143220 (598783), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Ідеологічна функція

Як і будь-яка інша наука про суспільство, соціологія несе певне ідеологічне навантаження хоча б тому, що пояснює стан суспільства, суспільних процесів, вивчає громадську думку, образ життя, рейтинг політичних діячів і т.п.

Іноді соціологію використовують для маніпулювання громадською думкою. Це небезпечно тим, що можна скомпрометувати соціологію як науку, підірвати довір'я до її висновків. Річ у тому, що результати опитувань і рейтингів впливають на позиції великих груп людей, а то і всього суспільства. Типовий приклад — вибори.

Слід пам'ятати, що наука виконує свої ідеологічні функції не захистом догм, а формуванням світогляду, глибиною наукового аналізу, терпимістю до різних точок зору тобто пов'язані з рішенням гносеологічних (пізнавальних) задач і формують теоретичну, фундаментальну соціологію.

3 Структура соціології

Соціологія є достатньо диференційованою системою знань.

Кожна її структурна частина обумовлена потребами пізнавальної і продуктивної діяльності і, у свою чергу, характеризує багатоаспектне і багатоцільове призначення соціології як науки. З цієї точки зору структура соціології складається з 4-х основних блоків:

І. Теоретико-методологічні основи соціології. Дослідження соціального явища припускає виявлення сутності і природи соціального феномена, його історичної специфіки, зв'язаність з економічною і політичною сторонами життя. Цей етап пізнання є фундаментальними теоретичними основами вивчення будь-якого соціального явища. Не володіючи цими фундаментальними теоретичними знаннями проводити вивчення соціального явища не можна.

II. Величезна кількість соціальних теорій (соціологія журналістики у тому числі), тобто вся проблематика. Соціологія має справу з окремими соціальними явищами (єдиними або масовими, приведеними до середньостатистичного факту). В їх вивченні виділяються два моменти:

1) знання природи конкретного соціального явища (особа, трудовий колектив, самовираження суб'єкта через яку-небудь діяльність, вияв соціальної позиції суб'єкта у відношенні до чого-небудь або думці). Воно систематизовано в спеціальних соціологічних теоріях, розкриває сутність конкретного явища, специфіку вираження в ньому соціального;

2) знання природи самого стану соціального явища як моменту і межі в його розвитку.

III. Методи соціологічного дослідження, методи обробки, аналізу і узагальнення соціологічної інформації, тобто емпіричний і методологічний арсенал науки. Специфіка пізнавальної діяльності — теорія і методи соціологічного дослідження, методи збору, обробки, аналізу первинної інформації про стан соціального явища, — важлива самостійна частина соціології

IV. Соціоінженерна діяльність, соціальні технології, тобто знання по організації і діяльності служб соціального розвитку, про роль соціології в народному господарстві і управлінні. Теорія організації і діяльність служб соціального розвитку, що розкриває функції і роль соціолога — самостійна специфічна частина соціології. Це інструмент перетворення практики, яким володіти керівник будь-якого підприємства, працівники соціологічних служб, владних структур

Нині в соціології існує велика кількість спеціальних теорій, які належать або до загальної соціології, бо до різних її галузей. Назвемо деякі з них:

анатомії (Мертон, Дюркгейм);

соціального конформізму (Хорні, Фромм);

соціальних установок (Знанецкий, Оллпорт);

масової культури ( Паркет, Рісмен);

класів (Маркс, Вебер);

бюрократія ( Вебер, Гоулднер, Мертон).

Соціологічні закони: сутність, класифікація

Ядро всякої науки складають її закони.

Закон – це істотний зв'язок або суттєве ставлення, що володіє загальністю, необхідністю і повторюваністю за даних умов. Соціальний закон – цей вираз суттєвого, необхідного зв'язку соціальних явищ і процесів, перш за все зв'язків соціальної діяльності людей або їх дій. Соціальні закони виражають стійку взаємодію сил і їх рівноцінну, яка розкриває сутність явищ і процесів.

Г .Осипов визначає соціальний закон як відносно стійкі і систематично відновлювані відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і професійними групами, а також між суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і сім'єю, суспільством і особою, соціальною організацією і особою, містом і селом і т.п.

С. Фролов трактує соціальні закони як об'єктивні правила, які існують незалежно від свідомості і регулюють поведінку людей щодо один одного, основу яких складають історично сформовані мотиви, інтереси і прагнення людей до задоволення власних потреб по поліпшенню умов існування, в безпеці і визнанню з боку інших, в самовираженні і т.п.

Досліджувати соціальні закони і закономірності – означає встановити суттєві і необхідні зв'язки між різними елементами соціальної сфери.

Класифікація законів. Соціальні закони розділяються на загальні і специфічні.

Загальні – діючі у всіх суспільних системах (закон вартості і товарно-грошових відносин). Специфічні — діючі в рамках однієї або декількох суспільних систем (закон переходу від одного типу суспільства до іншого)

Закони розрізняються по ступеню спільності.

