176252 (596135)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ФІЛІЯ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО

УНІВЕТСИТЕТУ ЕКОНОМІКИ І ФІНАНСІВ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: „Державне регулювання економіки”

Виконала студентка 3 курсу 35к групи

Спеціальність: „Фінанси”

Коновал А. А.

Оцінка __________

Викладач ______ _______________

^{( підпис) (прізвище)}

Харків 2006

ПЛАН

1. Регулювання іноземного інвестування.

1. Іноземні інвестиції, суть та роль в національній економіці.

2. Стимулювання іноземних інвестицій з боку держави.

3. Вільні економічні зони.

4. 2. Регіональна економічна політика.

5. 2.1 Суть понять регіон, регіональна економічна політика.

6. 2.2 Об’єкти і суб’єкти регіональної економічної політики.

7. 3. Державне управління в галузі природного середовища.

8. 3.1 Сутність понять: екологія.

9. 3.2 Екологічна політика. Екологічне законодавство України.

10. 3.3 Роль держави у формуванні екологічної політики.

1. Регулювання іноземного інвестування.

2. Іноземні інвестиції, суть та роль в національній економіці.

2. Визначення категорії „іноземні інвестиції” є ключовим питанням для законодавця, оскільки таким чином він визначає коло правовідносин, які підпорядковані регулятивному процесу даного законодавства.

3. Признаючи ту чи іншу особу іноземним інвестором, держава тим самим визначає його право на пільги та гарантії, що проголошені в Законі „Про режим іноземного інвестування”.

4. Згідно за Законом України „Про режим іноземного інвестування” під іноземними інвестиціями розуміють усі „цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту”.

5. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в наступних формах:

• Участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

• Створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;

• Придбання діючих підприємств;

• Придбання рухомого та нерухомого майна.

1. Існують державні та приватні інвестиції.

2. Державні інвестиції – це позики, кредити, які одна держава або група держав надає іншій державі. У цьому випадку мова йде про відношення між державами, що регулюються міжнародними договорами і до яких застосовуються норми міжнародного права.

3. Під приватними розуміють інвестиції, які надають приватні фірми, компанії чи громадяни однієї країни відповідним суб’єктам іншої країни. Інвестиційні відносини настільки складні та багатогранні, що нерідко відносини між державами тісно пов’язані з відносинами між приватними інвесторами. Такий зв’язок найбільше проявляється, коли інвестор передає свої права та вимоги державі.

4. Можлива і більш складна конструкція відносин, коли матеріальні зобов’язання держави-боржника за отриманими кредитами задовольняються за рахунок повної або часткової вартості майнових прав приватного інвестора в країні боржника.

5. Перелік видів іноземних інвестицій, що надається в законодавчих актах і міжнародних договорах, є приблизним, а не вичерпним, оскільки поняття інвестицій охоплює всі види майнових цінностей, які іноземний інвестор вкладає на території приймаючої сторони.

6. До цього переліку входять: рухоме і нерухоме майно (приміщення, споруди та інші матеріальні цінності) та відповідні майнові права, включаючи заставу; грошові кошти, акції, внески, облігації чи будь-які інші форми участі в товариствах, підприємствах, у тому числі і спільних; право вимоги за грошовими внесками, які вносяться для створення економічних цінностей, чи послугами, що мають економічну цінність; права на результати інтелектуальної діяльності, що визначаються як права на інтелектуальну власність; права на здійснення господарської діяльності, які надаються на основі закону чи договору, включаючи частково право на розвідку та експлуатацію природних ресурсів.

7. Залежно від ступеня контролю над зарубіжними компаніями інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

8. Прямі інвестиції – основна форма експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного контролю і надає право безпосереднього розпорядження закордонною компанією.

9. Прямі інвестиції поділяються на дві групи:

• Трансконтинентальні капітальні вкладення, зумовлені кращими умовами ринку, коли існує можливість поставляти товари з нового виробничого комплексу безпосереднього на ринок даної країни. Витрати у цьому випадку відіграють не значну роль, основне – знаходження на ринку. Різниця у витратах виробництва порівняно з материнською компанією є меншим фактором впливу на розміщення виробництва на даному континенті. Витрати виробництва є вирішальними для визначення країни даного континенту, в якій необхідно створювати нові виробничі потужності;

• Транснаціональні вкладення – прямі вкладення, часто в сусідній країні. Мета – мінімізація витрат порівняно з материнською компанією.

