150980 (598900), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

I=f(С), U_кат=f(С), U_L=f(С), U_c=f(С), φ=f(С), P=f(С).

3. Побудувати в масштабі три векторні діаграми струму та напруги: до резонансу С<С₀, в момент резонансу С=С₀ та після резонансу С>С₀.

4. Обчислити добротність контуру при резонансі для усіх значень опору реостату.

5. Зробити висновки по роботі.

Контрольні питання

1. Який режим роботи кола називають резонансним?

2. Як дослідним шляхом досягти резонансу в колі С послідовно з’єднаними котушкою індуктивності і конденсатором?

3. Від чого залежить добротність контура, резонанасна частота контура?

4. Як аналітично записати умову резонансу в колі в загальному випадку?

5. Як знайти вираз ω₀ для розгалуженого кола?

Література:

[ 1, c.120; 2, c.105; 3, c.116; 4, c.262; 5, c.147 ].

Лабораторна робота №9

РЕЗОНАНС СТРУМІВ

Мета роботи: дослідити електричний резонанс в лінійному колі синусоїдного струму з паралельним з’єднанням котушки індуктивності і конденсатора.

Теоретичні положення

На мал.9.1 зображено коло з паралельним з’єднанням котушки з втратами і конденсатором, яке називають паралельним коливальним контуром.

Повну вхідну провідність кола позначають виразом

,

де g та b — відповідно активна та реактивна провідності кола:

.

За визначенням резонансу умова резонансу запишеться:

. (9.1)

Звідки знаходять резонансну частоту:

,

де —характеристичний опір контура;

—резонансна частота при відсутності втрат в контурі.

При наявності умови резонансу повна вхідна провідність контура y=g і вхідний струм співпадає по фазі з вхідною напругою. Векторна діаграма кола (мал.9.1) при резонансі показана на мал.9.2.

Маючи умову резонансу легко знайти значення струмів у колі (мал.9.1) в стані резонансу:

(9.2)

З останнього виразу ясно, що при ρ>>r струми в вітках значно перевищують вхідний струм. Тому резонанс в паралельному коливальному контурі називають резонансом струмів. В практиці відношення може досягти сотен одиниць і в стільки разів вхідний струм буде менший струмів у вітках.

При резонансі реактивні потужності котушкиі конденсатора рівні за значенням і протилежні за знаком :

,

тому реактивна потужність всього кола дорівнює нулю. Потужність, яка втрачається в котушці при резонансі,

.

Величину, яка показує, в скільки разів реактивна потужність котушки або конденсатора при резонансі більша потужності яка втрачається в контурі, називають добротністю контура і позначають літерою Q –

.

Якщо , то і струм на вході при резонанасі приблизно в Q раз менше струмів у вітках.

Стану резонансу в колі, як це очевидно із умови резонансу (9.1), можна досягти зміною частоти ω, або параметрів кола r, L, С. Залежності струмів у колі (мал.9.1) від частоти і параметрів кола визначають виразами:

,

С ,

.

В практиці, як правило, настройку контурів в резонанс здійснюють з допомогою зміни ємності, оскільки ємність можна легко змінювати в широких межах.

З виразу (9.2) витікає, що при настройці контура в резонанс з допомогою зміни ємності вхідний струм в стані резонансу буде мінімальним, також мінімальною буде активна потужність, яку споживає контур.

Порядок виконання роботи

1. Зібрати коло згідно мал.9.3, використовуючи наступні прилади: вольтметр на 75-150В, фазометр на 5А, 127В, амперметри на 1-2А. Конденсатор змінної ємності знаходиться на стенді. Котушку індуктивності взяти у лаборанта.

2. На вхід кола подати напругу 50В, і змінюючи ємність, досягти в колі резонансу струмів.

Результати вимірювання занести до табл. 9.1.

3. Підтримуючи за допомогою ЛАТРа сталу напругу на вході кола (яка встановлена в п.2), змінювати ємнічть від нуля до максимального значення (по 5-7 точок до і після резонансу ) через 1-2мкФ, а поблизу резонанса через 0,25-0,5 мкФ. Результати вимірювання занести до табл. 9.1.

Обробка результатів досліду

1. За даними вимірів розрахувати величини наведені в табл.9.2, вважаючи, що активний опір конденсатора дірівнює нулю.

2. На підставі даних вимірів і обчислень побудувати на одному малюнку залежності I=f(C), I₁=f(C), I₂=f(C), P=f(C), φ=f(C), cosφ=f(C).

3. Побудувати в масштабі три векторні діаграми струмів і напруг: до резонансу С<С₀, в момент резонансу С=С₀ та після резонансу С>С₀.

4. Обчислити добротність контуру при резонансі .

5. Зробити висновки по роботі.