Закони, що характеризують розвиток соціальної сфери в цілому. Закони, що визначають розвиток окремих елементів соціальної сфери: класів, груп, націй і т.д.

Закони розрізняються за способом їх вияву:

Динамічні — визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв'язок між послідовністю подій в конкретних умовах.

Статистичні — відображають тенденції при збереженні стабільності даного соціального цілого, визначають зв'язок явищ і процесів не жорстко, а з певним ступенем вірогідності. Фіксує лише індивідуальні відхилення від заданої динамічним законом лінії руху. Характеризують не поведінку кожного об'єкту в досліджуваному класі явищ, а деяку властивість або ознаку, властиву класу об'єктів в цілому. Встановлюють тенденцію поведінки даного класу об'єктів відповідно до їх загальних властивостей і ознак.

Причинні — фіксують строго детерміновані зв'язки розвитку соціальних явищ (для підвищення народжуваності треба поліпшити соціально-побутові умови життя).

Функціональні — відображають емпірично спостережувану і строго повторювану взаємну залежність між соціальними явищами.

Приклад: спосіб виробництва при переході від однієї соціально-економічної формації до іншої Або закон про визначальну роль буття по відношенню до свідомості. Приклад:

Залежність продуктивності праці від кваліфікації; знань від активності на заняттях. Приклад: демографічні процеси, процеси текучості кадрів. Зростання економічної самостійності жінок підвищує вірогідність розлучень. Закони розвитку (розвитку самоврядування). Закон розвитку визначають перехід від однієї якості соціального об'єкту до іншого.

Закони функціонування (розподіли ролевих функцій в сім'ї)

Типологізація соціальних законів по формах зв'язків (5 категорій)

І категорія. Закони, що відображають інваріантне (не змінюється) співіснування соціальних або пов'язаних з ними явищ. Тобто, якщо є явище А, то обов'язково повинно бути і явище Б.

(Приклад: При тоталітарному управлінні обов'язково є латентна опозиція).

II категорія. Закони, що відображають тенденції розвитку. Вони визначають динаміку структури соціального об'єкту, перехід від одного порядку взаємин до іншого. Це визначальна дія попереднього стану структури на подальше, носить характер закону розвитку.

III категорія. Закони, що встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами. Забезпечується збереження соціальної системи, але рухливі її елементи. Ці закони характеризують варіабельність системи, можливість приймати різні стани.

Якщо закони розвитку визначають перехід від однієї якості соціального об'єкту до іншого, то закони функціонування створюють передумови для цього переходу.

(Приклад: Чим активніше студенти працюють на заняттях, тим краще вони володіють учбовим матеріалом).

IV категорія. Закони, що фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами.

(Приклад: Необхідною умовою підвищення народжуваності в країні є поліпшення соціально-побутових умов для жінок).

V категорія. Закони, що встановлюють вірогідність зв'язків між соціальними явищами.

(Приклад: Зростання економічної самостійності жінок підвищує вірогідність розлучень. Зростання алкоголізму та куріння тютюну, наркоманія в країні підвищує вірогідність дитячої патології).

В. Андрущенко і У. Воловіч запропонували таку класифікацію законів:

констатують співіснування соціальних явищ (якщо існує явище А, то повинно бути і явище б);

знаходять характер тенденції розвитку, які пояснюють зміну структури соціального об'єкту, перехід від одного порядку взаємин до іншого;

знаходять зв'язок між соціальними явищами (зв'язок між основними елементами соціального явища);

фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами (раціональне об'єднання суспільних і особистих інтересів);

визначають можливість або вірогідність зв'язків між соціальними явищами.

Залежно від рівня дії соціальні закони можна класифікувати на такі, які:

діють на рівні соціальних інститутів (діалектична єдність людини і соціального середовища; роль колективу в розвитку особистості і т.д.)

визначають розвиток складових соціальної структури суспільства: прискорене збільшення міського населення; зменшення кількості селян і збільшення обслуговуючого персоналу в місті; підвищення темпів зростання інтелігенції);

діють на рівні конкретних соціальних систем: самовдосконалення систем; пропорційність їх розвитку.

Розробляючи прогнози, регулюючи соціальні процеси, необхідно ураховувати такі закони:

закон якнайменших витрат;

закон еволюційного потенціалу (високоспеціалізована система пристосована до розвитку);

закон ефективності;

закон соціального порівняння;

закон збільшення потреб (задоволення одних потреб приводить до нових, більш якісних);

закон вільного часу (для підвищення ефективності суспільної діяльності держава повинна виділяти частину сукупного часу як вільний час);

закон великих чисел, які відображають логіку кількісних змін в соціальних системах.

Соціальні дії характеризуються випадковою величиною. Ці випадкові величини в сукупності утворюють якусь середню рівнодіючу величину, яка виступає як форма вияву соціального закону.

