115466 (591946), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

РОЗДІЛ 2. Методичні передумови формування понять про іменник

на уроках рідної мови

2.1 Організація і зміст експериментального дослідження

Вивчення іменника в початкових класах сприяє розвиткові логічного мислення дітей, мови, усвідомлення граматичних категорій (роду, числа, відмінка), формує навички свідомого вживання різних граматичних форм в усному і писемному мовленні школярів.

Експериментальне дослідження особливостей усвідомлення поняття іменника у початкових класах мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи. На першому (теоретичному) етапі (2006–2007 навчальний рік) була визначена галузь і проблема дослідження, вивчалася педагогічна і методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів, формулювалися гіпотеза і завдання дослідження.

Експериментальний етап дослідження (2007–2008 навчальний рік) був спрямований на визначення ефективності запропонованої системи роботи із усвідомлення поняття іменника у початкових класах на уроках рідної мови.

Експериментальне навчання за пропонованими нами науковими та методичними положеннями здійснювалося на формуючому та перевірялось на теоретико-узагальнюючому етапах дослідження, де основна увага була звернена на аналіз та узагальнення результатів експерименту, оформлення роботи та з’ясування подальших перспектив пропонованої системи роботи.

Експериментальним дослідженням було охоплено 18 учнів експериментального і 20 учні контрольного класів ЗОШ І-ІІІ ступенів _________________ району ____________________ області.

При визначенні й формуванні системи експериментальних завдань ми враховували, що теоретичних відомостей з лексики учні початкових класів не отримують (це програмовий матеріал наступних класів), а словник збагачують практичними вправами у зв'язку з засвоєнням знань за програмою 1—4 класів з усіх дисциплін, а особливо з української мови. Тому словникова робота на матеріалі іменника пов'язувалася з усією системою навчання дітей у школі. Учні засвоюють лише деякі лексичні відомості, зокрема практично ознайомлюються з прямим і переносним значенням слова, багатозначністю, синонімією й антонімією. Знання, яких набувають учні, мають стати основою для подальшого удосконалення засобів вираження думок в усному і писемному мовленні.

Також у процесі проведення експериментального дослідження ми враховували, що вивчення іменника як частини мови у початковій школі насамперед спрямоване на збагачення активного і пасивного словника учнів, розвиток зв'язного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів, що позначають предмет, явище. Щоб успішно розв'язати ці завдання, вчитель повинен сам добре знати словникову систему мови і ті процеси, які в ній відбуваються.

Ми сприяли тому, щоб при усвідомленні поняття іменника молодші школярі за допомогою різних вправ переводили слова з пасивного до активного словника. Основними джерелами збагачення його були підручники з рідної мови, книжки для позакласного читання, навчальні дидактичні посібники, газети, журнали, кіно, театр, телебачення, радіо, екскурсії, спостереження за навколишнім світом, мова батьків, учителя, близьких, в оточенні яких перебувають діти.

Виходячи із необхідності усвідомлення поняття іменника у початкових класах як засобу збагачення активного словника учнів, формування уміння бачити в тексті художні засоби та використовувати їх у своєму мовленні, пропедевтичної й узагальненої роботи щодо знань з лексики, у ході словникової роботи ми працювали і над удосконаленням артикуляційних навичок. Завдання на класифікацію, вилучення зайвого, визначення спільних і відмінних ознак під час цієї роботи вчили дитину логічно мислити. Виходячи із завдань словникової роботи, ми пропонували дітям такі вправи:

1. Прочитайте колонки іменників, знайдіть пари близьких за значенням слів.

2. Прочитайте іменник. Як сказати по-іншому?

3. Прочитайте іменник. З яких слів воно утворене?

4. Прочитайте словосполучення. Утворіть з його слів нове слово.

5. Серед слів знайдіть іменник. Яке слово можна утворити з цього іменника? (Наприклад: пух – пухнастий).

6. Прочитайте іменники. Поділіть їх на дві групи. Поясніть, чому так поділили. Поділіть слова на групи, аналізуючи їх значення.

