112323 (591087), страница 4
Текст из файла (страница 4)
З функцією слухового аналізатора пов'язана можливість регулювання швидкості рухів на дистанції, оцінки тривалості, частоти і ритму окремих рухів [48, 63, 64].
Дані, надані в роботі, указують на наявність тісного взаємозв'язку між слуховим аналізатором і виконанням рухів. На думку [21], різні звукові подразники сприяють виробленню і вдосконаленню техніки рухів. Так, роздратування рецепторів внутрішнього вуха викликає зміни у функціонуванні різних фізіологічних систем організму, що у свою чергу, може вплинути на орієнтацію в часі, просторі, а також на точність дозування м'язових зусиль.
Питаннями розвитку слухового аналізатора в онтогенезі займалися багато авторів [54, 67]. Вони відзначають, що інтенсивний розвиток слухового аналізатора спостерігається в перший рік життя дитини, але з віком звукова чутливість підвищується.
За даними [57] в молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток слухового аналізатора. Остаточне ж морфофункціональне формування органів слуху у дітей закінчується до 12 років [24].
Таким чином, на думку ряду авторів, в молодшому шкільному віці відбувається подальше становлення слухової сенсорної системи. Використання спеціальних вправ створює умови для успішного формування рухових умінь і навиків і виховання фізичних якостей.
Вестибулярна сенсорна система служить для аналізу положення і руху голови і тіла в просторі.
Вестибулярному апарату належить важлива роль в управлінні руховою діяльністю. Він забезпечує збереження рівноваги тіла людини, підтримує його положення в просторі, покращує координацію його рухів у спокої і в процесі рухової діяльності. Особливо важлива роль вестибулярного апарату при виконанні безопорних рухів і рухів на опорі.
Ряд авторів [68] рахують, що вестибулярний аналізатор дозріває ще у внутрішньоутробному періоді. У дітей віком 1 місяць орган рівноваги вже анатомічно сформовано [52].
Вплив спеціально спрямованих вправ на функціональний стан вестибулярної сенсорної системи відображений в роботах багатьох авторів. Так, за даними спеціальні вправи підвищують стійкість вестибулярного аналізатора у спортсменів різної кваліфікації у видах спорту з складно-координаційною структурою рухів.
Дослідженнями визначено, що використання обертальних навантажень в тренувальному процесі тхеквондистів 15 – 18 років, приводить до збільшення темпів приросту рівноваги.
Ряд авторів займалися вивченням даного питання у школярів. Так, за даними спеціальні вправи, що сприяють розвитку вестибулярної сенсорної системи, позитивно впливають на рухову активність школярів.
В роботах [35, 60, 72] указується, що вживання на уроках фізичної культури школярів середніх класів вправ, спрямованих на роздратування вестибулярного апарату, значно підвищує вестибулярну стійкість і удосконалює взаємозв'язок рухового і вестибулярного аналізатора.
Таким чином, не дивлячись на те, що в молодшому шкільному віці вестибулярний аналізатор є системою, що вже практично сформувалася, його можна розвивати і удосконалювати спеціально справленими вправами і використовувати його функціональність для навчання руховим діям і виховання фізичних якостей.
Тактильний аналізатор є частиною шкірного аналізатора. Його рецептори забезпечують сприйняття механічних дій, відчуття дотику, тиску і вібрації [24, 54]. Ще И.М. Сеченов відзначав, що «долонна поверхня руки, подібно сітківці ока, дає свідомості форму предметів, а рухи руки, подібно рухам очного яблука, інформують про величину і положення предметів, щодо нашого тіла».
На думку [49, 64], тактильний аналізатор відіграє особливу роль в сприйнятті рухів, оскільки виконання рухів зв'язано з розтяганням шкіри і тиском на окремі її ділянки.
До тактильної сенсорної системи пред'являються великі вимоги при виконанні складних за координації рухових дій, вона дає інформацію про амплітуду рухів і зіткнення тіла із спортивними снарядами і інвентарем, відіграє важливу роль в просторовому орієнтуванні людини, допомагає точно визначити швидкість бігу [63].
Тактильний аналізатор, як і вестибулярний, дозріває ще у внутрішньоутробному періоді [68]. В перші роки життя чутливість тактильного аналізатора поступово збільшується, а в 8 – 10 років, на думку [54], інтенсивність цього процесу слабшає. В цьому віці спостерігається найзначніше зниження порогів тактильної чутливості. Проте в роботах [57, 63] відзначається, що чутливість тактильного аналізатора особливо швидко зростає у дітей молодшого шкільного віку.
За відомостями [24] у дітей чутливість тактильних рецепторів нижча, ніж у дорослих. Встановлено, що спеціальні вправи, спрямовані на розвиток тактильного аналізатора, підвищують його функціональні можливості у сліпих дітей [30].
