20359 (597014), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

При переході до оборони в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником (або коли підрозділи знаходяться на своїй території) висунення (десантування) у вказаний район оборони та його здійснення виконується скрито, у короткий термін та під прикриттям виділених для цієї мети підрозділів. При цьому, з виходом (або після десантування) підрозділи виходять в указані райони і займають, відповідно прийнятого рішення, опорні пункти, готують систему вогню, та здійснюють інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів).

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, основна увага приділяється створенню, у відповідності з рішенням командира батальйону (роти), в найкоротший термін бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень, і в першу чергу, на можливому напрямку наступу головних сил противника, а також маскуванню і фортифікаційному обладнанню району оборони (опорного пункту), який займається.

Віддаленість переднього краю опорних пунктів повинна виключити ураження літаків (вертольотів) на взльотно-посадочній смузі вогнем прямого наведення танків і гармат противника.

Проміжки між опорними пунктами прикриваються мінно-вибуховими загородженнями. Готуються маршрути висунення та рубежі розгортання резерву. Частина підрозділів виділяється для дій з засідок на шляхах підходу противника.

В усіх випадках при переході до оборони, рота повинна бути постійно готовим до відбиття раптового нападу противника, ударів його вертольотів та літаків, знищення повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.

Інженерне обладнання здійснюється одночасно на всю глибину оборони в послідовності, яка забезпечує постійну готовність підрозділів до відбиття наступу противника і захисту від усіх засобів ураження і проводиться приховано з повним напруженням сил і максимальним використанням засобів механізації (при наявності).

В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником у першу чергу створюються: інженерні загородження перед позицією бойової охорони і переднім краєм оборони.

У другу чергу дообладнуються ротні і взводні опорні пункти, КСП і медичний пункт; відкопуються окопи для бойових машин, інших вогневих засобів на запасних вогневих позиціях, рубежах і у районах зосередження бронегруп; командно-спостережні і медичні пункти, укриття для техніки, зброї, ракет і боєприпасів та інших матеріальних засобів; обладнуються основні і фальшиві об’єкти, додатково обладнуються загородження перед переднім краєм, у проміжках і на флангах, а також готуються шляхи маневру і евакуації, запасні майдани для бойових і транспортно-бойових вертольотів.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, інженерні загородження влаштовуються в першу чергу перед переднім краєм на найбільш важливому напрямі. При обладнанні позиції підрозділи спочатку відкопують окремі окопи, які потім з’єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод.

Маскування району оборони (опорного пункту) здійснюється безперервно з початку його обладнання.

Основними видами бойового забезпечення в обороні є: розвідка, охорона, захист від високоточної зброї і зброї масового ураження, тактичне маскування, інженерне забезпечення та забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного захисту. В батальйоні, крім цього, ведеться радіоелектронна боротьба.

Розвідка – є найважливішим видом бойового забезпечення в обороні і умовою досягнення успіху. Мета розвідки – своєчасно здобути необхідні відомості про противника та місцевість в районі майбутніх дій, на основі яких командир може прийняти обгрунтоване рішення на бій та успішно управляти підрозділами в бою.

Основними вимогами до розвідки є: цілеспрямованість. безперервність, активність, своєчасність, оперативність. вірогідність і точність координат цілей, що розвідуються.

Розвідувальні дані в батальйоні (роті) здобуваються при підготовці та в ході бою спостереженням, підслуховуванням. засадами, нальотами, опитуванням місцевих жителів і полонених, вивченням захоплених у противника документів, зразків озброєння і техніки, від вищого штабу, сусідів та іншими способами.

Для ведення розвідки батальйону призначаються зони оглядової та детальної розвідки. Глибина зони оглядової розвідки може бути до 10 км, а детальної – до 5 км. Ширина зон розвідки збігається з фронтом, встановленим для ведення бою.

Розвідка в роті ведеться перед її фронтом на глибину досяжності засобів ураження.

В роті (батальйоні) ведеться військова, інженерна, радіаційна та хімічна і радіолокаційна розвідка, крім цього в батальйоні ведеться ще й артилерійська розвідка.

