113422 (591294), страница 9

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

Діаграма 1. Загальний рівень розумової вихованості в експериментальному та контрольному класах на початку експерименту

Діаграма 2. Загальний рівень розумової вихованості в експериментальному та контрольному класах наприкінці експерименту

Таким чином, ми отримали результати, які підтвердили ефективність розробленого експерименту. Із 28 учнів експериментального класу на початку експерименту 4 школярів продемонстрували високий рівень розумової вихованості, 13 – середній і 11 – низький. У контрольному класі (26 учнів) високий рівень розумової вихованості продемонстрували 3 учні, середній – 14 і низький – 9 школярів. Порівняно з початком вересня 2006 року, коли проводився перший етап формуючого експерименту, показники розумової вихованості зросли в обох класах (первинний рівень – 14 і 15%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 91 і 79% – див. діаграму 2).

Наприкінці експерименту високий рівень розумової вихованості в експериментальному класі продемонстрували 8 учнів, середній – 15, низький – 5, причому відбулася динаміка розумової вихованості таким чином: деякі учні із середнім рівнем розумової вихованості на початку експерименту перейшли на високий рівень, а учні із низьким початковим рівнем розвитку даних якостей – на середній. При цьому в контрольному класі високий рівень розумової вихованості виявили лише 4 учні, середній – 13, низький – 6.

Одержані дані експериментального дослідження дають змогу стверджувати, що у процесі використання розробленої нами системи роботи в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розумової вихованості, що дозволяє говорити про ефективність експерименту у розумовому вихованні школярів.

Висновки

Загадки – це короткі твори, в основі яких лежить дотепне метафоричне запитання, що передбачає відповідь на нього. Щоб знайти відгадку, потрібно вміти зіставляти життєві явища на основі спорідненості чи подібності за певними ознаками, рисами, характеристиками. Специфіка загадок полягає в тому, що в них у завуальованій алегоричній формі зашифровано якийсь предмет чи явище і треба відшукати його первісне значення. На сучасному етапі загадки майже повністю перейшли в дитячий фольклор. Вони захоплюють дітей і виконують пізнавальну та розвиваючу функції. Загадки залишаються засобом формування і розвитку розумових здібностей дітей, вироблення здатності до аналізу, зіставлення явищ.

Характерні особливості художньої форми загадок полягають насамперед в поєднанні в них глибокої предметності образу, конкретності теми з вимогами абстрактного, узагальнюючого порівняння, а також у збереженні двоплановості, певної паралельності побудови художнього образу при максимально стислій його передачі. Широко використовуються в загадках метафора, метонімія та оксюморон. Переважна більшість метафор тут, у відповідності з вимогами предметності, побудована на зіставленні іменників, що дає змогу при максимально лаконічній формі вислову безпосередньо розкрити тему і суть головного образу твору. Для композиційної побудови загадок, крім паралельного зіставлення, порівняння двох фактів у єдиному смисловому плані, характерним є також засіб послідовного виключення окремого з загального.

Жанр загадки завжди перебував на піднесенні і нині має широкі можливості для подальшого розвитку. В українських загадках помітно проявляється національний колорит. В цілому ряді творів, наприклад, фігурують образи і типи з поля суспільно-побутового, історичного життя українського народу. Місцеві, характерні для України риси в якійсь мірі проявилися і в загадках про тваринний та рослинний світ, місцева географія. Найголовнішими ознаками художньої специфіки жанру загадок є конкретність теми, лаконізм, конденсованість думки, надзвичайна стійкість традиції та велика усталеність образності. В наш час загадки є предметом культурної розваги, своєрідних інтелектуальних ігор і відпочинку. Цікава, допитлива загадка надовго запам'ятовується дитиною. Особливо привабливі для учнів початкових класів римовані загадки, які певною мірою допомагають дітям і педагогам зняти накопичену втому, вносять позитивне пожвавлення у навчально-виховний процес. Вони є надійним і перевіреним засобом перевірки кмітливості і розумових здібностей людини, її уважності при вивченні певних явищ природи, навколишнього світу, речей і предметів щоденного побуту і спілкування. Водночас загадка, як ніщо інше, зміцнює вправність, гостроту й поглиблює мислення, розвиває мовлення дітей.

