115466 (591946), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

Метою педагогічного експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ та завдань для уточнення, збагачення та активізації словникового запасу молодших школярів засобами іменника. Якість сформованих знань, умінь і навичок порівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу.

Ми виходили із припущення, що серед різноманітних вправ, які використовуються вчителем з метою піднесення мовленнєвої культури школярів, помітне місце повинні посідати словникові вправи. Такі вправи спрямовані на розширення словника учнів, а також на вироблення у них уміння вибирати із свого словникового запасу для висловлення думки ті слова, які найбільше відповідають змісту висловлювання. У процесі виконання словникових вправ перед дітьми, з одного боку, розкривається багатство рідної мови, а з другого — діти вчаться вживати ці слова у своєму мовленні.

Словникові вправи ми класифікували за такими критеріями:

І. За дидактичною метою. Вправи, які використовувалися вчитель під час роботи над іменником, були спрямовані на усвідомлення школярами функції іменника у мовленні. З огляду на це ми розрізняли:

а) Вправи, розраховані на пояснення значення іменників:

— Пояснити значення слова клас у такому тексті:

…Класи знають футболісти, і пілоти, й хокеїсти.

Клас каюти визначають, і у класи діти грають.

Значень слова клас багато:

Перше — це шкільна кімната,

Друге — група школярів, підлітків чи малюків.

Клас об'єднує людей…

— Визначити спочатку слова, вжиті в прямому, а потім у переносному значенні:

Ще сонно диха тихий сад,

Ще сплять навколо квіти.

Ще не прокинулась роса спить чоловік, і діти. (А. Костецький).

— Прочитати речення, пояснити значення підкреслених слів:

Соняшник за тином голову схилив (В. Сосюра).

Голова розпочав шкільні збори.

— Відгадати загадку, пояснити, які предмети названі словом-відгадкою:

Зрізаю я траву, колосся; в дівчат я сплетена з волосся;

А ще я суші довга стрічка, що забігає в море, річку.

б) Вправи, розраховані на формування навичок уживання іменників у власному мовленні, наприклад: скласти речення з різними значеннями багатозначного слова (наприклад, машина, голка).

II. За характером розумових операцій, які здійснюють учні під час роботи зі словом, слід розрізняти:

а) Аналітичні вправи (аналіз текстів: визначення невідомих іменників, уточнення відтінків значення слів, з'ясування мети вживання того чи іншого слова тощо). Наприклад: прочитати вірш Г. Бойка. Користуючись довідкою, пояснити значення виділених слів:

Хто кричав?

Йшов з лікарні Гнат селом, а дружки й спитали:

Що, брат, боляче було, коли зуби рвали?

Ні,— хлопчина їм сказав,— Не дуже боліло...

А чого ж то ти горлав в лікаря щосили?

Так тож лікар заволав, бо я став брикаться,

Йому щипці поламав, і... вкусив за пальця.

б) Синтетичні вправи (складання речень із словом, вжитим у певному значенні, дописування речень, виконання різних творчих вправ). Наприклад: дібрати синоніми до слова нероба, виправити речення, використовуючи синоніми: Ледар усе життя ледарює. Тільки нероба нічого не робить.

3. Вправи на порівняння текстів чи речень, у яких відбувалася заміна одних слів на інші (усунення недоречних повторювань, уживання емоційно забарвленої і образної лексики тощо).

III. За ступенем самостійності у виконанні ми розрізняли вправи:

а) Розраховані на спостереження за вживанням і значенням окремих іменників у готових реченнях чи текстах: пояснити значення прислів'їв або відгадати загадку і виписати антоніми парами.

б) Конструктивні вправи (складання словосполучень із поданих слів, введення в речення антонімів, заміна одних слів іншими тощо). Наприклад: доповнити речення порівняннями (наприклад: Усе було вкрите білим снігом, мов ...).

в) Творчі вправи (складання словосполучень, речень із потрібним словом, розповідей за опорними словами тощо). Наприклад:

• скласти кілька словосполучень з багатозначними словами (за вибором учнів);

• скласти текст, використовуючи дані вчителем слова чи словосполучення: Київ, столиця України, місто-герой.

За формою виконання ми використовували такі словникові вправи: усні і письмові.

Дані критерії розпізнавання словникових вправ дали змогу охарактеризувати не різні вправи, а кожну. Зокрема, вправа «Прочитати твір. Назвати в ньому слова, вжиті в переносному значенні» є за дидактичною метою вправою на пояснення значення слів; за характером розумових операцій — аналітичною; за ступенем самостійності — на спостереження за вживанням і значенням слова в тексті; за формою виконання усною.

