170085 (595789), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Очевидним є те, що екологічна пропаганда сприятиме підвищенню попиту на екологічно чисту продукцію та технології.
Екологічна пропаганда повинна передбачати використання періодичних видань, засобів прямої реклами (матеріали для розсилання поштою), масових засобів (плакати, агітаційні щити, реклама в кіно і т. п.), пропаганди по телебаченню, радіо, за допомогою публічних звертань з використанням гучномовців тощо.
Основною метою екологічної пропаганди є прищеплення екологічного світогляду найширшим верствам населення. Саме тому, вона повинна проводитись як на локальному, так і на державному рівнях. Заходи з екологічної пропаганди повинні безпосередньо спрямовуватись на окремих людей та їх групи. При цьому треба враховувати різницю у способі життя, звичках і смаках людей, що проживають в різних регіонах, мають різну освіту, стать, вік, фах тощо.
Екологічна пропаганда повинна загострювати увагу на безпосередній корисності екологічної поведінки для індивіда. Пропагандистські матеріали повинні бути цікавими.
Локальні пропагандистські заходи в галузі охорони природи і раціонального природокористування повинні спрямовувати зусилля людей на конкретні дії на даній території. В пропагандистських заходах на локальному рівні повинні чітко вказуватись ті позитивні зрушення в довкіллі, які настануть при проведенні тих чи інших екологічних заходів.
Загальнодержавні заходи повинні переконувати громадянина в доцільності екологічної поведінки. Загальнодержавна екологічна пропаганда повинна виконувати функцію формування цілісного екологічного світогляду.
Але екологічна пропаганда не є панацеєю від усіх екологічних негараздів. Вона повинна враховувати також деякі обмеження, зокрема:
• вона не може примусити до дій зі збереження довкілля людей, які не хочуть це робити;
• вона повинна враховувати, що у людей є інші інтереси, крім інтересів, що стосуються боротьби за повноцінне довкілля;
• вона матиме успіх лише при постійному повторенні;
• вона повинна бути максимально об’єктивною.
Пропаганда (реклама) – справа дуже недешева. Тим більше пропаганда такого виду діяльності (мається на увазі охорона і раціональне використання довкілля), який часто не дає відчутного ефекту, у розумінні такого, який можна перевести в грошовий еквівалент, чи помацати руками. Крім того, наслідки теперішньої природоохоронної активності можуть проявитись через десятки років.
Але альтернативи немає. Якщо суспільство не витрачатиме гроші на екологічну пропаганду, охорону природи, раціоналізацію природокористування, то невдовзі гроші просто стануть не потрібними, оскільки з обличчя планети зникнуть ті істоти, які їх винайшли.
Завдання природоохоронної пропаганди:
1) Рішення локальних питань природоохорони. Так, завдяки роз'яснювальній роботі серед туристів в деяких штатах США спалах лісів зменшився на 50% [9].
2) В цілях широкої екологічної освіти і виховання.
3) Для активізації природоохоронних дій.
4) Зміна антиприродних установок, стереотипів, поглядів і уявлень.
Сама методика природоохоронної пропаганди змінюється залежно від того, яке завдання розв'язується.
Природоохоронна пропаганда посилюється у міру того, чим сильніше знищують природу. І якщо раніше перед нею в основному ставили завдання популяризації знань по охороні природи (спеціальний термін існував – «пропаганда природоохоронних знань», то тепер головне її завдання – активізувати природоохоронну діяльність.
Таким чином, природоохоронна пропаганда необхідна в тих випадках, коли потрібно добитися змін у використанні природних ресурсів. Цей практичний засіб для досягнення явних результатів. Програми природоохоронної пропаганди нерідко ставлять зміну відношення людей до природи своєю кінцевою метою. Проте нове відношення до навколишнього середовища не завжди приводить до нової поведінки, що є насправді кінцевою метою природоохоронної пропаганди.
Ретельний відбір і організація змісту пропагандистської природоохоронної програми – умови успіху. Проте часто її нелегко здійснити із-за великої кількості інформації. Тому необхідно відібрати лише ту інформацію, яка сприяє зміні поведінки по відношенню до навколишнього середовища. Причому у кожному випадку якась верства населення робить сильніший вплив на природу в порівнянні з іншими групами, а значить, для успіху потрібно приділяти увагу саме цієї частини.
Із самого початку необхідно вести аудиторію від знання до мотивації, щоб одержати позитивні результати. Марно закликати людей до рішення екологічної проблеми, якщо вони не переконані, що проблема існує і впливає на них.
