114189 (591587), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

(К. Ушинський)

1. Збагачення словника — це процес засвоєння нових, незнайомих учням слів, у результаті якого цілеспрямовано розширюється словниковий запас учнів і розвивається виразність їхнього мовлення.

Наприклад, під час вивчення звука [е], букви е можна запропонувати учням найпростіший кросворд.

— Запишіть слова — назви малюнків у рядочки відповідно до номерів. У виділеному стовпчику прочитайте слово. Що спільною помітили у цих словах?

о

в

е

с

м

о

р

е

в

е

с

е

л

к

а

п

е

р

о

2. Уточнення значення слів. Це завдання словникової роботи спрямоване на розкриття і пояснення учням широкого значення слова, на вироблення в учнів умінь вживати у мовленні найбільш точні і влучні за змістом слова.

Наприклад, під час вивчення звуків [х], [х'] і букви х доречним буде наступне завдання.

— Прочитайте слова, в кожному стовпчику знайдіть близькі за значенням і визначте зайве слово.

Ходити Хата Хуртовина

ступати хвіртка хмара

стукати будинок заметіль

3. Активізація словника — це використання нових слів, висловів у власному мовленні дітей. Активізація словника може здійснюватися шляхом пояснення значення слова учнями, введення слова у словосполучення і речення в усному і писемному мовленні.

Наприклад, вивчаючи звуки [с], [с'] і букву с в межах цього завдання ДОЦІ(™) провести таку вправу

— Доберіть слова-ознаки до поданих слів:

Сонце – ясне (пляма, привітне, лагідне).

Стежка — бузька (довга, звивиста, польова).

Струмок — дзвінкий (веселий, холодний, чистий) [9; 21].

Розуміти походження слова і вміти його пояснювати – основа розвитку пізнавального інтересу до рідної мови, так і зв’язного мовлення (див. Додаток І).

1.4. Удосконалення граматичного ладу мовлення

Вживання слів у граматично правильній формі — це правильне поєднання слів у словосполученнях і реченнях, дотримання чергування звуків в основах, утворення порівняльного ступеня прикметників, ознайомлення зі способами сполучення іменників і дієслів.

Наприклад, під час вивчення звуків [к], [к'] і букви к можна запропонувати наступне завдання:

Уважно послухайте вірш. Коли я читатиму вдруге, ви самостійно закінчуватимете рядок останнім словом.

Котигорошка

Був собі хлопчик Котигорошка,

І був у нього тато (Котигорох),

І була у нього мама (Котигорогошиха),

І був у нього братик (Котигорошишапик),

І була у нього сестричка (Котигорошичка),

І був у нього дідусик (Котигорошусик),

І була у нього бабуся (Котигорошуся),

І був у нього котик (Котигорошотик),

І був у нього песик (Котигорошесик),

І жив він у місті (Котигорошисті),

І ходив він у садочок (Котигоросточок),

І мав він друзів (Котигорошузів).

2. Правильне вживання у мовленні службових частин мови і займенника. Оскільки першокласників не ознайомлюють із поняттям «частини мови», вчитель організовує практичне вправляння учнів у вживанні прийменників, сполучників та займенників.

Наприклад, вивчаючи звуки [т], [т'] і букву т, можна запропонувати учням наступне завдання.

— Розгляньте малюнки. Скажіть, де знаходиться торт на кожному з них. Прочитайте підписи до малюнків, вставте пропущені слова (усно).

Торт (на) столі Торт (коло) столу. Торт (під) столом.

3. Правильна побудова, поширення речень сприяють розвитку зв'язного мовлення, виховують у дітей чуйність до слова та його оформлення, розвивають спостережливість, увагу, кмітливість, вміння самостійно розв'язувати розумові завдання.

Наприклад, під час вивчення звуків [в], [в'] і букви в дуже доречним буде складання речень за малюнками та першими словами.

Він (копає землю).

Вона (поливає квіти).

Воно (росте) дерево. [13; 25].

Певна річ, що планомірне освоєння програмового матеріалу з фонетики й орфографії потребує нових видів вправ, які б відповідали завданням курсу, а саме — вивченню передбачених програмою відомостей з фонетики, орфоепії й правопису української мови.

