80910 (597676), страница 57

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 57)

Будівельні матеріали

Будівельні матеріали і вироби класифікують за їх призна­ченням, походженням і видом сировини, способом одержан­ня, структурою, забарвленням, обробкою, формою, розміром, найменуванням, маркою. Основні з них:

• лісоматеріали круглі хвойних і листяних порід. За при­значенням розрізняють: ліс пиловочний, будівельний ліс, підтоварний. За товщиною він буває 3-х груп: дрібний (6-13 см), середній (14-24 см) і крупний (26 см і більше). Ма­ркування круглого лісу здійснюється на торці буквою " Б " (будівельний), цифрами - сорт і діаметр; НІ – 3-го сорту, Щ- діаметр 16 см.

До хвойних порід відносять сосну, ялину, ялицю, модрину, кедр.

До листяних порід відносять: дуб, бук, ясен, клен, явір, граб, горіх, каштан, чинар, грушу, яблуню, липу, березу, вільху, осику, тополю, вербу тощо.

З деревини отримують пиломатеріали хвойних і листяних порід, а також діловий горбиль. Хвойні пиломатеріали поділяють:

- за розміром поперечного перерізу на дошки ( ширина не більше подвійної товщини), бруси( якщо товщина і ширина більш ніж 100 мм).

- за товщиною дошки поділяються на тонку( до 32 мм) і товсті( 40 мм і товще).

- за характером обробки: на обрізні і необрізні. Розміри встановлені при вологості 15%. Дошки і бруски бувають 5-ти сортів: добірні(Д), 1,2,3, 4 сорту, а бруси – 4-х сортів.

Листяні пиломатеріали поділяють на дошки і бруски.

За товщиною: тонкі- до 32 мм і товсті – до 35 мм. За довжиною: на коротку від 0,5 м до 0,9 м; середні від 1 м до 1,9 м; довгі від 2 м до 6,5 м. За характером обробки: обрізні; односторонньо обрізні; необрізні.

Горбиль одержують розпилюванням деревини хвойних порід, призначених для будівництва і переробки на дрібну продукцію ( штахетник, штукатурна дранка, кілки для помідорів тощо).

До стінових матеріалів відносять :цеглу, пустотілі блоки,портландцемент, гіпс, дранку штукатурну, суху штукатурку, тощо.

Цегла – глиняна звичайна з добавками і без них і обпалена. Вона буває суцільною і пустотілою, пластичною і напівсухого пресування: одинарна 250х20х65 мм і модульна ( з технологічними порожнинами) 250х120х88 мм.

За морозостійкістю цегла буває 4-х марок: Мрз5; 2; 3;50. Цифри означають цикли розморожування і заморожування.

Цегла силікатна – це штучний камінь, виготовлений методом пресування із суміші в’язкої речовини і піску й затвердіння під дією пари в автоклаві.

Марки силікатної цегли: 259,200,150,125,100 і 75.

Блоки пустотілі, скляні, зварені одномірні безбарвні і кольорові мають квадратну форму лицьових стінок.

Товщина лицьових стінок блоків 9-10 мм. Розміри 244х244х98 мм і 194х194х98 мм.

Жужільний(шлаковий) магнезіальний портландцемент – це гідравлічна в’язка речовина, що твердіє у воді і на повітрі.

Гіпс будівельний – його виготовляють шляхом термічної обробки природного гіпсового каменю. Буває 1,2 і 3 сорту. Початок схоплення – не менше як 4 хв., а кінець не раніше 6 хв.

Вапно будівельне(повітряне) – виготовляють шляхом випалу вапнякових порід. Застосовують для виготовлення будівельних розчинів і побілки.

Покрівельні і ізоляційні матеріали застосовують для захисту конструкції від проникнення вогкості. До них відносять черепицю глиняну, аркуші азбоцементні плоскі, хвилясті, конькові, S- подібні, рубероїд, толь, пергамін, ізол, плити мінераловатні, полімерні матеріали.

Матеріали для облицювання й обробки – склопластик хвилястий, листовий,плоский; фанера клейова. Плити деревостружкові (ДСП),деревоволокнисті(ДВП); аркуші гіпсові обшивальні (Штукатурка гіпсова суха); плитка керамічна для внутрішнього облицювання стін;обпалена глазурована; плитка керамічна для підлог обпалена; шпалери( основа – папір, складові: каолін, клейові й олійні фарби, мелена смола, бронзові чи алюмінієві порошки, різні сполуки); плівки полівінілхлоридні самоклеючі тощо.