Екологічну проблему завжди слід співвідносити з конкретними інтересами аудиторії. Так, недолік дрів і затоплення населеної території можна пояснити сільським жителям як результат рубки лісів. Зникнення ж рідкісних птахів або втрата краси ландшафту, теж в результаті зведення лісів, швидше за все, менше торкнуться цих селян. Знання інтересів цільової групи деколи виявляється вирішальним.
Проте тільки викликати заклопотаність людей з приводу екологічної проблеми і залишити їх з цією проблемою – нераціонально. Це може породити апатію і розлад. Потрібно показати їм рішення, як зробити краще.
Зрозуміло, людські інтереси не завжди утилітарні. Сильним чинником мотивації може бути прагнення до високого статусу і пошани. Нерідко до корисних змін можна спонукати, апелюючи до національної гордості. За відсутності безпосереднього інтересу до природи, людина може бути зацікавлена в збереженні заповідних територій, оскільки вони є унікальну національну спадщину і викликають захоплення жителів даної країни і іноземців.
Звичайно, було б наївно сподіватися на створення навіть у далекому майбутньому незалежних каналів тільки для природоохоронної пропаганди. Вже наявні «зелені» газети, екомузєї, національні парки і інші екологічні пропагандистські інститути мали, мають і матимуть порівняно невелику аудиторію [10].
2. Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди
2.1 Екологічна пропаганда сьогодні
2.1.1 Зоопарки як засіб пропаганди збереження тваринного світу
У пропагандистській роботі велике значення має правильне використання засобів і форм пропаганди. Розглянемо основні напрями екологічної пропаганди, які вживаються сьогодні.
Цікавий досвід природоохоронної пропаганди накопичений в зарубіжних природно-історичних і краєзнавчих музеях. У Румунії діє музей дельти Дунаю. Оскільки дельта Дунаю є «пташиним раєм», проблеми екології тут розглядаються під кутом зору орнітології. У Данії існує спеціальна комісія по інтерпретації у області навколишнього середовища. Вона займається і музеями. Для кожної експозиції складаються набори програм навчання. По ним видаються спеціальні листівки. Комісія розробляє також для музеїв спеціальні екологічні ігри, завдання і вікторини. У Австрійському музеї природної історії з 1977 р. відкритий спеціальний зал для дітей у віці від 4 до 14 років. Морський музей і Акваріум в р. Штральзунде (Німеччина) за допомогою моделей, схем, графіків і динамічних макетів показує захист моря і його мешканців. Англійські музеї з метою пожвавлення експозицій демонструють живі рослини і водні організми в акваріумах, влаштовують інсектарії і віварії, де містяться живі комахи, дрібні ссавці, риби і амфібії [11].
Сучасні зоопарки мають декілька взаємозв'язаних цілей: вивчення, охорона і розведення рідкісних тварин, організація відпочинку населення (рекреація); природоохоронна пропаганда (екологічна освіта). Причому останнім часом проблема екологічної освіти, природоохоронної пропаганди стала невіддільною частиною їх існування.
Чималий досвід природоохоронної пропаганди накопичений за кордоном. У 1985 році зоопарки США і Канади відвідало 114 млн. чоловік. Фахівці з природоохоронної пропаганди на базі зоопарків вважають, що в їх установах, в основному, бувають дві групи відвідувачів: батьки з дітьми і вчителі з школярами. Тому пропагандистська робота будується саме з потреб цих груп. Окрім цього, американські і канадські зоопарки завжди мають могутню підтримку загальнополітичної преси і гідів на громадських засадах [12].
Один з світових лідерів в пропагандистській роботі – Девонський зоопарк (Англія). Він має колекцію звірів, теплиці для флори, екологічну бібліотеку для всіх віків (запити навіть робляться по телефону), систему наочної агітації, дві класні кімнати по 40 місць з аудіовізуальними засобами (більше 15 тис. слайдів).
Вашингтонський зоопарк в природоохоронній пропаганді співробітничає з місцевим музеєм. У зоопарку міста Едінбургу (Шотландія) деяких тварин (козел, кінь) дозволяється чіпати, ляскати.
Берлінський зоопарк також веде велику пропагандистську роботу: публікації в засобах масової інформації, велике листування (до 17 тисяч листів в рік), консультації по телефону, дитячі кухлі, лекції, бесіди. Путівники носять характер невеликих підручників по зоології.
