3473 (600091), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Більш тривалі строки кредитів можуть встановлюватися в разі виникнення форс-мажорних обставин. Задоволення попиту на кредит у цьому випадку буде залежати від можливості виправити дане положення, реальності повернення позички у встановлений строк, розміру можливого збитку внаслідок банкрутства певної установи тощо. Такими кредитами користуються банки, які відчувають проблеми з ліквідністю тривалого характеру, що виникають внаслідок погіршення стану грошового ринку. До них належать кредитні інститути, у структурі активів яких переважають довгострокові вимоги і які зазнають труднощів з ліквідністю в періоди підвищення відсоткових ставок на ринках короткострокових кредитів.

Однією із форм кредитування комерційних банків є аукціонний розподіл кредитів, який проводиться центральними банками з метою створення рівних умов для всіх банків. Порядок проведення центральними банками кредитних аукціонів передбачає, що потенційні позичальники направляють заявки в центральний банк із вказівкою обсягу кредитів, який вони хотіли б одержати, і рівня відсоткової ставки. На основі отриманих заявок центральний банк установлює загальну суму аукціонних кредитів, строки їхнього надання, мінімальну суму необхідного кредиту [10, 17].

Для визначення вихідної відсоткової ставки за наданими кредитами використовують два способи — голландський і американський. В обох випадках спочатку відбувається процес відбору заявок, допущених до участі в аукціоні. Для цього заявки розподіляють з урахуванням рівня зазначених у них відсоткових ставок у міру зменшення. Право на участь в аукціоні одержують ті претенденти, у заявках яких передбачені максимальні відсоткові ставки. При цьому загальна сума заявлених кредитів має відповідати обсягу позик, що виділяються центральним банком для проведення аукціону.

У разі використання американського способу проведення аукціону вихідною ставкою для кожного потенційного позичальника є ставка, запропонована в заявці, що виграла. Голландський спосіб проведення кредитних аукціонів припускає встановлення вихідної відсоткової ставки на рівні найменшої відсоткової ставки, що ввійшла до числа заявок, які виграли. В такому випадку практично всі заявки задовольняються в повному обсязі. У разі збільшення загальної суми необхідних кредитів і перевищення вартісної величини заявок обсягу кредитів, запропонованих на аукціоні, заявки задовольняються лише частково. Ступінь задоволення заявок відповідає відношенню обсягу аукціонного кредиту до загальної вартісної величини заявок.

Операції РЕПО — це операції із цінними паперами, які складаються з двох частин. Для їх здійснення укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (центральним і комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотної купівлі-продажу у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною [10].

Використання центральним банком державних цінних паперів для операції РЕПО здійснюється через «пряме РЕПО» — купівлю у комерційного банку державних цінних паперів та «зворотне РЕПО» — обов'язковий продаж державних цінних паперів. У ситуації, коли в межах визначених основних монетарних параметрів існує потреба підвищення ліквідності комерційних банків, центральний банк здійснює операції "прямого РЕПО» і на підставі генеральної угоди купує у комерційного банку державні цінні папери на відповідний період з обов'язковою умовою зворотного їх викупу цим комерційним банком у встановлений строк. У разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, центральний банк може продати комерційним банкам через механізм «зворотного РЕПО» державні цінні папери, які є в його портфелі, на певний період, за умови викупу їх у комерційного банку в установлений строк.

Центральний банк може здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних паперів як через безпосередню домовленість із комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведення тендера на участь в операціях РЕПО центральний банк через свої регіональні управління не пізніш як за тиждень надсилає повідомлення про проведення тендера із зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його проведення. Комерційні банки як учасники у заявках пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу та зворотної ціни продажу-купівлі державних цінних паперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО центральний банк наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО [20].

Залежно від терміну дії операції РЕПО на позабіржевому ринку використовуються такі види операцій [4]:

а) нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка фіксуєтьється на весь термін проведення операції);

б) відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про завершення цієї угоди, процентна ставка не є фіксованою і визначається кожного разу);

в) строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієї операції РЕПО).

Між учасниками операції РЕПО укладається угода, в якій передбачаються:

а) термін, сума, ціна державних цінних паперів «прямого РЕПО» та «зворотного РЕПО»;

б) перелік цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО;

в) зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке має кореспондуватися із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;

г) порядок установлення маржі або процентного доходу.

Обов'язковою умовою укладення угоди РЕПО з метою мінімізації кредитного ризику є те, що державні цінні папери, куплені з використанням операцій РЕПО, мають переказуватися через депозитарій на рахунок покупця зі зміною права власності [24].

Після підписання угоди на здійснення операції РЕПО банк — продавець надає на дату купівлі та на дату зворотної купівлі ДЕПО повідомлення до депозитарію центрального банку про зміну права власності на державні цінні папери. Для забезпечення зобов'язань про зворотний викуп державних цінних паперів центральний банк — у першій частині операції РЕПО покупець — отримує гарантійний внесок, на підставі ринкової оцінки державних цінних паперів, які є об'єктом операції РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційних збитків у разі різких коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних паперів, що є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами.

