниці, але й інші трав'янисті рослини.

Ця досить широко розповсюджена цикада одержала видову назву в зв'язку з тим, що її личинки живуть як би зануреними у виділеній ними пінистій слиноподобній рідині, яка захищає личинок від підсихання й інших несприятливих факторів.

Дорослі комахи, довжиною до 10 мм, здатні літати і стрибати. Забарвлення строкате від ясно-жовтих до чорних тонів. На надкрилах є по дві подовжні коси білі плями.

Зимують у стадії яйця, яке має жовто-жовтогарячий колір, у тканинах листкових черешків і молодих стебел суниць й інших трав'янистих рослин. Відроджені навесні личинки спочатку білі, потім набувають зеленувато-жовте забарвлення. Вони зосереджуються на нижній стороні листків, у основі квіткових кистей або в розгалуженні листкових черешків, іноді на зав'язях. Личинки цикадок висмоктують сік і викликають зморшкуватість листків, потворність і недорозвинення зав'язей.

Слинявка-пінниця вологолюбна і теплолюбна комаха, тому особливо інтенсивно вона розмножується в роки з теплим сирим летом.

Ведмедка звичайна (Gryllotalpa gryllotalpa L.) - велика темно-бура комаха. Дорослі особини досягають 3,5-5 см. Передні ноги копального типу - сильно розширені з граблеподібними передніми гомілками, озброєними зубцями.

Веде підземний спосіб життя, риючи нірки, звичайно розташовані у верхньому шарі поверхні ґрунту. Її личинки харчуються коренями і стеблами рослин, виїдають бульби, коренеплоди і висіяні насіння. Зимують дорослі капустянки і їхні личинки в ґрунті, гної або перегної, на глибині до 90 см. Навесні, коли ґрунт добре прогріється, відновляється активне життя шкідника. Заселені ведмедкою ділянки характеризуються наявністю звивистих розпушених валиків і ходів (отворів) на поверхні ґрунту й ушкоджених рослин. Звичайно в травні ведмедки роблять земляні печерки - гнізда на глибині до 15 см (величиною з куряче яйце) і відкладають у них до 360 яєць. Розвиток ведмедки від яйця до дорослої комахи продовжується біля двох років.

ВИСНОВКИ

1. Розглянуто народногосподарське значення комах-шкідників, а особливо шкідників плодово-ягідних культур, та масштаби проблем, які вони створюють. Комахи-шкідники які вражають плодово-ягідні культури, значно знижують урожайність, зменшують стійкість рослин до хвороб та рослин-конкурентів (бур’янів, особин того ж виду), кліматичних змін. Пошкодження плодових дерев, викликані ними, є джерелом доступу у рослини бактерій та грибів, води та пилу.

2. Охарактеризовано найбільш небезпечних та поширених представників групи комах-шкідників плодових дерев, їх біологію та поведінку, пошкодження, які вони завдають. Особливо небезпечними є комахи, що схильні масово розмножуватись і повністю знищувати органи рослин (листя, молоді пагони і бруньки, плоди та квіти) значно пошкоджувати корені. Такими є попелиці, плодова та яблунева молі, непарний шовкопряд, яблунева та сливова плодожерки.

3. Охарактеризовано найбільш небезпечних та поширених представників групи комах-шкідників ягідних культур, їх біологію та поведінку, пошкодження, які вони завдають. Ягідники вражаються багатьма групами комах, а особливо попелицями, слинявками, різними галицями, великої шкоди завдають хрущі та ведмедки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрианова Н.С. Экология насекомых. – Из-во Московского ун-та, 1970. – 156с.

2. Васильев Б.П. Лившиц И.З. Вредители плодовых культур. – М.: Колос, 1984. – 399с.

3. Копчагин В.Н. Защита сада от вредителей и болезней. – М.: Колос, 1971. – 254с.

4. Копчагин В.Н. Защита растений от вредителей и болезней на садово-огородном участке. – М.: Агропромиздат, 1987. – 316с.

5. Суворова П.И., Арбузова З.А., Эсмонт В.Н. Насекомые – друзья и враги деревьев и кустарников. – М.: Просвещение, 1979. – 108с.

6. Шумаков Е.М., Брянцева И.Б. Вредные и полезные насекомые. – Л.: Колос, 1968. – 142с.

Додатки

Комахи-шкідники саду

Характеристики

Список файлов курсовой работы