114814 (591716), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Художніми засобами композиції Т. Шевченко ввів у мистецтво образи з повсякденного сільського життя рідного народу, зламавши умовні канони тодішньої Академії мистецтв, заклав основи критичного реалізму. Майстерно володіючи живописом, малюнком і, зокрема, гармонійною, вишуканою композицією, в ідейно-образному змісті Т. Шевченко виступає новатором. Усі атрибути побуту і пейзажу спрямовані на розкриття змісту полотна. Яскраво виявлена поетизація образів є виразною ознакою національного характеру, народності, новизни.
Крім розглянутих основних законів, існують ще закони життєвості та впливу "рами" на композицію зображення на полотні, які належать не до всіх видів образотворчого мистецтва. Закон життєвості діє у творах образотворчого мистецтва, в яких зображуються типові характери і обставини, передається рух у часі [57, 107]. Це належить здебільшого до творів станкової та книжкової графіки, живопису, скульптури, мініатюрного живопису, що мають сюжетні зв'язки.
Щоб передати рух в образотворчому мистецтві, треба виділити в сюжетній композиції кульмінаційний момент із ознаками минулого, сучасного та відчуття майбутнього [37, 28]. Важливими є відчуття художником ознак закону життєвості, здатність бачити життя в його розвитку, в процесі зародження нового, якому належить майбутнє, тобто здатність передавати відчуття, події в часі, а отже, і в русі, оскільки без руху немає життя.
Вдало вирішив ці завдання І. Рєпін у картині "Не чекали", в якій не тільки передав момент несподіваної зустрічі (кульмінаційний момент події) з сім'єю (матір'ю, дружиною, дітьми), а й розкрив минуле образів, заняття персонажів картини до зустрічі (стара мати сиділа в кріслі, дружина грала на роялі, діти працювали за столом). Геніальний майстер передав через суттєві вузлові зв'язки в розвитку сюжету відчуття руху події в часі, надавши життєвості художньому твору.
Образно і правдиво відтворюють сучасну дійсність в її життєвому русі народні художниці України Т. Голембієвська в картині "Безсмертя" і Т. Яблонська в картині "Весілля". Життєва сцена, побачена нею на Київщині, з типовими характерами селян і в типових обставинах блискуче передана в багатоколірній композиції. Художницю захопила особлива атмосфера емоційного піднесення, веселощів, властивих радісній події, якою є весілля. Народне весілля вона відтворює як сучасне, життєве, художньою технікою, близькою до народного образотворчого мистецтва.
Закон впливу "рами" на композицію зображення на площині є загальним лигне відносно плоскої композиції, в основному картини [69, 135]. "Рама" - це композиційне явище, визначене всією конструкцією зображення як межа картини, на якій завершується композиційна цілісність; характеризується низкою ознак, які об'єктивно діють у взаємозв'язках "рами" і зображення на картинній площині.
Так, у картині О. Куриласа "На Гуцульщині" центральна за тоном і кольором фігура молодої, у святковому вбранні гуцулки, яка, підперши голову рукою, з цікавістю дивиться перед собою, виходить уперед, немовби покидаючи картинну площину з групами гуцулів, що стоять на сільській вулиці з дерев'яними хатами та зарослими лісом горами, у верхів'ях яких заплуталися пасма хмар. Композиція сприймається як символічний образ Гуцульщини.
Особливістю закону впливу "рами" на композицію зображення на площині й органічного взаємозв'язку їх є дія "рами" щодо її типу (прямокутна, кругла й овальна). Кожен формат рами має свої особливості, по-різному впливає на будову композиції, сприймання її [60, 62].
Таким чином, основні закони композиції, що діють у деяких видах і жанрах образотворчого мистецтва, відображають суттєві ознаки і специфіку побудови тематичної композиції. Їх знання дає змогу як об’єктивніше аналізувати композиційні твори, так і створювати адекватні дійсності власні мистецькі твори.
1.2 Особливості композиційної побудови малюнків учнями 1-4 класів
Для успішного навчання дітей тематичного малювання в школі, правильного розвитку в них образного мислення і творчих здібностей вчителеві образотворчого мистецтва потрібно розуміти особливості дитячого малюнка, починаючи з малюнків дітей дошкільного віку, знати обсяг умінь і навичок учнів 1-4 класів у цій галузі. Вивчення робіт дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, правильне розуміння розвитку просторової уяви і просторового зображення в них допоможе вчителеві активніше розвивати у дітей спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і зображувати бачене в малюнках, допоможе кращому розумінню дитячих прагнень.
Діти починають малювати вже в 1-2 роки. В цьому віці майже всі багато малюють, і, звичайно, за уявленням, а не з натури. Отже, до перших примітивних просторових зображень дитина приходить ще в дошкільному віці. Вчителеві корисно знати характер і особливості малюнків дошкільнят. Вперше дитина малює тому, що захоплюється процесом появи ліній від олівця [28, 19]. Таке малювання має характер гри, коли дитина захоплюється намальованими нею рисочками (рис.2).
