169928 (595779), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Технологічні процеси та типи відходів в різних галузях промисловості не однакові. Тому форми їхньої екологізації різні.
На підприємствах цукрової промисловості екологічну конверсію варто починати з очистки стічних вод, які забруднюють водойми.
Найбільш досконалий спосіб біологічної очистки. На цукрових заводах Росії та України його почали застосовувати з другої половини XIX століття. Для цього створюються поля зрошення, поля фільтрації та біологічні ставки. Створення штучних біоценозів із найпростіших, мікробів та черв'яків значно прискорює розклад осадку. Від важких металів можна позбутися шляхом осадження їх спеціальними реагентами.
4.2 Конверсія аграрного виробництва
У відношенні сільського господарства перша і найважливіша функція стійкого розвитку - це забезпечення продуктами харчування зростаючого населення. Велика частина економістів вважає, що харчові запаси можуть задовольнити прогнозовані потреби зростаючого населення, але стійкий розвиток вимагає, щоб задоволення одночасно не руйнувало і природне навколишнє середовище.
Насамперед, стійкий розвиток в області сільського господарства зв'язано з головним елементом ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва, яким є земля. Незважаючи на те, що над проблемами раціонального використання й охорони земельних ресурсів працюють багато установ, проблемі біологізації землеробства приділяється ще недостатньо уваги. Але саме цей напрямок стає в сучасних умовах найбільш важливим.
Можна заперечувати твердження, що розлад людини з природою починається із сільського господарства, однак не можна не визнати, що всезростаючі масштаби ерозії ґрунту, зменшення видової розмаїтості фауни і флори, уніфікація агроландшафтів, забруднення навколишнього середовища пестицидами, нітратами, важкими металами прямо зв'язані саме із сільськогосподарською діяльністю на площі 4,7 млрд. га, що складають понад 30% суші Землі. Зазначені процеси не тільки порушують екологічну рівновагу біосфери, але й істотно знижують продукційний потенціал самих сільськогосподарських угідь.
Парадоксальність сформованої в сільському господарстві ситуації полягає в тому, що галузь, що базується на використанні екологічно безпечної і практично невичерпної енергії Сонця (близько 95% сухих речовин рослин - це акумульована сонячна енергія), виявилася в числі природно небезпечних. Росте забруднення продуктів харчування і ґрунтових вод нітратами і пестицидами, практично не знизилася залежність варіабельність величини і якості врожаю від "капризів" погоди. У зв'язку з цим усе більше виникає необхідність у проведенні конверсії у сільському господарстві.
У світі нараховуються кілька рухів екологічного сільського господарства. Найбільш старим серед всіх організованих є "біодинамічне", що виникло під впливом філософських ідей Р. Штайнера на початку 20-их років у Німеччині і нині розповсюджене на всіх континентах.
Другою по значимості системою екологічного землеробства є органічно-біологічна. Необхідно відзначити, що органічно-біологічне землеробство не є винаходом останнього років. Основи його в основних рисах були закладені в XІ і першій половині XX століття. Початок йому поклала аграрна політика доктора Ханса Мюллера, метою якої було забезпечення існування сільськогосподарських підприємств завдяки більшій незалежності:
від закупівлі засобів виробництва (добрив, засобів захисту рослин, кормів) з метою знизити витрати на виробництво. При цьому передбачалося "самим відновлювати родючість ґрунту";
від реалізації продукції. Фермери завдяки продукції більш високої якості створюють власний ринок збуту, орієнтований на споживачів, що піклуються про своє здоров'я, на захисників навколишнього середовища і т.д. [5]
Екологічне сільське господарство визначається як система господарювання, де різко обмежується або вилучається використання штучних хімічних добрив, хімічних засобів захисту і регулювання розвитку рослин, хімічних кормових додатків і стимуляторів росту худоби. Воно повинно базуватися здебільшого на використанні біологічних прийомів і методів ефективного господарювання - сівообігу, органічних і зелених добрив, азотофіксуючих рослин, рослинних і післяжнивних залишків, спеціальній механічній обробітці ґрунтів, біологічних способів захисту рослин, селекції рослин тощо. Екологічне сільське господарство засноване на повазі до довкілля, підтриманні плодючості ґрунтів, збереженні генетичної різноманітності.