Для молодших школярів читання загадок – не тільки засіб розвитку образного мислення, а й предмет дидактичних вправ. Над загадками корисно працювати як на уроках пояснення нового матеріалу, так і на уроках узагальнення опрацьованого. Зміст і форми загадок різноманітні, а тому дають змогу звертатися до них на уроках опрацювання різних жанрів. Щоб загадки стали надбанням учнівського мовлення, треба постійно заохочувати дітей до заучування їх напам'ять, час від часу згадувати про них, відновлювати в пам'яті і спонукати до введення в усне мовлення. Загадки входять також у пізнавальні вправи і завдання для учнів. При навчанні умінню розгадувати загадки педагогам необхідно враховувати деякі методичні рекомендації: загадки повинні відповідати віку і розвитку дитини, тобто бути доступними для сприйняття; чим більше знають про предмет або явище природи діти, чим конкретніше і точніше вказані їх ознаки, тим простіше дитині самій знайти відповідь. Важливо, щоб діти не просто запам'ятовували відповіді загадки, а намагалися самі додавати якісь характерні для того або іншого предмету риси, якості, щоб загадки пробуджували їх уяву.

Щоб розкрити дітям специфіку загадки, слід враховувати, що в основі багатьох загадок лежить переносна назва предметів або явищ, і найтиповішим способом створення образу є заміна предмета, що загадується, іншим, з певними характерними ознаками чи діями. Зважаючи на це, учням пропонують у відгаданій загадці знайти слова, які не прямо, а переносно називають предмет, пояснити, чому він має таку назву, вказати, чим він подібний до задуманого предмета. Зробити процес розгадування загадки цікавим заняттям для дитини – важливе завдання початкової школи. Робота над твором-загадкою охоплює такі етапи: відгадування і спостереження за будовою загадки, її специфікою; спостереження й аналіз побудови загадки; створення власної загадки; спостереження предмета, виділення його основних ознак, порівняння їх з ознаками інших предметів; створення загадки. Створені загадки потрібно не лише зачитувати, а й аналізувати.

У процесі експериментального дослідження робота над формуван-ням розумової вихованості учнів під час вивчення народних та авторських загадок проводилася у такій послідовності: слухання загадки; тлумачення та уточнення значення слова; осмислене відгадування; вироблення вимови та її корекція; формування граматичних вмінь; введення в контекст. Кожен вид роботи мав власні прийоми. Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі використання матеріалу народних та літературних загадок позитивно вплинули на розумове виховання учнів.

Список використаних джерел

1. Бакіна Т. Загадка в сучасному дитячому фольклорі // Питання філології: Зб. наук. праць ТДПУ. – 1997. – №1. – С. 1–3.

2. Барабаш В.П., Бамбуркін О.П. Народна дидактика у системі виховання В.О. Сухомлинського // Поч. школа. – 1994. – №9–10. – С. 36–38.

3. Бардин К.В. Как научить детей учиться. – М.: Педагогика, 1987. – 144 c.

4. Баршай Л. Про роботу з загадкою // Початкова школа. – 1990. – №9. – С. 26–28.

5. Безлюдна М. Методично-процесуальне забезпечення розвивального навчання в емпіричному досвіді В. Сухомлинського // Початкова школа. – 2000. – №4. – С. 66–67.

6. Безрукова І. Збагачення українського мовлення першокласників засобами дитячої народної поетичної творчості // Поч. шк. – 1997. – №9. – С. 18–22.

7. Березовський І.Г. Українська народна творчість. – К.: Наукова думка, 1973. – 152 с.

8. Білецька Н.Д. Українські загадки, прислів’я та приказки про природу. 1 клас // Розкажіть онуку. – 1999. – №2. – С. 34–35.

9. Бойко А. Педагогічний потенціал національно-культурних традицій // Рідна школа. – 1999. – №10. – С. 12–15.