До приладів для вікон і дверей відносяться різноманітні вироби, які використовуються для навішення дверних чи ві­конних плетінь, утримання їх у закритому стані і полегшують їхнє відкривання і закривання: ручки (для вікон і дверей, ручки-кнопки); петлі (для вікон і дверей, накладні, врізані); за­мки і засувки (накладні, врізані, висячі замки, більше як 20 конструкцій засувок); запірні і допоміжні прилади (шпінгале­ти, засувки, завертки, фіксатори, косинці).

Сировиною для одержання скла служить кремнезем (8іСЬ), який одержують з високосортного кварцового піску, борного ангідриду, кальцинованої соди, окису алюмінію, оксиду цин­ку, сульфату натрію, вапняку і крейди, доломіту і магнезиту, свинцевого сурику, барвників та ін. Засновником наукового склоробства вважається російський вчений М.В.Ломоносов. У будівництві скло в основному використовується віконне (безбарвне, візерункове, армоване), товщина листів якого 2— 6мм; вітринне скло товщиною 5-6 мм, розміри 2,5x2,75 м; склопрофіліт. Уніфікованими елементами є скляні блоки, шлакоситали, склопакети, безпереплетенні вікна з розсувни­ми шибками.

Основним матеріалом для покриття підлоги є дошка, а та­кож паркет (штучний і складений у щитках); лінолеум (на тканій, плівковій, картонній, теплоізоляційній основі) у ви­гляді аркушів, плиток, рулонів. Буває технічний безосновний лінолеум релин, його не можна застосовувати в житлових приміщеннях.

До групи будівельних товарів відносять: ванни чавунні і сталеві, умивальники керамічні, раковини, мийки сталеві і чавунні, унітази в комплектах з бачком і без нього, біде, ар­матуру санітарно-технічну (крани водорозбірні, туалетні, змішувачі).

Електровстановлювальні вироби - призначені для підклю­чення до електричного ланцюга приладів, машин, джерел світла (патрони, вимикачі, перемикачі, штепсельні розетки і ви­лки). До джерел світла, що застосовується в побутових сві­тильниках, відносять лампи накалювання і люмінесцентні.

Електроосвітлювальна арматура - призначена для кріп­лення джерел світла, перерозподілу світлового потоку, захис­ту очей від сліпучого світла. Основні вузли й елементи: розсіювачі, відбивачі, ґрати, що екранують, патрони, вимикачі, арматурні проводи, конструктивні елементи кріплення тощо.

Вироби провідникові, чи кабельну продукцію, поділяють на кабелі, дроти і шнури, призначені для передачі електроенер­гії, сигналів зв'язку, виготовлення обмоток електричних ма­шин і приладів. Дротом (проводом) називають виріб, що складається з однієї чи більше ізольованих жил, які, залежно від умов експлуатації, можуть мати неметалеву оболонку, обплетення чи обмотування. Шнур - це виріб з особливо гну­чкими з двома і чотирма ізольованими жилами, переріз яких не перевищує 1,5 мм".

Дроти за призначенням класифікують на установлюваль­ні, арматурні, обмотувальні. Установлювальні дроти викори­стовують для нерухомої схованої чи відкритої внутрішньої і зовнішньої проводки приміщення перерізом 0,7-6 мм² з но­мінальною напругою до 660 вольт.

Арматурні дроти - для прокладання усередині освітлюва­льної арматури (люстр, настільних ламп і т.п.).

Обмотувальні дроти - для обмоток електродвигунів, трансформаторів.

З'єднувальні шнури призначені для приєднання різних по­бутових машин і приладів, радіоапаратури, телевізорів до електромережі.

Сільськогосподарські товари

Господарчі товари, що використовуються в сільській міс­цевості, мають свою специфіку та призначені, насамперед, для оброблення землі. Останніми роками змінилася структу­ра основних фондів, що потягло за собою підвищення частки активних засобів виробництва: силових та робочих машин, обладнання, механізованих засобів. Великі раніше господарс­тва, на балансі яких знаходився чималий парк сільськогоспо­дарської техніки, розпалися на дрібні та середні фермерські господарства з відповідно зменшеною кількістю обладнання в кожному. Відсутність централізованих майстерень з ремон­ту підвищує попит на інструменти та допоміжні товари. Кла­сичним залишається інструмент для оброблення землі в до­машньому господарстві: заступи, сапки, вила, граблі і т.п.

Визначення, основні властивості, класифікація виробів із скла.

Скло - це сплав, що складається із силікатів металів (в ос­новному лужних та лужноземельних ) та кремнезему і має аморфний стан. Склу та іншим речовинам, що знаходяться в аморфному стані, притаманні такі властивості:

- відсутність суворо визначеної температури плавлення. Скло поступово розм'якає і досить плавно переходить в рідкий стан;

• ізотропність. Властивості скла, на відміну від криштале­вих речовин, однакові в усіх напрямках;

• відсутність спайності. При розколюванні скло створює раковистий злом.

