115495 (598447), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Методика підготовки, проведення та аналізу лекції

Педагогічним досвідом створені та існують вже відпрацьовані методики підготовки викладача до лекції. Вони включають такі етапи: аналітичний, стратегічний, тактичний, редакційний, аудиторний та контрольно-підсумковий.

Основною метою аналітичного етапу підготовки є визначення теоретичної концепції лекції: проблемний аналіз теми, формулювання основних питань, пошук відповідей на них, формулювання відповідей.

На стратегічному етапі готуються робочі тези, формулюється цільова установка, завдання та надзавдання, вибір засобів для активізації пізнавальної діяльності студентів під час проведення лекції.

Тактичний етап передбачає складання композиції лекції, підбір фактів, наочних матеріалів для візуального супроводження, вибір прийомів і засобів активізації пізнавальної діяльності студентів.

Редакційний етап включає читання вголос тесту лекції (для початківців), заміну незрозумілих слів, усунення повторів, штампів, спрощення мови. Середня довжина речення не повинна бути більше, ніж 15 слів.

Аудиторний етап підготовки до лекції передбачає орієнтацію на конкретну аудиторію слухачів, їх інтересів, настрою, можливу реакцію; розробку тактики встановлення з ними зворотного зв’язку.

Останній етап – контрольно-підсумковий. На ньому здійснюється самоаналіз змісту лекції, прогнозуються можливі питання, розробляються рішення поставлених проблемних питань.

Основними вимогами до відбору навчального матеріалу є такі:

• вибір питань відповідно до навчальних програм; відповідність сучасним тенденціям і закономірностям розвитку бухгалтерського обліку;

• виключення «інформаційного шуму» і зосередження уваги на основному матеріалі;

• використання найпередовішого практичного досвіду та проблем практиків щодо створення інформаційного продукту для використання можливостей підприємства;

• можливість створення опорних конспектів, засобів візуального супроводження лекції;

• можливість реалізації усіх принципів дидактики.

Якість лекції характеризується теоретичним рівнем, методикою подання базових теоретичних положень та закономірностями, які лежать в їх основі, оптимальним співвідношенням необхідної і надлишкової інформації, вивільненням навчального часу для дискусій з проблемних питань удосконалення обліку, ораторським та педагогічним мистецтвом викладача.

Читання лекції потребує особливої майстерності. Головним, безумовно, є логічне розкриття змісту матеріалу. Мова не повинна бути складною, багатослівною. Говорити необхідно просто та переконливо, відверто і зрозуміло, контролювати темп та ритм мови. Оптимальним вважається темп зі швидкістю 120 слів за хвилину, зі «змістовними» паузами. Розрізняють паузи для вдиху повітря, осмислення та засвоєння слухачами матеріалу, при «втраті» лектором основної думки чи послідовності викладання.

Важливо вміти обрати відповідний метод викладання, ’ а при необхідності переналаштуватися на інший, виходячи зі специфіки аудиторії контролювати свою поведінку, міміку, жести та стан і реакцію слухачів. Лектор завжди повинен бути у доброму гуморі і гарному настрої, доброзичливим і толерантним.

Лекції повинні:

• поєднувати академічні знання і професійне навчання на основі новітніх світових досягнень науки;

• орієнтуватися на сучасну ділову практику і сукупність навчальних матеріалів з врахуванням накопиченого досвіду викладання;

• їх зміст повинен своєчасно реагувати на зміни в ринковому середовищі;

• базуватися на найсучасніших інформаційних технологіях;

• оптимально поєднувати якість викладання і вчення, що передбачає високий рівень передачі знань, вмінь та навичок, спрямований на творче мислення, нетрадиційне вирішення проблем;

• забезпечувати відповідні рівні засвоєння знань;

• забезпечувати поточний контроль знань, при якому студент не повинен накопичувати великий обсяг незасвоєного матеріалу;

• орієнтувати на самостійне здобування поглиблених знань;

• активізувати пізнавальну діяльність;

• сприяти формуванню особистості студента як ділової людини, якій притаманні: комунікабельність; цілеспрямованість; стресостійкість; мобільність; оригінальність.

