20594 (597047), страница 20
Текст из файла (страница 20)
замінено одночасно більше 50% загальної кількості екранних або кип'ятильних труб, 100% димогарних труб котла або водопідігрівача;
після аварії і відновлюваних робіт.
З метою організації безпечної експлуатації об'єктів Держтехнагляду в частині видається наказ.
Організація безпечної експлуатації при роботі з електроустановками
Вимоги щодо безпечної експлуатації електроустановок викладені в ДНАОП 0.00-1.21-98 “Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів”. Вимоги цих Правил поширюються на працівників, що обслуговують діючі електроустановки споживачів напругою до 220 кВ включно і є обов’язковими для всіх споживачів та виробників електроенергії, незалежно від їх відомчої належності і форм власності на засоби виробництва. В цих Правилах викладені основні вимоги, щодо убезпечення працівників під час експлуатації електроустановок.
У вибухонебезпечних приміщеннях електроустановки повинні бути у вибухозахисному виконанні, а в пожежонебезпечних - мати ступінь захисту, відповідний класу пожежної небезпеки. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання встановлених у цих зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують їх ступінь захисту.
При наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електрострумом посилюється тіснотою, незручністю, дотиком із заземленими поверхнями для живлення переносних світильників використовується напруга не вище 12В.
Переносні світильники, що застосовуються в оглядових канавах, зонах ремонту автомобілів, інших пожежонебезпечних зонах повинні мати захисний ковпак із захисною металевою сіткою.
Все електрообладнання повинно мати надійне захисне заземлення або занулення. Вимірювання опору ізоляції, визначення опору заземлюючих пристроїв перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлюючими елементами та інші випробування електроустановок повинні проводитись в обсязі та з періодичністю, які вказані в Правилах технічної експлуатації електроустановок.
На приводах комутаційних апаратів повинні бути чітко вказані положення "включено" та "відключено".
Плавкі вставки запобіжники повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.
До роботи з переносним електроінструментом, що не пов’язана з обслуговуванням його електричної частини, допускаються особи, які мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки, навчені безпечним методам роботи, а також пройшли перевірку знань і періодичний інструктаж.
Переносний електроінструмент (дрилі електричні, паяльники і т. ін) застосовується з напругою 36 В за умови повної справності. Допускається застосування інструменту з робочою напругою на 220 В з подвійною ізоляцією. Корпус електроінструменту з робочою напругою більше 36 В повинен маги затискач для заземлення. Всі струмоведучі частини електроінструменту повинні бути закріплені і недоступні для доторкання
Первинні засоби пожежогасення, які застосовуються в електроустановках, мають відповідати Правилам пожежної безпеки в Україні.
Машини, механізми, пристосування і інструмент, що застосовуються в електроустановках, повинні бути справні і випробувані відповідно до чинних нормативних документів і строків.
Електричний струм при дії на людський організм може викликати важкі наслідки, аж до смертельного виходу.
Встановлено, що токи в 50 - 100 мА небезпечні для життя людини, а токи понад 100 мА смертельні. Розмір струму, що проходить через організм людини, залежить не тільки від розміру напруги, під яку потрапила людина, але і від опору його тіла.
Тіло людини звичайно має опір від 100 кОм до 200 кОм. Проте, якщо людина доторкається до джерела напруги не в одній точці, а на деякій площі (наприклад при роботі неізольованим монтажним інструментом), якщо шкіра людини виявилася вологою, то загальний опір тіла може зменшитися до 1 кОм. У таких умовах напруга навіть у 40 В може стати смертельною.
Людину вражає не напруга, а струм. Найбільш небезпечним є змінний струм промислової частоти 50 гц. Постійний струм не такий небезпечний. По характеру впливу на людину відрізняють відчутний, невідпускаючий та смертельний струм.
Відчутний струм - електричний струм, який людина починає відчувати: в середньому близько 1.1 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і близько 6 мА при постійному струмі. Дія обмежується при змінному струмі слабким свербежем і легким пощипуванням чи поколюванням), а при постійному струмі - відчуттям нагріву шкіри на ділянці, що доторкується до струмовідних частин.
