35434 (597235), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України є Рада національної безпеки і оборони України (РНБО України), яка координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО України є Президент України, який формує персональний склад РНБО України. До складу РНБО України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях РНБО України може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента України. Функції та повноваження РНБО України визначаються Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України". На РНБО України покладено такі функції:

• внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

• координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час.

Важливу роль у забезпеченні охорони державної таємниці відіграє вищий орган у системі виконавчої влади - Кабінет Міністрів України. Уряд України розробляє та вживає безпосередніх заходів щодо охорони державної таємниці. До його повноважень відповідно до статті 116 Конституції України та чинного законодавства належить:

• забезпечення реалізації державної політики щодо державної таємниці;

• забезпечення виконання законів України шляхом визначення порядку здійснення загальнодержавних заходів охорони державної таємниці;

• встановлення порядку функціонування загальної системи охорони державної таємниці (визначення напрямів та форм взаємодії між окремими центральними органами виконавчої влади, між підприємствами, установами й організаціями, діяльність яких пов'язана з державною таємницею та органами Служби безпеки України).

Міністерство внутрішніх справ України бере участь у здійсненні заходів з організації охорони й оборони внутрішніми військами та Державною службою охорони МВС України (за договорами та згідно з переліком, затвердженим КМ України) об'єктів, діяльність яких пов'язана з державною таємницею. Підрозділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб органів внутрішніх справ беруть участь у визначенні фактичної обізнаності у відомостях, що становлять державну таємницю, осіб, які порушили клопотання про виїзд на постійне проживання за кордон.

Міністерство закордонних справ України бере участь у підготовці міжнародних договорів України про взаємну охорону (захист) секретної інформації, координує дії щодо розміщення дипломатичних представництв іноземних держав.

Міністерство юстиції України здійснює експертну оцінку та реєстрацію нормативно-правових актів з питань охорони державної таємниці.

Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює регулювання у сфері фельд'єгерського і спеціального поштового зв'язку.

Державна служба експортного контролю готує та узгоджує встановленому порядку пропозиції щодо надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, котрі містять відомості, що становлять державну таємницю, веде облік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, яким надано такі повноваження, видає їм відповідні підтвердні документи, забезпечує контроль за використанням наданих повноважень, готує пропозиції щодо їх зупинення, скасування, готує та подає в установленому порядку матеріали про надання дозволів на передачу іншій державі інформації, що становить державну таємницю, та матеріальних носіїв цієї інформації, здійснює в межах :воєї компетенції контроль за виконанням порядку оформлення дозволів на передачу іншій державі інформації, що становить державну таємницю та матеріальних носіїв такої інформації.

Обов'язок центральних органів виконавчої влади - забезпечувати охорону державної таємниці передбачено в Загальному положенні про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України.

Визначені законодавством функції виконавчої влади у сфері охорони державної таємниці на місцевому територіальному рівні здійснюють державні адміністрації та місцеві (територіальні) органи (підрозділи) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Для виконання вказаних функцій в усіх обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях відповідно до Примірного переліку управлінь, відділів та інших структурних підрозділів обласної державної адміністрації створюються самостійні структурні підрозділи з питань режимно-секретної роботи (відділи з питань режимно-секретної роботи).

У забезпеченні охорони державної таємниці беруть участь органи судової влади та прокуратура.

Органи судової влади забезпечують охорону державної таємниці своїми специфічними засобами й методами:

• здійснюють правосуддя шляхом розгляду кримінальних справ, справ щодо спорів, котрі виникають з цивільних, трудових, адміністративно-правових відносин, справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з державної таємницею;

• забезпечують охорону державної таємниці під час здійснення правосуддя при розгляді вищеназваних справ;

• здійснюють судовий захист прав і свобод громадян, інтересів органів державної влади, підприємств, установ, організацій у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони державної таємниці України.

Органи прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням Конституції і законів України у сфері забезпечення охорони державної таємниці всіма суб'єктами держави відповідно до своїх повноважень. Допуск та доступ посадових осіб, які здійснюють нагляд, до відомостей, що становлять державну таємницю, проводяться відповідно до Закону України "Про державну таємницю".

Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій. З цією метою в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі — PCO). Основне завдання PCO полягає у розробленні та здійсненні заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням.

До складу PCO входять підрозділи режиму, секретного діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують охорону державних таємниць, залежно від специфіки діяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, /станови та організації.