• передбачати проблемність та диференційованість як необхідну умову розвитку професійних, управлінських, самоуправлінських навичок наукової та творчої діяльності у вищих навчальних закладах;

• сприяти формуванню професійної компетентності при виборі та виконанні випускової чи дипломної роботи;

• забезпечити відповідну зрілість випускника (професійна підготовка + розвиток особистості) як критерій ефективності підготовки студентів (прагнення до самореалізації).

Критеріями професійної підготовки викладача до лекції є наступні:

• вміння чітко визначати та реалізовувати мету викладання нових знань;

• усвідомлення внутрішньої логіки дисципліни та взаємозв’язків тем за розділами дисципліни;

• визначення обсягу основних знань та навичок з кожної теми;

• вміння допомогти (і навіть бажання це зробити) студентам засвоїти навчальний матеріал, сприяння становленню особистості студента.

Зауважимо, що одних лекцій для формування професіонала недостатньо. Вони мають на меті «навчити вчитися». Якісне «слухання» кожної нової лекції може бути забезпечено відповідною попередньою підготовкою студента до цього, особливо якщо студенти забезпечені навчальними комплексами, до яких включено опорні конспекти лекцій.

Критеріями оцінювання прочитаних лекцій є структура, змістовність, професійна спрямованість, методичний та науковий рівень, стиль викладання, педагогічна майстерність лектора, рівень реалізації дидактичних принципів навчання. Кожний з них має свої характеристики.

Оптимальна структура лекції передбачає чітку композиційну побудову (вступ, основну частину, закінчення); формулювання мети, наявність плану, характеристику джерел інформації, логічність викладення матеріалу; відокремлення кожного з питань та забезпечення взаємозв’язку між ними, узагальнення в кінці кожного розглянутого питання; виділення ключових ідей.

Змістовність характеризується науковим рівнем та рівнем відповідності досягнення сучасної наукової думки та практики про предмет; наявністю узагальнень, переконливістю доказів; постановкою дискусійних питань та наукових проблем; відповідністю змісту програми та навчальному плану; ступенем реалізації цілей навчання (див. питання «Характеристика складових елементів методики викладання»).

Професійна спрямованість реалізується наявністю засобів, спрямованих на формування професійного світогляду студентів; зв’язком матеріалу з професійними інтересами підготовки бухгалтерів-аналітиків в Україні, розширенням соціальної значущості виконуваних бухгалтером завдань.

Методичний рівень оцінюється за вмінням застосовувати способи активізації пізнавальної діяльності студентів; забезпечувати реалізацію внутрішньопредметних та міжпредметних зв’язків; ступенем активності і зацікавленості аудиторії; манерою викладання та управління навчальною діяльністю студентів.

Зміст критерію «Стиль лекції» можна тлумачити як чіткість і доступність викладення матеріалу; доступність темпу для усвідомлення та ведення записів; візуалізація матеріалу; якість застосовуваної наочності та її підпорядкованість меті лекції; контакт з аудиторією.

Майстерність лектора розкривається у глибині володіння лекційним матеріалом; емоційності; культурі мовлення; вмінні володіти аудиторією, знімати емоційну напругу та втому; тактовному ставленні до студентів, поведінці біля трибуни чи дошки, зовнішньому вигляді. За національною традицією викладачі вищої школи України віддають перевагу академічному стилю.

За цими основними критеріями здійснюється аналіз відкритих лекцій, які проводяться за планом роботи кафедри і щорічно мають передбачатися в індивідуальних планах викладачів. Головною метою відкритих лекцій є передача педагогічного досвіду, обговорення з колегами проблем методики викладання, виявлення нереалізованих можливостей педагогічного впливу на формування студентів; шліфування педагогічної майстерності викладачів. Ці ж критерії повинні використовуватися викладачами при самоаналізі прочитаних лекцій.

Методика проведення та аналізу практичних занять

Формою навчання, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички для їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом сформульованих завдань відповідно до кваліфікаційної характеристики бакалавра, є практичне заняття. Робочою програмою на їх проведення виділено більше аудиторного часу, ніж на лекції.

Особливі вимоги до практичного заняття зумовлені завданням вищої школи підвищити якість практичної підготовки спеціалістів в умовах конкуренції, панування податкового тиску, неузгодженого законодавства, нерозуміння ролі системи обліку в досягненні стратегічних цілей керівниками деяких підприємств. Застосування методик, розкритих на лекціях чи опрацьованих студентом самостійно при роботі з підручником (посібником), можливо проілюструвати лише на практичних заняттях, тому вони є важливою формою навчального процесу.

