59883 (597534), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Із перших років свого відродження українська дипломатія проводе Досить активну політику. На чолі з наркомом Д. Мануїльським вона брала участь у Паризькій мирній конференції (29 липня -15 жовтня 1946 р.) і в лютому 1947 р. поставила свій підпис під мирними договорами з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.
Українська делегація взяла активну участь у роботі Дунайської конференції 1948 р., яка вирішувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї. У розпал «холодної війни» УРСР увійшла до Всесвітньої Раді Миру, Запропонувала цілу низку мирних ініціатив. Незважаючи на таку бурхливу зовнішньополітичну діяльність Україна не виходила за межі політики московського центру. Так угоди: з Польщею та Чехословаччиною про врегулювання питаній кордонів підписувались представником Союзного Наркомату закордонних справ. А пропозиції Великобританії (1947) та Судану (1956) щодо встановлення прямих дипломатичних відносин з УРСР і залишилися без відповіді.
Таким чином, вихід УРСР на зовнішньополітичну арену був зумовлений стратегічними інтересами СРСР.
Цікаво знати
Уперше делегація УРСР в 00Н заявила про себе, виступивши ініціативою розгляду питання щодо намагань Голландії та Великобританії відновити своє колоніальне панування в Індонезії. Ще одним важливим кроком української делегації стали ЇЇ кроки, що сприяли утворенню держави Ізраїль.
Проте аж до розвалу СРСР українська делегація не мала самостійності у діях. Зовнішнім проявом несамостійності української місії в 00Н було розташування на одному з поверхів представництва СРСР в 00Н у Нью-Йорку. У роки холодної війни» українській дипломатії було виділена, як тоді вважалося, нейтральна ділянка дипломатичної роботи — соціальні й гуманітарні питання, які сьогодні є провідними. Так, Україна стала автором ініціатором проведенню року співробітництва медиків світу; по боротьбі з неписьменністю і підготовці кадрів для індустріалізації країн, що розвиваються.
Уперше в 00Н українська мова прозвучала в 1960 р. під час виступу першого секретаря ЦК КПУ М. Підгорного.
ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ
Бесіда за запитаннями.
1) Яких адміністративно-територіальних змін зазнала в результаті Другої світової війни?
2) Чим був зумовлений вихід УРСР на міжнародну арену у кінці Другої світової війни?
3) Який головний результат міжнародної діяльності УРСР?
ПІДСУМКИ УРОКУ
Заключне слово вчителя.
Друга світова війна призвела до значних змін у долі України. УРСР вийшла на міжнародну арену як суб'єкт міжнародного права, були міжнародне визнані західні кордони УРСР, докорінно змінився склад населення і, що найважливіше, уперше за багато століть майже всі українські землі опинились у межах однієї держави.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ § 12-13
Тема 8. Повоєнна відбудова в Україні
Мета. Розкрити зміст процесу відбудови та його складність, нові злочини сталінського режиму. Показати героїзм українців у відбудові народного господарства. Прищеплювати навички порівнювати і зіставляти однотипні історичні події, процеси, виділяючи на цій основі головні ознаки певного історичного періоду. Виховувати в учнів інтерес та повагу до своєї історії.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: підручник, атлас.
ХІД УРОКУ
І. Оргмомент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
ІІІ. Засвоєння нового матеріалу
Перехід до мирного життя.
Розповідь учителя.
Україну необхідно було піднімати з руїн і попелу. Демографічні втрати станова 17-18 мли осіб, матеріальні втрати 1,2 трлн крб., катастрофічний спад виробництва. Основною робочою силою стали жінки і підлітки.
До кінця 1945 р, було відновлено 44 % повоєнних потужностей машинобудівної 30% легкої промисловості, уведено в дію 123 великі та 506 дрібних шахт Донбасу. Проводилися роботи по відновленню житлового фонду, відновлено роботу значної частини шкіл, вузів, медичних закладів.
Однією з визначальних рис політичного життя України було зміцнення адміністративно-командної системи - стрижнем якої була комуністична партія. На 1 січня 1946 р, КП(б)У налічувала 320 тис членів, їх кількість зростала. Партійний апарат постійно прагнув до того, аби забезпечити свій тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя.
На звільнених територіях відновлювалась діяльність органів радянської влади. У лютому 1947 р. були проведені вибори до Верховної Ради, унаслідок чого відновилась традиційна для мирного часу структура вищих органів державної влади. У грудні 1947 відбулись вибори до місцевих рад.
Водночас було скасовано органи управління воєнного часу. Реорганізовувалась система управління промисловістю і сільським господарством. У 1946 р. Раду Народних Комісарів було перейменовано у Раду Міністрів УРСР.
