5082 (596806), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Соціальна державна політика України безпосередньо визначає соціальне значення охорони праці. Її основні аспекти визначаються у сприянні росту ефективності суспільного виробництва за рахунок:
-
поліпшення умов праці;
-
підвищення безпеки праці;
-
зниження виробничого травматизму і профзахворювань;
-
зменшення робочих місць, які не відповідають вимогам ОП.
Підвищення соціального статусу ОП має вже конкретні результати в наступному проявленні:
-
зростанні продуктивності праці;
-
збереженні трудових ресурсів;
-
збільшенні сукупного національного продукту.
Зростання продуктивності праці досягається за рахунок підвищення ефективності праці внаслідок зниження мікротравм і часу на їх лікування, впровадження раціональних режимів праці і відпочинку, які виключають передчасне стомлення і покращення умов праці.
Збереження трудових ресурсів спрямоване на підвищення тривалості активної виробничої діяльності працівника, що сприяє підвищенню професійного рівня, кваліфікації, майстерності і можливості виховання наступного покоління працівників сучасної кваліфікації.
Збільшення сукупного національного продукту відбувається як результат покращання факторів продуктивності праці і трудових ресурсів.
Економічне значення охорони праці важко переоцінити. Для цього достатньо установити ієрархічну структуру виробництва, в якій, безапеляційно, перша роль належить трудовим ресурсам, їх якісному складу та їх відтворенню. Досвід праці відомих фірм ЄС і країн світу вказує на те, що стабільність їх роботи в значній мірі залежить від рівня охорони праці. Він однозначно показує, що порушувати вимоги правил охорони праці економічно невигідно як для роботодавця, так і для працівника. Слід відмітити, що в Україні не завжди роботодавець і особливо власник сприяють впровадженню у життя досягнень цього досвіду. У результаті рівень травматизму в Україні залишається високим і в 2–3 рази, а в окремих сферах діяльності людини і більше, перевищує середньостатистичній у країнах Євросоюзу. Його види до Класифікації видів економічної діяльності наведені в табл. 1.1. Тому стан охорони праці в Україні не можна признати задовільним.
Загальна статистика нещасних і смертельних випадків у світі за даними міжнародної організації праці має наступний характер:
– близько 125 млн. людей за рік травмується на виробництві;
– кожні 3 хвилини гине одна людина;
– кожні 2 секунди травмується 8 осіб;
– ціна помилки однієї людини безперервно зростає з 2–4 до 10–12.
У країнах Євросоюзу:
– 10 млн. осіб на рік потерпають від нещасних випадків та профзахворювань;
– 8000 осіб щороку гине на виробництві.
В Україні:
– 80 – 85 осіб травмується щоденно на виробництві;
– з них до 10% стають інвалідами і до 2% гине.
Таблиця 1.1 – Стан виробничого травматизму в Україні
Види нагляду, адаптовані до КВЕД | Кількість потерпілих, осіб | |||
Всього | Зі смертельним наслідком | |||
2008 | 2007 | 2008 | 2007 | |
Всього | 16206 | 18194 | 1005 | 1181 |
Вугільна промисловість | 5873 | 6569 | 174 | 268 |
Гірничорудна й нерудна промисловість | 487 | 539 | 41 | 40 |
Нафтогазовидобувна промисловість. Геологорозвідка | 36 | 37 | 7 | 10 |
Охорона надр | 4 | 6 | 0 | 0 |
Металургійна промисловість | 909 | 966 | 30 | 48 |
Будівництво та промисловість будматеріалів | 1105 | 1259 | 155 | 156 |
Енергетика | 301 | 335 | 37 | 36 |
Котлонагляд та підйомні споруди | 70 | 73 | 26 | 28 |
ЖКГ-1. Підприємства та об'єкти теплокомуненерго, міського освітлення, ремонтно-будівельного підприємства, здавання в оренду власного нерухомого майна | 157 | 179 | 12 | 22 |
Хімічна, нафтохімічна, нафтопереробна промисловість | 262 | 305 | 15 | 28 |
Об'єкти виробництва вибухових речовин | 17 | 12 | 1 | 0 |
Газова промисловість | 103 | 107 | 31 | 4 |
Целюлозно-паперова промисловість. | 60 | 37 | 0 | 0 |
ЖКГ-2 | 165 | 171 | 14 | 13 |
Машинобудування | 1697 | 2054 | 49 | 48 |
Залізничний транспорт, метрополітени | 172 | 215 | 24 | 23 |
Водний транспорт | 160 | 156 | 28 | 17 |
Автодорожній транспорт | 331 | 284 | 45 | 57 |
Інші види транспорту | 159 | 186 | 21 | 11 |
Пошта, зв'язок | 134 | 164 | 12 | 18 |
Сільське господарство | 959 | 1249 | 97 | 128 |
Рибне господарство | 31 | 18 | 8 | 1 |
Лісове господарство | 115 | 143 | 13 | 18 |
Харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів | 595 | 755 | 23 | 41 |
Видавнича справа | 29 | 39 | 1 | 2 |
Легка, текстильна промисловість та пошиття одягу | 87 | 85 | 3 | 5 |
Виробництво деревини та виробів з деревини | 198 | 222 | 10 | 9 |
Соціально-культурна сфера та торгівля | 1892 | 2000 | 119 | 148 |
ЖКГ-3. Здавання в оренду власного нерухомого майна, облаштування ландшафту, ритуальне обслуговування населення, сільська комунальна служба | 89 | 20 | 8 | 2 |
Причини виникнення нещасних випадків
Аналіз причин виникнення НВ показує, що з них:
– 70% мають організаційний характер;
– 20% припадає на технічні причини;
– 10% становлять причини психофізіологічного характеру.
