162982 (599112), страница 6
Текст из файла (страница 6)
4).надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
5).податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
6).плата за забруднення НПС;
7).кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власносності;
8).фіксований с/г податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
9).плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;
10).надходження від грошово-речових лотерей;
11).податок на прибуток підприємств комунальної власносності;
12).інші надходження, передбачені законом.
4. Видатки місцевих бюджетів.
| Видатки місцевих бюджетів | Видатки, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів до відповідних бюджетів | Видатки місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів |
| 1. районних бюджетів та бюджетів міст АР Крим і міст обласного зна-чення | 1)державне управління (органи місцевого самоврядування міст республіканського, обласного значення та районного значення); 2)освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту; заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації; 3)охорону здоров’я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні, пологові будинки та ін.); програми медико-санітарної освіти; 4)соціальний захист та соціальне-забезпечення: державні програми соціального забезпечення (притулки для неповнолітніх, територіальні відділення соціальної допомоги); державні програми соціально захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім’ям з дітьми та ін.; 5)державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми ( театри, бібліотеки, музеї та ін.); 6)державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких навчальних шкіл всіх типів, заходи з фізичної культури і спорту та ін. | 1)місцеву пожежну охорону; 2)позашкільну освіту; 3)соціальний захист та соціальне забезпечення: - програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї; - місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення; 4)місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів; 5)культурно-мистецькі програми місцевого значення; 6)програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення; 7)місцеві програми розвитку фізичної культури і спорту; 8)типове проектування, реставрацію та охорону пам’яток архітектури місцевого значення; 9)транспорт, дорожнє господарства: регулювання цін на послуги метрополітену за рішенням органів місцевого самоврядування; будівництво, реконструк-цію, ремонт та утримання доріг місцевого значення та ін. 10)управління комунальним майном; 11)ін. програми, затверджені відповідною радою згідно законодавства. |
| 2 бюджету АР Крим та обласних бюджетів | 1)державне управління (представницьку і виконавчу владу АР Крим, обласні ради); 2)загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спец загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, школи інтернати; заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності АР Крим і виконують державне замовлення; вищу освіту; післядипломну освіту та ін. освітні програми. 3)охорону здоров’я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського та обласного значення) та ін. 4)соціальний захист та соціальне забезпечення; 5)культуру і мистецтво: державно-культурно-освітні програми (республіканські та обласні бібліотеки, музеї, виставки); державні театрально-видовищні програми та ін. 6)фізичну культуру та спорт. | |
| 3 бюджетів сіл, селищ, міст районного значення | 1)органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення; 2)освіту (дошкільну освіту і загальну середню освіту); 3)первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерські пункти); 4)сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки. |
5. Фінансові проблеми місцевих бюджетів.
Найбільш масштабною фінансовою проблемою місцевої влади в Україні є так звана проблема “бідних” і “багатих” територій. ЇЇ суть полягає у тому, що адміністративно-територіальні утворення, на які поділена кожна держава, мають різну податкову базу і фінансовий потенціал. Це наслідок нерівномірності територіально-ресурсного потенціалу та продуктивних сил.
Території, які мають більш потужну податкову базу, обстоюють права на переваги у самостійному формуванні доходної частини своїх бюджетів. Навпаки, “бідні” території апелюють до центральної влади з вимогою – збільшити фінансову допомогу. Так виникають протиріччя між “бідними” і “багатими” територіями при розподілі і перерозподілі національного доходу. Арбітром у цій суперечці виступає центральна влада, яка змушена проводити політику бюджетного вирівнювання. Цей напрямок фінансової політики держави має надзвичайно важливе значення для збереження територіальної цілісності країни, єдності її бюджетної та податкової системи.
Окрім, проблеми “багатих” та “бідних” територій місцеві органи влади мають проблеми, такі як:
-
хронічна нестача фінансових ресурсів;
-
прихований дефіцит місцевих бюджетів;
-
нестабільність доходних джерел.
Тема 7. Фінансове забезпечення соціальних гарантій населенню.
-
Фінансовий аспект соціальних гарантій.
-
Cоціальне забезпечення населення України.
-
Фінансування системи соціальних гарантій населенню.
-
Фінансовий аспект соціальних гарантій.
Кожному громадянину в будь-якій країні потрібні соціально-економічні гарантії, які закріплюються в законодавчих актах.
