168867 (595703), страница 3
Текст из файла (страница 3)
У тексті Екологічної політики варто уникати декларацій і нездійсненних цілей.
Другий «блок» моделі - Планування (тобто визначення, «як домогтися результатів»).
Ціль планування - створення умов для реалізації Екологічної політики.
Для розробки плану варто почати наступні дії:
-
ідентифікувати екологічні аспекти й оцінити їхній вплив на навколишнє середовище;
-
ідентифікувати вимоги законодавчих актів і інші вимоги, що поширюються на підприємство;
-
розробити цільові й планові екологічні показники;
-
розробити програму (програми) менеджменту охорони навколишнього середовища.
При плануванні необхідно встановити (згідно із Екологічною політикою) систему пріоритетів і черговість виконання завдань відповідно до гостроти проблем. Плани повинні бути конкретними, а результати - вимірними.
Ідентифікація екологічних аспектів є постійним процесом, що визначає минуле, дійсне й потенційно можливе (позитивний або негативне) вплив діяльності організації на навколишнє середовище. Цей процес може охоплювати також ідентифікацію впливу на здоров'я, безпеку й оцінку екологічного ризику.
Доцільно оцінювати розміри впливу кількісно, наприклад:
-
масштаб впливу,
-
тривалість впливу,
-
інтенсивність (твердість) впливу,
-
імовірність події та ін.
Визначення аспектів взаємодії з навколишнім середовищем повинне здійснюватися з урахуванням результатів внутрішніх і зовнішніх перевірок і «попередньої історії» організації. При цьому необхідно враховувати:
-
нормальний стан виробництва;
-
ненормальний стан виробництва;
-
екстрені ситуації, аварії.
Приклади впливу на навколишнє середовище:
-
контрольовані й неконтрольовані викиди в атмосферу;
-
контрольоване й неконтрольоване скидання забруднених вод;
-
відходи;
-
забруднені землі;
-
шум, запахи, пил;
-
використання сировини й природних ресурсів;
-
територіальні особливості впливу;
-
зміна ландшафтів;
-
рекультивація земель і ін.
Організація повинна встановити й скласти перелік обов'язкова законодавчих актів і вимог, які на неї поширюються, і визначити потенційні можливості для поліпшення своєї діяльності й розвитку, оцінювати стан і відповідні досягнення конкурентів.
Організації повинні відслідковувати вимоги законодавчих актів і інші, стосовні до них вимоги, а також зміни в зазначених документах. Ці відомості необхідно вчасно повідомляти відповідним службам і окремим працівникам.
У випадках, коли зовнішні нормативи не відповідають потребам організації або їх не існує, варто розробити внутрішні критерії результативності (ефективності), наприклад в областях:
-
передача інформації про навколишнє середовище;
-
готовність до аварійних ситуацій у навколишнім середовищі й реагування на них;
-
поінформованість і навчання в області охорони навколишнього середовища;
-
вимір і поліпшення стану навколишнього середовища;
-
зменшення ступеня ризику при здійсненні процесів;
-
запобігання забруднення й ресурсозбереження;
-
зміна в процесах;
-
управління небезпечними матеріалами;
-
організація збору й утилізація відходів;
-
водокористування (наприклад стічні води, зливові, ґрунтові);
-
управління якістю повітря;
-
раціональне використання енергії;
-
транспортування та ін.
Цільові й планові екологічні показники розробляються керівництвом вищої ланки при участі відповідних служб, але вони повинні бути доведені до персоналу всіх підрозділів.
Вони формуються відповідно до Екологічної політики й зобов'язаннями по запобіганню завдання збитків навколишньому середовищу.
При визначенні цільових і планових показників необхідно враховувати законодавчі й інші вимоги, можливі впливи на навколишнє середовище, технології, виробничі умови, фінансові можливості організації, наміру зацікавлених партнерів.
Програма менеджменту охорони навколишнього середовища повинні передбачати ресурси для їхнього виконання й періодично переглядатися (бажано щорічно). Після досягнення чергового результату й планування нового необхідно оцінювати, наскільки змінилися вимоги, економічні можливості підприємства, ресурси й ін.
