1882 (599490), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Поняття інвестиційного сертифікату міститься в загальних положеннях ЗУ "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) " від 15 березня 2001 року №2299-ІІІ (далі - закон про інститути спільного інвестуваня). В абзаці 12 статті 3 загальних положень стверджується, що інвестиційний сертифікат - це цінний папір, який випускається компанією з управліннями активами пайового інвестиційного фонду і засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів проводиться відповідно до положення ДКЦПФР про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду та інвестиційної компанії та інформації про їх випуск.
Останнім цінним папером категорії боргових цінних паперів є вексель. Особливості обігу векселів в Україні регулює закон про цінні папери та фондову біржу (глава 6 ст. 12), закон про обіг векселів в Україні, Женевська конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевська конвенція 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів. Вексель являє собою безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Однак, необхідно визнати, що цінні папери такого роду негативно впливають на політику фінансової стабілізації, бо фактично вони є сурогатами грошей з меншою платоспроможністю та їх емісія збільшує кількість засобів платежу в економіці. Якщо векселів буде видаватися більше ніж погашатись, то держава таким чином буде видавати векселі сама собі. А поява казначейських векселів знизить попит на облігації внутрішньої державної позики. Загалом за даними Першої фондової торгівельної системи (далі - ПФТС) за 2001 рік було укладено 106 угод з векселями, а за результатами торгів з початку 2002 року було укладено 31 угод з векселями. Взагалі ПФТС відзначилась різноманіттям фінансових інструментів, але протягом 2001 року угоди з векселями на первинному ринку укладалися тільки на Українській фондовій біржі (УФБ).
1.3 Особливості похідних цінних паперів
Стосовно похідних цінних паперів, то за даними ДКЦПФР обсяг торгів деривативами за 2001 рік на первинному ринку складає 10. 707 млн. грн. , а на вторинному ринку - 26. 765 млн. грн. Протягом першого півріччя 2002 року на первинному ринку весь обсяг торгів припадав на акції. На вторинному ринку провідну позицію за обсягами торгів як і раніше займають операції з акціями, на які припадає 99,9% ринку, торгівля деривативами складала лише 0,008% ринку. Наведені економічні показники свідчать про відсутність у більшості учасників ринку зацікавленності використовувати даний інструмент. І це цілком нормальне явище з огляду на "якість" законодавства, яке при регулюванні данного інструменту породжує більше проблем ніж можливостей ефективного використання цього інструменту при вкладанні коштів. Відповідно до ЗУ "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року №448 похідними цінними паперами визнаються цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. В законодавстві України, що регулює питання випуску та обігу цінних паперів, немає єдиного підходу до використання термінів "похідні цінні папери" та "деривативи". Відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємтв" від 28 грудня 1994 року № 334, в якому зазначено, що дериватив - це стандартний документ, який засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.
Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 194 року № 334 деривативами є форвардний контракт, фючерсний контракт та опціон. Але даний перелік не є вичерпним і було б доцільно виділити в окрему категорію такий дериватив, як варант, який відповідно до правил випуску та обігу фондових деривативів віднесений до різновиду опціону на купівлю.
Форвардний контракт визначений, як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитись від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту. По суті, форвардний контракт є фючерсним контрактом, який до настання дати експірації не вдалося закрити за допомогою клірингово механізму, тобто фючерсний контракт, який закривається реальною поставкою. Тобто форвардний контракт - позабіржовий еквівалент фючерсного контракту.
Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Базовим активом ф'ючерсів можуть бути тільки товарні ресурси або кошти (валютні цінності). Використання товарних ресурсів як базових активів повинно бути погоджене емітентом у Міністерстві економіки України або (щодо коштів чи валютних цінностей) у Національному банку України перед реєстрацією випусків цих похідних цінних паперів в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Але першкодою є непрописаний порядок погодження для використання товарних ресурсів як базових активів фючерсів. В законодавстві деякі вимоги до різних деривативів співпадають. Так, опціон та ф'ючерс можуть передбачати замість придбання (продажу) базового активу здійснення (одержання) плати, розрахованої в залежності від різниці між ціною виконання та ціною базового активу на момент виконання. Опціони та ф'ючерси на будь-який базовий актив, укладені як стандартизовані контракти, є похідними цінними паперами, обіг яких здійснюється виключно на фондових чи товарних біржах або в організаційно оформлених позабіржових торговельно-інформаційних системах (далі - ТІС) за правилами, встановленими біржами (ТІС) і затвердженими в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до вимог Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності. Біржі, на яких здійснюється торгівля опціонами та ф'ючерсами, базовим активом яких є цінні папери, повинні забезпечити доступ учасників ринку до регулярної та особливої інформації про емітента цих цінних паперів.
Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань з опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може бути продано без обмежень іншим особам протягом строку його дії. Але емітентами опціонів можуть бути тільки юридичні особи - торговці цінними паперами, що є членами фондової біржі або учасниками ТІС, які повинні відповідати обов'язковим нормативам достатності власних коштів і іншим показникам та вимогам, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами, встановленим ДКЦПФР. Опціони поділяються на опціон на продаж "пут" та опціон на купівлю "колл". Придбавши опціон "пут", покупець має право продати продавцеві опціону вказаний у контракті актив у встановленні терміни за ціною виконання або відмовитися від цього продажу. Придбавши опціон "колл", покупець має право придбати у продавця опціону вказаний в контракті актив у терміни і за ціною виконання, що погоджені раніше, або відмовитися від цієї купівлі.
Відповідно до Правил випуску та обігу фондових деривативів від 24 червня 1997 року № 13 специфічним різновидом опціону на купівлю є варант, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною. Але за своїм економічним змістом є необхідність виділити варант в окремий вид деривативу на купівлю. Бо, відповідно до тих же правил випуску та обігу фондових деривативів, варанти можуть випускатися лише відкритими акціонерними товариствами (надалі - емітент) і тільки в документарній формі. Строк дії варанту не повинен перевищувати 1 року, а обсяг базового активу емітента варантів не повинен перевищувати 50% обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано. Не дозволяється випуск варантів для покриття збитків від господарської діяльності емітента з зарахуванням надходжень від продажу варантів як результату поточної господарської діяльності. Забезпеченість виконання варантів може гарантуватися новим випуском (емісією) акцій, які є базовим активом щодо даних варантів, укладанням договору (договорів) комісії з власником (власниками) базового активу в кількості, передбаченій умовами випуску варантів з розміщенням цього базового активу у зберігача, викупом у акціонерів належних їм акцій та утриманням їх до закінчення терміну дії варантів.
На сьогодні в Україні немає окремого закону про похідні цінні папери, тому обіг деривативів регулюється в основному законом про оподаткування прибутку підприємств, та постановою КМУ "Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів" від 19 квітня 1999 року № 632 та правилами випуску та обігу фондових деривативів затверджених рішенням ДКЦПФР від 24 червня 197 року № 13. Крім цього, на затвердженні ВРУ знаходиться проект закону про похідні цінні папери, але його було відправлено на доопрацювання в основному через неузгодження деяких положень даного закону з чинними нормативними актами. Є сподівання, що цей закон буде доопрацьовано з урахуванням всіх проблемних питань, що породжує сучасне законодавство про деривативи - починаючи з розмежування понять "деривативи" та "похідні цінні папери", і закінчуючи розмежуванням компетенції державних органів влади, щодо регулювання окремих видів похідних цінних паперів.
Як окрему категорію цінних паперів слід розглядати приватизаційні цінні папери, що віднесені статтею 3 закону про цінні папери та фондову біржу до основних видів цінних паперів. Комерційна діяльність з приватизаційними паперами ліцензується відповідно до інструкції про порядорк видачі дозволів про порядок видачі дозволів на здійснення комерційної діяльноті з приватизаційними паперами від 25 квітня 1994 року №232. Надання дозволів на здійснення представницької діяльності з приватизаційними паперами проводиться відповідно до Інструкції про умови ліцензування представницької діяльності з приватизаційними паперами від 25 листопада 1993 року №514. Надання дозвлів на здійснення як представницької діяльності, так і комерційної діяльності з приватизаційними паперами проводиться Фондом державного майна України. Відповідно до ЗУ "Про приватизаційні цінні папери" від 6 березня 1996 року № 2173-ХІІ це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.