Військова розвідка ведеться розвідувальними та бойовими розвідувальними дозорами, дозорними відділеннями та спостережними постами (спостерігачами).

Дозори ведуть розвідку дозорними відділеннями, спостерігачами та пішими дозорними.

Дозорне відділення висилається від підрозділу, що веде розвідку. або від роти (взводу), яка виконує бойове завдання у відриві від головних сил на відстані, яка забезпечує спостереження за ним і підтримку вогнем та може бути до 1500 м.

Інженерна розвідка ведеться органами військової розвідки та наданими підрозділами інженерних військ.

Радіаційна та хімічна розвідка ведеться нештатними, спеціально підготовленими для цього відділеннями (екіпажами, бойовими розрахунками).

Радіолокаційна розвідка ведеться постами радіолокаційної розвідки наземних цілей, що рухаються.

Артилерійська розвідка ведеться штатними та наданими артилерійськими підрозділами.

Охорона в роті (батальйоні) при підготовці та веденні оборонних дій організується та здійснюється з метою недопущення проникнення розвідки противника в район оборони своїх підрозділів та раптового нападу на них наземного противника. його повітряних десантів (аеромобільних груп), та забезпечити підрозділам, що обороняються, вигідні умови для вступу в бій.

Рота (батальйон) в обороні охороняється бойовою та безпосередньою охороною. Бойова охорона в обороні виділяється, як правило, від батальйону, у складі взводу на віддаленні до 2 км і займає позицію. На цій позиції взвод обладнує опорний пункт і веде оборону відповідно до вимог та положень тактики оборонного бою.

Захист від високоточної зброї та зброї масового ураження організується та здійснюється з метою максимального послаблення дії цієї зброї, а також руйнування підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості, зберігання боєздатності підрозділів та забезпечення успішного виконання ними бойових завдань.

Тактичне маскування організується та здійснюється з метою досягнення раптовості дій підрозділів та зберігання їх боєздатності. Завданнями тактичного маскування є: забезпечення потайності (скритності) своїх підрозділів та введення противника в оману відносно складу, положення роти (батальйону) та задуму бою.

Тактичне маскування має бути безперервним, переконливим, різноманітним та активним.

Інженерне забезпечення бою – це сукупність інженерних заходів, які сприяють успішному виконанню бойових завдань своїми підрозділами та заважають розвідці противника. Воно включає: інженерну розвідку противника, місцевості та об’єктів; фортифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій та районів розташування підрозділів; здійснення інженерних заходів щодо маскування та захисту від високоточної зброї; встановлення інженерних загороджень; пророблювання проходів в загородженнях та перешкодах, обладнання пунктів водопостачання з місцевих джерел води.

Забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного захисту включає: радіаційну та хімічну розвідку; своєчасне використання засобів індивідуального та колективного захисту; дозиметричний та хімічний контроль; спеціальну обробку підрозділів; застосування аерозолей (димів) та запалювальної зброї.

Порядок і зміст роботи командира роти під час організації оборони, управління під час бою

Для забезпечення постійної бойової готовності підрозділів до відбиття наступу противника і ведення безперервних бойових дій з метою знищення його в умовах тривалої оборони командир роти вказує: порядок ведення розвідки, особливо спостереженням і підслуховуванням; організацію несення бойового чергування в підрозділах і особливо на спостережних пунктах; порядок відкриття вогню для знищення виявлених окремих груп противника і вогневих засобів; засоби щодо маскування, захисту від високоточної зброї і зброї масового ураження ; порядок пропуску розвідувальних органів за передній край і у зворотньому напрямку; дії щодо пропуску в підрозділ осіб, які прибули від старшого командира (начальника) і сусідів; шляхи і порядок переміщення в районі оборони (опорному пункті); час і порядок переходу від денного режиму бойової діяльності до нічного і навпаки; яку кількість ракет і боєприпасів необхідно мати при кожному виді зброї і їх запас в підрозділах; час і порядок харчування; порядок проведення санітарно-гігієнічних заходів; час і порядок проведення занять з особовим складом.

При підготовці до десантування та бойових дій командири підрозділів перевіряють наявність і справність засобів захисту, замінюють несправні зразки хімічної зброї. Отримують і видають особовому складу індивідуальні протихімічні та дегазиційні пакети, протирадіаційні препарати та антідоти.

