114524 (591642), страница 4
Текст из файла (страница 4)
- прогностико-проективна: участь в прогнозуванні і проектуванні соціально-педагогічних процесів класного колективу, розвитку школи, конкретного мікросоціуму, окремих осіб як об'єктів соціально-педагогічної діяльності;
- управлінська: участь в управлінні соціально-педагогічними процесами в класних колективах, групах, школі в цілому;
- координаційна: організація взаємодії фахівців і служб школи з приводу оптимізації соціально-педагогічного простору і соціально-педагогічного ефекту освіти і виховання [20, с.54].
Якщо говорити про особливості роботи з тривожними підлітками, стає зрозуміло, що саме це поняття висвічує як головне проблему самого підлітка, його неоднозначну соціальну перспективу.
Така дитина потребує допомоги, направленої, з одного боку, на зміну складної життєвої або соціально небезпечної ситуації, в якій він опинився, а з іншого – на мінімізацію його соціальних, психологічних і педагогічних проблем і труднощів з метою їх поетапного освоєння і подолання.
Саме такий комплексний соціально-педагогічний підхід в роботі з цією категорією дітей і повинен бути встановлений в основу розробки соціально-педагогічних технологій роботи з ними. При цьому необхідно враховувати, що соціально-педагогічна робота з тривожними дітьми:
- виявлення підлітків цієї категорії в дитячому середовищі і організація роботи з ними;
- безпосередня індивідуальна або групова робота з тривожними дітьми.
Соціально-педагогічна технологія індивідуально-групової профілактичної роботи з тривожними дітьми в загальноосвітній установі включає наступні напрями діяльності соціального педагога:
1. Формування і дослідження банку даних тривожних підлітків.
Соціальний педагог формує банк даних тривожних дітей, який доповнюється відомостями, одержаними самим соціальним педагогом з різноманітних джерел.
2. Розробка «портрета» тривожності підлітків в освітній установі.
Її мета – конкретизація загальних тенденцій розвитку тривожності серед учнів в даній установі.
Здійснюючи розробку «портрета» тривожності підлітків, соціальний педагог реалізує діагностичні технології і різноманітні методи дослідження соціальних ситуацій для її визначення.
3. Дослідження джерел інформації про тривожних учнів, в освітніх установах.
Дана функція – дуже важливий компонент роботи соціального педагога, пов'язаний з необхідністю ретельної, постійної експертизи як самої інформації про підлітків, так і каналів, по яких ця інформація може поступати.
Соціальний педагог, здійснюючи свою роботу в рамках педагогічної етики, професійної конфіденційності і таємниці, повинен організувати інтенсивний обмін, збір інформації про проблемних дітей. Джерелами такої інформації можуть бути: вчителі, класний керівник, психолог, батьки.
4. Розробка схем організації контактів з дітьми і батьками.
Організація позитивних стійких контактів соціального педагога з потенційними клієнтами – підлітками і їх батьками – полягає:
- у встановленні довірчо-поважного тону відносин з тривожними учнями в умовах установи, адекватного відношення до їх проблем і можливих труднощів;
- у налагоджуванні зворотного зв'язку з підлітковим середовищем і їх найближчим оточенням (педагогами, батьками і ін.) шляхом різноманітних опитів, анкет, інтерв'ю, нерегламентованого спілкування з учнями.
Основними принципами організації контакту повинні виступати:
- емоційне і інтелектуальне співпереживання;
- зацікавленість;
- сприяння;
- довір'я.
5. Консультування.
Консультування виступає в діяльності соціального педагога в якості:
- інструменту організації контактів з потенційним клієнтом;
- способу надання допомоги і соціально-педагогічної підтримки тривожній дитині, яка переживає певні проблеми.
6. Розробка програм профілактичної роботи.
Цей напрям діяльності здійснюється на основі можливостей ефективної взаємодії соціального педагога і тривожного підлітка, який ретельно складається на попередніх етапах роботи [57, с.48].