1. Портфельні інвестиції – капітальні вкладення, частка яких у капіталі нижче межі, визначеної для прямих інвестицій. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи прерогативи інвестора отриманням частки прибутку (дивідендів).

2. У деяких випадках міжнародні корпорації реально контролюють іноземні підприємства, володіючи портфельними інвестиціями, в силу двох причин:

• Через значну розпорошеність акцій серед інвесторів;

• Наявність додаткових договірних зобов’язань, що обмежують оперативну самостійність іноземної фірми.

1. До числа іноземних інвесторів відносять наступні категорії суб’єктів:

• Іноземні юридичні особи;

• Іноземні фізичні особи;

• Вітчизняні громадяни, що проживають за кордоном;

• Іноземні держави;

• Міжнародні організації.

1. Здійснення інвестицій пов’язане за певним ризиком для іноземного інвестора. Можливість таких ризиків, які часто називаються „некомерційними”, збільшується при політичній та економічній нестабільності в приймаючій країні, при виникненні воєнних конфліктів, введенні надзвичайного стану. Усе це загострює питання про гарантії і робить необхідним встановлення певних гарантій як у внутрішньому законодавстві, так і в міжнародних договорах.

2. 1.2 Стимулювання іноземних інвестицій з боку держави.

4. Нині Україна є державою, яка залучає іноземний капітал на свою територію. Виходячи з цієї ситуації, країна залишиться такою ще тривалий час. Недоліком Закону України „Про режим іноземного інвестування” є перехрещення двох названих підходів до формування правової бази. Більшість статей цього Закону містять формулювання „згідно за чинним законодавством” без конкретних посилань. У зазначеному Законі відсутні будь-які конкретні положення щодо найважливіших об’єктів регулювання, пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери й території, що заплутує розв’язання проблем пільгового режиму інвестування, а також положення про кваліфікаційний мінімум іноземної інвестиції, які були б необхідні для системи іноземного інвестування. У ст.. 1 розд. 1 Закону визначається тільки частка іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями.

5. Порядок переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних унаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається тільки Національним банком України, а відповідного законодавчого акта, прийнятого Верховною Радою України, не існує. Це ще один недолік законодавчої бази іноземного інвестування, що діє в Україні.

6. Законодавча база процесу іноземного інвестування повинна охоплювати всі аспекти цієї багатогранної діяльності. На сучасному етапі в Україні законодавчо не визначені процеси іноземного кредитування, створення кредитних співтовариств, концесій, надання прав власності на землю; не розроблено також меланізми державного страхування іноземних інвестицій, створення страхових фондів. І хоча зараз здійснюються певні заходи щодо створення автоматизованої інформаційної системи оперативного пошуку іноземних інвесторів, усе це перебуває в зародковому стані.

7. Виходом з цієї ситуації, є обґрунтування раціональної інвестиційної політики, в якій чільне місце посядуть система державного регулювання й реформування структури власності на основі приватизації та концепція технічного переоснащення промислового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів. Це підвищить інвестиційну активність, але за наявності певних економічних передумов:

• Залучення іноземних інвестицій з урахуванням мети та завдань структурної трансформації промислового комплексу, цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії;

• Збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, які формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі;

• Ефективного використання інвестицій;

• Створення динамічного експортного потенціалу, який може швидко адаптуватися до кон’юнктури зовнішнього ринкового середовища;

• Розвитку внутрішньої та зовнішньої продукції виробничо-технічного призначення.

1. Реальна наявність зазначених економічних передумов підвищення інвестиційної активності має стати достатньою основою для обґрунтованого визначення мети залучення іноземних інвестицій у різні сфери вітчизняної економіки. Основними цілями повинні бути такі:

• Структурна перебудова промислового комплексу;

• Сприяння досягненню сучасного технічного рівня розвитку на основі нових технологій;

• Розвиток ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чистих технологій;

• Збільшення обсягів експортного потенціалу України;

• Подолання залежності економіки країни від імпорту;

• Створення виробництв з використанням місцевих природних ресурсів;

• Сприяння розвитку приватного сектору.

