16303 (596928), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Крім того, що пасив складається із власного капіталу та кредиторської заборгованості, можна сказати, що він показує, яка частина активів підприємства перебуває в його власності, а яка запозичена та має бути повернена. При цьому кредиторська заборгованість не обов'язково має пов'язуватись із виникненням у підприємства зобов'язань тільки за отриманими активами. Так, якщо кредиторська заборгованість виникла за отримані роботи або надані послуги, то це можна розцінювати як необхідність повернення частини його активів у вигляді грошових коштів або інших активів кредитору (тобто дані активи після виникнення заборгованості можна вважати запозиченими).

Можна також сказати, що суть І-го розділу пасиву полягає в тому, що він виражає ту частину активів, яка - незалежно від того чи це основні засоби, грошові кошти, товари чи дебіторська заборгованість - залишиться у власності підприємства після того, як воно погасить іншими активами кредиторську заборгованість. Звичайно, за умови, що таке погашення відбудеться в момент складання балансу або за умови, що підприємство після складання балансу не буде проводити ніякої діяльності. Звісно, це не означає, що при дійсному продажу майна підприємства з метою проведення розрахунків з кредиторами в нього залишиться саме ця частина активів (мається на увазі вартість цих активів).

Це пов'язано з тим, що ринкова вартість активів, які реалізовуються, може відрізнятись від вартості, за якою вони відображені в балансі, тому може виникнути необхідність у продажу їхньої більшої або меншої частини. Але суть І-го розділу пасиву балансу від цього не змінюється, бо відповідно до принципу історичної (фактичної) собівартості всі активи повинні відображатися в обліку та балансі за виробничою собівартістю або вартістю придбання. Це означає, що при придбанні товарів у кредит або при отриманні передоплати, підприємство збільшить суму активів, які знаходяться в його розпорядженні, та одночасно збільшить суму кредиторської заборгованості на ту ж суму. Тим самим у балансі будуть показані збільшені активи, а збільшена кредиторська заборгованість буде вказувати, що вони підприємству не належать.

Сума власних активів (капіталу) при цьому залишиться такою ж. У даному випадку власні активи і власний капітал є синонімами, бо капітал не обов'язково означає наявну суму власних грошових коштів. Він може також існувати у вигляді інших власних активів, але указуватися при цьому в грошовому вираженні.

3. Бухгалтерські рахунки як інформаційна модель об’єктів обліку

Активні рахунки—рахунки призначені для обліку стану, руху та змін господарських засобів за їхніми видами

Пасивні рахунки--рахунки призначені для обліку стану, руху та змін джерел засобів підприємства

Активи – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Синтетичні рахунки—рахунки за допомогою яких узагальнено відображають стан і рух економічно однородних видів господарських засобів за їх складом і розміщенням, а також за джерелами їхнього формування та цільовим призначенням у грошовому вираженні.

Аналітичні рахунки—рахунки за допомогою яких дають деталізовану характеристику даних синтетичних рахунків

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов‘язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Підходи до оцінки окремих елементів фінансових звітів розглянуті у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

4. Принцип підвійного запису на рахунках та його контрольне значення

Ми підійшли до головного принципу побудови балансу, який можна виразити наступною формулою:

К=А-З(1), де

К - сума власних активів (капіталу) підприємства у грошовому виразі;

А - сума всіх наявних на підприємстві активів у грошовому виразі;

З - сума кредиторських зобов'язань підприємства (запозичених активів) у грошовому виразі.

Оскільки формулу (1) можна представити і в іншому вигляді: А=К+З, та враховуючи те, що К+З=П, де П - пасив, то в кінцевому вигляді формула (1) буде мати такий вигляд:

А=П

Цей головний принцип побудови балансу називається принципом двоїстості або принципом подвійного відображення. Він полягає в тому, що в балансі одночасно повинна наводитись інформація про вартість майна (активів) підприємства, яке знаходиться в його розпорядженні, та інформація про вартість власного та запозиченого майна.

Таким чином, у будь-якому балансі, якщо він складений правильно, актив завжди повинен дорівнювати пасиву.