Отже, розглянемо детальніше профілактичні заходи стосовно тривожності.
1. Тривога часто є результатом суперечливих вимог до підлітка з боку рівно близьких йому людей. Тому у жодному випадку не можна маніпулювати дітьми, перетягувати їх, як канат, то в одну, то в іншу сторону. Дорослий, який по-справжньому хвилюється за дитину, не стане «в лоб» атакувати думку іншого значущого дорослого, до якого дитина також прислухається.
Коли дитина приходить в школу, з'являється, окрім батьків, вчитель, авторитет якого зазвичай дуже високий. Ні батьки, ні вчителі не повинні підривати авторитет один одного. Боротьба авторитетів часто може привести не лише до тривоги, але й до анархізму, повного безвір'я дитини.
Чим вище авторитет дорослих в очах підлітка, тим більша відповідальність за його емоційне благополуччя лежить на них.
2. Дорослий повинен бути і сам несуперечливий в своїх вчинках і діях. Якщо сьогоднішніми рішеннями ми закреслюємо те, що проголосили вчора це потрібно чесно пояснити підіткові. Чесність і щирість дорослих — одна з найважливіших основ емоційного благополуччя дитини. Зрозуміло, що деколи бути чесним з самим собою дуже нелегко. Внутрішній голос вимагає покарати дитину, а м'яке серце волає до жалості. Щоб не кидатися з крайності в крайність, не поступати імпульсно, послухаємо внутрішній голос: чий він? Можливо, це відгомони нашого дитинства, можливо, в ньому звучать інтонації мами, нашої вчительки, ті самі, які доставили нам самим багато горя? Чи хочемо ми цього горя нашій дитині? А може бути, наші претензії породжені власними амбіціями, щоб син або дочка були «не гірше інших», щоб можна було похвалитися перед колегами, щоб директор поставив клас в приклад іншим вчителям? Будемо чесними з собою — значить, будемо послідовними в своїх бажаннях і діях, значить, світ наших дітей не буде «суперечливий і хиткий».
3. Деколи уявлення про бажані якості підлітка виявляються такими привабливими, що закривають очі дорослим і ніяк не співвідносяться з реальними можливостями дітей. Перш ніж наполягати на чому-небудь, уважно придивіться до дитини: ви напевно побачите те, що йому по-справжньому цікаво, відгукнетеся на його спроби знайти щось для душі. Ви позбавите його від тривожної необхідності поєднувати те, що подобається вам (але байдуже або неприємно йому!), з тим, що вабить самого підлітка.
4. Для цього необхідно підліткові довіряти, Людина, що живе серед тих, хто йому довіряє, — спокійна, впевнена, вміє оцінити себе по гідності. Недовір'я, навпаки, породжує невпевненість, внутрішню боротьбу, тривогу. Щоб дитина була упевнена в собі, щоб по будь-якій дрібниці не впадала в паніку, батьки і вчителі завжди повинні залишати за нею право на власний вчинок, на нагороду або розплату за нього. Звичайно, дорослий може — і зобов'язаний — дати пораду потребуючій в цьому дитині, але у жодному випадку не можна вимагати, щоб ця порада була втілена в життя.
5. Чесність і довір'я до підлітка — ось два кити, яких варте емоційне благополуччя дітей. Третій кит — безумовне схвалення дитини. Безумовне – значить без жодних умов. Ні відмітки, ні досягнення дітей не повинні розглядатися як основна цінність. Лаючи дитину за лінь і неуспішність не забудьте сказати, що впевнені в його можливостях, що цінуєте його як людину і тим більше засмучені ситуацією, яка склалася. Підліток повинен знати: він хороший, коханий і буде таким завжди.
Уміння приймати підлітка таким, яким він є звільняє батьків і дітей від необхідності орієнтуватися на результати. Діти дуже багато що роблять не для результату. Вони вчаться в школі не для відміток, навіть не для конкретних знань. Навчання — цей засіб розвитку дитини, шлях оволодіння навиками розумової діяльності, спосіб самовиховання.
