144130 (594023), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Дріт, що сполучає зварюваний виріб з джерелом живлення, може бути менш гнучким і дешевшим. В цьому випадку застосовують дріт марки ПРГ (ГОСТ 20520–80).

Для приєднання до зварюваного виробу дріт часто забезпечують швидкодійним затискачем, виготовленим з електропровідного металу (мідь, бронза). Затискачі можуть бути пружинного або гвинтового, типу (рис. 23). Дротом від джерела живлення до виробу може служити алюмінієва або сталева шина, укладена в дерев'яному кожусі.

Перетини мідних дротів вибираються по встановлених нормативах для електротехнічних установок 5–2 А/мм² при струмах 100–300 А.

Одяг зварювальника – куртка і брюки – шиються з брезенту, іноді з сукна або азбестової тканини. Брюки надягають поверх взуття для оберігання ніг від опіків гарячими огарками, що утворюються при зміні електродів, і бризками металу. Одяг з прогумованого матеріалу не застосовується, оскільки легко пропалюється нагрітими частинками металу. Всі зварювальники повинні користуватися брезентовими рукавицями. При виконанні зварювальних робіт усередині замкнутих посудин (казанів, місткостей, резервуарів і ін.) зварювальників забезпечують гумовими килимками, калошами, особливими наколінниками, підлокітниками і дерев'яними підставками.

Рис. 23. Затискачі для приєднання зварювального дроту до зварюваного виробу:

а) – пружинний, б) – гвинтовий

Перелік засобів захисту і правила їх використовування визначаються Нормами видачі на підставі законодавства про працю. Адміністрація підприємства зобов'язана стежити за тим, щоб робітники обов'язково користувалися засобами захисту, які є власністю підприємства. Засоби не дозволяється виносити за межі підприємства. Для їх зберігання адміністрація обладнає спеціальні приміщення.

Інструмент електрозварювальника. При виконанні дугової зварки необхідний такий інструмент: сталева щітка для зачистки кромок перед зварюванням і для видалення з поверхні швів залишків шлаку; молоток-шлаковіддільник для видалення шлакової кірки.

3. Організація робочого місця та технологічний процес

При муруванні глухих ділянок стін робоче місце (рис. 24) має бути завширшки 2,5–2,6 м і поділяється на зони: робочу (завширшки 60–70 см), де працює муляр; складування (завширшки до 1,6 м), де ящики з розчином чергуються з піддонами цегли; вільну (завширшки 30–40 см) для проходу.

Рис. 24. Робоче місце муляра при муруванні глухих ділянок стін

Робоче місце при муруванні простінків (рис. 25) має бути завширшки до 2,6 м і також поділяється на зони: робочу; складування; вільну. Для того, щоб муляр виконував менше рухів, піддони з цеглою розміщують напроти простінків, довгим боком перпендикулярно стіні споруди, яку зводять будівельники.

Рис. 25. Робоче місце муляра при муруванні простінків

При муруванні кутів стін робоче місце організовують таким чином: уздовж ділянки мурування залишають вільну смугу (робочу зону) завширшки 60–70 см; піддони з цеглою ставлять ближче до кутка, повернувши ящик з розчином довгим боком упоперек стіни (рис. 26).

При муруванні стовпів робоча зона має бути завширшки 70 см і розташовуватися між матеріалами мурування по один бік стовпа, який викладають.

Цеглу розміщують ліворуч, а розчин – праворуч від муляра (рис. 27). Запасу цегли на робочому місці муляра повинно вистачити на 2–4 години роботи. Розчин у ящики завантажують перед початком мурування з розрахунком на 40–45 хвилин роботи.

Рис. 26 Рис. 27

У процесі мурування запас цегли та розчину поповнюють. За умови раціональної організації робочого місця, достатньому запасі будівельних матеріалів підвищується продуктивність праці муляра.

Організація робочого місця при муруванні конструкцій зі штучних та природних каменів

Робоче місце організовують відповідно до типових схем, на яких графічно зображене розташування мурувальних матеріалів тощо.

При муруванні глухих ділянок зовнішніх стін з керамічних, силікатних або природних каменів правильної форми мурувальні матеріали розташовують уздовж фронту роботи у порядку, що чергується. Ящики з розчином і піддони з каменями встановлюють довгою стороною перпендикулярно до стіни (рис. 28).

При муруванні стін з прорізами піддони розташовують навпроти простінків, а ящики з розчином – навпроти прорізів (рис. 29).

При муруванні стовпів (рис. 30а) піддони з каменями розташовують зліва, а ящики з розчином – справа від будівельника. Робоча зона має бути завширшки 700 мм. При роботі з помостів мурувальні матеріали встановлюють не ближче як за 50 мм від краю робочого настилу.

При муруванні внутрішніх стін і перегородок (рис. 30б) стінові матеріали і ящики з розчином розташовують у порядку, що чергується. Піддони з каменями і ящики з розчином установлюють довгою стороною вздовж фронту робіт. Між ящиками і піддонами залишають проходи завширшки 200–250 мм.

При муруванні перегородок з гіпсобетонних плит (рис. 31) на робочому місці встановлюють два ящики: один з сухим гіпсом, другий – для приготування розчину. По обох сторонах ящиків розташовують піддони з плитами.