У Харківському зоопарку дуже професійно виготовлені і встановлені на пішохідних стежинах аншлаги. Одні з них присвячені червонокнижним видам, інші – викриттю неосвічених забобонів про сов, кажанів і ласок.
Талліннський зоопарк спільно з управлінням культури проводить конкурс дитячих пісень про тварин, випущені спеціальна марка, листівка, конверт, значки і наклейки.
Одеський зоопарк організував виїзну госпрозрахункову бригаду, яка возить тварин на своєму автобусі, читає лекції. На виносних майданчиках виступають ведмежа, левеня, мавпочка.
Деякі вітчизняні зоопарки застосовують такі способи пропаганди і інформації: красиві вхідні квитки і пакувальні конверти, зоомагазин, відеокафе, автоклуб, участь в міських ярмарках, золото, виставки-продажи декоративних птахів, музей історії зоопарку, запрошувальні листи в школи і на підприємства, рекламу в метро.
2.1.2 Ботанічні сади як засіб пропаганди охорони рослинного світу
Одним з головних завдань діяльності ботанічних садів визнана природоохоронна освіта і пропаганда охорони рослин [13].
На нашу думку, природоохоронна пропаганда на базі ботанічного саду може переслідувати наступні цілі:
1) Екологічне утворення відвідувачів.
2) Профілактика різних порушень природоохоронного законодавства. Це дуже важливий момент. Наприклад, ботанічні сади України дуже часто страждають від різних посягань. Так, в ботанічному саду їм. Фоміна Київського держуніверситету, Центральному республіканському ботанічному саду НАН України під Новий рік вирубуються хвойні дерева, в дендропарку Сторожинецького лісового технікуму на релігійні свята «Трійця» і «Батьківський день» обломлюється велика кількість кольорів і віток.
3) Пояснення значення ботанічного саду, підняття його престижу в очах місцевого населення. Цей момент особливо важливий для невеликих або знов відкритих ботанічних садів.
4) Популяризація науково-практичних розробок ботанічного саду.
5) Сприяння в рішенні конкретних задач охорони природи в даному регіоні, активізація громадської думки.
6) Створення з місцевого населення (школярі, квітникарі-любителі), «груп допомоги» ботанічному саду. У цьому плані цікавий досвід пропагандистської роботи ботанічних садів США. Там при багатьох садах організовуються спеціальні суспільства садівників-любителів, які надають їм усіляку допомогу. Для залучення школярів деякі ботанічні сади на своїй території влаштовують спеціальні дитячі садові ділянки. Адміністрація американських ботанічних садів умовно розбиває відвідувачів на чотири основні групи: професіонали, садівники-любителі, молодь, решта широкої публіки. З урахуванням психологічних і інших особливостей цих категорій підготовлені спеціальні тексти лекцій, наочна агітація, роздаточний матеріал (буклети, листівки, календарі і т.д.), різна і тривалість екскурсій. У деяких ботанічних садах введені штатні посади організаторів пропагандистської роботи.
2.1.3 Заповідника та національні парки як засіб пропаганди
Природоохоронна пропаганда на базі заповідників або нацпарків може бути направлена і на рішення певних задач:
1) Профілактика порушень заповідного режиму; боротьба з браконьєрами;
2) Екологічне утворення відвідувачів. Причому тут необхідно підкреслити, що найбільш часта помилка в змісті природоохоронної пропаганди на базі заповідників і національних парків в тому, що відвідувачам дається інформація не по охороні природи, не по екології, а чисто натуралістична, така, що стосується, наприклад, біології окремих звірів і птахів. Така практика створює уявний ефект роботи і не стимулює природоохоронну діяльність;
3) Популяризація науково-практичних розробок нацпарку і заповідника;
4) Створення особливих «груп підтримки» з місцевого населення з метою боротьба з браконьєрами або проведення науково-дослідних робіт по виявленню і вивченню рідкісних видів фауни і флори;
5) Пояснення значення заповідного об'єкту як національного надбання, підняття його престижу в очах місцевого населення і керівництва районом. Так, в Канаді нацпарки займають, як символ країни, третє місце після прапора і гімну Канади.
6) Стимуляція дозволу конкретних інтересів нацпарку або заповідника, наприклад, розширення території;
7) Пропагандистська діяльність може збільшувати дохід, завдяки продажу буклетів, вимпелів, значків, наклейок, екскурсійно-лекційної роботи [14, 15].