Невідпускаючий струм - струм, що викликає в разі проходження через тіло людини судорожні скорочення м’язів руки, в якій затиснутий провідник, а його найменше значення називається пороговим невідпускаючим струмом. При змінному струмі (50гц) величина цього струму перебуває в межах 20-25 мА. При постійному струмі невідпускаючих струмів власне кажучи, немає, оскільки при певних значеннях струму людина може самостійно розтиснути руку, в якій затиснутий провідник і таким чином відірватися від струмовідної частини. Однак, в момент відриву виникають болісні скорочення м’язів, аналогічні за характером і больовим відчуттям тим, які спостерігаються при змінному струмі. Сила струму становить прибдизно 50-80 мА.
Смертельний струм - змінний (50 Гц) струм 50 мА і більше, проходячи через тіло людини по шляху рука - рука або рука - нога, діє як подразник на м’язи серця, що розташовані глибоко в грудях. Це небезпечно для життя людини, оскільки через 1-3 сек. з моменту замикання кола через людину може настати фібриляція або зупинка серця. При цьому припиняється кровообіг і відповідно в організмі виникає нестача кисню; це, в свою чергу, швидко призводить до припинення дихання, тобто наступає смерть. При частоті 50 Гц смертельним струмом є струм в межах від 50 мА до 5 А, а середнє значення смертельного порогового струму - близько 100 мА. При постійному струмі середнім значенням порогового смертельного струму слід вважати 300 мА, а верхнім - 5 А.
Організація безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском
Командир зобов'язаний забезпечити утримання посудин, що працюють під тиском, у справному стані і безпечні умови їх роботи.
Для цього необхідно:
призначити наказом з числа інженерно-технічних працівників, які пройшли в установленому порядку перевірку знань Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, відповідальних за справний стан та безпечну дію посудин, що працюють під тиском, а також відповідальних по нагляду за технічним станом і експлуатацією посудин;
призначити необхідну кількість осіб обслуговуючого персоналу, що навчені і мають посвідчення на право обслуговування посудин;
забезпечити проведення технічних оглядів, діагностування у встановлені терміни;
забезпечити порядок і періодичність перевірки знань працюючих Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском;
організувати періодичну перевірку знань персоналом інструкцій по режиму роботи і безпечному обслуговуванню посудин;
забезпечити інженерно-технічних працівників Правилами будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, і керівними вказівками по безпечній експлуатації посудин, а обслуговуючий персонал - інструкціями по режиму роботи і безпечному обслуговуванні посудин.
При експлуатації балонів газ, що знаходиться в них, забороняється опрацьовувати повністю. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не менше 0,05 МПА (0,5 кгс/см 2).
Випуск газів з балонів в ємності з меншим робочим тиском повинен провадитися через редуктор, призначений для даного газу і пофарбований у відповідний колір.
Балони з газом можуть зберігатися як в спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі. В останньому випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів.
Балони з газом, установлені в приміщеннях, повинні знаходитися на відстані не менше 1 м від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів і печей і не менше 5м - від джерел тепла з відкритим вогнем.
Заповнені балони з насадженими на них башмаками повинні зберігатися в вертикальному положенні. Для запобігання падінню балони повинні установлюватися в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджуватися бар'єром.
При зберіганні на відкритих площадках дозволяється укладати балони з башмаками в штабелі з прокладками із мотузки, дерев'яних брусків або гуми між горизонтальними рядами. Вентилі балонів повинні бути повернуті в один бік.
Переміщення балонів в пунктах наповнення і споживання газів повинно відбуватися на спеціально пристосованих для цього візках або за допомогою інших пристроїв.