Під час оборони у першому ешелоні або самостійно по мірі виявлення напрямку головного удару та інших напрямків, де противник зосереджує свої зусилля, командир роти здійснює заходи щодо посилення оборони на цих напрямках, уточнює завдання підрозділам та порядок маневру силами та засобами з метою збільшення густоти протитанкових засобів і загороджень.

У разі необхідності проводиться зміна районів розташування резервів, вогневих позицій мінометної батареї (артилерії) та засобів ППО, майданів базування вертольотів, командних пунктів. Ці заходи виконуються швидко, з дотримуванням мір маскування та повинні закінчуватися до початку вогневої підготовки атаки противника.

Командир роти на основі даних розвідки та особистого спостереження повинен своєчасно встановити підхід та напрямок дій противника, дати розпорядження підрозділам про підготовку до відбиття атаки і доповісти старшому командиру.

Знищення розвідки противника та відбиття його атак передовими підрозділами здійснюється вогнем призначених вогневих засобів та підрозділами, які обороняються на цих напрямках.

Спостереження за противником посилюється, а вогневі засоби, що виявили себе після відбиття атаки за розпорядженням командира роти скрито змінюють вогневі позиції. Проходи, які пророблені противником у загородженнях, невідкладно зачиняються, а якщо це неможливо, по них готується вогонь артилерії або зосереджений вогонь інших вогневих засобів.

З початком вогневої підготовки противника, особовий склад ховається у бойових машинах, окопах та інших укриттях, находячись у готовності до відбиття його атаки. Командири та спостерігачі ведуть спостереження за діями противника і своїми підрозділами. Бойові вертольоти (при сумісних діях), що підтримують дії батальйону (роти), постійно знаходяться у готовності для нанесення удару по противнику, а при необхідності наносять його.

При переході противника в атаку, у бій включаються всі сили та засоби, і вогонь підрозділів, що обороняються, доводиться до найвищої напруги. Артилерія, підрозділи ПТКР, бойові вертольоти та десантні підрозділи зосереджують вогонь, перш за все, по танкам, іншим бронеоб'єктам та артилерії противника, відсікають піхоту від танків, знищують її вогнем стрілецької зброї та у рукопашній сутичці.

При спробах противника перенести зусилля на інші напрямки, командир роти, проводячи широкий маневр вогнем, ударами бойових вертольотів, силами і засобами з тих напрямків, де атаки противника не було або вона вже відбита, а також силами з глибини, повинен нанести йому ураження і лишити можливості прорватися у глибину оборони, навіть на тих напрямках, де оборона слабка.

Після відбиття атаки противника підрозділи негайно відновлюють знищені оборонні споруди та загородження, систему вогню, перш за все протитанкового, здійснюють заходи щодо поповнення боєприпасів. Бойові вертольоти можуть бути, у разі можливості, перебазовані на запасні площадки, де проводиться їх дозаправлення та поповнення боєприпасів.

Усі підрозділи готуються до відбиття повторних атак.

При вклиненні противника у район оборони (опорний пункт) командир роти повинен вогнем усіх засобів, влаштуванням загороджень зупинити його подальше просування у глибину та у боки флангів, нанести йому надійне ураження та рішучими ударами у фланг і тил знищити його.

Командир роти, крім цього, може висунути до місця вклинення противника бойові машини (бронегрупу) на вогневий рубіж, а протитанковий підрозділ – на рубіж розгортання, який підготовлений завчасно.

Вогневі засади, при підході до них противника, який прорвався, по команді командира роти або самостійно раптово відкривають вогонь, знищуючи, у першу чергу, танки та інші бронеоб'єкти, примушують уцілівші танки і піхоту противника наступати у невигідному для нього напрямку або на завчасно підготовлені мінно-вибухові загородження.

Контратаки проводяться, як правило, десантними підрозділами, по можливості, на бойових машинах при підтримці вогню артилерії та бойових вертольотів разом з підрозділами, які ведуть бій з противником, що вклинився. Контратака проводиться до повного знищення противника, який вклинився, та відновлення оборони.

Характеристики

Список файлов книги