Передача функцій PCO будь-яким іншим підрозділам органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації не допускається На сьогодні становлення ефективної державної влади є пріоритетним напрямом в загальній стратегії розвитку України, водночас інформаційне забезпечення органів виконавчої влади є його основою і має розглядатися як один з основних.

На сьогодні такий вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України підлягають охороні державою.

4. Правові основи захисту комерційної таємниці

Питання лекції:

1. Зміст поняття "комерційна таємниця".

2. Правові ознаки комерційної таємниці та їх вплив на формування системи захисту інформації на конкретному підприємстві, установі, організації.

3. Організаційно-правові заходи захисту комерційної таємниці.

4. Правові засади захисту комерційної таємниці в трудових відносинах.

В умовах існуючої конкуренції між суб'єктами господарювання інформація стає цінним об'єктом, оскільки володіння інформацією в ринковій економіці необхідне для конкурентоспроможної господарської діяльності. Проведення економічної реформи в Україні і розвиток підприємництва призвели до значного збільшення обсягів комерційної таємниці суб'єктів господарювання.

Внаслідок посилення економічної конкуренції в умовах розвитку ринкових відносин в Україні комерційна таємниця суб'єктів господарювання та її охорона набувають пріоритетного значення. Розвиток економічної конкуренції, необхідність досягнення переваги на ринку ставлять перед суб'єктами господарювання завдання захисту комерційної таємниці за допомогою правових засобів.

Перехід України до ринкових відносин, розвиток підприємництва і конкурентних відносин викликають необхідність правового захисту інформації, розголошення якої може завдати збитків суб'єктам господарювання. Якщо в країнах з розвинутою ринковою економікою комерційна таємниця захищається законодавством як цінний товар, то в Україні дотепер відсутній повноцінний правовий механізм захисту інформації, що становить комерційну таємницю.

1. Зміст поняття "комерційна таємниця"

У Стародавньому Римі діяв закон, що передбачав покарання у вигляді штрафу за примус чужих рабів до видачі таємниць свого хазяїна. Традиція вести торговельні книги, таємниця яких була різновидом комерційної таємниці, існувала в античному світі. Торговці й банкіри зобов'язані були вести такі книги, відображаючи в них свою діяльність. Дані торговельних книг були конфіденційними й розкривалися винятково для уточнення податків, по справах про спадкування майна, у випадках настання банкрутства або з метою правосуддя. Таким чином, держави ще на ранніх стадіях свого розвитку створювали закони, які захищали інтереси підприємців, їхніх засновників й учасників від можливого витоку секретів

Історично так склалося, що комерційно важливу інформацію визначали різними термінами. У поняття "виробнича таємниця" включали внесення чого-небудь нового в процес створення благ; під "фабричною таємницею" розумівся як предмет патенту (першими ввели Англія, Франція й Німеччина), так і будь-яку особливість виробництва (еквівалент сучасного поняття "ноу-хау"); "торговельну таємницю" становили, наприклад, система місць реалізації товарів, списки постачальників і т.д.

Закони Російської імперії містили норми, що передбачали охорону фабричного секрету, торговельної таємниці й таємниці кредитних установ, які були засобами закріплення певного положення підприємства серед конкурентів. Порушення, пов'язані з розголошенням таємниці, попереджувались забороною службовцем оголошувати відомі їм таємниці підприємства, недопущенням сторонніх до торговельних книг й іншими заходами. Законодавство передбачало й застосування карних покарань або стягнення збитків по цивільних позовах за подібні порушення.

Правове регулювання системи захисту виробничої й комерційної таємниці царської Росії було скасовано радянською владою в листопаді 1917 року. У СРСР на державному рівні комерційна таємниця довгий час не сприймалася як така і вважалася рудиментом капіталістичного ладу. Уперше про комерційну таємницю й право на її захист згадувалося в статті 33 Закону СРСР "Про підприємства в СРСР".

Зі здобуттям Україною незалежності починає формуватися окремий правовий інститут комерційної таємниці.

Відповідно до ст. 505 Цивільного кодексу України "комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці".

Стаття 155 Господарського кодексу України також частково визначає особливості комерційної таємниці, включаючи останню до об'єктів прав інтелектуальної власності. При цьому ст. 162 Господарського кодексу України визначає повноваження суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці. Зокрема, "суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності".

Акцентуємо увагу на тому, що строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених вище умов.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.93 р. № 611 комерційну таємницю не становлять:

• установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

• інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

• дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

• відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

- документи про сплату податків і обов'язкових, платежів;

- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

Характеристики

Список файлов книги