В Україні соціально-економічні гарантії охоплюють три напрями:
а) держава гарантує кожному громадянину, який зайнятий трудовою діяльністю, нормальний рівень благополуччя через мінімальний рівень заробітної плати, посильні податки та невтручання в підприємницьку діяльність, що відбувається в межах чинного законодавства;
б) задоволення пріоритетних потреб суспільства, самостійне задоволення яких держава не може довірити кожному громадянину окремо. До таких потреб відносять отримання загальної освіти, виховання дітей і підлітків, проведення культурно-просвітницької роботи, підготовка кадрів, організація охорони здоров’я і розвиток фізичної культури тощо. Держава гарантує задоволення перелічених потреб за рахунок бюджету, в мінімально достатніх розмірах та у формі безплатних послуг;
в) вирівнювання рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов’язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль. Такими причинами можуть бути навантаження утриманців на працездатних, стан здоров’я, вік, втрата роботи, кризові явища в економіці. Формами задоволення відповідних потреб є пенсії, матеріальна допомога, стипендії, грошові виплати та їх індексація, пільга з податків, платежів і послуг тощо.
Механізм соціальних гарантій полягає в тому, що вилучаючи у громадян частину створеного ними національного доходу, держава повертає їм блага і послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров’я, культурного обслуговування, соціального страхування і забезпечення. За рахунок вилученої у громадян частини національного доходу держава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичними даними не спроможні самі забезпечити всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).
2. Соціальне забезпечення населення України.
Національна система соціального забезпечення населення охоплює:
- реалізацію прав громадян на працю і на допомогу з безробіття;
- оплата праці та мінімального розміру заробітної плати;
- підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари і послуги;
- надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім’ям, які виховують дітей;
- матеріальне забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.
Однією з форм соціального забезпечення населення є соціальне страхування, а саме:
- на випадок безробіття;
- медичне;
- від нещасних випадків на виробництві;
- пенсійне.
Соціальне страхування ґрунтується на принципах:
- обов’язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;
- забезпечення особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю, фермерам, членам кооперативів права вибору щодо участі в обов’язковому і добровільному страхуванні;
- обов’язковість фінансової участі застрахованих осіб у формуванні страхових фондів, що є головною умовою одержання права на соціальні виплати, їхню диференціацію в окремих видах соціального страхування;
- особливий порядок фінансування страхових фондів, що забезпечує автоматичне відтворення коштів на виплати за соціальним страхуванням;
- державні гарантії щодо виплат за соціальним страхуванням.
Здійснення заходів з соціального забезпечення фінансується з державного бюджету та позабюджетних фондів.
3. Система соціальних гарантій населенню.
Систему соціальних гарантій населенню складають:
- пенсійне забезпечення;
- державна допомога сім’ям з дітьми;
- цільова грошова допомога громадянам з мінімальними доходами;
- індексація грошових доходів населенню;
- державне регулювання цін;
- пільги і допомога Героям Радянського Союзу і повним кавалерам Ордена Слави;
- соціальні гарантії ветеранам війни;
- соціальні гарантії ветеранам праці та іншим громадянам похилого віку;
- допомога на поховання;
Пенсійне забезпечення охоплює виплату пенсій за віком, соціальних пенсій, пенсій інвалідів війни, учасників війни, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Пенсії виплачуються з Пенсійного фонду України.
Державна допомога сім’ям з дітьми призначається:
- по вагітності та пологах;
- одноразова допомога при народженні дитини;
- по догляду за дитиною;
- грошові виплати матерям ( батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;
- по догляду за дитиною-інвалідом;
- по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною;
- на дітей віком до 16 років;
- на дітей одиноким матерям;
- на дітей військовослужбовців строкової служби;
- на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;
- допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.
Фінансування державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється з Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, коштів державного і місцевих бюджетів та інших коштів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Цільова грошова допомога громадянам з мінімальними доходами надається у вигляді цільових виплат окремо на прожиття; оплату житла, комунальних послуг, електроенергії, придбання і доставку палива. Фінансування виплат на прожиття здійснюються з Пенсійного фонду України, решту виплат - з місцевих бюджетів.
Індексація - це встановлений законодавством України механізм підвищення доходів громадян. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержувані в гривнях на території України, якщо вони не мають разового характеру (державні пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці). Фінансування індексації здійснюється з різних джерел:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
