114189 (591587), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Особливої уваги заслуговує робота над виділенням звука. У методиці відомо, що для виділення звуків добираємо такі слова, де вони знаходяться у найбільш сприятливій позиції. Для голосних це буде початок складу чи слова (під наголосом), особливо тоді, коли голосний становить склад (о-си, І-ра); для приголосних — коли вони стоять поза злиттям (ПГ, ПГ), зокрема, тверді приголосні [к], [п], [т]— у кінці слова (рак, сніп, кіт), раптові дзвінкі — на початку слів зі збігом приголосних (брат, двір), м'які приголосні — в кінці слова (кінь, заєць, рись). В окремих випадках виділяємо звуки з прямого складу, хоч тут вони злиті. Це, зокрема, буває тоді, коли потрібно розкрити звукове значення букв я, ю, є, ї (якір, Юра, їхали, Євген).
Виділяючи звук, користуємося такими прийомами, широко відомими в методичній літературі та практиці роботи вчителів початкових класів:
1) прийом звуконаслідування: Жук ж-ж-ж. Листя ш-ш-ш (звуки [ж], [ш]);
2) Виділення звука підкресленням його вимови: [ссс]ам, с[ааа]м, са[ммм];
3) Впізнавання і виділення звука з вірша, скоромовки, де він найчастіше вживається;
4) Домовляння звука до розпочатого вчителем слова з показом предметного малюнка (Учитель говорить: [ма]... і показує малюнок маку, а учні додають: [к] та ін).
Використовуємо прийом, найбільш ефективний при вивченні певного звука та букви.
Уже на першому етапі букварного періоду маємо можливість проводити роботу як з твердими, так і з м'якими приголосними звуками. Якщо приголосний має пару щодо твердості і м'якості ([н] - [
], [д] – [
], [т] –[
], [з] - [
], [с] — [
], [ц] – [
], [p] — [
], [дз] -[
]), то виділяємо зі слів одночасно твердий і м'який приголосний. (Звуки [н] - [ ] — зі слів лин, окунь). А коли приголосний такої пари не має ([в], [м], [к], [п], [б], [г], [ч], [х], [ж], [ш], [ф]), то виділяємо його тільки зі слова, де цей звук постає твердим. (Звук [к] — зі слова мак).
У Букварі для виділення цих звуків відповідно подані сюжетні або предметні малюнки і звукоскладові схеми до них. Пом'якшені приголосні умовно виносяться як м'які і в схемах позначаються двома паралельними рисками:
= . = -кіт, = . — -віз, = . __ __ . -білка.
Спинимось детальніше на методиці проведення звукової роботи під час вивчення нової букви. (Звуки [с], [ ], буква «ес» с. 40 Букваря). Для аналізу візьмемо слова рис і рись. Послідовність роботи на уроці має бути такою:
1. Розгляд малюнка із зображенням волоті рису, називання малюнка, робота над усвідомленням лексичного значення слова рис.
2. Вимова слова рис учителем з під кресленням останнього звука: ри[ссс]; виділення звука [с].
3. Вимова звука [с] учнями і слухання його звучання: повітря, проходячи через ротову порожнину, натрапляє на перешкоди, створені зубами і кінчиком язика; звук вимовляється з шумом.
4. Спостереження за артикуляцією звука [с]: зуби зближені, кінчик язика торкається нижніх різців.
5. Характеристика звука [с]: приголосний, твердий; встановлення способу позначення його умовним значком (фішкою).
6. Розпізнавання звука [с] серед інших у грі «Піймай звук». Учитель вимовляє кілька звуків, серед яких є потрібний [с] ([у], [с], [а], [н], [с], [о], [в], [с]), учні сигналізують про наявність звука [с], сплескуючи в долоні.
7. Утворення складів зі звуком [с]: [ с ] , [ а ] — [ с а ] ; [ с ] , [у] - [су]; [с], [о] - [со]; [с], [и] - [си].
8. Аналіз утворених складів: [са] складається зі звуків [с], [а] тощо.
9. Розгляд малюнка з зображенням рисі, називання тварини, робота над усвідомленням лексичного значення слова рись.