За першим критерієм добору вправ, тобто вправ з урахуванням вікових особливостей — методика викладання української мови в початкових класах пропонує деякі їх види вводити в навчальний процес на ігровій основі.

Однак такий набір різноманітних вправ немає потреби застосовувати до вивчення всіх звуків української мови. Здебільшого треба звертатися до вимови слів, відгадування загадок, проговорювання скоромовок, до повторення з голосу вчителя віршів або їх частин. Окреме місце посідають вправи на запам'ятовування, наголосу в словах.

До вправ на вимову слів доцільно вводити загальновживані слова. Наприклад, для вироблення навички вимови твердого [ч] можна пропонувати слова типу: час, чайник, читанка, чистий, хочу, чужий, чесний, чемний. Для набуття правильної вимови сполучення звуків, що на письмі передаються буквою щ, припустимо використовувати слова на зразок: щавель, щука, щедрий, щит, щипці, щирий. Виробленню правильної вимови твердих губних сприятимуть вправи на проговорювання таких слів, як вишня, великий, веселий, питання, письмо, берег, береза, мило тощо.

У роботі над вимовою окремих слів можуть знадобитися загадки. Цінність їх використання, по-перше, в тому, що вони активізують увагу учнів до тексту, до слова, по-друге, в тому, що відгадками найчастіше є слова, які входять до активного словника молодших школярів. Так, опрацьовуючи вимову дзвінких у кінці слів, можна пропонувати учням загадки:

Старий дід мости помостив,

Прийшла весна — мости рознесла.

(Мороз і весна).

В теплий дощик він родився,

Парасолькою накрився,

Може б з лісу пострибав,

Якби другу ногу мав.

(Гриб).

Відгадки мороз і гриб стануть предметом практичного освоєння вимови дзвінкого в кінцевій позиції слова. Важливо не задовольнятись відповіддю на загадку, а простежити, чи всі учні вміють вимовляти ті звуки, яким присвячені вправи.

У набутті навичок вимови [ ] знадобляться загадки такого типу, як:

Влітку сіренький, а взимку біленький.

(Заєць).

Довгі вуха має, швидко в ліс стрибає.

(Заєць).

На небі біліє, світить, а не гріє.

(Місяць).

Я ловлю комах, жучків,

Їм біленьких черв'ячків,

В теплий край я не літаю:

Під стріхою хату маю.

Цвірінь — сів я на хлівець,

А Звуть Мене ...

(Горобець).

Можливі й інші. Так, з таких описів, як:

Він вухатий,

білобокий,

косоокий

і вусатий.

Як же звіра

того звати?

або:

Я вухатий ваш дружок,

В мене сірий кожушок,

Куций хвостик, довгі вуса,

Я усіх-усіх боюся —

діти легко впізнають зайця. Завдання ж учителя — зосередити їхню увагу на вимові кінцевого [ц']. Для багаторазового повторення слова заєць доцільно запропонувати дітям скласти звукову модель, для цього розібрати слово фонетичне, потім скласти з цим словом речення.

Як вправи, загадки мають практичну цінність і в тому, що на їх тексті можна й навчати вимови звуків. У загадці: загородив дід хлівець для п 'яти овець (рукавичка) — вжито два слова з кінцевим м'яким пригопосним [ц'], над артикуляцією якого учням доведеться уважно попрацювати, адже в російській мові такого звука немає.

У роботі над вимовою ненаголошеного [о] правомірно використати загадки:

На дереві сидить. — Кар-кар, — кричить.

(Ворона).

Гавкає, кусає, а в дім не пускає.

(Собака).

Без рук, без фарби вікна розмальовує.

(Мороз).

Опрацьовуючи вимову кінцевого твердого [р], не завадить застосувати такий текст загадки:

Маю я короткий вік,

Бо живу всього лиш рік.

Худну я із кожним днем

І зовусь ... (Календарем).

Вимова окремих слів — важливий і необхідний методичний прийом, здатний забезпечити успіх у набутті навичок в артикулюванні звуків, яких російськомовні першокласники не знають, у набутті уміння вимовляти слово з узвичаєним в українській мові наголосом.

Однак не менше значення має і прийом освоєння артикуляційних навичок у процесі промовляння цілих речень, а в окремих випадках — їх запам'ятання та повторення. Для цього найкраще дібрати скоромовки, які можна застосовувати з різною метою.