Перевезення заповнених газами балонів повинне виконуватися на ресорному транспорті чи на автокарах в горизонтальному положенні обов'язково з прокладками між балонами. Всі балони під час перевезення повинні вкладатися вентилями в один бік. Дозволяється перевезення балонів в спеціальних контейнерах, а також без контейнерів у вертикальному положенні обов'язково з прокладками між ними і огородженням від можливого падіння.
Організація безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів
Особа по нагляду за вантажопідіймальними кранами і посудинами, що працюють під тиском, повинна вести журнал обліку опосвідчень і оглядів об'єктів Держтехнагляду.
Особа, відповідальна за справний стан та безпечну експлуатацію об'єктів Держтехнагляду, повинна вести журнал обліку і періодичних оглядів знімних вантажозахоплювальних пристроїв.
У машиніста вантажопідіймального крана повинен бути вахтовий журнал і журнал періодичних оглядів кранів.
До роботи на вантажопідіймальних машинах і механізмах допускаються працюючі, яким виповнилось 18 років, які пройшли медогляд і навчання.
Перед початком робіт працюючих необхідно забезпечити інструкцією по експлуатації машин і безпечній роботі на них. Інструкція повинна вміщувати:
характеристику машини з визначенням галузі використання; загальні дані по будові машини; описання кінематичної схеми; описання механізмів управління машиною; місця змащування і характеристику мастил; правила регулювання механізму, монтажу і демонтажу вузлів машини та їх вагу;
порядок переміщення машини своїм ходом або іншим видом транспорту;
правила експлуатації та технічного догляду за машиною;
максимальні навантаження на машину;
швидкість роботи і сигналізацію (звукову і світлову);
прилади безпеки та їх характеристики;
опис стальних канатів (ланцюгів), гальмових накладок, підшипників, ущільнень тощо;
відомості про величину радіусу розвороту і заходи безпеки при експлуатації машини.
На кожній вантажопідіймальній машині повинні бути вивішені:
інструкція по експлуатації; схема строповки вантажів та їх вага;
величина вантажопідіймальності машини залежно від вильоту стріли; наступна дата випробування;
забороняючи та попереджуючі знаки по техніці безпеки.
Такелажники (стропальники), які обслуговують вантажопідіймальні крани (машини) з електричним приводом, повинні мати кваліфікаційну групу по електробезпеці не нижче другої, а також вміти надавати першу допомогу постраждалим при ураженні електричним струмом та при інших травмах.
Вантажопідіймальними машинами дозволяється підіймати вантаж, маса якого разом з тарою не перевищує допустиму їх вантажопідіймальність.
Підйом дрібних штучних і сипучих вантажів повинен проводитися у виробничій тарі, випробуваній на міцність навантаженням, яке на 25% перевищує її номінальну вантажопідіймальність протягом 10 хв.
При переміщенні вантажу вантажопідіймальними машинами знаходження працюючих на них (крім машиніста), на вантажі і у зоні можливого його падіння не допускається.
Після закінчення і у перерві між роботою вантаж, вантажозахоплювальні пристрої, механізми (ківш, грейфер, електромагніт тощо) не понині залишатися у піднятому положенні.
До керування автокраном допускаються тільки водії автомобілів, які пройшли навчання за програмою кранівників і мають при собі посвідчення на право виконання цієї роботи.
Організація безпечної експлуатації котлів
Власник котла повинен забезпечити утримання котлів у справному стані, а також безпечні умови їх роботи, організувавши обслуговування, ремонт і нагляд.
Для здійснення технічного опосвідчення, забезпечення справного стану і постійного контролю за безпечною експлуатацією котлів власником котла має бути призначені:
особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію з числа інженерно-технічних працівників, котрі мають відповідну кваліфікацію і теплотехнічну освіту, пройшли перевірку знань в установленому порядку, або, як виняток, з числа інженерно-технічних працівників, які не мають теплотехнічної освіти, але пройшли навчання в інституті підвищення кваліфікації в повному обсязі за спеціальною програмою і склали екзамен;
машиністи (кочегари) і оператори котелень, що пройшли навчання і атестацію в професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах (курсах).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
