169053 (595709), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Цільовий інструктаж проводять при виконанні працівниками разових. робіт, що не пов'язані з трудовими обов'язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд-допуск. Проводить інструктаж безпосередній керівник робіт. З працівниками, які вперше починають виконувати роботу на новому робочому місці, проводиться стажування на робочому місці, що передбачає виконання роботи під наглядом досвідченого працівника упродовж не менше 2–15 робочих змін.

Нормування робочого часу та відпочинку працівників встановлюється Кодексом Законів у країни про працю. Порядок надання відпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 року. Конкретна тривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають «Правилами трудового розпорядку на підприємстві».

Важливим питанням охорони праці є нормування робочого часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36 годин. Для осіб віком від 16 до 18 років -36 годин на тиждень. Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 годин, при шестиденному – 7 годин, а останній шостий день скорочується на дві години.

Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідно із Законом України «Про відпустки» повинна бути не менше 24 календарних днів, а для осіб до 18 років – 31 календарний день. Додаткова відпустка надається за роботу у шкідливих умовах праці певним категоріям працівників за результатами атестації робочих місць в середньому до 7 календарних днів та за особливий характер роботи і ненормований робочий день до 7 календарних днів.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюється «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженого наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 року №170, і також регулюється КЗпП України. Норми безкоштовної видачі встановлюється «Типовими галузевими нормами видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту».

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій встановлюється «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій». З метою оцінки стану здоров'я, визначення придатності працівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємство організовує медичні огляди попередній та періодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства.

Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівника на роботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуску до роботи осіб віком до 21 року. Направляє працівника на медичний огляд керівник підприємства, який приймає його на роботу.

Періодичні медичні огляди проводяться для осіб, що зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до «Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт», для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників.

Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль за охороною праці, визначено в Законі України «Про охорону праці».

За станом охорони праці на підприємстві державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служби охорони праці державних адміністрацій.

Громадський контроль за станом умов праці та безпекою виробничих процесів на підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудових колективів. Адміністративний контроль здійснюють служба охорони праці підприємства, керівники та спеціалісти підприємства.

Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України «Про пожежну безпеку» та «Правилами пожежної безпеки в Україні».

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною виробничої діяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства та безпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці, обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі. До первинних засобів гасіння відносять ручні вогнегасники, які розміщують із розрахунку один вогнегасник на 200 м² площі приміщення. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.

Загальні висновки і пропозиції

1. Земля зараз густо заселена і на ній уже немає місця для смітника. Забруднення зараз є найважливішим, лімітуючим фактором для людини. Ця проблема існує в усьому світі, відрізняючись лише в одному: в країнах, що розвиваються забруднення пов’язані в основному із агроіндустріальним забрудненням. Цивілізовані країни обумовили глобальне забруднення води і повітря, що загрожує зараз буквально кожному. Щоб упоратися з глобальним та локальним забрудненням потрібний екосистем ний підхід.

Забруднення – це зміна фізичний, хімічних та біологічних характеристик повітря, води ігрунку, яка випливає, або вплине згодом негативно на життя людини, потрібних йому рослин і тварин, на умови життя, культурне надбання, на виробничі процеси, які сприятимуть псуванню, або виснаженню сировинних ресурсів. Забруднювачі – це відходи нашої діяльності

2. Людство повинно мати чітке уявлення про те, що природні ресурси обмежені і технологія виробництва будь-якої продукції має задовольнити таку екологічну вимогу, як мінімальне споживання матеріалів і енергії. Люди повинні добре знати закони природи, розуміти взаємозв’язки природних явищ, уміти передбачати і оцінювати наслідки втручання в природний хід багатьох процесів. У них повинен бути вироблений «екологічний світогляд», тобто усвідомлення приоритетного вирішення екологічних проблем при здійснені будь-яких проектів, розробках сучасних технологій створенні машинних механізмів, при всіх формах господарювання, а також тверда переконаність у тому, що без впевненості в нешкідливості для НС того чи іншого заходу, він неповинен реалізовуватися.

3. Актуальною проблемою смт. Ставище та району є утилізація твердих побутових відходів накопичення відходів. Накопичення відходів та нечистот є джерелом інфекції та створює умови для розмноження комах і гризунів – переносників інфекцій.

4. У місті переважає вивіз відходів на звалище, де зберігається багато відходів. Складання відходів на звалищі є економічно найбільш не досконалішим способом порятунку від них. Стічні води звалища токсичні й забруднюють ґрунтові води і річки. Відбувається забруднення атмосферного покоління газоподібними речовинами, які утворюються при розкиданні звалених матеріалів. Актуальною проблемою є запобігання утворення великої кількості відходів. У промисловості для цього необхідно застосовувати особливі технології. У побуті багатьох випадків достатньо змінити характер пакування товарів, щоб різко знизити кількість побутових відходів. Відходи накопичуються як на спеціальних так і несанкціонованих сміттєзвалища. На долю не ліцензованих місць розміщення відходів припадає біля 70%. Біохімічні процеси розкладання відходів негативно впливають на навколишнє середовище. Сміттєзвалища побутових відходів забруднюють ґрунт і рослини, повітря, підземні і поверхневі води. Ситуація, яка склалася представляє реальну загрозу для життя людей, тому питання охорони природи повинне стояти на одному з перших місць.

5. На полігонах іноді намагаються вирощувати рослини, у тому числі навіть лікарські, але це дуже небезпечний шлях. Склад побутових відходів досить строкатий часто невідомий, їх токсичні компоненти можуть включатися до складу тканини рослин і завдавати шкоди здоров’ю людини при використанні їх як лікарських засобів чи при вживані в їжу.