Рис.2. Початкові навички малювання ("рисочки")
Далі дитина переходить до малювання замкнутих кривих, кружечків (рис.3). Дитина тлумачить свої зображення по-різному, даючи які завгодно назви своїм кружечкам (наприклад, "Це - мама").
Рис.3. Початкові навички малювання ("кружечки")
Згодом дитина намагається надати змісту своєму малюнкові, прагне передати характерні ознаки предмета. Улюбленою темою дітей є зображення людини, відомих їй тварин (рис.4).
Рис.4. Зображення людини і тварин
До зображення людини дитина підходить по-своєму: частини тіла вона малює, якщо вона знає їхні функції (за допомогою ніг людина ходить, руками бере предмети, очима бачить, ротом їсть, носом дихає). Усе це дитині стає відомо не зразу. Спочатку дитина малює тільки голову і ноги, потім - голову, ноги й руки, а ще згодом - і тулуб, до якого кріпляться руки й ноги.
Часто на малюнку дитина виділяє як основу зовсім другорядні елементи (прикраси - бант, ґудзики, брошка), яким вона, захоплюючись, надає більше уваги. Щоб підкреслити значущість їх, ці другорядні елементи дитина зображує занадто великими [24, 102].
Від зображення окремих предметів діти дуже швидко переходять до складних просторових зображень групи предметів. Цей перехід відбувається незалежно від досягнутого успіху в зображенні окремих, предметів.
Спершу діти розміщують усі предмети на одній лінії, а решту місця залишають вільним (рис.5).
Рис.5. Розміщення предметів на одній лінії
У малюнках (Рис.6) дитина виявляє характерні ознаки зображуваних предметів і логічно поєднує їх, допускаючи для повнішої передачі своєї думки певну умовність (прозорі стіни будинку, розріз зображуваного предмета і т. ін). Тут вже бачимо елементи простору. Так, малюючи будинок, дитина зображує людей у хаті, меблі, тобто передає все це ніби через прозору стінку.
Рис.6. Виявлення характерних ознак предметів
Матеріалом для малювання є весь навколишній світ: люди, будинки, природа, тварини, птахи - все, що справило на дитину найбільше враження, запам'яталося їй. Дошкільники малюють в основному за уявленням, а не з натури [55]. При цьому їх не турбує мала подібність до зображуваного предмета і якість виконання. Вони прагнуть передати в малюнку свої знання і уявлення про предмети й навколишню дійсність.
Діти 3-4 років малюють те, що вони знають про речі, а не малюють річ такою, якою бачать її. Малюючи стіл, діти показують його кришку в плані і домальовують знайомі їм чотири ніжки стола (рис.7).
Рис.7. Аналітичні зображення предметів
Діти 5-7 років предмети розміщують у два, три, чотири ряди, один над одним (рис.8), вони не сприймають предметів, загороджених іншими.
Рис.8. Розміщення предметів у кілька рядів.
З роками дитина прагне передати свої просторові враження від баченої натури і поверхню паперу сприймає як поверхню землі, на якій розміщує все, що бачить (рис. 9).
Рис.9. Розміщення предметів на земній на поверхні
Тут слід звернути увагу дітей на вертикальне положення будівель, дерев, посилаючись при цьому на натуру (рис.10).
Рис. 10. Вертикальне положення предметів
Діти 6-8 років починають реальніше зображувати пейзаж у перспективі (рис.11).
Рис. 11. Передача реалістичності зображень
У цей період особливо важливо розвивати в дітей спостережливість простору і предметів, свідоме ставлення до форми їх, уміння переносити бачене на площину аркуша [43, 135].
Особливе значення в розвитку просторової уяви учнів має правильне розуміння вчителем складного процесу дитячого сприймання простору. Форма, величина та розташування предметів сприймаються у певних межах константно: предмети фіксуються в уяві такими, якими вони є насправді, а не такими, як їх сприймає зір у просторі, тобто, як вони відбиваються на сітківці дитини. Так, обручку, ґудзик чи сковорідку діти сприймають як круглі предмети, хоч вони перебувають у-перспективному положенні щодо ока і дають на сітківці відбитки у формі еліпсів.
Константність сприймання форми, величини і взаємне розміщення предметів позначається на зображенні їх. Учитель має це враховувати і розвивати в учнів спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і передавати побачене в зображеннях [26, 54].
Неправильне визначення пропорцій у зображуваних предметах властиве малюнкам дітей будь-якого віку. Це пояснюється низьким рівнем знань, мало розвиненим окоміром. Подібні помилки в дитячих малюнках зникають у міру нагромадження свідомих спостережень і зображень, а також загального і розумового розвитку дітей. Тільки при наполегливій і систематичній праці можна досягти значного успіху в передачі дітьми правильних пропорцій зображуваних предметів у просторі.
Правильне зображення предмета в просторі досягається в процесі всебічного вивчення справжнього і перспективного виду предметів, за допомогою різних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з малювання, мета яких - навчити дітей графічно передавати свою думку. Слід навчати дітей правильно бачити форму, розуміти і зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Для цього треба розвивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити їх характерні особливості.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