Контрольні запитання

1. Чим відрізняється резонанс струмів від резонансу напруг?

2. Як дослідним шляхом встановити в паралельному коливальному контурі резонансний режим?

3. Що таке добротність контура, як її визначити дослідним шляхом?

4. Як аналітично визначити ємність паралельного контура, при якій наступає резонанс?

5. Чому до резонансу φ>0?

Література:

[ 1, c.130; 2, c.110; 3, c.125; 4, c.268; 5, c.149 ].

Лабораторна робота №10

ДВОПОЛЮСНИК І ЙОГО КРУГОВА ДІАГРАМА

Мета роботи: визначити комплексний опір пасивного двополюсника і побудувати кругову діаграму за дослідними даними.

Теоретичні положення

Будь –яке складне коло, що складає пасивний двополюсник, можна завжди з допомогою перетворень привести до одного, в загальному випадку комплексного, опору. На практиці часто (мал.10.1) характер та значення опорів, а токож схема з’єднання елементів кола невідомі. В цих випадках еквівалентний двополюснику опір знаходять дослідним шляхом за методом амперметра-вольтметра-ватметра, як показано на мал.10.2.

Конденсатор С, ввімкнений паралельно затискачам двополюсника, використовується для визначення характеру (ємнісного чи індуктивного) вхідного опору двополюсника (мал.10.2).

Повний, активний і реактивний опори пасивного двополюсника, як це вже відомо з попередніх робіт, визначають за показаннями амперметра, вольтметра і ватметра:

.

Характер реактивного опору _вх знаходять з порівняння показань амперметра до і після вмикання ключа К (мал.10.2). Якщо після вмикання невеликої ємності струм став більшим ніж до вмикання, то опір двополюсника має ємнісний характер, якщо струм зменшився – індуктивний. Вирогідність цих стверджень можна перевірити побудовою векторних діаграм для обох випадків.

1.Визначення вхідного опору двополюсника.

Опір двополюсника має ємнісний характер (мал.10.3). Позначимо струм, який показує амперметр до підключення ємності С , через І_А1. Цей струм дорівнює струму через двополюсник і внаслідок ємнісного характеру двополюсника випереджує прикладену напругу U при r_вх≠0 на деякий кут, менший 90⁰ (мал.10.4). Після підключення конденсатору С напруга на затискачах двополюсника не змінюється, тому через двополюсник, як і раніше, проходить струм І_А1. Але тепер через конденсатор проходить струм І_с, який і випереджує U на 90⁰. Геометрична сума струмів І_с та І_А1 дорівнює струму І_А2, який більший , ніж струм І_А1, тобто при ємному характері опору двополюсника показання амперметра збільшуються.

Анологічно можна показати, що в випадку індуктивного характеру опору двополюсника після підключення ємності С , показання амперметра зменшується. Цей випадок доцільно розглянути самостійно.

2.Побудова кругової діаграми двополюсника.

Двополюсник звичайно вмикають послідовно з приймачем (мал.10.1). Струм у колі:

де Z_вх=z_вхe^jφвх – комплекс вхідного опору двополюсника,

Z_пр=z_прe^jφпр –комплекс опору приймача.

Нехай модуль z _пр опору приймача змінюється від 0 до ∞, а кут зсуву фаз на приймачеві

Це означає, що активні і реактивні опори приймача змінюються в однаковій степені. Поділивши чисельник і знаменник правої частини рівняння (10.1) на Z_вх отримаємо:

Але струм короткого замикання двополюсника, тобто при Z_пр=0

Тому можна записати: (10.2)

Рівняння (10.2) є рівнянням кола в векторній формі. Якщо зобразити струм І вектором на комплексній площині (мал.10.5), то кінець цього вектора при U=const і зміні z_пр від 0 до ∞ опише дугу кола. Початок вектора І знаходиться завжди у точці 0.

З рівняння (10.2) випливає, що для побудови кругової діаграми двополюсника необхідно знайти І_кз, Z_вх, φ_вх, φ_пр. Побудову кругової діаграми зручно починати з вектора напруги U , який відкладаємо по вісі +1 комплексної площини (мал.10.5). Знаючи з досліду І_кз, відкладаємо його під кутом φ_вх до вектора U (мал.10.5 відповідає двополюснику з ємнісним характером опору, тобто φ_вх>0). Потім через кінець вектора І_кз (в точці А) під кутом ψ до нього проводимо відрізок А-а, який лежить на дотичній до кола (в даному випадку ψ <0) . Для визначення центру кола проводимо перпендикуляри через середину вектора І_кз і до відрізку А-а в точці А. Точка 0^/ перетину перпендикулярів є центром кола. Радіусом 0^/А проводимо в бік, протилежний відрізку дотичної дугу кола АЕ0. По цій дузі переміщується кінець вектора І при зміні z_пр .