Викладач, який проводить практичні заняття, повинен мати до початку їх проведення рішення завдань, оформити їх таким же чином, яким його мають в подальшому підготувати студенти. Це важливо, оскільки у структурі практичного заняття має домінувати самостійна робота при методичній допомозі викладача. У студентів періодично виникатимуть питання щодо макетів форм створюваної інформації, і викладач повинен проілюструвати власний варіант, підходячи зі своєю папкою до відповідного студента. Викладач, що проводить практичні заняття, повинен відвідувати лекції лектора, ознайомлюватися з записами лекційного матеріалу студентами, щоб уникнути змістовних помилок та різнотлумачень, досягти спільної з лектором мети, самостійно готувати всі інші види дидактичних матеріалів за погодженням з лектором.

Ефективність практичного заняття залежить від якості застосовуваних на занятті дидактичних матеріалів. Вимогами до них такі: завдання повинні враховувати рівень знань, стимулюючи їх подальше поглиблення, тому викладач їх складає з умовою можливості виконання (рішення);

зміст завдань повинен сприяти розумінню закладених в умові економічних та облікових залежностей, змісту П(С) БО, встановленню взаємозв’язку та самостійному вибору способу рішення; сприяти закріпленню теоретичних знань, формувати нові професійні навички; не мати помилок в умові;

у разі потреби корективи у заздалегідь підготовлені збірники завдань повинні бути внесені завчасно; навчальний матеріал повинен носити цілісний характер; забезпечувати послідовність складання первинних документів, заповнення регістрів, можливість здійснювати контрольні процедури, зустрічні перевірки, вирішення взаємопов’язаних завдань за темами, вихід на фінансову звітність. Бажано мати наскрізну задачу; бути надрукованими, включати методичні рекомендації з конкретизацією уваги не на математичних розрахунках, а на методології відображення операцій;

до підготовлених завдань для проведення практичних занять мають бути підібрані відповідні бланки для здійснення облікових процедур і заздалегідь передані студентам. Успіх практичної роботи на занятті чи вдома значною мірою зумовлюється якістю самостійної роботи студентів у час, вільний від обов’язкових занять. З метою оптимальної організації самостійної роботи студентів необхідно забезпечити її системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: методичні рекомендації з самостійної роботи (нині вони входять до навчальних комплексів з дисциплін), підручники, навчальні та методичні посібники, конспекти лекцій, у тому числі і опорні. Практичне заняття традиційно включає проведення попереднього контролю знань, умінь та навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення, розв’язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання.

Типовою моделлю практичного заняття з управлінського обліку є така.

1. Організаційна частина (1–2 хв.)

1. Перевірка знань теоретичного матеріалу та виконання домашнього завдання (10–15 хв.).

2. Повідомлення теми, формулювання мети проведення практичного заняття (2–3 хв.)

4. Інструктаж (5–8 хв.), який включає:

– актуалізацію опорних знань та вмінь;

– початкову мотивацію навчальної діяльності;

– ознайомлення з основними теоретичними положеннями, необхідними для виконання конкретної облікової роботи.

5. Самостійна робота студентів над виконанням завдань, поточний (індивідуальний) інструктаж (54–65 хв.).

1. Підведення підсумків – аналіз, узагальнення, оцінювання та оцінка (5 хв.)

1. Домашнє завдання (2–3 хв.)

Заняття з управлінського обліку не повинні проводитися по єдиному шаблону. Необхідно враховувати характер нового матеріалу, рівень набутих навичок та вмінь, зміст підготовлених методичних завдань. Тому можливою у застосуванні може бути інша модель заняття.

1. Організаційна частина.

2. Перевірка домашнього завдання:

суцільна індивідуальна перевірка виконаних практичних домашніх завдань (перевіряється не тільки кінцевий результат, а й охайність записів, бухгалтерська дисциплінованість, оригінальність прийнятих облікових рішень; якість візуалізації інформації, створеної для користувачів) => викладач проходить між рядами столів;

суцільна не індивідуальна перевірка кінцевих результатів (один студент зачитує результат рішення завдань, а всі інші перевіряють), викладач може присісти за свій стіл;

Характеристики

Список файлов книги