2.1.4 ЗМІ як засіб екологічної пропаганди
Радіо, телебачення і преса, за рахунок більшої гнучкості і широти розповсюдження є найбільш ефективним засобом пропаганди з погляду обхвату широкої і різноманітної аудиторії, а також проникнення в різні соціальні групи, які з різних причин (географічна недосяжність, відмінність в мові і т.д.) залишаються поза традиційними формами екологічної освіти і природоохоронної пропаганди. Практика показує, що найбільший пропагандистський ефект має взаємодію друку, радіо і телебачення. Серед засобів масової інформації радіо стоїть на другому місці по своїй доступності і ефективності після газет. Явною перевагою радіо є можливість прослуховування його інформації під час іншої, основної роботи. Радіо оперативно передає новини, поширюючи інформацію в 3 рази швидше за газети і в 12 разів швидше за журнали.
Поряд з друкованими виданнями все більшого значення й популярності в екологічних організаціях України набувають електронні бюлетені на базі комп'ютерних засобів зв'язку. Їх користувачі отримують набагато більший обсяг відомостей, ніж із преси. Суттєвою перевагою інформаційних мереж є оперативність розповсюдження інформації. Фактично протягом декількох годин вона може надійти в Україну з іншого континенту. У багатьох випадках для підтримки екологічних акцій, допомоги активістам в інших ситуаціях це чи не єдиний можливий комунікаційний засіб. Крім того, комп'ютерна пам'ять дозволяє зберігати великі масиви інформації й оперативно користуватися ними в разі необхідності, що суттєво розширює можливості у створенні журналістського досьє. Комп'ютерна мережа «EnviNet Україна» була створена спеціально для екологічних неурядових організацій, а також інших користувачів, що зацікавлені в отриманні інформації про природоохоронний рух в усьому світі.
2.1.5 Проведення конкурсів і конференцій
Проведення природоохоронного конкурсу – спосіб залучення населення, що добре зарекомендував себе, до охорони природи. Під ним розуміється використання активістами або природоохоронними службами змагання з метою залучення громадськості до участі в конкретних природоохоронних справах з подальшим нагородженням переможців і широким сповіщенням його підсумків в засобах масової інформації [16, 17].
За допомогою подібних конкурсів можна збирати інформацію про рідкісні види тварин, привертати громадськість до конкретної роботи по охороні фауни, пропагувати ідеї охорони природи.
Багато цінної природоохоронної інформації можна одержати і розповсюдити за допомогою різних нарад, конференцій, семінарів. Великий розвиток одержали так звані школи-семінари, що оперативно скликаються, мають не тільки науковий, але і методичний, повчальний характер.
Вагому роль грає учбова функція таких зустрічей: учасники вчаться чітко і стисло висловлювати основні ідеї і результати свого дослідження, підбирати найбільш виразні форми для ілюстрації одержаних результатів, відповідати на питання. Семінари дозволяють винести на суд фахівців результати своїх досліджень, сформувати практичну спрямованість, вислухати думки і критичні зауваження фахівців і колег. Hа конференціях і школах у тих, що починають їсти можливість обговорити ті, що цікавлять проблеми з фахівцями, отримати їх поради і підтримку.
2.1.6 Екологічна пропаганда засобами фотографії
Користуються послугами фотографії в просвітницьких цілях багато організацій, зокрема, Friends of the Earth («Друзі Землі»), Reclaim The Streets («Повернемо собі вулиці») і Earth First («Земля – перш за все»). Але заклали основу екологічного фото, безумовно, активісти Greenpeace, які ще в 1970-го фіксували все свої дії на камеру, а також відображали свавілля, що твориться окремими людьми, корпораціями і навіть державами по відношенню до навколишнього середовища і дикої фауни. Сьогодні Greenpeace добре розвинув фотослужбу і співробітничає з дорогими фотографами, що дозволяє продавати роботи за солідні суми євро. Виключення робляться тільки у разі зацікавленості в промоушн «зеленого» руху.
2.2 Важливість екологічної пропаганди у сучасному житті
Аналіз вітчизняних і зарубіжних робіт дозволяє зробити висновок про велику ефективність пропагандистських заходів, направлених на охорону тваринного світу. Так, завдяки виступам в пресі зоологів, Самари, і установці в 1980 р. охото інспекцій біля штолень, де мешкали кажани плакатів, що закликають охороняти рукокрилих, чисельність останніх за чотири роки зросла в 3–5 разів.