Третій «блок» – Впровадження й функціонування системи менеджменту охорони навколишнього середовища – передбачає гармонізацію різних видів діяльності (див. рис. 2.1 і 2.2).
При цьому передбачається:
-
розподіл обов'язків;
-
забезпечення необхідними ресурсами;
-
забезпечення погодженої участі всіх працівників організації;
-
підвищення рівня компетентності персоналу;
-
підтримка в робочому стані внутрішніх і зовнішніх зв'язків;
-
документування системи й управління документацією;
-
забезпечення управління операціями (процесами);
-
забезпечення готовності до аварійних ситуацій.
Успішне впровадження й функціонування системи можливо тільки при участі всіх співробітників організації.
Помилково вважати, що вся відповідальність за охорону навколишнього середовища лягає тільки на екологічну службу
Четвертий «блок» - Проведення перевірок і коригувальної дії.
Необхідно підтверджувати результативність системи, для чого проводяться моніторинг і відповідні виміри.
Місця проведення перевірок і строки включаються в плани перевірок.
Використовувані вимірювальні кошти піддаються спеціальному контролю й перевіркам.
У системі передбачені коригувальні й попереджуючі дії, пропорційні важливості проблем і розмірні виявленим впливам на навколишнє середовище.
Всі невідповідності повинні бути ідентифіковані й зареєстровані. Необхідно мати коло осіб, що володіють повноваженнями й несуть відповідальністю за роботу з невідповідностями. При цьому можуть бути ухвалені рішення:
-
зупинити виробничий процес;
-
почати дії по усуненню невідповідностей;
-
одержати особливі дозволи у відповідних регіональних служб;
-
сповістити місцеві влади (при аварійних випадках);
-
увести в дію аварійний план;
-
увести в дію коригувальні заходи щодо конкретних невідповідностей.
Кожне ухвалене рішення реєструється.
Рисунок 2.2 - Модель системи екологічного менеджменту, побудована на базі моделі ISO 9001:2001
Організація повинна вести реєстрацію даних, дотичних:
-
виконання законодавчих вимог;
-
ліцензій і дозволів;
-
екологічних аспектів і пов'язаних з ними впливів;
-
підготовки кадрів;
-
експлуатації, контролю й перевірок вимірювального встаткування;
-
експлуатації, контролю роботи виробничого встаткування;
-
аварій, особливо з наслідками для навколишнього середовища, і мер, початих для їхньої ліквідації;
-
скарг громадськості й прийнятих по них мер;
-
результатів внутрішніх і зовнішніх перевірок;
-
даних моніторингу.
Всі види реєстрації повинні заноситися до реєстру «Реєстрація даних з питань охорони навколишнього середовища» з конкретними відомостями по кожному внесеному до реєстру документу.
Необхідно періодично проводити внутрішні аудити системи управління навколишнім середовищем.
П'ятий «блок» - Аналіз із боку керівництва.
Періодично вище керівництво повинне аналізувати систему менеджменту охорони навколишнього середовища для визначення:
-
результативності системи;
-
можливих потреб у зміні політики, цілей і інших елементів системи у зв'язку зі змінами економічних, соціальних, екологічних і інших факторів.
До цієї роботи не можна ставитися формально або, що ще гірше, - приховувати фактичний стан справ. Адже екологічні злочини вже завдали страшної шкоди багатьом регіонам [24].
3 РОЗРОБКА Й ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ
Відповідно до вимог стандарту ISO 14001 [1] для розробки й впровадження системи управління навколишнім середовищем організація повинна:
-
визначити відповідну екологічну політику;
-
ідентифікувати екологічні аспекти, що випливають із результатів минулих, дійсних або планованих видів діяльності, продукції або послуг з метою визначення впливу на навколишнє середовище;
-
ідентифікувати відповідні вимоги законодавчих актів і норм;
-
ідентифікувати пріоритети й установити відповідні цільові й планові екологічні показники;
-
розробити організаційну схему й програму для реалізації політики й досягнення цільових і планових екологічних показників;
-
сприяти плануванню, керуванню, моніторингу, що коректують діям, аудитові й аналізу для забезпечення виконання зобов'язань політики й підтримки відповідності системи менеджменту навколишнього середовища;
-
забезпечити здатність адаптуватися до обставин, що змінюються.