Підприємства й установи пореходили на нормальний режим роботи: відновлювалися 8-годннний робочий день, відпустки, скасовалась понаднормова неоплачувана праця. Скорочувалися асигнування на оборону. Промисловість переходила на випуск мирної продукції.
Відбудова та її особливості в Україні
Робота з документом.
Учитель передає зміст ключових положень документа.
На зустрічі з виборцями сталінського округу Москви 9 лютого 1946 Сталін у своїй промові виділів чотири основні позиції економічного розвитку СРСР: метил — для виробництва озброєння і обладнання підприємств; паливо — для підтримки роботи заводів, фабрик, транспорту; бавовна — для виробництва обмундирування; хліб — для забезпечення армії продовольством.
Запитання.
Як ви вважаєте, після визначення такого курсу яким чином мала збуватися відбудова?
Розповідь учителя.
У березні 1946 р. Верховна Рада УРСР затвердила п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946—1950 рр. Модель відбудови господарства повністю відтворювала етапи індустріалізації з усіма її недоліками. На думку експертів Радянського Союзу, для відбудови буде потрібно декілька десятиліть. Але нехтуючи потребами і можливостями людей, план передбачав менше ніж за п'ять років відбудувати зруйновані райони країни, відновити довоєнний рівень промислового й сільськогосподарського розвитку й навіть його перевищити. Продуктивність праці мала зрости на 36 %. Обсяг капіталовкладень за п'ятирічку становив 65 млн. крб., що перевищувало рівень капіталовкладень за три передвоєнні п'ятирічки. Таким чином, виснажене війною населення змушене було працювати на межі фізичних можливостей.
Особливості відбудови в Україні
Значні масштаби відбудовчих робіт, більше ніж у будь-якій іншій країні Європи.
Розрахунок лише на власні сили й ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. Холодна війнам робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги
При відбудові пріоритет надавався важкій промисловості та енергетиці (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7 % капіталовкладень).
Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом
Економіка України відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів СРСР за Уралом та в Казахстані доля України в загальносоюзному виробництві знизилася з 18 % у довоєнний період до 7 % у 1945.
Вагома роль належала адміністративно-командній системі. Саме вона дала змогу в стислий термія мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певному об’єкті.
Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах - соціалістичних змаганнях, рухах передовиків та новаторів.
Ускладнення відбудовчого процесу голодом 1946-1947 рр.
Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.
Результати відбудовчого періоду були неоднозначними. З одного боку, було загоєно рани війни, відбудовано промисловість України: рівень виробництва якої в 1946—1950 рр. збільшився в 4,4 раз і перевищив рівень 1940 р. на 15%. Проте обсяг виробництва легккої промисловості в 1950 р. складав лише 80 % довоєнного. З іншого — ціна відбудови була дуже високою. Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові й побутові умови були характерними для більшості населення.
Скасування карткової системи розподілу продуктів й проведення грошової реформи в 1947 р. посилили тягар відбудови для трудящих.
Іншим негативним наслідком стало остаточне розорення сільського господарства. На селян, що отримували мізерну платню, поширювались соціальні гарантії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно — вільно пересуватися. Також їм доводилося сплачувати великі податки, що були накладені на присадибне господарство. Для інтенсифікації праці колгоспників Сталінське керівництво продовжувало використовувати примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла таємний Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». За
Указом було репресовано 12 тис. колгоспників. Незважаючи на репресії та надлюдські зусилля селян на кінець п'ятирічки так і не вдалося досягти показників довоєнного розвитку. Валовий збір зернових у 1950 р. складав лише 85 % довоєнного.
Голод 1946—1947 рр.
Запитання на повторення.
1) Скільки разів довелося пережити українцям голод за радянської влади?
2) Чому голодні роки називають голодоморами?
3) До яких наслідків вони призвели?
Розповідь учителя.
У повоєнний час на селі склалося вкрай несприятливе становище; за роки війни скоротились посівні площі, зменшилося поголів'я худоби, не вистачало техніки, а особливо робочих рук. Але сталінське керівництво не передбачало якісь зміни на селі, а навпаки — мало стати одним з головних джерел для проведення відбудови. Під тиском Москви уряд УРСР та ЦК КП(б)У планував на 1946 р, форсовано збільшити посівні площі, врожайність і хлібозаготівлю.
Навесні-улітку 1946 р. шістнадцять областей України вразила посуха. Зимові та ярові культури загинули. А там, де вони залишилися, урожайність складала 2—3 ц/га (у 1940 р. —14,6 ц/га, 1944 р, — 10,8 ц/га). Валовий збір зерна був у три рази меншим, ніж У 1940 р. Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. Тільки за перший квартал 1947 р. до судової відповідальності було притягнуто 1,5 тис. керівників колгоспів, 6 тис. комуністів було притягнуто до партійної відповідальності за невиконання вказівок партії. Відновив дію «Закон про п'ять колосків», за яким було засуджено й ув'язнено тисячі селян. Селяни почали тікати від голодної смерті в більш благополучні райони (Західна Україна), міста. Щоб уникнути обезлюднення села, каральні органи почали відшукувати і повертати селян назад. Незважаючи на жорстокі репресії вдалося зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі (вилучено було навіть насінний фонд).