10. Виділення звука [с] зі слова рись, підкресленням вимови його: ри[ссс], спостереження за його звучанням (при проходженні через ротову порожнину повітря натрапляє на перешкоди) й артикуляцією (зуби зближені, кінчик язика притискається до нижніх різців, середня частина язика піднімається до твердого піднебіння — перешкода більша).
11. Характеристика звука [с]: приголосний, м'який; встановлення способу позначення його умовним значком (фішкою).
12. Розпізнавання звука [с] серед інших у грі «Хто уважніший». Класовод пропонує звуки, серед яких є і [с]: [а],:[л], [н], Іс], [н], [м], [61. Учні вказують на його наявність, піднімаючи руки.
13. Утворення складів із заданих звуків: [
], [о] — [
]; [ ] [у] — [
]; [ ], [і] - [
]; [ ], [а] - [
].
14. Поперемінне вимовлення звуків [с] — [ ], установлення різниці (в артикуляції та звучанні) й подібності між ними (обидва звуки — приголосні); при можливості спостерігають за зміною значення слова залежно від зміни звука [с] на [ ]: рис — рослина, рись — хижа тварина.
15. Закріплення умінь розрізняти ці звуки у грі «Впізнай звук». Учитель добирає слова з твердими і м'якими приголосними: соловей, сік, сокіл, сіно, сьомий, сорока, сам, сядь, сюди. У відповідь учні піднімають відповідні сигнальні картки (фішки).
16. Розгляд предметних малюнків і схем до них у Букварі (с. 38). Відшукування виучуваних звуків у схемах.
17. Самостійний добір слів зі звуками [с], [ ] в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці).
18. Ознайомлення з буквою «ес», її алфавітною назвою.
19. Читання складів, слів, тексту.
20. Складання таблиці, де узагальнено результати знань учнів про способи позначення м'якості та твердості приголосних буквами. Спочатку учні називають букви, що позначають голосні звуки, які стоять після твердих приголосних (а, о, у, е, и), виставляють їх у заздалегідь підготовлену схему:
Букви після твердих приголосних:
Букви після м’яких приголосних:
а
о
у
и
е
Д
Букви після твердих приголосних:
Букви після м’яких приголосних:
алі називають букви на позначення голосних звуків, які стоять після м'яких приголосних [і]. Схема набуває такого вигляду:
а
о
у
и
е
і
Букви після твердих приголосних: Букви після м'яких приголосних:
Потім роблять висновки про те, що якщо після букви «ес» бачимо букви а, о, у, е, й, то приголосний звук твердий, а коли стоїть буква І, то приголосний м'який.
Особливого значення набуває звукова робота при вивченні букв я, ю, є, і, буквосполучень дж, дз. Перед тим, як ознайомити учнів з відповідною буквою (буквосполученням), розкриваємо звукове значення цих літер (буквосполучень). Матеріал Букваря на вивчення я, ю, є розміщений так, що на одній сторінці ознайомлюємо з буквою, яка слугує для позначення і сполучення звуків [йа], [йу], [йе], а на другій — для позначення звуків [а], [у], [е] та м'якості попереднього приголосного.
Розглянемо перший випадок, коли цими буквами позначають два звуки: [йа], [йу], [йе]. Для аналізу добираємо слово, де сполучення букв, що позначають ці звуки, стоять на початку і становлять склад (я-кір, Ю-ра, Є-ва). Пропонуємо далі послідовність роботи на уроці вивчення букви я.
1. Відгадування загадки «Коли потрібний — викидають, а не потрібний — підіймають» (якір); робота над усвідомленням лексичного значення цього слова.
2. Чітка вимова вчителем, учнями аналізованого слова якір, слухання його.
3. Поділ слова на склади, виділення першого складу: [йа].
4. Протяжна вимова першого складу: [йййааа]; спостереження за артикуляцією (спочатку середня частинка язика змикається з твердим піднебінням, губи зближуються (при вимові звука [й]), а потім спинка язика розмикається з піднебінням, рот широко розкривається (при вимові звука [а]).
5. Вимова почутих звуків, їх характеристика.
— Скільки звуків чуємо? Який чути голосний? (Звук [а]). Який — приголосний. (Звук [й]).
6. Зіставлення вимови звуків [а] — [йа] окремо та в словах (абрикос — яблуко [йаблуко]).
