35434 (597235), страница 17

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 17)

4. Центральний орган державної влади, функції якого пов'язані із захистом конфіденційної інформації, що є власністю держави

Врегулювання питань, пов'язаних з обігом конфіденційної інформації, що є власністю держави, на рівні постанови КМ України не призвело до вирішення даного питання в цілому. Лише 11 травня 2004 року до Закону України "Про інформацію" було внесено зміни, завдяки яким в законодавче поле вписувалися основи правового регулювання конфіденційної інформації, а саме:

• доповнено статтю ЗО, згідно з якою інформація, що є власністю держави, і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ — надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України. Визначено категорії інформації, які не можуть бути віднесені до конфіденційної;

• статтю 47 "Відповідальність за порушення законодавства про інформацію доповнено абзацом такого змісту: "порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави".

Одночасно із змінами до Закону України "Про інформацію" було внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, до Закону України --Про Службу безпеки України".

Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що СБ України є єдиним правоохоронним органом, який наділений необхідним правовим інструментарієм щодо забезпечення захисту конфіденційної інформації:

- з метою пошуку і фіксації фактичних даних про передачу або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, СБ України уповноважена проводити оперативно-розшукову діяльність;

- до підслідності СБ України віднесено розслідування злочину передбаченого статтею 330 КК України "Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави";

• уповноважені посадові особи СБ України мають право складати адміністративні протоколи за порушення передбачені статтею 212-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави";

• ДСТСЗІ СБ України (Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України) наділено контрольно-наглядовими, регулятивними та дозвільно-реєстраційними повноваженнями з технічного та криптографічного захисту конфіденційної інформації, що є власністю держави.

Крім цього, відповідно до Закону України "Про Службу безпеки України" остання зобов'язана брати участь у розробці і здійсненні заходів щодо забезпечення конфіденційної інформації (п. 7 ст. 24). А згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. № 1547 (доповнення до Постанови КМ України від 27 листопада 1998 р. № 1893) СБ України:

• контролює обіг документів, які містять конфіденційну інформацію;

• погоджує (спільно з Держкомархів України) відомчі інструкції з питань обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які її містять;

• про факти втрати документів з грифом "ДСК" або розголошення таких відомостей організації зобов'язані письмово повідомляти СБ України.

Виходячи з зазначеного, Службу безпеки України фактично визнано спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері захисту конфіденційної інформації.

Повне розв'язання даної проблеми можливе у разі законодавчого врегулювання основних аспектів захисту конфіденційної інформації.

• встановлення строку обмеження доступу до інформації, підстави для зняття такого обмеження;

• заходи захисту даної категорії інформації;

• порядок доступу до відповідної інформації;

• обмеження прав громадян, які обізнані з конфіденційною інформацією (насамперед на її оприлюднення) тощо.

8. Правова регламентація технічного захисту інформації в Україні

Питання лекції:

1. Зміст поняття "технічний захист інформації".

1. Основні положення законодавства України щодо технічного захисту інформації.

2. Особливості дозвільного порядку здійснення діяльності з розробки технічних засобів захисту інформації.

3. Правове регулювання захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах.

Зростання загроз для інформації, спричинене лібералізацією суспільних та міждержавних відносин, кризовим станом економіки, застосуванням технічних засобів оброблення інформації та засобів зв'язку іноземного виробництва, поширенням засобів несанкціонованого доступу до інформації та впливу на неї, визначає необхідність розвитку технічного захисту інформації.

Напрями розвитку технічного захисту інформації обумовлюються необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних масштабам загроз для інформації, і ґрунтуються на засадах правової демократичної держави відповідно до прав суб'єктів інформаційних відносин на доступ до інформації та її захист.

Ефективне і належне функціонування системи технічного захисту інформації не можливе без чіткого правового регулювання відповідних суспільних відносин. Адже саме право має необхідні засоби і механізми впливу на поведінку суб'єктів відповідних відносин.

У даній лекції розглянуто саме правові основи технічного захисту інформації в Україні.

1. Зміст поняття "технічний захист інформації"

Основи державної політики у сфері захисту інформації інженерно-технічними заходами визначає Концепція технічного захисту інформації в Україні, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 р. №1126.

У Концепції зазначено, що технічний захист інформації (далі - ТЗІ) є складовою частиною забезпечення національної безпеки України.

Закон України "Про основи національної безпеки України" дає таке визначення: національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Таким чином, технічний захист інформації визнається одним із засобів охорони та захисту життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави.

Згадана вище Концепція має за мету забезпечити єдність принципів формування і проведення політики технічного захисту інформації в усіх сферах життєдіяльності особи, суспільства та держави (соціальній, політичній, економічній, військовій, екологічній, науково-технологічній, інформаційній тощо) і служити підставою для створення програм розвитку сфери ТЗІ.