Наприклад скоромовку:

Вгору жук по дубу ліз,

ІЦоб побачити весь ліс —

доцільно використати для розвитку уваги до кінцевих дзвінкого і глухого (ліз — ліс).

Інше завдання постане перед учнями, коли їм буде запропонована скоромовка:

У моєї кізки

Тоненькі кіски.

Кізочка мекоче,

Кісками тріпоче.

Учням доведеться запам'ятати вимову слів кізка і кіска, які розрізняються проговорюванням звукосполучень [зк] і [ск].

Для освоєння вимови звука [г] доречними можуть бути скоромовки:

На горі ґелґочуть гуси,

Під горою кущ горить.

Ґава ґаву запитала:

- Ти на Танок прилітала?

• Не літала я на Ґанок,

То й проґавила сніданок.

Набуттю навички вимовляти звук [ч] сприятимуть скоромовки і вірші:

Перчив, перчив, поки не переперчив.

Чубата чапля чваньковита

Через болото йде одна,

Чомусь з журавликом дружити

Не хоче чапелька чудна.

(Н. Забіла).

Щедрий дощик площу полоще.

(Г. Бойко).

Борщик у горщику, щавель у борщику,

А до борщу — ще й по лящу.

(Г. Бойко).

Щиглі в кущах пищали,

Щоранку сповіщали:

«В кущах вітрище свище,

Щипає морозище».

(Г. Бойко).

Практичну цінність в освоєнні вимовних норм української мови мають вправи на повторення з толосу вчителя (а в окремих випадках і заучування напам'ять) невеличких текстів, у словах яких є опрацьовуваний на уроці звук.

Нижче подаються зразки текстів, які рекомендується застосовувати під час вивчення окремих звуків — звука [ґ]:

В школі Петрик ловить Гаву,

Ловить Ґаву, бо роззява, —

Каже Ніночка мала

І сміється із Петра;

звука [р] у кінці слова:

Кольоровий наш Буквар —

Усім книгам господар;

Пекар Петро пік пироги;

Як закінчуєш слова,

р завжди твердий вживай;

Вчить читати нас буквар,

На воротах — воротар,

Все запише секретар,

Назве дати календар,

Лікар хворого лікує,

Пекар тістечко готує,

Слюсар зробить інвентар,

Вийде в поле плугатар.

(А. Свашенко)

звука [р] у кінці складу:

Сквери, вулиці і парки —

Все це наш любимий Харків;

звуків [ч] і [ч']:

Я печу, печу, печу

Діткам всім по калачу.

Зверху маком потрушу,

В піч гарячу посаджу.

Випікайтесь, калачі,

У натопленій печі!

Буду Васю, Олю, Нату

Калачами частувати.

(Г. Демченко);

Україна — це ліс та долини,

Це широкі квітучі поля,

Це маленька щаслива дитина

І найкраща матуся моя.

(Леся Мостицька, учениця);

Дощику, дощику,

Зварю тобі борщику

В зеленому горщику.

Горщик повернеться —

Дощик полинеться.

(Примовка);

звука [ц']:

Сьогодні малята копають грядки.

Уперше в житті вони садять квітки.

Від цього і радість у них на лиці,

І сонце вітає малих: — Молодці!

(М. Познанська);

Танці в альтанці.

Зацінькала синиця —

Цікава витівниця:

— Це горобці

В альтанці танцюють:

Вранці танці. Ой, гуць — гуці!

Штанці куці.

Куці штанці

У горобців.

(Г. Бойко);

ненаголошеного звука [о]:

— Де ти, киценько, була ?

— На току, аж край села.

— Що ти, кицю, там робила?

— Хвостом жито молотила.

— А, може, то був овес?

— Ні, овес молотив пес.

(Д. Павличко);

— Де ти, білочко, живеш ?

Що ти, білочко, гризеш?

— Я живу в ліску,

У дуплі, у соснячку.

Я гризу горішки,

І гриби, і шишки.

(Г. Демченко);

вимову дзвінких у кінці слів:

Випав сніг на поріг,

Кіт зліпив собі пиріг,

Поки смажив, поки пік,

Той пиріг водою стік!

(П. Воронько);

Босоніж стежка біжить

Характеристики

Список файлов ВКР