Рис. 28. Організація робочого місця при муруванні зі штучного каменю глухих ділянок стін і простінків:

1) піддони з каменями; 2) ящики з розчином

Рис. 29. Організація робочого місця при муруванні стін з прорізами:

1) піддони з каменями; 2) ящики з розчином

Рис. 30. Організація робочого місця при муруванні з природного і штучного каменю стовпів (а), внутрішніх стін і перегородок (б):

1 – піддон з каменями; 2 – стовп, що викладається; 3 – ящик з розчином; 4 – підмости; 5 – стіна, що викладається

Рис. 31. Організація робочого місця при муруванні перегородок з гіпсобетонних плит:

1) плити; 2) перегородка, що викладається; 3) ящик з гіпсом; 4) ящик з розчином

4. Мурування стін полегшеної конструкції

Підготовчий етап. До початку робіт необхідно:

• перевірити розміточні осі;

• доставити на робоче місце матеріали, інструменти і необхідне пристосування;

• встановити (у разі необхідності) і перевірити на міцність під
  мости.

Технологія процесу й організація праці. Стіни, де частину мурування замінює утеплюючий матеріал або повітряний прошарок, називають полегшеними. Такі конструкції економічні за вартістю й витратою стінових матеріалів. Найбільшого поширення набули такі види полегшених мурувань, як з трирядними діафрагмами у поздовжніх стінах і кутах, з повітряним прошарком, колодязне, сенкерне з утеплювачем з теплоізоляційних плит. Розглянемо види мурувань докладніше.

Мурування з трирядними діафрагмами. Поздовжні цегляні стіни через п'ять рядів по висоті перев'язують трьома горизонтальними рядами – діафрагмою (рис. 32). Простір між зовнішньою і внутрішньою верстами заповнюють легким бетоном, або іншим теплоізоляційним матеріалом.

Мурування з трирядними діафрагмами у кутах виконується суцільним. Для міцності воно має не перевищувати трьох поверхів.

Рис. 32. Мурування з трирядними діафрагмами:

1) легкий бетон; 2) діафрагма з трьох рядів мурування; 3) розчинова стяжка.

Розкладку цеглини при муруванні прямих кутів з повітряним прошарком або теплоізоляційними плитами зображено на рисунку 33.

Мурування з повітряним прошарком ведуть за багаторядною системою перев'язування. Поширений шов розташовують у зовнішньої поверхні. Повітряний прошарок завширшки до 50 мм використовується зазвичай як теплоізоляційний (рис. 34). Висота мурування – до п'яти поверхів.

Колодязне мурування. Дві поздовжні цегляні стінки з'єднуються між собою вертикальними діафрагмами (перегородками), як це зображено на рисунку 35.

При колодязному муруванні стін завтовшки у 2 цеглини викладаються дві паралельні стіни завтовшки у 0,5 цеглини кожна. Зв'язують їх між собою через один ряд по висоті діафрагми у 0,5 цеглини. Відстань між поперечними стінками від двох до чотирьох цеглин (53–105 см). Пустоти (колодязі) заповнюють легким бетоном, (керамзитобетоном), шлаком або іншим утеплюючим матеріалом (рис. 36).

Для попередження обсипання сипучих утеплювачів в колодязі через 5–6 рядів по висоті необхідно влаштувати розчинову стяжку.

Рис. 33. Розкладка стін при муруванні прямого кута стін із повітряним прошарком або теплізоляційними плитами: 1) неповномірні цеглини;

2) зазор, заповнений утеплюючими плитами

Рис. 34. Мурування з повітряним Рис. 35. Колодязне мурування:

прошарком: 1) утеплювач; 2) вертикальні діафрагми

1) повітряні зазори; 2) перев'язування тичками з тичкових цеглин

Рис. 36. Колодязне полегшення мурування:

а – загальний вигляд мурування: 1–4) ряди мурування; 5) поперечна стінка; 6) розкладання цегли на стіні; 7) заповнення колодязів; 8) розчинова постіль для мурування внутрішньої стінки; б – зображення 1-го ряду мурування; в-зображення 2-го ряду мурування

Цю стяжку треба армувати дротовою сіткою. Гранична висота колодязного мурування зазвичай становить 2 поверхи.

Послідовність виконання мурування. Розкладіть цеглину і розстеліть розчин (рис. 37). Беріть із піддона по одній цеглині в кожну руку і розкладайте їх стопками по дві цеглини на відстані однієї цеглини одна від одної (рис. 38). Спочатку укладіть на внутрішній половині стіни чотири стопки (8 цеглин) для мурування зовнішньої версти. Потім розстеліть розчин на зовнішній половині стіни завширшки 7–8 см, завтовшки 2–2,5 см. Виконайте мурування зовнішньої версти. Муруйте способом «вприсик» із підрізанням розчину.

Рис. 37 Рис. 38

Потім розкладіть цеглу і розстеліть розчин для внутрішньої версти. Мурування внутрішньої версти ложкового ряду ведуть так само, як і зовнішньої (рис. 39). Виклавши два ряди зовнішньої стіни, перевірте за допомогою правила і виска якість мурування, виправте виявлені дефекти.

Заповніть колодязі легким бетоном або іншими різними утеплювачами.

Цегляно-бетонне анкерне мурування. За такого мурування між двома рівнобіжними стінами покладений легкий бетон. За цегляно-бетонного анкерного мурування тичкові цеглини, що виступають всередину мурування, забезпечують анкеровку подовжніх стінок з бетоном (рис. 40). Висота такого мурування має дорівнювати чотири поверхи. На рисунку 41 зображено порядову розкладку цегли при муруванні прямого кута цегляно-бетонного анкерного мурування.

Характеристики

Список файлов ВКР