6. Довіряючи нашим дітям, ми повинні довіряти і їх вибору. З ким вони дружать, куди ходять, чим займаються – це їх особиста справа. Дуже важливо, щоб підліток зберіг щирі і глибокі контакти з ким-небудь з дорослих, але цей контакт потрібен не для контролю, а для своєчасної допомоги, не для втручання в справи дитини (часто це не допомога, а зрада), а задля емоційної підтримки. Якщо ми бачимо, що дитина десь «нажила» емоційний зрив, що її щось гризе, що вона стала дратівливою, грубою, поступимо зовсім не так, як прийнято поступати. Не з'ясовуватимемо причини, допитуватимемося, вимагатимемо кращого до себе відношення. Самі підемо їй назустріч, зайвий раз похвалимо, що-небудь розкажемо про себе [41, c.63].
Дитина, батьки якої знаходяться в ситуації тривалого розлучення, гостро потребує підтримки вчителя. Не побоїмося надати такому учню більше уваги і турботи, ніж його однокласникам.
Чим більше сфера спілкування у підлітка, тим більше шанси, що хоча б в одній з них він знайде підтримку. Без особливої потреби не обмежуйте круг спілкування ваших дітей!
А що ж робити, якщо підліток все таки тривожний?
1. Все те ж, що необхідно робити для профілактики тривожності.
2. Крім того, потрібно уміти розпізнавати прояви його тривоги, щоб не лаяти за те, за що потрібно пожаліти, не вимагати того, чого дитина не в змозі виконати. Це дуже важко, тому що у тривоги великий набір масок, цілий спектр проявів. Керуйтеся принципом «презумпції невинності» підлітка принаймні до тих пір, поки ви не зрозуміли причин його тривоги і не знайшли способу боротьби з нею.
3. Особливу увагу потрібно приділяти ахіллесовим п'ятам тривожної дитини і ситуаціям, які «запускають» її переживання. Ці ситуації індивідуальні але в якійсь мірі і типові. Слабким місцем тривожних дітей часто виявляються підвищена стомлюваність, деяка загальмованість. Знаючи це, грамотний вчитель запитає такого учня не на початку і не в кінці уроку, а в середині, зайвий раз відпустить в кінці дня додому, не квапитиме на контрольній роботі, постарається зробити так, щоб під час іспиту такий школяр відповідав тільки знайомому і улюбленому викладачу. А батьки під будь-яким приводом перешкодять своїй тривожній дитині по десять разів переписувати домашнє завдання.
4. У яких би формах не виявлялася тривожність підлітка, є одна загальна порада — підвищувати його самооцінку. Треба допомагати йому знаходити ситуації, в яких він один з кращих, хвалити якомога частіше. При цьому важливо пам'ятати: тривожного підітка дуже непросто переконати в тому, що він дійсно хороший. Наберіться терпіння, винахідливості, такту — вам може знадобитися немало часу! Тривожну дитину не страшно перехвалити — вона все одно відноситься до похвал з деяким недовір'ям.
5. Необхідно враховувати, що тривожний підліток швидше за все вже сам знайшов якийсь спосіб боротьби з тривогою. При всій неадекватності, а часом безглуздості подібних способів їх потрібно поважати, не висміювати, а використовувати для того, щоб допомогти дитині «відреагувати» свої проблеми. Не можна руйнувати «острівець безпеки» нічого не даючи замість [22, с.148].
Найнеприємнішими проявами тривожності є агресивність і апатія. Що стосується агресивності, то головна заповідь така: у жодному випадку не можна відповідати на неї тією ж монетою. Можна виражати незадоволеність, образу, здивування, але максимум зусиль треба прикласти до того, щоб підвищити самооцінку тривожно-агресивного підлітка.
