163003 (595434), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

В останньому розділі бізнес-плану розробляється прогноз обсягу реалізації продукції в грошовому виразі, баланс грошових затрат і надходжень від втілення проекту й прибутку в обчисленні за конкретний період.

Найчастіше бізнес-плани підприємства розробляють, якщо брак власних фінансових ресурсів на виконання того чи іншого проекту примушує їх звертатися до спів інвесторів або в комерційний банк за позичкою. Якість, обґрунтованість, переконливість матеріалів і розрахунків, що містяться у бізнес-плані, мають першорядне значення для вирішення питання про джерело фінансування.

Бізнес-план являється техніко-економічним обґрунтуванням комерційної справи. На рис. 1.1. подано схему бізнес-плану підприємства. Головним інструментом розробки бізнес-плану є кошторис планування [11, 14]. Кошторис — це форма планового розрахунку, який визначає докладнішу програму дій підприємства на майбутній період.

Крім того, наявність кошторису дозволяє підприємству більш точно проводити планування по періодам, в тому числі й поточне та оперативне.

Основні цілі складення кошторису заключаються:

• в пов'язуванні поточних і перспективних планів;

• в координації дій різних підрозділів підприємства;

• в деталізації загальних цілей виробництва і доведення їх до керівників різних центрів відповідальності;

• в управлінні і контролю за виробництвом;

• в стимулюванні ефективної праці керівників і персоналу підприємства;

• в визначенні майбутніх параметрів господарської діяльності;

• в періодичному порівнянні поточних результатів діяльності з планом, виявленні відхилень і причин незадовільної роботи.

При складанні кошторису використовують різні методи:

• нормативний;

• розрахунково-аналітичний;

• балансовий;

• оптимізаційний;

• моделювання.

Рис. 1.1. Загальна структура та блок схема бізнес-плану підприємства

Сутністю нормативного методу складання кошторису є розрахунок об'ємів затрат і потреби в ресурсах шляхом множення норм витрати ресурсів на запланований об'єм економічного показника (реалізація, випуск продукції, об'єм наданих послуг тощо).

Сутністю розрахунково-аналітичного методу складання кошторису є розрахунок об'ємів витрат і потреб в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їх змін в плановому періоді.

Сутністю балансового методу складання кошторису являється пов'язання об'ємів витрат і джерел розширення ресурсів (доходів)

Сутністю методу оптимізації при складанні кошторису є багатоваріантність. З декількох варіантів кошторису відбирається найкращий з точки зору мінімуму затрат або максимуму отримання ефекту (результату).

Сутністю методу моделювання кошторису є факторний аналіз функціональних зв'язків між різними елементами процесу виробництва. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня затрат та об'ємів реалізації продукції (виручки).

При розробці бізнес-плану складаються такі кошториси:

• кошторис продаж (реалізації продукції);

• кошторис виробництва;

• кошторис прямих матеріальних затрат (витрат основних матеріалів);

• кошторис затрат на оплату праці виробничого персоналу (прямих трудових затрат);

• кошторис накладних (непрямих) загально виробничих витрат;

• кошторис собівартості реалізованої продукції;

• кошторис поточних періодичних загальногосподарських витрат;

• кошторис прибутків і збитків;

• кошторис капітальних витрат;

• кошторис руху грошових засобів;

• кошторис статей активу і пасиву тощо. Кошторисне планування включає два етапи:

1) планування — визначення майбутніх цілей;

2) моніторинг (супроводження) — аналіз поточної господарської діяльності, тобто того, як протягом планового періоду відбувається здійснення запланованих рішень.

Кошториси складаються на рік з поквартальною або щомісячною розбивкою. Робота виконується звичайно під керівництвом фінансового директора декількома провідними менеджерами, до складу яких включаються представники бухгалтерії та інших підрозділів підприємства.

Розрізняють два підходи до розрахунку кошторису:

1. Розробка кошторису з "нуля". Застосовується у випадках, коли проектується нове підприємство або коли підприємство змінює профіль роботи чи виробничу програму;

2. Планування від досягнутого. Застосовується у випадках, коли профіль роботи підприємства не змінюється.

Кошториси діляться на два види:

• кошториси по основній діяльності підприємства;

• кошториси по неосновним видам діяльності підприємства. Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням виручки на поточний рахунок та витрачанням готівкових коштів у процесі господарської діяльності при виконанні поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних і залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Фінансовий план (баланс доходів та витрат) показує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для поточної діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Фінансовий план містить наступний приблизний перелік показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік.

1. Загальні відомості:

• інформація щодо спеціалізації;

• виробнича потужність підприємства*;

• чисельність працюючих (на момент складання фінансового плану).

2. Основні показники виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на планований рік.