Нормативне визначення ТЗІ наступне: це діяльність, спрямована на забезпечення інженерно-технічними заходами порядку доступу, цілісності та доступності (унеможливлення блокування) інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, а також цілісності та доступності відкритої інформації, важливої для особи, суспільства і держави. Система ТЗІ - це сукупність суб'єктів, об'єднаних цілями та завданнями захисту інформації інженерно-технічними заходами (далі - організаційні структури), нормативно-правова та матеріально-технічна база.

Принципами формування і проведення державної політики у сфері ТЗІ є:

• додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність;

• єдність підходів до забезпечення ТЗІ, які визначаються загрозами безпеці інформації та режимом доступу до неї;

- комплексність, повнота та безперервність заходів ТЗІ;

• відкритість нормативно-правових актів та нормативних документів з питань ТЗІ, які не містять відомостей, що становлять державну таємницю;

• узгодженість нормативно-правових актів та нормативних документів з питань ТЗІ з відповідними міжнародними договорами України;

• обов'язковість захисту інженерно-технічними заходами інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, що є власністю держави, відкритої інформації, важливої для держави, незалежно від того, де зазначена інформація циркулює, а також відкритої інформації, важливої для особи та суспільства, якщо ця інформація циркулює в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, Національній академії наук, Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах внутрішніх справ, на державних підприємствах, в державних установах і організаціях (далі - державні органи, підприємства, установи і організації);

• виконання на власний розсуд суб'єктами інформаційних відносин вимог щодо технічного захисту конфіденційної інформації, що не належить державі, та відкритої інформації, важливої для особи та суспільства, якщо остання циркулює поза межами державних органів, підприємств, установ і організацій;

• покладення відповідальності за формування та реалізацію державної політики у сфері ТЗІ на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади;

• ієрархічність побудови організаційних структур системи ТЗІ та керівництво їх діяльністю у межах повноважень, визначених нормативно-правовими актами;

• методичне керівництво спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері ТЗІ діяльністю організаційних структур системи ТЗІ;

• скоординованість дій та розмежування сфер діяльності організаційних структур системи ТЗІ з іншими системами захисту інформації та системами забезпечення інформаційної та національної безпеки;

• фінансова забезпеченість системи ТЗІ за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів та інших джерел.

2. Основні положення законодавства України щодо технічного захисту інформації

Правову основу забезпечення ТЗІ в Україні становлять Конституція України, Закон України "Про основи національної безпеки України", Закони України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", "Про науково-технічну інформацію", інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори України, що стосуються сфери інформаційних відносин.

Структура нормативно-правової бази системи ТЗІ в Україні є наступною.

1. Закони України, в т.ч. Конституція України і Кримінальний кодекс України (ст. 361, 363), які містять загальні правові норми щодо забезпечення організації діяльності системи ТЗІ в Україні. Вони стосуються правового статусу суб'єктів інформаційних відносин, власників інформації; інформаційної діяльності різноманітних суб'єктів; національної, інформаційної безпеки тощо.

2. Нормативно-правові акти підзаконного характеру (постанови, укази, накази, розпорядження тощо) Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України, інших органів державної влади щодо організації діяльності системи ТЗІ в Україні:

• ліцензування господарської діяльності в галузі ТЗІ, дозвільного порядку проведення робіт з ТЗІ для власних потреб;

• процедур сертифікації, атестації, експертизи, контролю, інспектування в галузі ТЗІ;

• порядку і правил побудови, викладення, оформлення, видання та розповсюдження документів з питань ТЗІ;

• підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців в галузі ТЗІ.

3. Міжвідомчі нормативні документи з питань ТЗІ (державні стандарти, галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України, технічні умови України, стандарти підприємств, державні (відомчі) будівельні норми). Це стандарти, які містять положення, вимоги, умови щодо ТЗІ або можуть бути використані для забезпечення ТЗІ.

Порядок розроблення, погодження, затвердження, реєстрації та видання нових, перегляду і скасування чинних міжвідомчих нормативних документів технічного характеру (норми, методики, положення, інструкції тощо) системи технічного, захисту інформації, що не належать до нормативних документів із стандартизації, але є обов'язковими для виконання всіма органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, військовими частинами всіх військових формувань, створених відповідно до законодавства, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, діяльність яких пов'язана з технічним захистом інформації, визначається Положенням про порядок розроблення, прийняття, перегляду та скасування міжвідомчих нормативних документів системи технічного захисту інформації, затвердженим Наказ Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 7.06.2002 р. № 35. Міжвідомчі нормативні документи з питань ТЗІ призначені для забезпечення конфіденційності, цілісності і доступності інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, автоматизованих системах і на об'єктах інформаційної діяльності.

4. Відомчі документи з питань ТЗІ, що погоджені Державною службою і стосуються досліджень заходів ТЗІ та досліджень їх ефективності.

У сукупності всі ці документи встановлюють основні положення, загальні правила, визначають порядок здійснення різних видів діяльності в сфері ТЗІ, формулюють вимоги до якості послуг і продукції, викладають методичні вказівки по впровадженню заходів захисту і оцінюванню їх ефективності.

Характеристики

Список файлов книги