5259 (596824), страница 9
Текст из файла (страница 9)
6.14 Транспортні споруди і станції
6.15 Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта
6.1 Прискорення темпів науково-технічного прогресу, використання складних технічних систем мають слідуючи наслідки:
| прогрес | збільшення ризику аварій при їхній експлуатації, можливість виникнення надзвичайних ситуацій - реальна загроза для здоров’я та життя людей |
результат:
| За останні двадцять років у промислових та природних катастрофах загинуло близько 3 млн. чол. та більше одного млрд. залишилося без житла. |
Вихід з даного становища:
| В червні 1992 р. на конференції ООН ухвалена “Конвенція стійкого розвитку”, що виходить з нерозривності соціально-економічних, екологічних та духовних проблем суспільства. Керуючись цим документом питання вивчення та аналізу роботи територіальних потенційно-небезпечних виробництв, розробка основ регулювання техногенно-екологічною безпекою та швидкого реагування набирає першочергового вирішення. | Для наукового обґрунтування управління безпекою потрібно класифікувати суспільства та кількісно визначити потенційно небезпечні виробництва, а також межі їх потенційного ризику. Необхідно визначити різницю між екологічно і потенційно небезпечним виробництвом. |
Сформульовано слідуючу класифікацію:
| 1 тип. – джерела екологічної небезпеки – виробництво з відходами які накопичуються в землі, атмосфері, поверхневих та підземних водах, рослинному покрові. Наближення екологічної кризи(коли негативні наслідки набувають необоротного характеру) при функціонуванні даних підприємств відбувається поступово і піддається спостереженню, аналізу та прогнозуванню. |
| 2 тип – потенційно-небезпечні – виробництва, які у повсякденному житті можуть бути екологічно малоактивні або взагалі пасивні і проявлятися в екстремальних ситуаціях, а екологічна криза настає за надто короткий проміжок часу і йдеться вже не про відвернення аварії чи катастрофи, а лише про зниження наслідків або зменшення території, які опиняться під їх впливом. Процес прогнозування у зв’язку з цим набуває ймовірного характеру. Такі катастрофи можна класифікувати за типами аварій, масштабами можливих наслідків тощо. До найбільш типових: транспортні аварії, вибухи, пожежі, , завали, затоплення, з викидом радіоактивних РЕЧОВИН та СДОР. |
6.2 Сутність стійкої роботи об’єктів господарської діяльності та основні шляхи їх підвищення
| розуміють його спроможність в умовах надзвичайної ситуації випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при отриманні середніх руйнувань або порушенні зв’язків з кооперації та поставок відновлювати виробництво у мінімальні терміни. Для тих хто не виробляє матеріальні цінності стійкість розуміється виконанням покладених функцій. в умовах НС. |
На стійкість роботи впливають фактори:
| захист праців- ників | спроможність об’єкта протистояти вражаючим факторам | захищеність від вторинних вражаючих факторів | надійність системи забезпечення об’єкта | стійкість та безперервність управління виробництвом та ЦО | підготовле ність об’єкта до ведення РІНР |
Шляхи підвищення стійкості в умовах НС:
Вдосконалення роботи по:
| захисту праців ників | спроможності об’єкта протистояти вражаючим факторам | захищеності від вторинних вражаючих факторів | надійності системи забезпечення об’єкта | стійкість та безперервності управління виробництвом та ЦО | підготовле ність об’єкта до ведення РІНР |
| підготовка до відновлення порушеного виробництва | |||||
Завчасним проведенням комплексу заходів:
| інженерно-технічних – комплекс робіт по підвищенню стійкості будівель, обладнання та комунально-енергетичних систем. | Технологічних – шляхом зміни технології, що зменшує реальність вторинних вражаючих факторів | Організаційних - планування дій керівного складу, служб |
6.3 Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів у цивільній обороні
| Основний документ “Будівельні норми і правила” |
Інженерно-технічні заходи ЦО – це комплекс заходів, спрямованих на:
| захист населення | зменшення втрат під час НС | створення умов для проведення РІНР |
При проектуванні та здійсненні інженерно-технічних заходів по ЦО використовують диференційований метод
| Великі міста відносять до груп за такою класифікацією: 1-2-3 груп з ЦО | Великі промислові об’єкти теж 1 і 11 категорії з ЦО | Атомні в окрему |
| Або вони ще називаються “категорійні”. | ||
Відповідно до вимог проектування ІТЗ ЦО здійснюється зонування території на якій знаходиться категорійні міста та об’єкти.