Аналіз літературних джерел свідчить про те, що повноцінна життєдіяльність людини неможлива без злагодженої діяльності всіх аналізаторів. Багато авторів указують на наявність тісного взаємозв'язку між різними аналізаторами, які сприяють вдосконаленню рухової діяльності, формуванню виробничих або спортивних навиків. Дослідженнями встановлена позитивна взаємодія впливів вестибулярної, зорової і слухової сенсорних систем на активність мотонейронів м'язів нижніх кінцівок людини.
Встановлено, що чутливість аналізаторів підвищується із зростанням спортивної майстерності, і чим менший рівень тренованості, тим вища значущість сенсорних систем в точності управління рухами.
Вивченням взаємозв'язку фізичної підготовленості з функціональним станом аналізаторів займалися багато авторів. Так, за даними [37, 38, 77] від функціонального стану аналізаторів залежить прояв і розвиток координаційних здібностей і спритності.
В роботах [46] відзначено, що спеціалізоване тренування аналізаторів в процесі спортивно-технічного вдосконалення приводить до розвитку специфічних якостей, що визначають досягнення високого спортивного результату.
В процесі досліджень виявлена залежність між руховим і вестибулярним аналізаторами і виконанням різних спортивних рухових дій у футболістів 9 – 17 років.
Вплив спеціальних комплексів вправ, спрямованих на тренування зорової і вестибулярної сенсорної системи в тренувальному процесі гандболісток 11 – 13 років висвітлено в роботах [56]. Результати досліджень свідчать про позитивний вплив цих вправ на спортивну техніку і розвиток фізичних якостей.
В роботах наголошується тісний взаємозв'язок фізичної підготовленості і функціонального стану зорового, вестибулярного і слухового аналізаторів у школярів середніх класів. Автори встановили позитивний вплив спеціально спрямованих вправ не тільки на функціональний стан даних аналізаторів, але і на рівень фізичної підготовленості учнів середніх класів. Спеціальні вправи включалися в зміст уроків фізичної культури і проводилися ігровим і строго регламентованими методами [73, 74, 75].
Дослідження рівня сприйняття молодшими школярами інформації із зовнішнього середовища встановлено, що навчання фізичним вправам при одночасній участі зорової і слухової систем відбувається значно швидше, ніж при виключенні однієї з них [44].
Дослідження [24] свідчать про наявність взаємозв'язку між рівнем розвитку рухового аналізатора у дитини і його загальним фізичним і психічним розвитком; спостерігається висока залежність стану здоров'я школярів від фізичного виховання.
Підвищення рівня фізичної підготовленості робить позитивний вплив на ЦНС.
Таким чином, дослідження багатьох фахівців свідчать про те, що фізична підготовленість і фізичний розвиток дітей залежать від функціонального стану аналізаторів, на який можна позитивно впливати спеціальними фізичними вправами.
Проте при аналізі наукової літератури ми знайшли дані, що відображають розвиток лише окремих сенсорних систем у дітей молодшого шкільного віку. Робіт, які торкалися б питання інтегральної взаємодії зорового, вестибулярного, слухового, тактильного аналізаторів і фізичної підготовленості школярів молодших класів нами не знайдено.
Аналіз науково-методичної літератури свідчить про те, що рівень фізичної підготовленості залежить від функціонального стану аналізаторів. Розвитку і функціональному вдосконаленню сенсорних систем в процесі навчання і виховання сприяє раціональне тренування за допомогою спеціальних вправ і ігор. При цьому слід зазначити, що питання про комплексний вплив зорового, слухового, вестибулярного і тактильного аналізаторів на фізичну підготовленість молодших школярів вивченні недостатньо. Тому вважаємо за необхідне досліджувати цю проблему, шляхом експериментального включення у вміст уроків фізичної культури і інших форм фізичного виховання в школі спеціально підібраних вправ, з метою поліпшення функціонального стану сенсорних систем і рівня фізичної підготовленості учнів молодших класів
Розділ 2. Методи і організація дослідження
2.1 Методи дослідження
Для вирішення поставлених задавань застосовувалися наступні методи:
-
Теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури;
-
Вивчення документальних матеріалів і педагогічне спостереження;
-
Педагогічне тестування;
-
Педагогічний експеримент;
-
Методи математичної статистики.
Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел здійснювалися з метою вивчення стану досліджуваної проблеми, визначення стану актуальності питань, що вивчаються, а також обґрунтовування мети і завдань дослідження.