З метою залучення додаткової ліквідності комерційних банків у світовій практиці використовують іпотечні фінансові інструменти – довгострокові цінні папери [заставна на нерухомість, іпотечний сертифікат та облігація], які випускаються під забезпечення застави нерухомості та які приносять твердий процент її власнику [17]. Механізм іпотечного рефінансування полягає в наступному:

а) комерційний банк кредитує власника будівництва (або власник майданчика під будівництво) під заставу нерухомості (іпотеку);

б) згідно з умовами іпотечного договору банк випускає заставну, забезпечену іпотекою;

в) банк продає заставну центральному банку (регіональному управлінню ЦБ), або інший фінансовій установі, підвищуючи таким чином власну ліквідність;

г) ЦБ або інша фінансова установа випускає іпотечні сертифікати, забезпечені іпотекою, та продає їх інвесторам;

д) по закінченню терміну будівництва інвестори пред'являють іпотечні сертифікати до сплати ЦБ або іншій фінансовій установі, яка сплачує їх за рахунок повернених кредитних ресурсів.

З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської системи, центральний банк використовує постійно діючу лінію рефінансування, надаючи комерційним банкам кредит «овернайт» - кредит на один робочий день. Кредит "овернайт" надається під заставу державних цінних паперів. Його розмір становить до 100% від балансової вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів [23,27].

У разі виникнення потреби миттєвої підтримки ліквідності комерційний банк може в будь-який робочий день тижня до 17 години подати до Департаменту монетарної політики центрального банку заявку на отримання кредиту "овернайт". Відповідне територіальне управління центрального банку оперативно розглядає можливість надання банку кредиту "овернайт", вивчає його кредитоспроможність, імовірність повернення кредиту та за допомогою електронної пошти протягом дня до 17 години 30 хвилин у день звернення банку повідомляє про своє рішення Департамент монетарної політики центрального банку. Департамент монетарної політики надсилає банку повідомлення і на підставі генерального кредитного договору та задоволеної заявки до 18 години забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом "овернайт" з одночасним блокуванням державних цінних паперів у Депозитарії центрального банку. Кошти кредиту повертаються банком до 13 години наступного робочого дня. Повернення банком кредиту "овернайт" здійснюється одночасно з процентною платою [23,27].

Процентна ставка, за якою надається кредит, надсилається електронною поштою банкам щоденно (у робочі дні) до 10 години; її розмір повинен перевищувати облікову ставку центрального банку принаймні на один процентний пункт. Якщо банк отримує кредит "овернайт" три дні підряд, то, починаючи з четвертого, кожний наступний кредит "овернайт" підряд надається за подвійною обліковою ставкою центрального банку. У разі невиконання банком умов генерального кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за наданим кредитом "овернайт" і процентів за його користування територіальне управління центрального банку виписує платіжну вимогу, на підставі якої здійснює списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за його користування [23,27].

Комерційний банк, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення має право на отримання від центрального банку стабілізаційного кредиту.

Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови забезпечення його заставою ліквідними активами банку-позичальника (після здійснення експертної оцінки їх вартості, які перебувають у власності банку і не обтяжені іншими зобов'язаннями) або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи. Крім того, банк має надавати звіт про оцінку (акт оцінки) майна, що надається під забезпечення стабілізаційного кредиту [23]. Банку не дозволяється здійснювати операції з надання кредитів за рахунок коштів стабілізаційного кредиту.

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління центрального банку клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення. Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління центрального банку надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду центрального банку, який готує пропозиції на розгляд Правління центрального банку щодо можливості надання банку стабілізаційного кредиту. У разі прийняття позитивного рішення відповідне територіальне управління центрального банку проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту [27].

Стабілізаційний кредит надається за процентом, не нижчим за офіційну облікову ставку строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися середньостроковий кредит строком до 1 року. У разі зміни офіційної облікової ставки підлягає коригуванню відповідно і процентна ставка за користування стабілізаційним кредитом [23].

Після отримання стабілізаційного кредиту комерційний банк має розробити графік погашення позики і дотримуватися його строків.

1.3 Політика рефінансування в Україні

У країнах із розвинутою ринковою економікою політика рефінансування реалізується шляхом переобліку комерційних векселів та надання ломбардного кредиту. Національний банк України також використовує зазначені вище види кредитування, але на початку своєї діяльності у ролі центрального банку НБУ застосовував як адміністративні, так і ринкові методи кредитування, причому суб'єктами кредитування були як банки так і господарюючі суб'єкти, і Міністерство фінансів України. НБУ кредитував безпосередньо дефіцит державного бюджету і надавав так звані централізовані кредити певним секторам економіки, опосередковано покриваючи нестачу ресурсів для фінансування державного сектора економіки.

Взагалі НБУ застосовував такі методи кредитування [12]:

а) адміністративний розподіл емісійних ресурсів між комерційними банками;

б) безпосереднє централізоване кредитування міністерств для
покриття нестачі фінансових ресурсів у певній галузі економіки;

в) безпосереднє надання кредиту Мінфіну на покриття дефіциту
державного бюджету;

г) проведення закритих і цільових кредитних аукціонів;

надання комерційним банкам облікового й ломбардного
кредиту;

д) проведення операцій РЕПО.

З розвитком ринкових відносин в нашій країні відбувалася трансформація кредитних відносин між Національним та комерційними банками України. Зокрема, обсяг кредитів, наданих НБУ комерційним банкам постійно зростав, з'явилялись нові інструменти проведення політики рефінансування. В наш час рефінансування комерційних банків НБУ відбувається згідно з Положенням НБУ «Про механізм рефінансування банків України» від 28.02.2002, Положенням НБУ «Про регулювання НБУ ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій» та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ними НБУ надає кредити комерційним банкам на такі цілі:

Характеристики

Список файлов курсовой работы