Апатія і байдужість — частіше всього наслідок завищених або непослідовних вимог. Якщо дитина не хоче нічого робити сама, значить, ви перегнули палицю і вам треба ретельно переглянути свої претензії. Слід надати дитині повну свободу прояву будь-якої ініціативи, заохочувати будь-яку її активність.
Добре, якщо вдасться оточити його доброзичливими людьми, нічого не вимагаючими від нього, але зацікавленими якоюсь справою. Не чекайте, що ваша дитина тут же повстане; вона дуже тривожна, щоб відразу повірити в свою свободу і зуміти нею скористатися. Можливо, що її перші ініціативи будуть вам неприємні, а то і направлені проти вас. Це природно і скороминуще, якщо ви будете вірні демократичній позиції. Природно, тому що тривожна дитина таким чином перевіряє вас на чесність і прямодушність.
У жодному випадку не намагайтеся розворушити підлітка насмішками або стусанами, докорами і фальшивими обіцянками.
Але варто зробити так, щоб тривога стала конструктивною. Ми вже знаємо, що певний рівень тривоги необхідний для мобілізації емоційних, інтелектуальних і вольових ресурсів людини. Оптимум тривоги додає блиск виступу, оригінальність рішенню, унікальність задуму. Цей оптимум індивідуальний. Уважний соціальний педагог легко зможе зрозуміти, наскільки конструктивна тривога підлітка, постеживши за ним в ситуації, що вимагає максимальної активізації усіх його наявних можливостей. Важливо, щоб така ситуація була нестандартною, але і не абсолютно недоступною для підлітка. Якщо він впаде в паніку, смуток, почне відмовлятися, навіть не вникнувши в задачу, - рівень тривожності високий, тривога деструктивна. Якщо спочатку спробує вирішити задачу звичними способами, а потім відмовиться з байдужим виглядом, скоріш за все, рівень його тривоги недостатній. Якщо ж уважно вникне в ситуацію, почне перебирати варіанти рішення, у тому числі і несподівані, зацікавиться завданням, думатиме про нього (навіть якщо не зможе його вирішити) — ось той рівень конструктивної тривоги, який необхідний.
Що ж робити, щоб тривога стала конструктивною?
По-перше, ситуації, які турбують підлітка, необхідно детально розбирати з ним, допомагаючи йому усвідомити причинно-наслідкові зв'язки.
По-друге, помилки треба не клеймити, а аналізувати у пошуках правильного способу поведінки.
По-третє, ситуації, які зазвичай викликають у підлітка тривогу, треба наперед планувати до деталей: що, як, коли, після чого. Планування — чудовий засіб оволодіння тривогою, і його треба дати в руки підліткові.
І нарешті, прекрасним способом є поступова «імунізація» тривожної дитини проти майбутніх (неминучих в житті!) поразок шляхом обережного введення невдач в його особистісний досвід — подібно тому, як введення ослабленого вірусу оберігає проти вірусу натурального. Проте ці дозовані невдачі повинні відбуватися на фоні успіхів (щоб не знизити самооцінку), повинні аналізуватися (щоб дитина зрозуміла, де вчинена помилка). І дуже добре, якщо у дитини виробиться «ігрове», тобто не дуже серйозне відношення до цих успіхів і неуспіхів: мов, сьогодні програш, завтра виграш, «таке спортивне життя». Надлишок серйозності не сприяє конструктивній тривозі.
Підвищуючи самооцінку дітей, не потрібно забувати і про свою власну самооцінку: у вас є знання, сили і досвід, щоб вивести дитину за межі «магічного круга» тривожних переживань [44, с.63].
У своїй індивідуально-профілактичній роботі з тривожною дитиною, яка знаходиться в соціально небезпечній ситуації, соціальний педагог повинен керуватися наступними «заповідями»:
- Не нашкодь.
- Не оцінюй.
- Приймай людину такою, якою вона є.
- Дотримуй конфіденційність.
- Дотримуй міру взаємного одкровення з клієнтом, але зберігай деяку дистанцію.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