Проаналізована науково-методична література, в якій відображені питання, що стосуються анатомо-фізіологічних особливостей, особливостей розвитку рухових якостей і функціонального стану сенсорних систем у дітей молодшого шкільного віку. Вивчені питання використання в процесі фізичного виховання і спорту спеціальних вправ і їх впливу на зміну активності аналізаторів і рівня розвитку фізичних якостей у різного контингенту: спортсменів, студентів, дітей з різноманітними відхиленнями в стані здоров'я, школярів різних вікових груп.
Вивчення документальних матеріалів і педагогічне спостереження проводилося на 1 етапі дослідження в загальноосвітніх школах.
Проведений аналіз державної програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Основи здоров’я і фізична культура 1 – 11 класи», методичних рекомендацій для вчителів фізичної культури, а також календарних планів і конспектів уроків вчителів фізичної культури. В результаті аналізу встановлено, що в них недостатньо уваги уділяється вправам, спрямованим на зміну функціонального стану сенсорних систем.
Педагогічне спостереження здійснювалося з метою уточнення змісту і методики проведення уроків фізичної культури в молодших класах, вивчення стану засвоєння навчального матеріалу школярів і рівня їх фізичної підготовленості, а також зверталася увага на кількість пропонованих для виконання вправ, які сприяють активізації функцій сенсорних систем.
Педагогічне спостереження показало, що деякий програмний навчальний матеріал є достатньо складним для оволодіння учнями молодших класів, однієї з причин чого і є недостатній рівень розвитку фізичних якостей. Аналіз змісту уроків фізичної культури показав наявність незначної кількості вправ, що впливають на зоровий, слуховий, вестибулярний і тактильний аналізатори.
Педагогічне тестування. Для визначення рівня фізичної підготовленості школярів молодших класів використовувалися тести, пропоновані в “Державних тестах і нормативах оцінки фізичної підготовленості населення України; шкільній програмі “Основи здоров’я і фізична культура 1– 11 класи”, а також застосовувалися додаткові тести запропоновані Л.П. Сергієнко.
Тестування швидкості:
-
біг 30 м (с).
Тестування силових здібностей:
-
піднімання тулуба в сід за 1 хв (кількість раз).
Тестування витривалості:
-
біг 500 м (с).
Тестування координаційних здібностей:
-
човниковий біг 4 х 9 м (с).
Тестування гнучкості:
-
нахил тулуба вперед з положення сидячи (см).
Педагогічний експеримент. Для проведення педагогічного експерименту досліджувані були розділені на контрольну і експериментальну групи.
На першому етапі експерименту було проведено попереднє тестування з метою встановлення ідентичності експериментальної і контрольної груп, яке не виявило достовірних відмінностей між ними. На цьому ж етапі здійснювалося визначення початкового рівня фізичної підготовленості учнів молодших класів.
Другий етап експерименту полягав в доповненні змісту уроків фізичної культури експериментальної групи спеціально підібраними фізичними вправами і рухливим іграми, спрямованими на активізацію зорового, слухового, вестибулярного і тактильного аналізаторів.
Для зміни функціонального стану зорового аналізатора застосовувалися:
-
вправи з визначенням відстані між різними предметами, визначенням і порівнянням форми, розмірів, кольору предметів, розташованих на різних відстанях (від мінімального до максимально можливого від учня);
-
вправи, при виконанні яких рухи руками, ногами або тулубом, необхідно супроводжувати очима, а також вправи з предметами, де фіксувався очима напрям пересування предметів.
Для дії на слуховий аналізатор використовувалися:
-
подача команд із зміною тембру і гучності;
-
музичний супровід із зміною темпу і ритму;
-
вправи на увагу з використанням звукових подразників і перешкод;
-
виконання вправ при обмеженні можливостей слухового аналізатора.
Для зміни функціонального стану вестибулярного аналізатора застосовувалися:
-
стрибки з поворотами на 90°, 180° і 360° з різними початковими положеннями голови;
-
біг і ходьба з раптовими зупинками;
-
обертання навкруги власної осі;
-
швидкі нахили голови і тулуба;
-
виконання перерахованих вправ за відсутності зорового контролю.
Для дії на тактильну сенсорну систему:
-
рухи пальцями однієї руки або двох рук одночасно;
-
використовування принципу зіставлення «великого» пальця іншим пальцям;
-
використовування принципу зіставлення пальців однієї руки, пальцям іншої;
-
визначення форм і розмірів різних спортивних предметів, а також їх розрізнення по характеру поверхні без зорового контролю.
Всі перераховані вправи для розвитку сенсорних систем використовувалися в рухливих іграх.
Спеціальні вправи включали в підготовчу, основну і заключну частини уроку; у фізкультхвилинки на уроках з різних загальноосвітніх предметів; в систему організованих перерв, давалися у вигляді домашніх завдань. Вони проводилися як ігровим, так і строго регламентованим методами.