Організаційні причини:
– порушення трудової та виробничої дисципліни;
– незадовільна організація робочих місць і безпечного виконання робіт;
– порушення технологічної дисципліни тощо.
Технічні причини:
– незадовільний технічний стан виробничих об’єктів і засобів виробництва;
– недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;
– конструктивні недоліки;
– тощо.
Психофізіологічні причини:
– алкогольне, наркотичне сп’яніння;
– токсикологічне отруєння;
– безвідповідальне ставлення керівників виробництва та безпосередніх виконавців до вимог ОП;
– протиправні дії інших осіб.
У результаті нещасних випадків країна, крім іншого, несе значні матеріальні збитки. На 01.01.2007 р. надано соціальних послуг і виплачено страхових виплат потерпілим на суму 2113,3 млн. грн. У зв’язку зі стійкою втратою професійної працездатності одноразову допомогу отримали 16090 потерпілих, тобто біля 244 млн. грн. Ця цифра не включає вартість росту, навчання і підготовки до самостійної роботи людини, яка коштує:
– у США від 120 до 400 тисяч доларів;
– в Україні 56 – 200 тисяч гривень.
Виконання вимог з охорони праці за даними досліджень багатьох авторів дозволяє у значній мірі підвищити економічні показники виробництва, а саме:
-
підвищити продуктивність праці як наслідок впровадження заходів з покращання умов праці – на 15–20%, раціональної організації робочого місця – на 21%, використання функціональної музики – на 12–14%, естетичного фарбування приміщень – на 25%, зниження виробничого шуму – до 20%;
-
знизити простої на робочому місці на 20–40% як наслідок зниження комплексної дії на людину кількох НШВФ;
-
знизити витрати робочого часу внаслідок зниження тимчасової непрацездатності до 10% тощо.
Резюмуючи економічні аспекти охорони праці, можна констатувати, що її економічне значення полягає в:
-
зміні соціальних показників шляхом впровадження заходів для покращання умов праці;
-
підвищення якості продукції;
-
збільшення фонду робочого часу;
-
зниження непродуктивних витрат часу і праці;
-
зниження витрат, які пов’язані з плинністю кадрів через умови праці;
-
економія витрат на пільги і компенсації за роботу у несприятливих умовах праці.
2. Правові та організаційні питання охорони праці
2.1 Державна політика в галузі охорони праці
Державна політика України в галузі охорони праці почала активно формуватися в перші роки незалежності разом з менш активною розробкою законодавчої бази. Об’єктивною підставою для цього був існуючий стан охорони праці у народному господарстві. Смертність від нещасних випадків на виробництві у працездатному віці займала третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Ця тенденція почала погіршуватися з появою інших, недержавних – приватних форм власності. Рівень смертельного ризику на виробництві в Україні тоді і у наступний період був у 2–3 рази вищий за середньостатистичний для держав з розвинутою ринковою економікою. Такий стан трудових ресурсів в економіці не сприяв інтеграції України до міжнародного співтовариства. Тому розробка і формування державної політики в галузі охорони праці базувалась на найкращих досягненнях в цьому питанні Радянського Союзу, країн ЄС, США, Великобританії, Швеції тощо.
Варто відмітити, що Україна на цей час користується стандартами безпеки праці, які базуються на методології стовідсоткового захисту працівників на кожному робочому місці незалежно від професії.