Окрім цінних паперів вітчизняного емітента на українському РЦП обертаються ще й цінні папери іноземних емітентів, але процедура допуску іноземних цінних паперів на український ринок мяко кажучи "недосконала". Основним негативним наслідком цього є зменшення зацікавленості працювати на вітчизняному ринку цінних паперів. Цей факт може відвернути не тільки емітента іноземних ціних паперів, але й інвестора.
Державна політика, щодо захисту вітчизняного інвестора як учасника ринку цінних паперів має своє підгрунтя, але те, що воно повинно вдосконалюватись відповідно до темпів розвитку світового ринку цінних паперів взагалі не має сумніву. Найефективнішим способом регулювання ринку цінних паперів залишається державний контроль учасників РЦП шляхом їх звітування перед ДКЦПФР про результати своєї діяльності та отримання ліцензії на право здійснення професійної діяльності на РЦП. Це дає можливість впливати, через оброблення інформації поданої в звітах, на стан ринку та по можливості вдосконалювати механізм роботи на ньому шляхом усунення наявних недоліків.
2. Аналіз ефективності використання цінних паперів у практиці ват „закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „східно-європейський інвестиційний фонд”
2.1 Загальна характеристика ват знвкіф «сєіф» та основних показників його діяльності
ВАТ "ЗНВКІФ «Східно-Європейський інвестиційний фонд»" є правонаступником ВАТ Інвестиційна компанія "Укр-Капітал". ВАТ ЗНВКІФ «Східно-Європейський інвестиційний фонд» розпочала свою діяльність у 1994 році з метою фінансування малих та середніх підприємств України шляхом прямого та портфельного інвестування і протягом восьми років працювала на фондовому ринку як торговець цінними паперами.
У вересні 2006 року Компанія реорганізовується в компанію з управління активами та отримує ліцензію Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності з управління активами інститутів спільного інвестування (ліцензія АА №549381 від 10. 09. 2006). В цьому ж році Компанія стає членом Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу.
З 1993 року ВАТ "ЗНВКІФ «Східно-Європейський інвестиційний фонд» входить до складу Інвестиційно-фінансової групи "Росан-Капітал", метою діяльності якої є реалізація інвестиційних програм і залучення капіталу для розвитку економіки України.
Володіючи багаторічним досвідом роботи з вітчизняними та іноземними інвесторами, Компанія бере участь в діяльності Центру сприяння залученню інвестицій та розвитку малого і середнього бізнесу. Основним напрямком діяльності Компанії в Центрі є консультаційна та практична допомога в підготовці і реалізації бізнес-планів розвитку суб'єктів малого і середнього бізнесу.
Здобутком Компанії стала перемога в конкурсі "Обличчя міста-2006", який проводився у вересні 2006 року Львівською Торгово-промисловою палатою спільно з Львівською міською Радою серед підприємств Західного регіону України. Компанія стала переможцем та отримала диплом в номінації "Європейський рівень послуг", базовими критеріями оцінки якої є робота з клієнтом, якість і комплексність послуг та їх ексклюзивність. Перемога у конкурсі засвідчила кваліфікованість та високий потенціал Компанії.
Історія створення і діяльності ЗНВКІФ «Східно-Європейський інвестиційний фонд» нерозривно пов'язана з процесами, які відбувалися і відбуваються в Україні. На початку діяльності Фонду - це участь в приватизації за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів та компенсаційних сертифікатів, потім за рахунок грошових коштів, перерозподіл пакетів акцій, вибір основного напрямку діяльності за рахунок збільшення часток в статутних капіталах підприємств та подальша діяльність з метою отримання доходу для інвесторів Фонду через участь в корпоративному управлінні підприємств.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
