169754 (595760), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Також каналізацією називають будь-яку систему каналів, наприклад, кабельна каналізація служить для прокладки під землею кабелів[2, стор. 182].

По цілях і місцерозташуванні систему каналізації можна розділити на три великі розділи:

• внутрішня каналізація – система збору стоків усередині будівель і споруд і доставки їх в систему зовнішньої каналізації;

• зовнішня каналізація – система збору стоків від будівель і споруд і доставки їх до споруджень очищення або до місця скидання у водоприймальник;

• система очищення стоків.

По збираних стоках каналізація підрозділяється на:

• господарчо-побутову каналізацію (позначення К1);

• зливову каналізацію (позначення К2);

• виробничу каналізацію (позначення К3).

Господарчо-побутова каналізація буває:

• централізована;

• автономна.

Внутрішня каналізація будівель, як правило, має наступні елементи:

• водоприймальні прилади:

• раковини;

• миття;

• унітази;

• пісуари;

• трапи;

• душові піддони;

• водозбірні воронки;

• виробниче устаткування.

• система трубопроводів:

• вентиляційні стояки, що виводяться на крівлю або вакуумні клапани;

• підведення і колектора – горизонтальні трубопроводи;

• стояки – вертикальні трубопроводи;

• ревізії і прочищення;

• випуски в зовнішню каналізацію;

• замочна арматура на випусках;

• звукова ізоляція.

• додаткові елементи:

• системи підкочування стоків;

• локальні системи очищення.

Зовнішні каналізаційні мережі, як правило, є самотічними, прокладаються з ухилом по ходу стоків.

Зовнішня каналізація може бути організована по наступних системах:

• загальносплавна – колектори приймають і дощові і господарчо-побутові стоки;

• роздільна – існують окремі колектори для прийняття дощових і господарчо-побутових стоків;

• напівроздільна – мережі окремо збирають дощові і господарчо-побутові стоки, доставляючи їх в загальносплавний колектор.

Зовнішня каналізація підрозділяється на:

• внутрішньодворові мережі;

• вуличні мережі;

• колектори.

Елементами зовнішніх мереж є:

• трубопроводи;

• колодязі (оглядові, поворотні, перепадні і так далі). Як правило, колодязі забезпечені люками з кришками і скобами для спуску в них обслуговуючого персоналу;

• насосні станції підкочування;

• локальні очисні споруди;

• випуски у водоприймальники.

Висновок

У даній главі розглянуто загальні відомості про водовідведення, його різновиди та найбільш характерні особливості. Основну увагу приділено класифікації стічних вод та каналізації, як основному шляху водовідведення в умовах міста. Приведено типи каналізаційних систем, їх основні частини та методи ефективного використання.

1.3 Норматівно-правове обгрунтування водоспоживання та водовідведення

Водні відносини в Україні регулюються Воднім Кодексом, Законом Україні "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства, зокрема Законом Україні «Про рибу інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них».

Усі води (водні об'єкти) на території Україні становлять її водний фонд.

До водного фонду Україні належать:

• поверхневі води:

• природні водойми (озера);

• водотоки (річки, струмки);

• штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

• інші водні об'єкти;

• підземні води та джерела;

• внутрішні морські води та територіальне море.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

• внутрішні морські води та територіальне море;

• підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

• поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх припливи всіх порядків;

• водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

• поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

• підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народові Україні і надаються тільки в користування.

Народ Україні здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду Україні, Верховну Раду Автономної Республіки Крім і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

До відання Верховної Ради Україні в галузі регулювання водних відносин належить:

• законодавче регулювання водних відносин та визначення основних напрямів державної політики в цій галузі;

• розпорядження водним фондом Україні;

• затвердження загальнодержавних, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

• встановлення правового режиму використання і охорони вод

• та відтворення водних ресурсів в зонах надзвичайних екологічних ситуацій;

• регулювання розподілу зборів за спеціальне водокористування;

• визначення повноважень місцевих Рад і органів державної виконавчої влади щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

• вирішення інших питань в галузі законодавчого регулювання водних відносин[4, ст. 8].

Громадяні та їх об'єднання інші громадські формування у встановленому порядку мають право:

• брати участь в розгляді місцевими Радамі та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

• за погодженням з місцевими Радамі та іншими державними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об'єднань громадян;

• брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правив і заходів та вносити пропозиції з цих питань;

• проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів

• пов'язаних з використанням вод, в порядку, що визначається законодавством;

• здійснювати громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

• одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходь щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

• подавати до суду поклич про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод;

• здійснювати інші функції щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів відповідно до законодавства[4, ст. 9].

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства. Державній контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів Україні, державними органами охорони навколишнього природного середовища іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства Україні. Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначається Воднім Кодексом та іншими актами законодавства.

Громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаються положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Державній облік водокористування здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність.

Державній облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою.

Форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства та за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Організаційно-економічні заходь щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають:

• видачу дозволів на спеціальне водокористування;

• встановлення нормативів збору і розмірів зборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин;

• надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг в разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води;

• відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам в разі порушення вимог законодавства.

В галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються такі нормативи:

• нормативи екологічної безпеки водокористування;

• екологічний норматив якості води водних об'єктів;

• нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин;

• галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти;

• технологічні нормативи використання води.

Законодавством Україні можуть бути встановлені й інші нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Для оцінки можливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення та галузей економіки встановлюються нормативи, які забезпечують безпечні умови водокористування, а саме:

• гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення;

• гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства;

• допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення.

В разі необхідності для вод водних об'єктів, які використовуються для лікувальних, курортних, оздоровчих, рекреаційних та інших цілей, можуть встановлюватись більш суворі нормативи екологічної безпеки водокористування[4, ст. 10].

Норматіві екологічної безпеки водокористування розробляються і затверджуються:

• спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та Національною комісією з радіаційного захисту населення Україні – для водних об'єктів, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення;

• спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства – для водних об'єктів, вода яких використовується для потреб рибного господарства.

Норматіві екологічної безпеки водокористування вводяться в дію за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Для оцінки екологічного благополуччя водних об'єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів встановлюється екологічний норматив якості води, який містить науково обгрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості водних об'єктів визначається відповідними категоріями якості води[4, ст. 21].

Екологічній норматив та категорії якості води водних об'єктів розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Норматіві гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів.

Порядок розробки та затвердження нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів Україні.

Водокорістувачамі в Україні можуть бути підприємства, встанови, організації і громадяни Україні, а також іноземні юридичні і фізичні особини та особини без громадянства[4, ст. 20].

Водокорістувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первінні водокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторінні водокористувачі (абоненти) – це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вторінні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Водокорістувачі мають право:

• здійснювати загальне та спеціальне водокористування;

• використовувати водні об'єкти на умовах оренди;

• вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;

• споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;

• передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах;

• здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.

Права водокористувачів охороняються законом. Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством[4, ст. 13].

Характеристики

Список файлов ВКР