В балансі активи поділяються на необоротні та оборотні, а кредиторська та дебіторська заборгованості, а також фінансові інвестиції - на довгострокові та поточні. До необоротних належать активи із терміном експлуатації більше одного року. Такі активи називаються основними засобами. Мінімальна вартісна межа активів із терміном експлуатації більше одного року з метою віднесення їх до необоротних може регулюватися законодавчо, але в Україні підприємствам дозволено обирати дану межу самостійно. До основних засобів, як правило, належать різні будівлі, споруди, автомобілі, виробничі засоби, комп'ютери, нематеріальні активи тощо. Активи, термін експлуатації яких менше одного року, належать до оборотних активів. Як правило, це товари, матеріали, продукція власного виробництва та продукція, виробництво якої ще не закінчено, грошові кошти тощо.

Дебіторська та кредиторська заборгованості, а також фінансові інвестиції, в залежності від того термін їх погашення більше одного року чи менше, бувають довгостроковими або поточними.

Нагадаємо, що дебіторська заборгованість у підприємства виникає тоді, коли юридична чи фізична особа стає його боржником, а фінансові інвестиції - при купівлі підприємством акцій або паю у статутному капіталі інших підприємств, облігацій тощо.

Баланс - це спосіб групування та відображення активів за складом та характеристикою їх власності в грошовому виразі на певний момент.

Звернемо увагу на те, що в балансі активами визнаються також фінансові інвестиції та дебіторська заборгованість. Це відбувається тому, що вони відповідають визначенню актива в тому розумінні, що актив контролюється підприємством і може бути обміняний на інший актив, у т.ч. на грошові кошти, в майбутньому. Придбавши акції (пай в статутному фонді іншого підприємства), підприємство може в майбутньому їх реалізувати та забезпечити собі надходження грошових коштів або інших активів. Те саме стосується і дебіторської заборгованості. У зв'язку з тим, що погашення дебіторської заборгованості означає, що підприємство отримало певні активи від дебітора, то можна сказати, що в балансі відбувається обмін заборгованості на ці активи. Також підприємство може поступитися правом вимоги боргу з цієї заборгованості іншому підприємству і також отримати щось узамін.

Інвентаризація—перевірка відповідності фактичної наявності засобів зданими бухгалтерського обліку, виявлення необлікованих цінностей.

Література [першоджерела 1,6;основна 38,39; додаткова 1,3]

Лекція 3. Система бухгалтерського обліку

1. Складові бухгалтерського процесу6 первинна реєстрація, поточний облік, узагальнення поточного обліку

2. Облікові регістри, їх різновиди та основні принципи побудови. Техніка запису.

3. Міжнародні та національні бухгалтерські стандарти

4. Основні нормативні документи бухгалтерського обліку в Україні

1. Складові бухгалтерського процесу первинна реєстрація, поточний облік, узагальнення поточного обліку

Документообіг—рух бухгалтерських документів на підприємстві з моменту їх створення до завершення обробки та передання в архів.

Бухгалтерські документи класифікують :

• за призначенням;

• за порядком складання;

• за способом відображення операцій.

За призначенням бухгалтерські документи поділяють на:

розпорядницькі, виправдні, документи бухгалтерського оформлення, комбіновані.

За порядком складання: первинні, зведені.

За способом відображення операцій: разові, накопичувальні.

1. Облікові регістри, їх різновиди та основні принципи побудови.

Облікові реєстри--паперові або машинні носії встановленого формату, які використовують для реєстрації та групування даних про наявність засобів та операцій з ними, зафіксованих первинними носіями інформації.

За характером бухгалтерських записів облікові реєстри бувають: систематичні, хронологічні, комбіновані.

За змістом: синтетичні, аналітичні.

За зовнішнім виглядом: бухгалтерські книги, картки, відомості.

1. Міжнародні та національні бухгалтерські стандарти

4. Основні нормативні документи бухгалтерського обліку в Україні

В Україні порядок ведення бухгалтерського обліку регламентується Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”¹ від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюють Міністерство фінансів, Національний банк, Державне казначейство, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законодавством, з метою:

• створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

• для удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Закон про бухгалтерський облік визначає, що національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку є основним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерського обліку, який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Характеристики

Список файлов книги