| Є зони можливих руйнувань | сильних руйнувань | слабких руйнувань |
| Для цього є спеціальні таблиці які визначають відстані меж цих зон від об’єктів які спричиняють НС. | ||
| Крім того поруч з вищеназваними зонами можуть бути і прилеглі до них смуги до 10 км. можливого небезпечного радіоактивного зараження; для різних типів атомних станцій ці зони можуть бути 20-40 км. | ||
| А поруч з цими смугами можуть бути ще 100 км смуги можливого небезпечного радіоактивного забруднення. | ||
| Біля підприємств по виробництву СДОР є зона можливого хімічного зараження. Зона можливого катострофічного затоплення (4 год. добігання хвилі прориву). | ||
Інженерно-технічні заходи ЦО, що наведені у СниП 2.00.05-90 повинні враховувати:
| при складанні Генеральної схеми розвитку країни | областей | |||
| відповідно до методики «Загальні умови до розвитку і розміщення потенційно-небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження» | ||||
| галузей промисловості | проектів районного планування | проектів забудови міст та селищ | промислових зон | |
| Завдання на розробку ІТЗ ЦО погоджується з місцевими органами влади з питань ЦО. | ||||
6.4 Розміщення об’єктів і планування міст
| Діючі можуть реконструюватися без збільшення чисельності і шкідливих викидів. |
| Нові підприємства не можуть розміщатися в зонах можливих руйнувань категорійних міст, їх будують в перспективних зонах далі від межі категорійних міст на відстані: не менше 60 км. для міст особливої і 1 групи з ЦО; - 40 км. для 11 групи; -25 км. для міст 111 групи та АС. |
6.5 Розміщення атомних станцій
| від 100 до 500 тис.чол .- 25 км | 500-1000 – 30 км.; 1млн.-1.5 млн. – 40 км | 1,5 – 2 млн. – 50 км.; більше 2 млн. –100км |
| Щільність населення у 25 км зоні має бути не більше 100 осіб на 1 км2 та має бути транспортна мережа для вивезення цих людей за 4 год. | ||
| Чисельність селищ для працівників не більше 50 тис. на відстані 8 км | ||
| Відстань від берегової лінії 1 км. не допускається розміщення над джерелами підземних вод. | ||
| Передбачається створення систем автоматичного контролю та інформації персоналу і населення. | ||
6.6 Розміщення об’єктів, що мають СДОР, вибухові і пальні речовини
| Склади для СДОР у заміській зоні - відстані від населеного пункту згідно норм. |
| Склади нафтопродуктів 200 м від річок, нижче за течією від поселень та виробництв на 100м. |
| У аеропортах склади нижче їх рівня. |
| Підприємства легкозаймистих речовин нижче поселень і промислових підприємств, або обваловка , яка б утримувала 50 % ємності. Запаси СДОР установлюють міністерствами |
6.7 Розміщення інших господарських об’єктів
| Продовольчі склади на околицях категорійних міст поза зонами можливих руйнувань і затоплень. |
6.8 Планування і забудова міст
| Забезпечення розбивки частин міст на ділянки не більше 2,5 км2, по розривах між цими розбивками має виводиться населення в разі руйнувань. |
| Протипожежні розриви мають бути не менше 100м. |
| Нові залізничні станції., автопарки, трамвайні і тролейбусні депо мають будуватися за межами можливих руйнувань. |
| Обладнання міст штучними водоймами з розрахунку 3000м3 води на 1км2 території, |
| Вздовж берегової смуги рік обладнують через кожні 500м пожежні під’їзди для забору води не менш, як трьома автомобілями. |
6.9 Підприємства і інженерні системи
| При проектуванні виробничих будівель в зоні можливих руйнувань застосовують легкі огороджуючи конструкції., ступінь вогнестійкості залежить від категорії об’єкта з ЦО. |
| Пункти керування розміщують у нижніх частинах будинків. |
| Передбачається захист ємностей і комунікацій від ударної хвилі |