Відповідно до даних типів вправ ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на визначення рівня сформованості таких якостей словникового запасу учнів, як його уточнення, збагачення та активізацію, тобто специфічних умінь, від сформованості яких залежить сукупно уточнений, активізований та збагачений словниковий запас молодших школярів:

1. Уміння усвідомлювати молодшими школярами функції слова у мовленні – складається із таких мікровмінь:

• пояснити значення іменника у даному тексті;

• визначити спочатку іменники, вжиті в прямому, а потім у переносному значенні;

• прочитати речення, пояснити значення підкреслених іменників;

• відгадати загадку, пояснити, які предмети названі іменником-відгадкою;

• скласти речення з різними значеннями багатозначного іменника;

• скласти речення з кількома словосполученнями;

• описати два предмети, використовуючи антоніми.

2. Уміння здійснювати аналітико-синтетичну діяльність під час роботи зі словом – складається із таких мікровмінь:

• визначити невідомі іменники;

• уточнити відтінок значення іменника;

• з'ясувати мету вживання того чи іншого іменника;

• скласти речення із іменником, вжитим у певному значенні;

• дописати речення, доповнивши його іменниками;

• виконати різні творчі вправи;

• порівняти тексти чи речення, у яких відбулася заміна одних іменників на інші;

• усунути недоречні повторення іменників;

• вживати емоційно забарвлену і образну лексику.

3. Уміння самостійно вживати засвоєні слова у власному мовленні – складається із таких мікровмінь:

• спостерігати за вживанням і значенням окремих іменників у готових реченнях чи текстах;

• пояснити значення прислів'їв або відгадати загадку;

• складати словосполучень із поданих іменників;

• вводити в речення антоніми;

• замінювати одні іменники іншими;

• складати словосполучення, речення із потрібним іменником;

• складати розповіді за опорними іменниками;

• складати словосполучення з багатозначними іменниками;

• складати текст, використовуючи задані слова чи словосполучення.

За сформованістю даних умінь визначено три рівні сформованості словникового запасу школярів за ознаками точності, активізації, багатства:

1. Високий – учень правильно вживає іменники в усному і письмовому мовленні, не допускає тавтології, усвідомлює та практично використовує функції іменника у мовленні, здійснює аналітико-синтетичну діяльність під час роботи з іменником, самостійно і точно вживає засвоєні слова у власному мовленні, розуміє смисл слів, не припускається помилок у їх вживанні, а якщо й припускається, то тут же самостійно їх виправляє.

2. Середній – на відміну від учня з високим рівнем розвитку даних умінь, припускається двох-трьох помилок при опрацюванні словника у невеликому тексті і виправляє допущені помилки або самостійно, після деяких роздумів, або після вказівки вчителя. Не досить самостійно вживає засвоєні іменники у власному мовленні, його словник потребує активізації.

3. Низький – учень при використанні засвоєних іменників у невеликому тексті помиляється більше трьох разів, не в змозі самостійно виправити свої помилки, а також неправильно усвідомлює функції іменника у мовленні. Словник бідний, потребує активізації та збагачення. Учень не здатний виправити помилки навіть з допомогою педагога.

Як показали результати експерименту, відповідні уміння і навички, сформовані на основі використання певних вправ і завдань, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного. Дані результати представлені у таблицях 2–4.

Таблиця 2

Сформованість умінь усвідомлювати функції іменника у мовленні в учнів контрольного та експериментального класів

Таблиця 3

Сформованість умінь здійснювати аналітико-синтетичну діяльність під час роботи з іменником в учнів контрольного та експериментального класів

Таблиця 4

Сформованість умінь самостійно вживати засвоєні іменники у власному мовленні в учнів контрольного та експериментального класів

Отже, робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів у галузі уточнення, активізації та збагачення іменниками їх словникового запасу. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного. Одержані результати сформованості мовленнєвих умінь і навичок в учнів експериментального класу та їх порівняння із початковим етапом експерименту та із сформованістю даних умінь в учнів контрольного класу подані на діаграмах 1, 2.

Таким чином, ми отримали результати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 18 учнів експериментального класу 6 школярів продемонстрували високий рівень аналізованих умінь, 10 – середній і 2 – низький. У контрольному класі (20 учнів) високий рівень визначення даних умінь мали 3 учні, середній – 11 і низький – 6 школярів. Порівняно з початком експериментального дослідження (вересень 2006 року), коли проводився перший етап експерименту, показники сформованості читацьких умінь зросли в обох класах (первинний рівень – 11% і 12%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 91% і 82% – див. діагр. 1) завдяки використанню різноманітних типів вправ, спрямованих на уточнення, активізацію та збагачення словникового запасу молодших школярів. Отримані дані представлені на діагр. 2.

Діаграма 1

Характеристики

Список файлов ВКР