115779 (598469), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Та ми крикнім: „Ще не вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!»

• Так, так ви не помилилися, наступна сторінка нашого журналу присвячена національному гімну України.

• Яка краса: Відродження країни! Ще рік, ще день назад.

• Пісня – душа народу, національні гімни – найвищий прояв його волелюбних прагнень, духовно-патріотичних устремлінь. Втративши свою незалежність, Україна кілька століть не мала і свого національного гімну, його заступали патріотичні пісні, що не охоплювали досі всього народу, розмежованого кордонами австро-угорської та російської монархії.

• Яскравим проявом патріотично-національних почуттів українців єдиної нашої землі стала поява вірша поета й етнографа Павла Чубинського „Ще не вмерла Україна”.

• Жодному нашому творові української літератури не судилась така велична і... трагічна доля.

• Велична, бо в цьому втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України.

• Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як не силкувались – не вбили.

• Відроджуються, воскресають національні традиції України: її символіка, патріотичні та духовні гімни, серед яких і «Ще не вмерла Україна». Тисячі синів українського народу з цим гімном на устах боролися за волю України, страждали у царських тюрмах, ішли на заслання, гинули героїчною смертю у повстанських загонах.

Ти не згинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік. І світ – зоря,

Твоя зоря засяє,

Поглянь – слов’янство оживає

І сили пробує свої:

Ганебні ярма розбиває,

Докупи всіх синів скликає...

А то ж усе брати твої!

Ні, не умре ніколи мова,

Якою син співає твій,

Якою лад скликав Підкова,

Богдан славетний і Палій,

Якою Січ буйна пишала,

Якою наш Кобзар співав,

Яка степи опанувала,

І мільйони об’єднала

Людей-братів!

Хто не чував

Пісень по селах вечорами

І жартівливих, і сумних?

То долю рідними словами

Народ виспівує у їх.

О, ні, Вкраїна не загине!

Коли народний океан

Співа, неначе той орган,

Є сила в нім – душа єдина.

- З піснею-гімном пов’язані вікові поривання нашого народу до незалежності, яка в наш час стала реальністю. Тому нова незалежна Україна обрала мелодію і слова пісні „Ще не вмерла Україна” за свій державний гімн. Пісні, створеної діячами культури Наддніпрянщини і Галичини. Пісня, яка понад століття одухотворяла національно-духовні поривання народу до своєї незалежності, кликала народ до святої Волі.

- У березні 2003 року відбулися зміни в редакції Державного гімну України.

Христос воскрес – воскресне Україна –

Ось заповіт, що йде од рода в род,

На нього жде століттями країна,

І ним живе і кріпиться народ.

Христос воскрес перед європейським людом,

Хоч був умер, пребитий, погребен.

Але народ не воскресає чудом,

А працею і силою рамен,

Не вірте ви, що, мов, роса на сонці,

Погинуть так всі наші вороги,

Що заживем у рідній сторонці,

А коло нас приятелі, други!

А хоч би й так, а хоч би й ми воскресли

Не працею, а чудом, як Христос,

Та за часом нас знову би понесли

На кладбище, на місце смут і сльоз.

А хоч би й так, а хоч би й вороженьки,

Як та роса, погинули зовсім,

То прийде ніч і впаде потихеньку

Нова роса, і виїсть очі всім.

(Виходять учасники свята у зал. Учасники свята квітчають дерева).

У Подільськім краї мальви величаво

Тягнуться до сонця в небесну блакить.

І на святі нашім дерева чудово

Ружа світанкова перша прикрасить.

Південним сонцем сяє сонцеликий сонях,

Як древній бог Ярило у вікон –

Від лісової Мавки, як привіт,

Що колір взяв з небесної блакиті.

Волинь дарує синьоокий цвіт,

Льоном квітча найкраще дерево у світі.

Щоб дивне наше дерево квітчати,

Від славної Полтави принесла

Я чорнобривців, що насіяла мати,

Й на щастя і долю дитині дала.

З Карпатських гір – зійшов до нас на свято,

Як гордий витязь, - закарпатський едельвейс.

Хто в легіня візьме косицю шовкову,

Кохання і вірність йому принесе.

Таїть він в собі красу смерекову

І силу чарівну на щастя несе.

Тернопіль – західне Поділля –

Любистком пахне і цвіте.

Хто тут пустив своє коріння,

Для нього місце це – святе.

Червону руту – символ Буковини,

Що парубку зривала на зорі,

Щоб забуяла, заквітчала Україна,

Принесла з чернівецької землі.

Я диво-дерево каштаном уквітчаю.

Він символом древнього і нескореного краю,

Він символом серця українського народу,

Щоб не було йому ніколи переводу.

А ми дива-квіт квітчали,

Рідну Україну величали.

А ми дива-квіт вберемо,

Рідну Україну піднесемо.

Щоб звучала мова наша рідна

І гопак вистукували дрібно,

Щоб стелилась доля рушниками

І дороги всі вели до мами.

Щоб в дорогу брали квіт калини

І чудову пісню України.

Щоб зоря всміхалась світанкова

І в віках звучала колискова.

Характеристики

Список файлов книги