Виконання перерахованих видів діяльності доцільно вести поетапно.
Етап 1. Організаційна робота
Призначити відповідальних за розробку системи управління навколишнім середовищем:
-
фахівця (для підприємств із чисельністю до 50 чіл.);
-
робочу групу (для підприємств із чисельністю до 1000 чіл.);
-
координаційна рада (для підприємств із чисельністю понад 1000 чіл.), також можливе створення робочих груп по окремих видах виробництв або структурних підрозділів;
-
визначити повноваження відповідальних і встановити строки по виконанню робіт і завдання по підготовці плану розробки системи управління навколишнім середовищем.
Провести навчання координаційної групи, можливо, із залученням консультантів.
Визначити завдання по проведенню первинного екологічного аналізу підприємства й порівняльного аналізу діючої системи з вимогами до системи управління навколишнім середовищем по ДСТУ ISO 14001 [13].
Аналіз охоплює наступні області:
-
вимоги законодавчих актів і регламентів і інших вимог, прийнятих організацією;
-
ідентифікацію важливих екологічних аспектів;
-
вивчення існуючих екологічних практичних підходів і процедур, включаючи ті, які пов'язані із закупівлями й підрядом;
-
оцінку попередніх надзвичайних ситуацій і аварій.
Аналіз може також включати контрольні переліки, інтерв'ю, безпосередні перевірки й виміри, результати попередніх аудитів або інших аналізів залежно від характеру діяльності організації.
У процесі ідентифікації важливих екологічних аспектів, пов'язаних з діяльністю функціональних одиниць, розглядаються:
-
викиди в повітря;
-
скидання у воду;
-
скидання в ґрунт;
-
використання сировини й природних ресурсів;
-
використання енергії;
-
виділення енергії, наприклад, тепло, радіація, вібрація;
-
відходи й побічні продукти;
-
фізичні характеристики, наприклад, розмір, форма, кольори, зовнішній вигляд.
Необхідно відкоригувати структуру підприємства відповідно до мети по впровадженню системи управління навколишнім середовищем.
Організувати проведення зборів (нарад) у колективі (колективах) для роз'яснення цілей і завдань по розробці системи управління навколишнім середовищем.
Призначити відповідального (відповідальних) за проведення навчання з питань экоменеджмента й вивченню вимог стандартів ISO серії 14000.
Наказом керівника підприємства призначити вповноваженого представника керівництва, відповідального за розробку й функціонування системи управління навколишнім середовищем. У наказі визначити його повноваження й відповідальність.
Етап 2. Підготовча робота
На цьому етапі, як правило, робочою групою виконується наступне.
Проводиться первинний екологічний аналіз, основною метою якого є виявлення невідповідностей національному природоохоронному законодавству. Допомогою для цієї роботи служить стандарт ДСТУ ISO 14004 [14].
Організується навчання (за участю компетентних консультантів) по застосуванню й впровадженню стандартів ISO серії 14000 у групах, у якому можуть входити:
-
керівники підприємства, головні фахівці й начальники структурних підрозділів;
-
лінійний адміністративний персонал (майстри, технологи й т.п.);
-
працівники структурних підрозділів;
-
обслуговуючий персонал.
Складається план розробки й впровадження системи управління навколишнім середовищем у відповідності зі стандартами ISO серії 14000. Проект плану повинен бути обговорений у колективах підприємства, дороблений по зауваженнях і пропозиціям працівників і затверджений керівником підприємства. План повинен містити в собі строки й ресурси (фінансові, людські, технологічні). План уводиться в дію наказом керівника підприємства.
Розробляються й обговорюються в колективах положення екологічної політики, основні цілі. Документується й підписується вищим керівництвом екологічна політика підприємства.
Складається перелік і план розробки документації системи управління навколишнім середовищем.