161420 (595196), страница 16

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 16)

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004р. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 ДПА України затверджено форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку - форму 1ДФ, яка прийшла на зміну формі 8ДР, і Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку від 29.09.2003р. №451.

Податковий розрахунок подається окремо за кожний податковий період (квартал) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Заповнення форми 1ДФ наведено у Порядку № 451, але є особливості, на яких треба наголосити:

1. Згідно п.2.2 Порядку № 451 у разі коли податковий агент протягом звітного кварталу не виплачує доходи, податковий розрахунок не буде подаватись тільки тоді, якщо не було нарахувань доходів за цей період. При чому у податковий розрахунок включаються тільки ті платники податку (працівники чи непрацюючі), яким було нараховано (виплачено) доходи.

Ця вимога підтверджена Законом № 889, оскільки, відповідно до п.п.8.1.2 Закону, "якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який повинен бути утриманий, підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду", тобто протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, за який нараховано дохід.

2. Згідно п.2.1 Порядку установлено правило перенесення останнього дня терміну подання розрахунку по формі 1ДФ у випадку, якщо він припадає на вихідний або святковий день, на наступний операційний (банківський) день.

3. Філії, підрозділи, які мають окремий ідентифікаційний код за ЄДРПОУ та інше місцезнаходження підприємства (інші, ніжу головного підприємства) податкові розрахунки по формі 1 ДФ подають до органу державної податкової служби по місцезнаходженню даної філії (підрозділу).

4. У податковому розрахунку 1 ДФ не потрібно відображати:

а) Виплати по доходах, які не включаються до складу місячного або річного оподатко­вуваного доходу згідно п.4.3 Закону України № 889 в тому числі, але не виключно:

- допомога в зв'язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини або по догляду за дитиною до трьох років; допомога на поховання, у розмірі п.п.4.3.21 ( 540x2);

- оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення, наданих профспілковою організацією або за рахунок ФСС;

- вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно відповідно до закону;

- вартість спецодягу (обмундирування), спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, лікувально-профілактичного харчування, що відповідають вимогам п.п.5.4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- суми сплачені працедавцем за навчання найманої особи за виробничими потреба­ми не вище суми п.6.5 Закону: (540 грн.);

- суми аліментів (П.4.3.9 3У №889);

б)Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт (послуг), подарованих платнику податку від працедавця з урахуванням статей 13, 14 та п.п.22.1.5 Закону України № 889 (в 2004р.- не відображаються, в 2005р. - відображаються);

в) Цільову або нецільову благодійну допомогу, яка надходить працівнику (платнику податку), постраждалому внаслідок катастрофи, лиха, аварій тощо, що відповідає вимогам п.п.9.7.2 Закону України № 889;

г) Цільову благодійну допомогу, що надана підприємством закладу охорони здоров'я на лікування платника податку або члена його сім'ї відповідно до вимог п.п.9.7.4 За­кону України №889;

д)Доходи, виплачені фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності (приватному підприємцю), що виплачені їй у межах її підприємницької діяльності (п.п.9.12.1 Закону України № 889);

є)Доходи, виплачені фізичній особі, що сплачує ринковий збір (п.п.9.12.1 Закону України № 889) в межах її підприємницької діяльності. 5. У податковому розрахунку 1ДФ, зокрема, потрібно відображати: з ознакою доходу "01" (в т.ч. по п.4.2.1):

- результати перерахунку прибуткового податку за минулий рік;

- виплати за цивільно-правовими договорами;

- сума матеріальної допомоги, що входить у поняття "заробітна плата";

- суми перехідних відпусток;

- надбавки та доплати до тарифних ставок (посадових окладів), крім польового забез­печення;

- виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності (п'ять днів за рахунок кош­тів підприємства);

- суми індексації заробітної плати працівників;

- суми інших виплат, що включаються у розділ "Оплата праці" чи "Заробітна плата", обумовлених в угодах трудового найму (Колективних договорах).

