112318 (591086), страница 8
Текст из файла (страница 8)
„Схема - слово”
Ця гра схожа на попередню, але тут замість картинок для запам’ятовування пропонують слова. Приготуйте аркуш паперу з схематичними зображеннями предметів. Дитині даєте завдання прослухати слова, дивлячись на схеми і запам’ятати їх. Потім необхідно назвати слова, можна дивитись на схеми. На слідую чому занятті прочитайте дітям 10-12 слів-назв відомих їм предметів. Ці слова не повинні бути пов’язаними одне з одним за змістом. Наприклад: дерево, поїзд, шахи, килим, рак, синиця, рояль, щука, сонце, ложка, пилосос, сік. Попросіть гравців намалювати схеми до кожного слова і постаратись запам’ятати ці слова. Через 2-3 хвилини після того, як учасники гри закінчать свою зображувальну творчість, запропонуйте їм написати на аркуші всі слова, які вони запам’ятали. Нагадайте їм, хто згадав максимальну кількість слів. Наприкінці гри обговоріть з дітьми, які з зображених схем видались більш вдалими, а які-менше і як це вплинуло на процес відтворення слів. Надайте дітям можливість обмінятися досвідом.
Складність гри залежить від того, наскільки важко схематично зобразити предмет, який позначається підібраним словом. Враховуючи це,
Постарайтеся підібрати спочатку такі слова, які легко можна „схематизувати”.
Наступним етапом гри буде використання більш абстрактних слів та сполучення слів. Наприклад: розумна дівчинка, дружба, холодна зима, сміх, любимий пес, смачний обід, пісня, сім’я, принц. Збільшувати складність гри слід поступово.
„Розкажи історію за схемою”
Гра для тренування вміння використовувати схематичні зображення для запам’ятовування тексту. Підберіть невелике оповідання розповідного змісту. Намалюйте від4 до 6 „кадрів” цього оповідання в вигляді простих схематичних зображень. Поясніть дитині. Що ви зараз прочитаєте оповідання, яке вона повинна запам’ятати і переказати. А щоб їй було легше це зробити, вона може використовувати підготовані вами „кадри”. Щоправда, для цього їх необхідно спочатку розмістити в правильній послідовності. Зрозуміти, якою повинна бути ця послідовність, дитина зможе на протязі прослуховування тексту. Це може бути текст, аналогічний наступному:
„Настав перший місяць осені – вересень. Довгими стають ночі. Частіше похмурішає небо і йдуть дощі. Сірі хмари закривають сонечко. На вулиці холодно.
На деревах одні листочки починають жовтіти, другі червоніти, а треті становляться бурими. Ліс змінив своє зелене вбрання на різнокольорове. Він став дуже яскравим, наче зібрався на свято. Але нетривке осіннє вбрання лісу, недовговічна обнова.
Прийде холодний різкий вітер і закружляє листя, зірве з дерев святкові шати. Почнеться листопад. Сумно в цей час в лісі. Сиро.
Одна радість – гриби. Вони дружно ростуть на пеньках чи сором’язливо ховаються під опалим листям дерев.
Перелітні птахи починають збиратися в зграї і відправлятися в далекий путь. Довго їм летіти до теплих країв.
Після того, як ви прочитаєте оповідання, дитина повинна розмістити „кадри” в потрібній послідовності і відтворити по ним весь текст.
„Намалюй схему оповідання”
Ця гра дещо схожа на попередню. Її відмінність полягає в тому, що дитині не даються готові схеми. Вона повинна підготувати їх самостійно. Підбираючи тексти для цієї гри, враховуйте, що з точки зору створення схем вони можуть бути легкими і важкими. До легких відносяться оповідання розповідного характеру, а до важких – описового чи пояснювального. Наведемо приклади оповідань різного рівня складності.
Розповідь 1.
„Мураха спустився до струмка: захотів напитися. Хвиля захопила його і трохи не потопила. Голубка несла гілку; вона побачила – мураха тоне, і кинула йому гілку в струмок. Мураха сів на гілку і врятувався.
Пройшло декілька днів. Мисливець розставив сітки, щоб спіймати голубку. Ось уже голубка залетіла в підступну пастку. Мураха підповз до мисливця і вкусив його за ногу. Мисливець ойкнув і впустив сітку. Голубка і полетіла.”
Розповідь 2.
„Весна йде. Після глибокого зимового сну прокидається природа. З кожним днем все яскравіше світить сонце.
Ожила річка, скута морозом. Затріщав лід. Великі крижини стикаються, повільно наповзають одна на одну і з тріском ламаються. На річці кригохід.
Вдень зі стріх падають краплі, тануть на сонці довгі бурульки. Розстав на даху сніг, який лежав взимку як біла шапка. Все оживає навкруг. Земля звільняється від снігу, і видніється минулорічна трава, по ній повзають якісь букашки. Павучки почули тепло і виповзають із різних щілин. Товсті жуки загули біля зелених гілочок.
Скоро зацвітуть яблуні і груші, розкриють свої ніжні білі і рожеві бутони. На луках зазеленіє трава, розкриються яскраві польові квіти. Попросіть дитину намалювати схему розповіді в вигляді 4-5 „Кадрів”, пронумерувати кожний з них. Після того як вона виконає це завдання, попросіть її переказати почуту історію, використовуючи свої схеми.
