161531 (599084), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Таблиця 6.8

ПОКАЗНИКИ СТАНУ Й ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

№ п/п	Показник	Визначення	Економічна суть
1.	Наявність оборотних коштів	[Вк + З] – [Oз + Пк]	Характеризує величину власних оборотних коштів
	а) брак	Фн < Н	Перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю
	б) надлишок	Фн > Н	Перевищення фактичної наявності оборотних коштів над нормативом
2.	Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства		Відображає питому вагу вартості оборотних коштів у загальній вартості майна підприємства

Продовження табл. 1.8

№ п/п	Показник	Визначення	Економічна суть
3.	Оборотність		Характеризує час, за який оборотні кошти здійснюють один оборот
4.	Коефіцієнти обертання		Характеризує кількість оборотів за період, що аналізується
5.	Коефіцієнт завантаження		Показує, скільки оборотних коштів авансовано у 1 грн. реалізованої продукції
6.	Прибутковість		Характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів
7.	Рентабельність		Визначає ступінь використан­ня оборотних коштів

Вк — власні кошти;	М — вартість майна підприємства;
З — забезпечення наступних витрат;	С — середня вартість оборотних коштів;
Оз — основні засоби та інші позаоборотні активи;	Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання оборотних коштів;
Пк — позикові кошти;	Р — обсяг реалізації продукції;
Фн — фактична наявність оборотних коштів;	П — прибуток від реалізації продукції.
Н — норматив оборотних коштів;

Показники стану й ефективності використання оборотних коштів, порядок їхнього визначення та їхній економічний зміст наведено в табл. 6.8.

1.4.3. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-мате­ріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Класифікація оборотних коштів щодо ступеня ліквідності та ризику вкладення

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон’юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов’язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

— коефіцієнт забезпечення власними коштами (К_з.к) (коефіцієнт автономії К_а);

— коефіцієнт покриття (К_п);

• коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_абс.л).

Перший показник (К_з.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу I пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу I активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів — вироб­ничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок ІІ і ІІІ розділів активу балансу).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (ПБО 2) «Баланс» цей показник (К_з.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів — виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій та інших оборотних активів (підсумок розділу ІІ активу балансу, рядок 260).

,

де К_з.к — коефіцієнт забезпечення власними коштами;

В_к — власні кошти, грн.;

_о.к — загальна сума оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (К_п) — це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумок ІІ розділу активу балансу) до суми короткострокових зобов’язань (підсумок ІV розділу пасиву балансу).

,

де К_п — коефіцієнт покриття;

_п.а — сума усіх поточних активів, грн.;

_к.з — сума короткострокових зобов’язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 — 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань. Коли К_п стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_абс.л) визначається як відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (ІІІ розділ активу балансу) до короткострокових зобов’язань (підсумки ІІ і ІІІ розділів пасиву балансу).

де К_абс.л — коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Г_к — грошові кошти, грн.;

К_в — короткострокові вкладення, грн.;

_к.з — сума короткострокових зобов’язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 — 0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансово стійким є такий суб’єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями.

ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 6

Знайдіть правильну відповідь.

ТЕСТ 1. Оборотні кошти підприємства — це...

1. Гроші в касі підприємства, на розрахункових і валютних рахунках, у розрахунках.

2. Кошти, авансовані у виробничі оборотні фонди та фонди обігу.

3. Оборотні активи.

4. Предмети праці.

ТЕСТ 2. Оборотні виробничі фонди — це...

1. Оборотні кошти у виробництві.

2. Оборотні кошти у виробництві та готовій продукції.

3. Оборотні кошти у виробничих запасах.

4. Оборотні кошти у виробничих запасах та у виробництві.

ТЕСТ 3. Яка частина оборотних коштів обслуговує сферу обігу?

1. Готова продукція на складі.

2. Готова продукція, грошові кошти й кошти в розрахунках.

3. Кошти на рахунках у банках і касі, у розрахунках, дебіторська заборгованість.

4. Готова продукція, що відвантажена.

ТЕСТ 4. Принципи організації оборотних коштів — це...

1. Самостійність у розпорядженні та управлінні оборотними коштами.

2. Визначення планової потреби в оборотних коштах та їх розміщення за окремими елементами й підрозділами.

3. Коригування розрахункових і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що постійно змінюються.

4. Наявність раціональної системи фінансування оборотних коштів.

5. Контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів.

ТЕСТ 5. Відповідно до чого здійснюється планування оборотних коштів?

1. До кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби.

2. До виробничої програми.

3. До бізнес-плану.

4. До обсягу реалізації продукції.

ТЕСТ 6. Які оборотні фонди слід віднести до нормованих?

1. Оборотні виробничі фонди.

2. Виробничі запаси.

3. Фонди обігу.

4. Оборотні виробничі фонди й готову продукцію.

Характеристики

Список файлов книги