7. Серед словосполучень знайдіть і назвіть ті іменники, які вжиті в переносному значенні. Поясніть свою думку.

Прагнучи виховати учнів високоосвіченими людьми, які вільно володіють усним і писемним мовленням, ми будували уроки рідної мови у тісному зв'язку з уроками читання. Важливим видом роботи над текстом як граматичною категорією було виконання вправ на розвиток орфографічної пильності, засвоєння теоретичних знань з мови, яке базується на читанні з граматичним завданням.

1. Знайти слово на задане правило.

2. Знайти словосполучення прикметник + іменник. Скласти словесний малюнок, використавши знайдені словосполучення.

3. Знаходження іменників, які передають певні почуття (до чогось закликають).

4. Читання і знаходження споріднених іменників.

5. Читання з виписуванням іменників до практичного словника.

Вправи на визначення образної та смислової ролі іменника практично переконували дітей в тому, що в текстах випадкових слів не буває — кожне слово використане з певним смисловим художнім навантаженням. Вони мали значний великий вплив на розвиток у дітей образної уяви, асоціативного мислення, естетичного смаку, емоційного сприйняття прочитаного; збуджували інтерес до уроків рідної мови.

1. Знаходження в тексті епітетів, порівнянь, метафор (без уживання термінів). Пояснення їх використання.

2. Знайдіть і прочитайте текст-опис. Назвіть у ньому слова, які позначають назви предметів. Яку роль вони відіграють в описі?

3. Прочитайте, які слова передають імена людей. До якої частини мови належать ці слова?

4. Знаходження в реченні (тексті) слів, ужитих у переносному значенні. Пояснення необхідності використання іменника у прочитаному уривку.

5. Заміна поданих висловів словами (іменниками) тексту.

6. Добір іменників, близьких за значенням до поданих. Як по-іншому можна сказати? Чому саме таке слово використав автор?

7. Читання і знаходження слів, за допомогою яких автор показує своє ставлення до зображуваного.

8. Пояснення доцільності використання образного слова-іменника, вислову у словесній картині.

9. Порівняння, образних висловів, використаних на початку і в кінці твору, які називають, описують одне і те ж явище (предмет, істоту).

10. Знаходження іменника, який найчастіше повторюється у творі. Для чого його використав автор?

11. Визначити, який настрій передають дані слова-іменники. Що хотів підкреслити цим автор?

12. Які слова передають любов до людей (інші почуття)?

Роботу над словом можна було вважати ефективною, якщо учень використав його з таким значенням у власному мовленні – усному чи писемному.

Важливим напрямком збагачення словникового запасу молодших школярів була робота із пояснення походження (етимології) слів-іменників. Ми виходили з положення, що розуміти походження слова і вміти його пояснювати — основа розвитку як пізнавального інтересу до рідної мови, так і зв'язного мовлення.

Вправи з етимології слів не передбачаються програмою, проте аналіз змісту підручників з читання й мови виявив значну кількість лексики, походження якої можна легко пояснити учням. Зрозуміло, що молодші школярі самостійно не можуть виконувати етимологічний аналіз слів, якщо у них не сформувати інтерес до таких завдань. При цьому, як засвідчує експериментальне дослідження, в початкових класах на уроках читання досить ефективно цю роботу проводити за такими напрямками:

1. Учитель розповідає про походження певного слова, яке трапляється у змісті навчання на уроках рідної мови, читання, інших навчальних предметів.

2. В учнів тривалими вправами виробляється уміння пояснювати походження слів, у яких містяться «підказування» у допоміжному матеріалі з рідної мови — малюнках, загадках, віршах, коротеньких описах, уривках з казок та легенд і т.п.

У процесі експериментального дослідження ми використовували спеціально розроблений тематичний словничок незнайомих чи малознайомих слів в системі вправ, які стимулюють пізнавальний інтерес під час уроків рідної мови.

І. Вправи, розраховані на пояснення походження іменників учителем.

Виконуючи такі вправи, ми намагалися доступно й цікаво пояснити походження слів. Розповідь не була тривалою. Щоб зацікавити
учнів, ми використовували загадки, ілюстрації, предмети, про які йдеться.