Іспанський професор Л. Бальєстеро Ернандес зазначає, що саме екологічне сільське господарство наближає агрономію до екології, приділяє певну увагу системам, які підтримують життя на землі, і справляє мінімальний негативний вплив на довкілля порівняно з традиційним сільським господарством. У природі відсутня рівновага, існують хвороби і шкідливі комахи, і все це необхідно контролювати. В традиційному сільському господарстві з використанням отрутохімікатів ця рівновага порушується. Екологічне сільське господарство пристосовується до довкілля, щоб не змінювати його. Тому в сільській місцевості хлібороб повинен здійснити важливі зміни у виробництві, особливо в найменш конкурентоспроможних зонах. У будь-якому разі збільшення продажу і експорту екологічно чистої продукції (споживач відрізнятиме таку продукцію за спеціальною етикеткою) означає, що екологічне сільське господарство - це саме рентабельна альтернатива хліборобів, яка стане прибутковою і вигідною для всіх споживачів. [1]
Основними цілями конверсії сільського господарства є:
виробництво в достатніх кількостях продуктів харчування з високою харчовою цінністю;
діяльність у гармонії з природної екосистемою, замість спроби підкорити неї;
стимулювання і зміцнення біологічних циклів у системі землеробства, що включає мікроорганізми, ґрунтову флору і фауну, рослини і тварин;
збереження і стимулювання довгострокової ґрунтової родючості;
можливо більш широке застосування поновлюваних ресурсів у місцевих системах землеробства;
створення замкнутої системи для органічної субстанції і живильних речовин;
розведення худоби в умовах, що дозволяють тваринам жити відповідно до їх уродженого поводження;
запобігання забруднення середовища, в результаті сільськогосподарської діяльності;
збереження генетичної розмаїтості в землеробській системі і її оточенні, включаючи охорону навколишнього середовища існування диких тварин і рослин;
облік численних соціальних і економічних аспектів впливу сільського господарства.
Агропромислове виробництво повинне бути як екологічно доцільним, так і екологічно безпечним. Основним критерієм екологічної доцільності повинне стати відповідність виробництва природним умовам. Основна ідея, що використовується в екологічному сільському господарстві - це ідея замкнутого циклу в господарстві, що є як екологічним, так і економічним принципом. Одержуване органічне добриво від тваринництва є основою для підтримки родючості ґрунту і забезпечення рослин живильними речовинами. Удобрення ґрунту азотом здійснюється за рахунок оброблення бобових культур. Завдяки активізації ґрунтових процесів при обробленні бобових, підвищується приступність і інших необхідних мінеральних елементів у ґрунті.
Іншою важливою метою екологічного сільського господарства є повне використання природних механізмів регулювання в аграрній екосистемі, без використання яких неможливий захист рослин. Способом досягнення даної мети є збільшення розмаїтості видів у екосистемі, що в результаті вона стає більш стійкою. Це досягається: уведенням більш різноманітних сівозмін; регулюванням бур'янів механічними методами; цілеспрямованою закладкою живоплотів і біотопів; раціональним використанням існуючих екосистем. Багато хто з цих заходів відповідають, крім того, цілям захисту природи. Так, наприклад, доцільніше використовувати заболочені ділянки або дуже погані ґрунти для екстенсивного ведення луко-пасовищого сільського господарства, а не для оранки. [1]
Останнім часом споживач усе більше звертає увагу на якість товару, на вміст у продукції шкідливих для здоров'я речовин. Виробництво продукції, високоякісної з погляду фізіології харчування, є основною задачею екологічного сільського господарства. Частка змісту коштовних речовин залежить від багатьох параметрів: сортові особливості, ґрунти, місце розташування, погодні умови, терміни посіву, терміни збирання і т.д. Екологічні продукти мають більш низький зміст нітратів і натрію і більш високий зміст вітамінів і корисних для організму елементів. Таким чином, екологічне землеробство не забруднює воду, ґрунт і повітря, сприяючи стійкому сільському господарству.
З огляду на очевидні переваги екологічного землеробства в порівнянні з інтегрованим сільським господарством, не слід не відзначити причини, що перешкоджають широкому поширенню екологічного землеробства:
недостатня підтримка і визнання з боку державних організацій (консультаційних служб, сільськогосподарських шкіл, міністерств, вузів);
відсутність інформації, особливо про такі аспекти, як організація праці, ринкова економіка, економіка й організація виробництва в екологічному сільському господарстві;
відсутність можливостей навчання, особливо в професійних училищах і технікумах, а також слабкий розвиток консультаційної служби;
повільне освоєння ринку збуту екологічної продукції.