Найбільш характерними властивостями скла вважається його прозорість, термостійкість, хімічна стійкість та міцність.

Залежно від фізико-механічних і хімічних властивостей скло класифікують за призначенням таким чином:

• скло для виготовлення виробів побутового призначення (склянки, рюмки, графини тощо) ;

• склотара (бутилі, консервні банки, пляшки, аптекарська і парфумерна тара тощо);

• скло для виготовлення виробів технічного призначення (електроізолятори, водомірне скло, лабораторний посуд, оптика, електролампи, світлофільтри тощо);

скло для виготовлення виробів будівельного призна­чення (віконне, дзеркальне, вітринне, армоване, візерунчасте; склоблоки, склотруби, скловолокно, скло­тканина тощо) .

Крім того, скло як матеріал широко використовують для виготовлення художніх виробів та імітації дорогоцінного ка­міння.

Сировина для вироблення скла та технологічна схема його отримання.

Сировина для отримання скла поділяється на основну та допоміжну.

Основою створення скла є кремнезем (кварцовий пісок 8іСЬ), вміст якого від 60 до 80% . Решту становлять у різних частках: сульфат натрію, сода, поташ, бура, крейда, свинце­вий сурик, барит тощо. Як кислотний компонент у скло до­дають борний ангідрид. Окис калію вводять до складу скломаси за допомогою поташу, який підвищує про­зорість і додає блиск. Окис кальцію додає склу хімічної стійкості.

Допоміжними сировинними матеріалами є: барвники, оки­слювачі, обезбарвлювачі, відновлювачі, глушники, освітлю­вачі.

Одержання скла включає підготовку сировини, складання шихти та варку. Підготовка складається із збагачення піску, а саме його промивки, електромагнітної сепарації, іноді хімі­чної обробки. Шихта - це однорідна суміш точно дозованих у певному співвідношенні попередньо підготовлених сиро­винних матеріалів.

Варка скла складається з декількох етапів: 1) силікатостворення (шихта перетворюється в опалену масу, яка назива­ється фриттою при температурі у печі 800-900°С); 2) склостворення (фритта від температури 800-900°С до 1150-1200°С перетворюється у скломасу); 3) освітлювання або дегазація скломаси (повністю вилучаються газоповітряні які не розчинилися при температурі 1200-1500°С); 4) гомоге­нізація (повне вирівнювання всього розплаву за складом і властивостями. Найвища температура варки при 1450-1500°С). За технологією варки останній момент до отримання в'язкого стану скла є охолодження до температури 200-300°С.

Скло варять у скловарних печах, переважно безперервним способом.

. Керамічні вироби

Керамічними називають вироби, які виготовлені з глини у суміші з мінеральними добавками і обпалені до каменеподібного стану.

Керамічні вироби поділяють за призначенням, характером побудови та складом черепка. За призначенням їх поділяють на керамічні побутові вироби та вироби будівельного призна­чення.

Порцеляна, напівпорцеляна, фаянс, майоліка

За структурою і властивостями черепка керамічні вироби поділяють на порцеляну, напівпорцеляну, фаянс, майоліку та гончарні вироби.

Схема виготовлення: підготовка пластичних мас; форму­вання; сушіння; випал; глазурування; декорування. За харак­тером побудови розрізняють грубу і тонку кераміку. Груба - це гончарні вироби, цегла, черепиця; тонка - це порцеляна, напівпорцеляна, фаянс, майоліка.

Порцеляні притаманні велика щільність (водопоглинання до 0,5 %); спечений, непроникний для води і газів черепок; просвічуваність у тонких (до 2,5 мм) шарах; білизна з блаки­тнуватим відтінком тощо.

Розрізняють тверду і м'яку порцеляну. Типовий склад тве­рдої порцеляни: каолін і глина 50%, польовий шпат і кварц - по 25%. Типовий склад м'якої порцеляни: каолін і глина - 25-30%, кварц - 25-45% і польовий шпат - 30-36%. М'яка пор­целяна містить менше глинистих матеріалів, ніж тверда, тому вона краще просвічується. За твердістю й іншими механіч­ними властивостями термічної стійкості м'яка порцеляна по­ступається твердій. Температура первинного випалу твердої порцеляни - до 1000°С, а вторинної (политої) до 1450°С; м'я­кої порцеляни - значно нижча. Різновиди м'якої порцеляни: бісквітна (її не глазурують), склофарфор (одержують на ос­нові кристалізації багатокомпонентного скла в присутності кристалізаторів - фторидів) і костяна порцеляна (крім усіх компонентів, містить кістяну золу і фосфорнокислий кальцій. Відзначається високою просвічуваністю і білизною). Порце­ляна при ударі по краю видає тривалий мелодійний звук.

Характеристики

Список файлов книги