Посуха загострила і проблему кормів, що негативно позначилось на тваринництві. Почався падіж худоби. Щоб цьому запобігти, було Дозволено здавати худобу на забій понад норми. Це призвело до того, Що в деяких областях план по заготівлі м'яса було перевиконано удвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних вират, компенсовувати які довелось досить довго.
У той час, коли за межі України ешелонами вивозився хліб (лише Країни Східної Європи та Францію для підтримки режимів, що там встановилися, було безкоштовно вивезено 1,7 млн. тонн зерна), у країні розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн. осіб.
Опинившись перед загрозою катастрофи, керівництво України на чолі з М. Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертанням по допомогу до Москви. У відповідь Сталін заявив Хрущову: «Ти м'якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили Державні запаси». У березні 1947 р. недостатньо «твердого» Хрущова було замінено на Кагановича. Проте для проведення пасивної кампанії була надана позичка в 35 млн. пудів зерна.
Наслідками голоду стало: ускладнення і без того важкого процесу відбудови: скорочення трудових ресурсів села та його можливостей падіння морального духу населення; невиконання планів п'ятирічки по відбудові сільського господарства.
Отже, головним винуватцем третього голодомору в Україні було сталінське керівництво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів
Поряд з іншими факторами: втрати у війні, міграції населена входження до складу УРСР західноукраїнських земель, відбудова — голод 1946—1947 рр. мав значний вплив на демографів становище України.
Рівень життя та побут населення
За роки війни Україна втратила близько 3 млн. осіб на фронт (майже кожен другий призваний до лав армії) і 5,5 млн. у зоні окупації. До цього слід додати вивезених на примусові роботи 2,2 млн, із яких на батьківщину повернулося лише 800 тис, (200 тис за різних обставин не побажали повертатись).
Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Поверталися до мирної праці демобілізовані з лав Радянської Армії, близько 2,2 млн. осіб. Поверталися й ті, хто був вивезених час евакуації на Схід, і ті, що знаходились на примусових роботах або в полоні за межами України. Значно впливала на міграційні процеси депортація (примусове виселення з міст постійного проживання осіб, що були визнані соціальне небезпечними). Також в Україну прибули працівники, партійні діячі з інших республік СРСР, здійснення відбудови й радянізації західних областей.
На демографічному становищі України відбились етнічні зміни що їх проводило сталінське керівництво (виселення кримська татар, німців, поляків, угорців та інших народів) та польський уряд. У результаті проведення операції «Вісла» 520 тис. українців переселилися з території Польщі в Україну.
Таким чином, через демографічні зміни 1940-х рр. населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн. осіб, це на 4,1 млн. менше ніж у довоєнному 1940 р.
Змінився й етнічний склад УРСР. Зменшилась кількicть таких національних меншин, як євреї, поляки, німців, натомість збільшилась частка росіян.
Суттєвий вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації і сприяли скороченню кількості сільських жителів. Війна і повоєнна розруха призвели до катастрофічного падіння рівня життя населення. Не вистачало продовольства і найнеобхідніших речей. Гостро постали проблема безпритульних дітей, злочинності, житлова проблема тощо. Але на вирішення цих питань за планом четвертої п'ятирічки виділялись незначні ресурси. Це призвело до того, що на кінець п'ятирічки рівень розвитку легкої промисловості досяг лише 80 % рівня 1940 р. Це зумовило гостру нестачу наприкінці 1940-х рр. найнеобхідніших товарів. Значна частина жителів міст змушена була вести підсобне господарство, щоб забезпечити сім'ю продуктами харчування.
Як не важко було жити в містах, це не йшло в ніяке порівняння із селом. Лише у кожному п'ятому колгоспі праця на полях і фермах оплачувалася, у більшості інших колгоспів за відроблені трудодні селяни отримували мізерну плату, прожити на яку було неможливо.
Єдиним засобом виживання для селян були присадибні ділянки. Але в повоєнні роки розпочався наступ і на них. Ділянки врізалися, запроваджувалися нові податки на плодові дерева. Зі свого господарства селянин мав віддати певну кількість молока, м'яса, шерсті, яєць тощо. І тільки після сплати податків він міг продати залишки.
У 1947 р. був збільшений податок з ринкової торгівлі, а в 1948 р. у 2,5 разу був збільшений податок з присадибного господарства. Таким чином, на 1950 р. селянин сплачував податків у 4,3 разу більше, ніж у 1940 р.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