Для того, щоб встановити, який струм відповідає знайденому значенню z_пр відкладемо на лінії, по якій відкладений вектор І_к відрізок 0В, рівний в масштабі опору z_вх. Проведемо через точку В під кутом ψ до І_к лінію ВС. Відкладемо на лінії ВС відрізок ВД, рівний в масштабі для z_вх деякому заданому опору приймача z_пр = z_пр1 . З’єднаємо точку Д з точкою 0. Точку перетину відрізку ОД з дугою позначимо Е. Відрізок ОЕ в масштабі є струм І₁, що відповідає опору приймача z_пр1 . Лінія ВС є лінія модулю z_пр. Опустимо перпендикуляр з точки Е на вектор U і отримаємо відрізок 0F=І₁cosφ₁. Помножимо цей результат на U (з урахуванням масштабів), отримаємо вхідну активну потужність кола Р₁ . Отже, проекції вектора І на U в масштабі відображають активну потужність кола. Відрізок 0G, рівний проекції вектора І₁ на напрямок, перпендикулярний до U, відображає в масштабі вхідну реактивну потужність Q₁= I₁Usinφ1.

З допомогою кругової діаграми можна зробити графічне дослідження режимів двополюсника при зміні модуля опору приймача від 0 до ∞.

Порядок виконання роботи

1. Зібрати коло для визначення характеру і параметрів пасивного двополюсника (мал.10.2). Двополюсник взяти у лаборанта.

Необхідні прилади: амперметр на 1–2А, вольтметр на 150В, ватметр на 150В, 1А. Конденсатор і ключ взяти на стенді. Ємність конденсатора не більше 10мкФ.

2. При розімкненому ключі К встановити ЛАТРом напругу, зручну для вимірів і записати показання приладів (крім І_А2), в табл.10.1. Вивести ЛАТР, підключити конденсатор С і виміряти струм І_А2 при тій же напрузі на виході ЛАТРу. Результат записати в табл.10.1.

3. Зібрати схему згідно мал.10.6 (А-амперметр на 1–2А; V₁–вольтметр на 150В, V₂–вольтметр на 60В; φ–фазометр; r–реостат на 30 Ом, 5А; С–магазин ємностей на стенді ).

4. Виконати дослід короткого замикання двополюсника. Для цього вивести ЛАТР на нуль і при відключеній напрузі живлення закоротити приймач z_пр (точки а-b). Ввімкнути напругу, встановити ЛАТРом таке її значення, щоб струм у колі дорівнював 1А. Результати вимірів занести до табл.10.2.

5. Виміряти напругу, струм, потужність та кут зсуву фаз для

трьох значень модуля активно-ємного опору приймача при сталому значенні кута φ_пр, взятому за вказівкою викладача в межах 60⁰-80⁰. Дані вимірів занести до табл.10.2.

Обробка результатів експерименту

1. Обчислити параметри пасивного двополюсника і занести їх до табл.10.1.

2. За даними досліду п.п.4 і 5 порядку виконання роботи обчислити величини, вказані в табл.10.3 (φ-кут зсуву фаз між напругою U і струмом І).

3. Побудувати кругову діаграму двополюсника.

4.Визначити з кругової діаграми значення струмів, напруг, потужностей і кутів зсуву фаз для тих же трьох значень опору приймача, які існували в п.5 порядку виконання роботи.

Результати занести до табл.10.2.

5.Порівняти значення, отримані з кругової діаграми, з дослідними даними табл.10.2.

6.Зробити висновки по роботі.

Контрольні питання

1. Як дослідним шляхом визначити характер (індуктивний чи ємний) двополюсника?

2.Які виміри необхідно виконати для побудови колової діаграми двополюсника?

3. Як з колової діаграми двополюсника визначити струм при відомому модулі опору приймача?

4. Як з колової діаграми двополюсника визначити активну та реактивну потужності кола?

5.В якій послідовності будується колова діаграма двополюсника?

Література

[ 1, c.136; 2, c.161; 4, c.430; 5, c.324 ].

Література

1.Атабеков Г.И. Теоретические основы электротехники. Ч.1–М.: Энергия , 1978.– 592с.

2.Зевеке Г.В. и др. – Основы теорий цепей. –М.: Энергоатомиздат, 1989. – 528с.

3.Карпов Ю.О., Магас Т.Є., Мадьяров В.Г. Конспект лекцій з курсу “Теоретичні основи електротехніки”. Ч.1 – Вінниця, ВПІ, 1992. – 174с.

4.Нейман А.Р., Демирчян К.С. Теоретические основы электротехники. Т.1. –Л.: Энергоиздат, 1981. –534с.

5.Перхач В.С. Теоретична електротехніка. –К.: Вища школа, 1992. – 440с.

Характеристики

Список файлов книги