10. Бойченко С.О. Використання елементів народознавства у навчально-виховному процесі // Поч. школа. – 1996. – №9. – С. 33–36

11. Бондаренко Г. Уроки читання і мови як засіб розумового виховання молодших школярів // Поч. школа – 1999. – №5 – с. 51–53

12. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космологічні українські погляди та вірування. – К.: Довіра, 1993. – 414 с.

13. Варемус К.І. Пізнавальні завдання для учнів початкових класів // Поч. школа – 1999. – №8. – с. 53–56

14. Відгадай! Загадки, прислів’я, приказки і скоромовки у дитячому садку / Упор. Л.В. Гураш, Г.Г. Клюєва, А.М. Богуш. – К.: Рад. школа. – 1982. – 142 с.

15. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

16. Вознюк О. Наукова сутність педагогічної системи В.О. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. – 2002. – №5. – С. 75–78.

17. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 576 с.

18. Ганусенко Н., Мацейків Т. Із народної скарбниці // Рідна школа. – 1996. – №11–12. – С. 31–34

19. Гельвеций К.А. О человеке, его умственных способностях и воспита-нии // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М.: Педаго-гика, 1971. – С. 255–265.

20. Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 1998. – 136 с.

21. Горбунцова Т.Ю. Цікаві вправи та ігри на уроках української мови у початкових класах. – К.: Рад.школа. – 1996. – 120 с.

22. Гословська І.Г., Скворцова С.О. Формування інтересу до навчання в молодших школярів // Наука і освіта. – 2000. – №6. – С. 18–24.

23. Дейч О. Ігрова діяльність у розумовому вихованні молодших школярів // Поч. школа. – 2000. – №7. – С. 37–38.

24. Денисенко О.І., Довга Т.Я. Цікаві завдання з української мови та народознавства. – Кіровоград. – 1995. – 124 с.

25. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») // Освіта. – №44–46. – 1993. – 16 с.

26. Джежелей О.В., Коваленко О.М. Уроки читання і види мовної діяльності: робота з загадками // Поч. школа. – 1994. – №8. – С. 9–13.

27. Джерельце. Збірник художніх творів для учнів молодшого шкільного віку / Упорядник М Кіліченко. – К.: Радянська школа, 1989. – 176 с.

28. Дитячий фольклор / Вступна стаття Довженок В.Г. – К.: Просвіта, 1986. – 88 с.

29. Дорошенко С.І., Вашуленко М.С. та ін. Методика викладання української мови. – К.: Вища школа, 1992. – 395 с.

30. Дусавицкий А.К., Репкин В.В. О развитии познавательных интересов младших школьников // Вопросы психол. – 1975. – №3. – С. 21–30.

31. Заболотний А.В. Учити дітей мислити // Освіта України. – 1996. – №3. – С. 4–5.

32. Загадки / Вступ. ст. Березовський І.П. – К.: Дніпро, 1987. – 158 с

33. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. – К., 1989. – С. 427–552.

34. Іващенко О.З. Культура розумової праці особистості в контексті національного виховання // Освіта і управління. – 1999. – №4. – С. 107–115.

35. Іващенко О.З. Формування розумової культури // Початкова школа. – 1998. – №8. – С. 40–42.

36. Киричук О.І. Виховання в учнів інтересу до навчання. – К.: Основи, 1986. – 96 с.

37. Кіліченко Л.Н. та ін. Народнопоетична творчість для дітей // Українська дитяча література. – К.: Освіта, 1989. – С. 114–165.

38. Кодлюк Я.П. Дидактичні аспекти формування допитливості // Початкова школа. – 1996. – №5. – С. 5–8.

39. Козубовська І.В. Як учить народна мудрість // Рідна школа. – 1993. – №2. – С. 22–24.

40. Колесса Ф. Усна народна словесність. – Едмонтон, 1983 – С. 145–148.

41. Кононенко В. Шляхами народних приповідок. – К.: РВЦ «Проза», 1994. – 208 с.

42. Корнієнко С., Корнієнко С. Родинні виховні заходи. – Тернопіль, 1999. – 84 с.

43. Кравець В.П. Історія класичної і зарубіжної педагогіки та шкільництва. – Тернопіль, 1996. – 486 с.

44. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки. – Тернопіль, 1994. – 382 с.

45. Кревіда І. Рухливі ігри з інтелектуальним навантаженням // Поч. школа. – 2000. – №8. – С. 57–58.

46. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 418 с.

47. Кучинський М.В. Робота над загадкою // Початкова школа. – 1994. – №6. – С. 28–33.

48. Кучинський М.В. Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів // Поч. школа. – 1993. – №4. – С. 8–13.

49. Лановик М., Лановик З. Українська народна словесність. – Львів: Генеза, 2000. – 540 с.

50. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974. – 356 с.

51. Мазур П.І. Народ – вихователь, народ – педагог // Початкова школа. – 1994. – №4. – С. 52–54.

52. Майборода В., Друзь З. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів // Початкова школа. – 2000. – №4. – С. 7–10.

53. Мар’яненко Л.В. Особливості структурної організації пізнавальної активності учнів // Педаг. и психол. – 1997. – №1. – С. 14–23.

54. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К.: Либідь, 2003. – 615 с.

55. Народ скаже – як зав'яже. Українські народні прислів’я, приказки, загадки. – К.: Веселка, 1971. – 230 с.

56. Остапенко О. Виховання у школярів інтересу до навчання // Рідна школа. – 2001. – №4. – С. 10–11.

57. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 152 с.

58. Педагогіка / За ред. К.М. Волкова. – К.: Либідь, 2002. – 462 с.

59. Поліщук О.М. Вивчення усної народної творчості. – К.: Радянська школа, 1978. – 128 с

60. Прислів'я та приказки. Природа. Господарська діяльність людини – К.: Наук, думка, 1989. – 480 с.

61. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 кл. – К.: Початкова школа, 2003. – 296 с.

62. Проць М.М., Лужецька Л.Б. Вірші та загадки на уроках навчання грамоти // Поч. школа. – 1990. – №1. – 24–29.

63. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Основи, 2001. – 466 c.

64. Раев А.И. Управление умственной деятельностью младшего школьника. – М.: Просвещение, 1976. – 268 с.

65. Різник Л. Народні традиції розумового виховання // Початкова школа. – 1998. – №7. – С. 23–24.

66. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Ґенеза, 1999. – 368 с.

67. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр. – 1997. – 255 с.

68. Самойлик Г.М. Традиції народної творчості у навчальному процесі // Поч. школа. – 1991. – №9. – С. 42–43.

69. Скуратівський Л.В. Пізнавальні завдання з української мови. – К.: Радянська школа, 1987. – 144 с.

70. Смоляк О.С., Морій О.І., Стельмащук З.М. Народну творчість – у шкільну практику // Поч. школа. – 1989. – №3. – С. 12–14.

71. Соловейчик У.С. Работа с загадками // Начальная школа. – 1982. – №12. – С. 37–39.

72. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. – К.: Основи, 1997. – 464 с.

73. Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. – К.: Рад. школа, 1988. – 220 с.

74. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибрані педагогічні твори: В 5-ти т. – К., 1976. – Т.2. – С. 419–656.

75. Тютюнников А.М. Що загадка-то відгадка // Початкова школа. – 1993. – №8. – С. 61–62.

76. Українські народні прислів'я, приказки, загадки / Вступ. ст. Шумади Н. – К., 1971. – 230 с.

77. Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О.В. Марковича та ін. / Укл. М. Номис. – К.: Либідь, 1993. – 768 с.

78. Ушинский Н.Д. Собр. соч.: В 6-ти т. – М.-Л.: Наука, 1956. – Т. 3. – 454 с.

79. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Вид. центр. «Академія», 2002. – 528 с.

80. Франко І. Галицько-руські народні приповідки. Передмова до Т.1. (Львів, 1905), Т.2 (Львів, 1908), Т.З (Львів, 1910) // Франко І. Твори: У 50-ти т. – Т.38. – С. 294–328.

81. Харишин О. Активізація розумової діяльності учнів // Початкова освіта – 2001. – №5. – С. 4–6.

Характеристики

Список файлов ВКР