| Заходи по виключенню розливів та пристрої по відсіканню зруйнованих частин і технологій, або випорожнення технологічних схем у заглиблені ємності. |
| Наявність локальних систем виявлення СДОР та повідомлення працюючих і населення |
6.10 Водопостачання
| Повинно базуватися не менш як на двох джерелах, один підземний |
| Крім того мати резервуари (з фільтрами поглинаючими, за межами можливих руйнувань, з герматичними люками і пристосуваннями для наливу у пересувну тару) з тридобовим запасом води не менше, як 10 л. на 1 людину. |
| Теплові та атомні станції повинні мати запас технічної води навіть при прориві споруд. |
| Наявність резервних свердловин і колодязів, герметизація їх. |
| Пожежні гідранти в зоні де їх не завалить. |
6.11 Газопостачання
| Повинно здійснюватись від станції поза категорійними містами і мати декілька підводів, також мати відключаючи пристрої ділянок при спрацюванні тиску ударної хвилі. |
| Наземні понижаючі станції мають мати дублювальні підземні, які включаються у випадку потреби, у цих містах має бути і підземне та закільцьоване підведення до об’єктів та пристрої, які спрацьовують при ударній хвилі. |
6.12 Електропостачання
| Стійке, можливість автоматичного розподілу. |
| Теплові електростанції слід розміщати у незатопляємих та зонах де не буде руйнувань. |
| Так само розміщують і лінії ЛЕП. |
| Об’єкти мають мати декілька вводів, мати резервні дрібні та пересувні електростанції та підстанції. |
| Підстанції мають бути у безпечній зоні і на такій відстані, щоб виключало можливість їх одночасного руйнування. |
| Транзитне постачання (в обхід зруйнованих об’єктів) за рахунок транзитних перемичок. |
| Нові лінії слід проектувати в кабельному виконанні. |
| Особливі умови для об’єктів, які не відключаються, крім подвійного підведення – пересувні станції. |
| Такі ж вимоги і до нафто-газоперекачувальних станцій |
| При проектуванні атомних станцій повинна передбачатися система сигналізації для повідомлення органів ЦО, персоналу і населення, будівлі виконують згідно “Загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій при проектуванні, будівництві та експлуатації” |
6.13 Гідротехнічні споруди
| При розрахуванні каскаду повинно бути розраховано стійкість споруд напірного фронту при проходженні хвилі прориву, для цього повинно бути розраховано відповідне підйомне обладнання для відкриття шлюзів у нижчих водоймах, також передбачають глибинні водоскидні отвори. |
| Крім того на шлюзах має бути гарантоване електропостачання та пересувні електростанції, керування ними має дублюватися місцевими постами. |
6.14 Транспортні споруди і станції
Залізничні вузли і станції
| мають мати обходи і кутові сполучні шляхи |
| Майданчики для перевантаження СДОР, вибухових речовин мають бути на відстані 250м від споруд та інших поїздів, вони обладнуються водяними завісами та локальною системою оповіщення. |
| Мають також бути підготовлені перед вузлові станції. Шляхопроводи до них розосереджено. |
| Електропостачання потягів має бути двохстороннє від незалежних джерел, а тягові підстанції у безпечній зоні. |
| Мають бути також захищені пункти керування. |
Автомобільні дороги
| не ближче 2 км від меж проектної забудови категорійних міст |
| при наявності існуючих через них - слід будувати обхідні на відстані 2 км. від межі проектної забудови |
| Стикувати заміські із міськими магістралями |
| Під’їзні шляхи до зал. станцій мають мати майданчики посадки населення для евакуації, миття та дезактивації. |
| Біля атомної станції має бути максимум дві дороги з твердим покриттям, що забезпечують під’їзд з 3 – 4 напрямків. |
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