1. Досягти цього можна за умови розробки й реалізації вітчизняної стратегії залучення іноземного капіталу. Особливо назальним і виваженим має бути розв’язання проблеми залучення іноземних інвестицій у період економічної кризи в Україні. При цьому важливо зацікавити зарубіжних партнерів, знайти баланс взаємних інтересів, реалізувати проекти, які економічно вигідні вітчизняним та іноземним партнерам.

3. 1.3 Вільні економічні зони.

5. За оцінками іноземних спеціалістів, сьогодні нараховується близько 3000 вільних економічних зон, у яких створено майже 3 млн. робочих місць.

6. Вільні економічні зони можуть класифікуватися таким чином:

• Вільні економічні зони, які виступають організаційною формою активізації експорту, залучення іноземних інвестицій;

• Вільні економічні зони як форма регіональної політики для стимулювання соціально-економічного розвитку депресивних регіонів;

• Вільні економічні зони в яких поєднуються характеристики перших двох зон.

1. Згідно із законодавством України спеціальна економічна зона визначається як частина території України, на якій створюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності, порядок використання та дії законодавства України.

2. Поняття ВЕЗ – правова категорія, що широко використовується інститутами Міжнародної організації праці, Центром ООН щодо транснаціональних корпорацій, Всесвітньою асоціацією вільних економічних зон, документами Євросоюзу.

3. Діяльність ВЕЗ в Україні, процедуру їх створення, взаємовідносини з місцевою виконавчою владою регламентує ціла низка законів. Але основою цього процесу є „Концепція створення спеціальних економічних зон в Україні”, затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 14.03.94 № 167.

4. Суть створення вільних економічних зон полягає в необхідності вирішення нагальних проблем виходу народного господарства України з економічної кризи шляхом:

• Залучення іноземних і вітчизняних інвестицій;

• Стимулювання виробництва;

• Досягнення збалансованості економічного розвитку відповідних регіонів країни;

• Ефективного розміщення та використання їх матеріальних, трудових та інших ресурсів.

1. В Україні ВЕЗ створюються з метою:

• Залучення іноземних інвестицій та сприяння їм;

• Активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг;

• Поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;

• Розвитку інфраструктури ринку;

• Прискорення соціально-економічного розвитку України.

1. В Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися наступні ВЕЗ:

2. Зовнішньоторговельна зона – частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням.

3. Комплексна виробнича зона – частина державної території, на якій запроваджується спеціальний режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається, насамперед, експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини переважно складальні операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких –розвиток імпортозамінних виробництв.

4. Науково – технічна зона – ВЕЗ, спеціальний правовий режим якої орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень із подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів - технополісів, районів наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів.

5. Туристко – рекреаційна зона – створюється в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико – культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності у сфері рекреаційно – туристичного бізнесу.

6. Банківсько – страхова зона – це зона, в якій запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським і страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують тільки ту їх підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

7. Зона прикордонної торгівлі – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

8. 2. Регіональна економічна політика.

10. 2.1 Суть понять регіон, регіональна економічна політика.

Регіон - це не тільки територія, але й населення на ній; це не тільки ряд адміністративних одиниць, якими є область і край; це всілякі й доцільні рівні адміністративного подолу, що забезпечують даному соціальному організму необхідні для нормального існування й функціонування рівні “самости”, самодостатності. Регіон являє собою й поняття зі сфери правосвідомості, а діяльність у регіоні виступає об'єктом правового регулювання. Варто виявляти ієрархію регіонів, наявність специфічної детермінації між ними. Важливе значення мають проблемні регіони, здатні підняти країну в цілому й інші регіони, що розташовують меншим потенціалом. У першому наближенні регіон визначається як самодостатній соціальний організм, що перебуває в єдності із середовищем, що володіє фізико-географічними, культурно-цивілізаційними, еколого-економічними, етнічно-історичними, політико-адміністративними й правовими властивостями й виступаючими коштами формування й функціонування країни.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов ВКР