Соціальна закономірність не може виявлятися інакше як в середній, суспільній, масовій закономірності при взаємодії індивідуальних ухилень в ту або іншу сторону.

Для виявлення середньої рівнодіючої необхідно:

1). Встановити спрямованість дій схожих груп людей в однакових умовах;

2). Встановити систему соціальних зв'язків, рамками яких ця діяльність обумовлюється;

3). Встановити ступінь повторюваності і стійкості соціальних дій і взаємодій груп осіб в умовах даної соціальної системи функціонування.

Якщо ми спостерігаємо за однією людиною – ми закон не побачимо. Якщо ми спостерігаємо множину, то з урахуванням відхилень в кожного індивіда в тому або іншому напрямі, одержуємо результуючі, тобто закономірність.

Тому з генеральної сукупності береться вибіркова сукупність і по ній робиться прогноз по всій сукупності.

Якщо вибірка зроблена точно, то закономірність виводиться виключно точно.

Ці дослідження отримали назву соціальних досліджень (соціально - економічні, соціально - політичні, соціально ­демографічні і ін.).

Таким чином, соціологія як наука спирається на складну ієрархічну систему законів, що характеризують особливість буття в його різних виявах.

Вивчення соціальної дійсності здійснюється за допомогою спеціальних категорій

Категорії взагалі - це загальні поняття, які відтворюють найбільш сутнісні властивості і відносини предметів і явищ.

Категорії соціології - це загальні поняття, які відтворюють певні властивості суспільства і його складових як цілісну соціальну систему. Їх можна згрупувати так:

категорії визначеності: соціальні відносини, соціальні спільності, соціальні групи, індивіди, соціальні дії і т.д. Вони відповідають на питання "що це таке? Чим воно є щодо суспільства як об'єкту вивчення?".

категорії обумовленості: інтереси, потреби, норми, цінності. Вони відповідають на питання: чому індивід поступає саме так, а не інакше? Чим обумовлені його дії?

Категорії вибору: стимулювання, мотивація, ціннісний, нормативне регулювання. Вони відповідають на питання: що необхідно зробити, щоб людина діяла певним чином?

Соціологія пов'язана зі всіма науками про суспільство, які розкривають окремі грані суспільства.

4 Місце соціології в системі наук про суспільство

Будучи наукою про суспільство, соціологія в той же час включає як загальну теорію процесів суспільного життя, яке є об'єктом вивчення суспільних і гуманітарних наук, так і соціальні теорії різних сторін суспільного життя, тобто соціальні теорії праці, освіти, охорони здоров'я і т.д. І в той же час соціологія спирається на досягнення статистики, демографії, психології і інших дисциплін, які вивчають суспільство і людину.

Важливою складовою частиною соціології є її практична сторона. Головне тут не надбавка наукових знань, відкриттів, а саме практична користь, тобто соціологічні дослідження, які поставляють багатий фактичний матеріал, конкретну інформацію про ті або інші області суспільного життя.

Соціологія і історія.

Між соціологією і історією багато загального. І та і інша науки вивчають все суспільство, а не тільки яку-небудь одну його частину або сторону. Обидві ці науки особливу увагу надають суб'єктивній стороні історичного процесу. Кожна з цих наук так чи інакше базує своє знання на дослідженні конкретних фактів суспільного життя.

Але між цими науками і немало істотних відмінностей, що йдуть по лінії перш за все своєрідності їх характеру, природи. Їх співвідношення – це співвідношення теорії суспільного розвитку і його історії. Історія по своїй природі і суті не може абстрагуватися від конкретно-хронологічного ходу історичних подій, від чіткого і різностороннього відображення конкретних явищ, подій, процесів суспільного життя у всій їх індивідуальності, неповторності, своєрідності. На відміну від цього головне в соціології як в "теоретичній" науці – узагальнення історичного досвіду минулого і теперішнього часу.

Взаємовідношення соціології і історії визначається перш за все тим, що соціологічні положення і висновки безпосередньо спираються на узагальнення історичних фактів, історичного досвіду. Тому розвиток історичних досліджень – важлива умова, передумова і чинник нових досягнень в соціології, недопущення в ній зайвої абстрактності і відриву від реальної дійсності. З другого боку, розширення і поглиблення соціологічних досліджень дозволяє історикам успішніше долати описово-фактологічний підхід до віддзеркалення фактичного процесу, глибше аналізувати його і підійматися до широких і глибоких історичних узагальнень. Одним з виявів поглиблення взаємозв'язку соціології і історії може служити виникнення соціології історії, покликаної дати соціологічний аналіз історичного процесу.

Дуже важливо визначити правильне співвідношення соціології і політології. Тісний взаємозв'язок між ними визначається тим, що:

- по-перше, соціальні спільності, організації і інститути є найважливішими суб'єктами і об'єктами політики;

- по-друге, політична діяльність є однією з основних форм життєдіяльності особистості і її спільностей, що безпосередньо впливає на соціальні зміни в суспільстві;

Характеристики

Список файлов книги