Наприклад:

1 Велосипед.

— Діти! Відгадаймо загадку:

Натискаю на педалі — їду далі, далі, далі.

Іду швидко я вперед,

Мчиться мій… (велосипед).

А чи знаєте ви, що слова швидкий і велосипед родичі? Слово велосипед утворилось від латинського велокс, що означає швидкий, і педис — нога. Разом — швидконіг. Отже, це складне слово, у якому поєднано два поняття.

2. Дятел.

— Діти, спробуйте відгадати ще одну загадку:

Вірно людям я служу — їм дерева стережу.

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним добуваю.

• Хто ж це такий?

• Так, це дятел.

А назва його походить від слов'янського слова, яке означало той, що довбає. А чому його так називають, ви, певно, вже здогадалися. Птах тому так зветься, що він довбає кору дерев — знищує шкідливих комах.

3. Ящірка.

— Подивіться на малюнок і скажіть, що це за тварина. Де можна її побачити?

Слово ящірка означає та, що швидко утікає. Як ви вважаєте, чи правильно її назвали ?

II. Вправи на розуміння етимології слів за допоміжним матеріалом.

Цей тип вправ містить підказку в самому матеріалі. Тут ми використовували віршовані тексти, бо, як відомо, діти люблять їх читати. Невеличкі віршовані рядки легко завчалися, і учні краще запам'ятовували походження певного слова. Інший варіант був розрахований на пояснення походження слова шляхом аналізу його окремих частин.

Такі вправи ми часто проводили у формі змагань: хто швидше розкриє таємницю походження слова. Звичайно, слушним було і використання загадок, ілюстрацій, прислів'їв. Наприклад;

1. Редиска.

— Про який овоч йдеться в загадці:

Я кругленька, червоненька,

З хвостиком тоненьким.

На городі мене рвуть.

Мене ріжуть, мене труть

І до столу подають.

Як мене з народі звуть? (Редиска).

— Послухайте, що розповіла про себе редиска:

Я у Франції вродилась,

В цілім світі полюбилась.

Означаю — корінець.

Ось і загадці кінець.

2. Соняшник.

— Серед українських назв рослин с слова настільки прозорі, що коли дібрати до них споріднені, то дуже легко можна встановити походження їх назви.

Спробуйте відгадати загадку. Яка рослина так про себе говорить?

На сонечко я схожий і сонечко люблю.

До сонця повертаю голівоньку свою.

Стою стрункий, високий, в зелених шатах я.

І золотом убрана голівонька моя. (Соняшник).

3. Січень.

• Діти, як називається перший місяць року?

• Так, січень. Про цей місяць складено багато прислів'їв. Послухайте одне з них:

Січень січе, ще й морозить, господар з лісу дрова возить.

А ось чому цей місяць назвали січнем, я вам розповім. Назва походить від старовинного слов'янського слова сікти. В цю пору давні слов'яни вирубував ліс, чагарник, готуючи землю для посіву зерна. Від основи дієслова сікти й утворився іменник січень.

Важливою умовою усвідомлення поняття іменника у початкових класах була робота, спрямована на формування умінь граматично правильно і лексично виправдано застосовувати у власному мовленні іменники для побудови зв'язних висловлювань певного типу (розповіді, описів, міркування).

Розширення й збагачення запасу слів-іменників і використання їх в усному мовленні сприяло розширенню і конкретизації словника молодших школярів, надавало висловлюванням точності та виразності.

Роботу над усвідомлення поняття іменника у початкових класах ми спрямовували головним чином на усвідомлення учнями значеннєвих відтінків, переносних значень, емоційного забарвлення, зображувальної ролі слова, що дало змогу не тільки збагатити, а й уточнити та активізувати словник молодших школярів. Процес збагачення словника молодших школярів іменниками ми умовно поділили на три етапи: пропедевтичний (збагачення словника словами-назвами предметів; аналітико-синтетичний (конструктивний) — включення слів у граматичні і лексичні вправи і мовленнєві ситуації; комунікативний (вживання слів у власних висловлюваннях).

Характеристики

Список файлов ВКР