з ознакою доходу "14"(в т.ч. по п.4.2.12):

- за цією ознакою можна відображати всі доходи, що не входять у поняття "заробітна плата", з яких не утримуються внески у соціальні фонди та які не мають відповідних ознак доходів у "Довіднику ознак доходів";

- виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності (за рахунок коштів соцстраху);

- регресні виплати;

- суми вартості подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню (п.4.2.3 Закону України № 889);

- оподатковуваний дохід, не включений до розрахунку попередніх звітних періодів (п.4.2.8 Закону України №889);

- сума коштів або майна, викрадених працівником підприємства, що підтверджено обвинувальним вироком суду (п.4.2.16 Закону України № 889);

з ознакою доходу " 17":

- матеріальна допомога, що не входить у поняття "Заробітна плата" та не відповідає вимогам п.п.9.7.3 Закону України № 889;

- нецільова благодійна допомога, що не відповідає вимогам п.п.9.7.3 Закону України №889.

2.22. Закон про податок з доходів громадян - актуальне питання не тільки для податківців

Своєчасне та об’єктивне інформування громадян про нововведення в податковому законодавстві – це можливість налагодження партнерських взаємовідносин та ефективної співпраці між платниками податків та податковою службою. Одним із напрямків такої співпраці стали семінари, організовувані відділом громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи.

Як відомо, з початку року діють нові правила оподаткування доходів фізичних осіб і тому питання стосовно нововведень виникали у платників податків ще наприкінці 2003 року. З метою вирішення проблемних та спірних питань щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб, цій темі податківці присвятили вже кілька семінарів у минулому та поточному роках.

І хоча Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” набрав чинності з 1 січня 2004 року, але на сьогодні у платників податків залишається ще багато запитань, щодо практичного застосування норм цього Закону, адже більшість з них змінюють принципи справляння прибуткового податку з громадян, який з 1 січня 2004 року називається податком з доходів фізичних осіб.

Аналізуючи характер запитань, які надходили від платників податку, найпоширенішими були запитання стосовно розрахунку бази оподаткування, застосування соціальних пільг, оподаткування приватних підприємців тощо. Багато виникло питань щодо застосування соціальних пільг в частині оподаткування фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю. Тут слід сказати, що відповідно до пп.6.3.3 ст.6 Закону податкова соціальна пільга не застосовується до інших доходів платника податку, якщо він одночасно отримує доходи від підприємницької діяльності. Тобто, у разі, коли фізична особа працює за основним місцем роботи і крім того зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, то право на застосування податкової соціальної пільги такий громадянин не має.

ВИСНОВОК

Сміло можна сказати, що Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, займає перше місце по актуальності серед питань в податковому законодавстві. Новий закон значно змінив порядок оподаткування заробітної плати громадян, та як відомо, зміни завжди супроводжуються запитаннями. А їх, не тільки у бухгалтерів та підприємців, а й у пересічних громадян виникає дуже багато.

Як позитивний факт слід визначити, що на відміну від Декрету №13-92, Законом №889 установлені значення, в яких вживаються терміни в цьому законі, що в значній мірі виключає неоднозначність їх тлумачення.

Щодо об’єкту оподаткування, то як і раніше резиденти сплачують податок з усіх доходів, як з джерелом їх походження з території України, так і іноземних доходів (якщо інше не передбачено договорами про уникнення подвійного оподаткування, укладених Україною), а нерезиденти лише з доходів з джерелом їх походження з України, проте правила визначення об’єкту оподаткування згідно Закону №889 відрізняються від тих, що були визначені Декретом №13-92.

Серед видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, перелічених у статті 4 Основ, значиться і пенсійне страхування. А у преамбулі до Закону України від 09.07.03р. №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що його розроблено, у тому числі відповідно до вищезазначених Основ. Враховуючи сказане вище вважаю, що пенсійні внески з 1 січня 2004 року являються такими ж внесками до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування як і внески до інших фондів обов’язкового соціального страхування.

Для більш детального розгляду ключових моментів Закону слід звернути увагу на деякі поняття, введені Законом. Як видно з наведених визначень, законодавець досить плідно попрацював над нормами Закону, намагаючись охопити якомога більший обсяг податкових взаємин між державою і фізичними особами. Досить прогресивною виглядає норма про включення в дохід хабарів і інших незаконних доходів.