6. Все частіше настає потреба розробки екологічно безпечних технологій і приладів для знешкодження і переробки промислових відходів, а також технологічних ліній по їх сортуванню з метою використання компонентів в якості вторинного продукту.

7. Швидке збільшення населення планети, розвиток промисловості, транспорту і енергетики, інтенсифікація сільського господарства й ряд інших антропогенних факторів призвели до різкого посиленого впливу людини на природні процеси і руйнування екосистем.

8. Для України прикладом ефективного вирішення проблеми боротьби з сміттям та стічними водами може бути Франція. Майже в усіх містах країни є спеціальні сміттєспалювальні підприємства, а сміття проходить попереднє сортування. Є велика кількість компостних підприємств що утилізують побутові відходи та виробляють компост для виноградників та біогаз. В смт. Ставищах необхідно розробити проект нового полігону відходів, збільшити увагу на утилізацію відходів, на методи їх знешкодження, на реконструкцію очисних споруд або повне їх оновлення на підприємствах міста, впроваджувати агроекологічні підходи до ведення сільського господарства.

9. Найбільш ефективним методом утилізації побутових відходів є механізовані методи переробки на спеціальних заводах. Також ефективним методом утилізації сміття є його спалювання, а зі шлаків можна виготовляти стінні блоки, дорожнє покриття, теплову ізоляцію, із золи – екологічно чисті облицювальні кахлі та інше.

10. Доцільно відновити проведення екологічних місячників благоустрою територій із широким залученням громадськості, школярів підприємств та організацій.

11. Першочергове завдання, щодо вирішення екологічних потреб – це організація масової допомоги фундаментальним економічним перетворенням, з тим, щоб економіка XXI століття, будучи набагато більш раціональною й економічно чистою, виявилася не менш продуктивною.

У XXI столітті мають бути вироблені нові етичні норми, в основу яких покладенні екологічні цінності.

Список використаної літератури

1. І.Г. Яремчук. Економіка природокористування. К: Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам’яті України», видавничий центр «Просвіта», 2000.-431 с. іл.

2. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.Л. Екологія і охорона навколишнього середовища. Суми: ВТД «Університетська книга», 2003.-284 с.

3. Г.О. Білявський, Л.І. Бутченко, В.М. Навроцький. Основи екології. К.: Лібра, 2002–352 с.

4. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія. Суми: ВТД «Університетська книга» 2003–416 с.

5. Гринин А.С., Новиков В.Н. Промышленные и бытовые отходы: Хранение, утилизация, переработка. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 336 с.

6. Методичні рекомендації з написання розділу «Охорона праці» в дипломних роботах студентів агрономічного, екологічного, економічного, зооінженерного факультетів, та факультету ветеринарної медицини Біла Церква-24 с.

7. С.І. Дорогонцов, К.Ф. Коценко, О.К. Аблова, Д.Я. Усаїнов, Л.Г. Чук. Екологія: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. диск. – К.:КНЕУ, 1999. – 152 с.

8. В.М. Бровдій, О.О. Гаца. Екологічні проблеми України. К.: НПУ ім..М.П. Драгоманова 2000–111 с.

9. Ю.А. Злобін. Основи екології. К.: – Видавництво «Либідь», ТОВ, -1998, -248 с.

10. Небел Б.О. Наука об окружающей среде. Т.142. - М.:Мир-1993.

11. Федуник Б.Я. та ін. Основи екологічних знань.-К.: – Видавництво «Поліграфкнига». – 1994.-147 с.

12. Амоша А.Я. Людина та навколишнє середовище. К., 2002

13. Гаєв А.Я. Охорона окружающей среды. Пермь, 2001

14. Евграфова Н.И. Справочное пособие по основам экологии. Краматорск, 2003

15. Ігнатенко М.Г. Екологія і економіка природокористування. К., 2002

16. Красавин А.П. У истоков отраслевой экологии. Пермь, 2001

17. Удод В.М. та ін. Техноекологія. К., 2004

18. Царик Т.Є. Основи екології. Тернопіль, 2003

19. Стольберг Ф.В. Экология города. К. «Лібра» -2000.-464 с.

20. М.М. Мусієнко, В.В. Серебряков, О.В. Брайон. Екологія, охорона природи. К. «Знання» – 2002 – 550 с.

21. Ю.В. Новиков. Экология, окружающая среда и человек. М.: – 2000–320 с.

22. В.И. Коробки, Л.В. Передельський. Экология. Ростов-на-Дону «ЕНИКС» 2001–576 с.

23. О.С. Шилова, Н.К. Соколовський. Основи екології і економіка природокористування. Мінськ БГЕУ-2001. – 368 с.

24. За польський А.К. Фізико хімічні основи технологічного очищення стічних вод. Київ, «Лібра», 2000. – 552 с.

25. Дітер Гайнріх, Манфред Гергт. Екологія. К. «Знання – Прес» – 2001–287 с.

26. В.А. Батлук. Основы экологии и охраны окружающей природной среды. Львов, «Афиша». – 2001–336 с.

27. Парфенюк А.С. та ін. Ефективний шлях вирішення проблеми твердих відходів в Україні – індустріальна термолізно-енергетична рекуперація Безпека життєдіяльності. – 2005. – №12.-с. 8–12.

28. Повякель Л.І. Проблемы обращения с отходами Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги. – 2005. – №6.-с. 7–12

29. Горлицький Б.О. Деякі проблемні питання поводження з небезпечними відходами Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги. – 2005. – №6.-с. 12–18

30. Воликова Л. Как отходы превратить в доходы Мясной бизнес. – 2006. – №4-с. 76–77

Характеристики

Список файлов ВКР