3. Характеристика становища підприємства на ринку та заходи щодо його покращення:

• оцінка попиту на основні види продукції (товарів, робіт, послуг) на планований рік;

• оцінка монопольного становища підприємства (за наявності такого);

• оптимізація номенклатури, що випускається (товарів, робіт, послуг);

• заходи, спрямовані на пошук та освоєння нових ринків збуту продукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності збутової діяльності підприємства.

4. Заходи щодо підвищення технічного рівня підприємства, його модернізації та реконструкції:

• завдання щодо освоєння нових видів продукції (товарів, робіт, послуг);

• технічне переобладнання підприємства, освоєння нових технологій;

• удосконалення системи управління, планування і організації виробництва;

• заходи щодо зниження матеріалоємності та енергоємності виробництва;

• Для підприємств, що здійснюють виробничу діяльність.

• удосконалення організації і планування матеріально-технічного забезпечення;

5. Удосконалення організаційної структури підприємства:

• управління кадрами;

• підвищення кваліфікації працівників;

• удосконалення системи заробітної плати та матеріального стимулювання працівників;

• соціальний розвиток підприємства.

6. Заходи щодо реорганізації та реструктуризації підприємства, його окремих підрозділів:

• виділення окремих підприємств;

• входження до об'єднань підприємств, промислово-фінансових груп;

• створення дочірніх підприємств тощо.

7. Природоохоронні заходи:

• оцінка впливу виробництва на навколишнє середовище;

• проведення природо захисних заходів (з визначенням термінів та джерел фінансування).

8. Основні показники фінансової та інвестиційної діяльності на плановий рік:

• оцінка загальної потреби у залученні фінансових ресурсів на планований рік;

• заходи, що здійснюватимуться підприємством з метою залучення необхідних фінансових ресурсів;

• Для підприємств, що здійснюють виробничу діяльність.

• управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, уключаючи заходи щодо забезпечення повних і своєчасних розрахунків за відвантажену продукцію, виконані роботи та послуги, заходи щодо стягнення простроченої дебіторської заборгованості;

• забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті матеріальні ресурси, із заробітної плати, податків та обов'язкових платежів, повернення коштів, що виділялись на зворотній основі з державного бюджету.

9. Оцінка можливих ризиків діяльності підприємства, включаючи техногенні (майнові) та фінансові ризики, дії факторів, що несуть загрозу стабільної діяльності, та реалізація підприємством заходів, спрямованих на їх запобігання та усунення, включаючи створення резервних фондів, укладення договорів страхування майнових і фінансових ризиків тощо. Фінансовий план державного підприємства складається на рік з поквартальною розбивкою.

1. Фінансовий план відображає обсяги надходжень і спрямування коштів у планованому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.

2. Фінансовий план складається з таких розділів:

• джерела формування та надходження коштів;

• приріст активів підприємства;

• повернення залучених коштів;

• витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

• покриття збитків минулих періодів.

Якщо фінансовим планом не передбачається отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства у планованому періоді (розділ І фінансового плану, код рядка — 010), то до фінансового плану додатково включається розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році.

3. Керівник підприємства подає проект фінансового плану на затвердження органу, який уповноважений управляти відповідним державним майном (далі — орган управління) до 1 травня року, що передує планованому, разом із пояснювальною запискою щодо його обґрунтування, виходячи з аналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а також показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, визначених з врахуванням примірного переліку.

4. Орган управління в місячний термін розглядає проект фінансового плану підприємства та приймає рішення про його затвердження або відхилення. У разі відхилення проекту орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.

5. У разі відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів доопрацьовує його відповідно до висловлених органом управління зауважень та повторно подає на затвердження.

6. Зміни до затвердженого фінансового плану державного підприємства можуть вноситись не більше двох разів протягом планованого року з дозволу органу управління, що затвердив фінансовий план.

Проект змін до фінансового плану подається підприємством органу управління підприємством після закінчення звітного періоду (кварталу) не пізніше 25-ого числа місяця, наступного за звітним кварталом.

7. Орган управління в десятиденний термін розглядає запропоновані зміни та приймає рішення про їх затвердження або відхилення. У разі відхилення змін орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.

8. Контроль за виконанням фінансового плану здійснює орган управління, який затвердив фінансовий план.

Показники фінансового плану державного підприємства відображають обсяги надходжень (формування) та спрямування коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.

Включення окремих надходжень і витрат при розрахунку показників фінансового плану здійснюється з врахуванням діючих стандартів эухгалтерського обліку.

Ставки податків, зборів, обов'язкових платежів, вартість залучення кредитних ресурсів, діючі ставки та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, інші показники, що впливають на розрахунок показників фінансового плану, визначаються відповідно до рівня, існуючого на момент складання фінансового плану. У подальшому зміни цих показників та їх вплив на виконання фінансового плану відображаються у звітах підприємства про виконання фінансового плану.

1. Показники розділу І фінансового плану "Джерела формування та надходження коштів" відображають суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у планованому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) у попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов'язань у планованому році.

Характеристики

Список файлов ВКР