Не може не тішити платника податків новий порядок визначення об'єкта оподатковування. Так, відповідно до ст.3 Закону об'єктом оподатковування резидента є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року.

Починаючи з 1 січня 2004 року, податок з доходів фізичних осіб, утриманий з доходів працівників філії, яка не має свого розрахункового рахунку і не веде бухгалтерського обліку, повинен сплачуватись головним підприємством на відповідний розподільний рахунок в територіальному управлінні Державного казначейства України по місцю знаходження філії.

Закон №889 визначає поняття загального річного оподатковуваного доходу, який складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, та встановлює перелік доходів, що включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Закон №889 вводить нове поняття в оподаткуванні фізичних осіб – податковий кредит. Згідно п.1.16 ст.1 Закону №889 податковий кредит – сума (вартість витрат), понесених платником податку – резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року.

Законом №889 запроваджується система надання соціальних пільг платнику податку. На відміну від установленого Декретом №13-92 порядку зменшення сукупного доходу громадян на певну кількість неоподатковуваних мінімумів, Законом №889 платнику податку надається право з урахуванням норм пункту 6.5 ст.6 закону на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати.

До того ж закон передбачає поступове збільшення розміру соціальної пільги на час перехідного періоду.

Платник податку може самостійно вибирати і змінювати місце застосування пільги.

Слід зауважити, що фахівці вважають, що застосування податкових пільг викличе проблеми як у платників податків, так і у податкових агентів та податкових органів, що обумовлені неточностями, пов’язаними з соціальною пільгою, які є в Законі №889.

Однією з головних особливостей закону є встановлення єдиної ставки податку з доходів фізичних осіб (згідно Декрету №13-92 їх діяло п’ять.

Пункт 1.15 ст.1 Закону №889 визначає нове поняття в оподаткуванні доходів фізичних осіб – податковий агент.

За допомогою держави відбувається міжгалузевий переплив капіталу в розмірах, які неможливі для вільних ринкових відносин.

Ріст державної участі не є головною метою. Це лише засіб, інструмент для проведення економічної політики на конкретному історичному етапі.

Для досягнення своїх цілей держава повинна удосконалити свою податкову систему з врахуванням ринкового досвіду, а за допомогою податків удосконалити функціонування власної економіки.

Важливою умовою функціонування ринкової економіки, як переконують світовий досвід і практика господарювання, є наявність і взаємодія великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Мале підприємство — це атрибут, невід'ємна складова будь-якої господарської системи, без чого економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, а й існувати. У секторі малого підприємництва створюється й функціонує значна частка національних ресурсів, що є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.

Удосконалювати податкову систему України слід з урахуванням позитивного досвіду розвинутих зарубіжних країн. Зрозуміло, при цьому необхідно виходити із конкретних історичних та економічних особливостей України. Адже податкова стабілізація, як відомо, є важливим чинником економічної стабілізації країни.

Для нормального функціонування держави повинна здійснюватися ефективна податкова політика, яка передбачає встановлення і стягнення податків. На жаль, на сьогодні економіка України має багато вад: збільшується кількість збиткових підприємств, зростає безробіття, ускладнюється соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлюється це тим, що акцент у податковій політиці зроблено на фіскальній функції, а її регулююча та стимулююча роль фактично зведена нанівець. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишилася однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання України [32].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Оподаткування доходів фізичних осіб, В.С. Дубель, В.А. Ханін, законодавство, нормативні акти, коментарі, м.Луганськ, 2004р.

2. Особливості застосування закону «Про оподаткування доходів фізичних осіб» на залізничному транспорті, фінансово-правовий огляд, спеціальний випуск, м.Львів, 2004р.

3. Закон України від 22.05.2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб».

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. №2035 «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги».

5. Наказ Державної податкової адміністрації України від 22.09.2003р. №442 «Про затвердження Інструкції про податковий кредит».

6. Наказ Державної податкової адміністрації України від 29.12.2003р. №633 «Про затвердження Податкового роз’яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. №1993 «Про затвердження Порядку оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, що виплачуються фізичній особі – нерезиденту іншим нерезидентом».

Характеристики

Список файлов ВКР