На думку ряду вчених, якби в навчання, дослідження, консультації по екологічному землеробству і розвиток ринку його продуктів було вкладено стільки ж грошей і творчої праці, як у звичайне сільське господарство, сьогодні набагато більше підприємств вело би господарство на екологічній основі.
"Екологізація" повинна бути невід'ємним елементом планової і технологічної дисципліни в агропромисловому комплексі, що створить більш діючі передумови дбайливого господарювання на землі. Облік вимог природо відповідності в сільському господарстві забезпечує в остаточному підсумку економію матеріальних і трудових витрат (наприклад, осушувальні меліоративні системи відповідні природозберігаючим принципам, агроекосистеми в оптимізованих ландшафтах відрізняються більшою продуктивністю, внесення мінеральних добрив з обліком конкретних метеорологічних умов). "Экологізація" буде сприяти збереженню генофонду дикої природи як вихідний матеріал для селекції. [2]
Академік А.А. Жученко, аналізуючи перспективи і проблеми розвитку сільського господарства в ХХІ в., виділив 6 ключових факторів, що забезпечують екологічність виробничих аграрних систем:
1. Біологізація і екологізація інтенсифікованих процесів у сільському господарстві на основі нових фундаментальних і прикладних знань.
2. Диференційоване використання природних, біологічних, техногенних, трудових і інших ресурсів, а також вироблення агрономічних прийомів і технологій, адаптованих до місцевих умов.
3. Конструювання високопродуктивних, екологічно стійких і естетично повноцінних агроекосистем і агроландшафтів на основі збільшення видової і генетичної розмаїтості культивуючих видів сортів і рослин; збереження і створення нових механізмів і структур біоценотичної саморегуляції, посилення замкнутості біогеохімічних циклів.
4. Підвищення здатності культивуючих рослин з найбільшою ефективністю утилізувати в процесі фотосинтезу ресурси навколишнього середовища.
5. Розширення досліджень по керуванню адаптивними реакціями живих організмів на різних ступенях їхнього розвитку і рівня формування (від субклітинного до органічного, біоценотичного і навіть біосферного).
На цій основі можна забезпечити збалансованість розвитку природи і людського суспільства в процесі сільськогосподарського виробництва. [3]
Біологічне землеробство ведеться з метою зниження негативної дії хімізації землеробства, покращення ґрунтової родючості, збереження рівноваги в екологічній системі рослина - грунт - тварина - людина, тобто рівноваги між природними умовами і заходами, що проводяться людиною. Проте, основним завданням біологічного землеробства є одержання високоякісної, біологічно чистої продукції рослинництва без якої неможливо говорити про здоровий образ життя людини. Ця проблема в останні роки набуває першочергового значення. Важлива роль у цьому належить застосуванню добрив, пестицидів та інших засобів хімізації.
Поряд з підвищенням урожайності сільськогосподарських культур добрива створюють передумови вимивання азоту в глибокі шари, підґрунтові води, збільшення його вмісту у вирощуваних культурах, Відомо, що підвищення концентрації нітратів у продуктивних частинах рослин токсично діє на людей і тварин, в організмах яких вони перетворюються в нітрити - речовини більш шкідливі і токсичні, які викликають отруєння, онкологічні та інші захворювання. Особливо гостро проблема нагромадження нітратів упродукції рослинництва стоїть в області. Відповідно тут і найбільше навантаження добрив і хімічних засобів захисту у перерахунку на гектар, тому що більше половини сільськогосподарських угідь зазнавало активної хімізації для штучної підтримки рівня врожайності, одержання певного тимчасового ефекту, що в більшості випадків призводить до порушення ґрунтової родючості - зміни процесів гумусоутворення, забруднення грунту і наколишнього середовища. Основними джерелами цих небажаних явищ є хімічні засоби захисту рослин, у тому числі гербіциди та мінеральні добрива. Якщо ці хімічні речовини застосовувати неправильно, у необгрунтованих нормах, з порушенням строків внесення, то вони негативно впливають на елементи гумусо-органічної речовини в грунті, не стимулюють поліпшення його структури і в цілому родючості.
При переході на біологічну систему землеробства передбачається значне зменшення застосування мінеральних добрив і пестицидів.
Обмеження перших планується за рахунок органічних добрив та біодобрив на основі високоефективних штамів мікроорганізмів, а пестицидів - за рахунок переходу на біологічні методи захисту.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