7. Зіставлення вимови звуків [й] — [йа] окремо та в слова: - (твій-твоя [твойа]).
8. Моделювання звукової будови слова якір фішками на набірному полотні (один учень — біля дошки, інші — на індивідуальних набірних полотнах).
9. Ознайомлення з буквою я, складання слова якір з літер розрізної азбуки.
10. Встановлення невідповідності між звуками та буквами. Під час ознайомлення учнів зі звуковим зніаченням букви я, коли вона стоїть після приголосного, послідовність роботи на уроці може бути такою:
1. Вимова аналізованого слова Галя.
2. Поділ слова Галя на склади.
3. Протяжна вимова другого складу з акцентуванням на голосний: [лааа]; виділення голосного звука (— Який голосний звук чуємо?).
4. Повторна вимова складу [ла] з акцентуванням уваги на м'який приголосний [ллла] (— Який приголосний звук чуємо у складі?).
5. Моделювання звукової будови слова Галя за допомогою фішок.
6. Спроба скласти це слово з букворозрізної азбуки. Учитель може викликати до дошки учня, який не знає букви я і запропонувати йому викласти слово з літер розрізної азбуки. Якщо школяр поставить у кінці букву а, всі читають (Гала) і переконуються, що викладено не те слово. У слові Галя приголосний звук у другому складі вимовляється м'яко. Тоді класовод повідомляє, що для позначення м'якості попереднього приголос- ного слугує буква я (показує букву), ознайомлює з графічним зображенням. Діти виставляють на набірному полотні замість букви а букву я, читають слово (Галя).
7
Букви після твердих приголосних:
Букви після м’яких приголосних:
. Узагальнення вивченого у вигляді правила: буква я показує, що попередній приголосний є м'яким; складання таблиці, розпочатої раніше, яка заповнюється з вивченням букв г, ь, я, ю, є:
а
о
е
у
и
я
і
ь
Аналогічно проводимо роботу під час опанування букв ю, є.
Особливості - звукової роботи під час вивчення буквосполучень, дж, дз полягають у тому, щоб засвоїти злиту вимову цих звуків, послідовно вимовляти елементи цих африкат: [д] і [ж], [д] і [з], [д] і [з] (нерідко діти при вимові цих звуків припускаються помилок). Велику роль тут відіграє прийом імітації (наслідування), коли класовод показує зразок вимови, а вихованці наслідують його. Однак, як свідчить практика, при постановці звуків [дж], [дз], [дз] важливо пояснювати артикуляцію, що сприятиме успішному формуванню правильного їх вимовляння. Скажімо, доцільно зіставити пари дзвінких і глухих приголосних ([дж] —[ч], [дз] - [ц], [дз] - [ц]) за місцем і способом творення та за акустичними ознаками і таким чином навчити правильно вимовляти їх.
Покажемо, як це можна здійснити на уроці вивчення буквосполучення дж (с. 116 Букваря). Послідовність роботи може бути такою:
1. Вимова аналізованого слова джміль учителем, школярами, робота над усвідомленням лексичного значення цього слова.
2. Виділення першого звука [дж], його вимова, робота над постановкою звука [дж], зіставленням його з парним глухим [ч]. Учитель пропонує дітям поставити мовні органи в позицію для вимови звука [ч], потім— [дж]. Учні переконуються, що мовні органи при вимові цих звуків мають однаковий артикуляційний уклад. Отже, щоб правильно вимовити звук [дж], потрібно мовні органи укласти в позицію для вимовляння звука [ч] і подати голос.
3. Спостереження за звучанням та артикуляцією звука [дж] (широкий кінчик язика змикається з твердим піднебінням).
4. Характеристика звука [дж], позначення його умовним значком (фішкою).
5. Утворення складів зі звуком [дж]: [дж], [а] — [джа]; [дж], [о] —
[джо] і т. д., аналіз цих складів — вимова окремих звуків, що становлять даний склад: [джа] —це [дж] і [а] тощо.
6. Встановлення місця звука [дж] у словах: джерело, бджола, джем, саджає, джміль, саджанець, ходжу.
7. Моделювання звукової будови слова джміль.
8. Ознайомлення зі сполученням друкованих букв дж, складання слова джміль із букв розрізної азбуки.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