„Розкажи історію за планом”
Гра для тренування вміння користуватися готовим планом для відтворення невеликого тексту. Підберіть невелике, але цікаве для дітей цього віку оповідання. Бажано, щоб воно включало в себе не тільки розповідь, але і описову і пояснювальні частини, наприклад, як наступний текст:
„Навесні на лісових галявинках розквітають красиві квіти – медуниці. Листочки медуниці вкриті особливими волосками, тому на дотик вони трохи жорсткуваті. Ці волоски, як вовняний одяг, захищають медуницю від весняних холодів.
Квіти у медуниці забарвлені по-різному. Одні – рожеві, другі – фіолетові, а треті – зовсім сині. Цікаво, що їх колір залежить від того, коли вони розпустились. Рожевими квіти бувають, коли вони тільки розквітнуть. Пройде трохи часу, і із рожевих вони стануть фіолетовими, а потім і синіми.
Таку рослину з різнокольоровими квітами легше помітити в лісі джмелями, які дуже люблять ласувати соком медуниці. Як тільки пригріє весняне сонце, джмелі починають прокидатися. Виберуться із своїх теплих нірок і одразу спішать до квіток медуниці за нектаром.
Солодкого, медового на смак соку – нектару в квітах медуниці багато, тому і назвали медуницю медуницею”.
Складіть план до цієї розповіді. Виділіть не більше 3-4 пунктів. Для наведеного вище тексту можна запропонувати, наприклад, такий план:
-
Вовняний одяг.
-
Різнокольорові квіти.
-
Ласощі для джмелів.
-
Чому так назвали медуницю ?
Дайте дитині цей план і прочитайте розповідь. Потім запропонуйте малюку переказати текст, користуючись цим планом. Після цього обговоріть разом з дитиною ті труднощі, які у неї виникли. Поясніть їй, що план дозволяє полегшити запам’ятовування тексту тільки в тому випадку, коли він відображає найбільш важливі „ключові моменти розповіді”. Зверніть увагу дитини на відповідність пунктів плану змісту, абзаців тексту.
„Скласти план”
В цій грі дитина вчиться самостійно складати план розповіді, а потім використовувати його для відтворення. Запропонуйте дитині послухати наступну розповідь:
„Плаває гусак по ставку і голосно розмовляє сам з собою.
-Який я, справді, дивовижний птах! І по землі ходжу, і по воді плаваю, і літаю і повітрі; немає іншого такого птаха в світі! Я всім птахам цар!
Підслухав гусака журавель і говорить йому:
-Який же ти, гусак, дурний птах! Ну, хіба можеш ти плавати, як щука; бігати як олень; чи літати як орел? Краще знати що-небудь одне, та гарно, чим все, та погано.
Після того, як прочитаєте текст, запропонуйте дитині скласти план розповіді, який складається з двох пунктів. Для дітей даного віку необхідна допомога дорослого. Розбирайте текст на дві частини(перша частина - те, говорить гусак, друга – те, що говорить журавель). Прочитайте ще раз першу частину і попросіть дитину придумати для неї назву(наприклад: „Хвалько”, „Дивовижний птах” і т. п.)
Потім ту ж саму дію виконайте з другою частиною. Придумані назви і будуть пунктами плану. Зверніть увагу на те щоб назви відображали головну думку кожної частини. Коли план буде складений, нехай дитина, використовуючи його, перекаже зміст розповіді.
В подальшому бажано використовувати поступово більші по об’єму тексту. Тоді і кількість пунктів плану, і об’єм інформації, яку необхідно запам’ятати також будуть поступово зростати. Після гри завжди звертайте увагу на лаконічність і ясність викладення кожного пункту плану.
Наведемо приклади розповідей, які ми використовували.
Два товариша
Шли по лісу два товариша, і вискочив на них ведмідь. Один кинувся тікати, заліз на дерево і заховався, а другий залишився на дорозі. Робити було йому нічого – він впав на землю і прикинувся мертвим.
Ведмідь підійшов до нього і почав нюхати: він і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що мертвий, і відійшов. Коли ведмідь пішов, перший зліз з дерева і сміється: „ Ну що, - говорить, - ведмідь тобі на вухо казав? „
„ А він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці товаришів кидають.”
Невирішене питання
Жили на одному подвір’ї кіт, півник, собака і коза. Зберуться, буває, ввечері всі на крильці і почнуть розмовляти про свої справи. В одному лише не могли вони погодитись. А саме, що смачніше всього.
-
Нема нічого краще молочка, - сказав кіт Васька.
-
Що молочко, - сказав півник. – Ось якби овес чи крука – це було б краще.
-
Дурниці ви, братці, говорите, - запевняв Шарик. – Якщо вже що добре, то це кісточка.
-
Добре свіженького сіна пожувати, воно таке духмяне, - сказала коза. Так і не вирішили питання про те, що смачніше в світі.
Дві білки і лисиця
Дві білки знайшли горіх і посварилися між собою. „Він мій, - сказала перша білка, бо я його перша побачила.” – „Ні, він мій, - кричала друга. – Я його підняла.”
Почула цей спір лисиця. „Не сваріться, - сказала вона, - я помирю вас!” Стала між білками, розкусила горіх і сказала: „Ця половинка належить тому, хто бачив горіх, ця ж – тому, хто його підняв; а зерно – мені: за те, що я вас помирила.”
По цих словах передала білкам порожні скорлупи, зерно ж поклала собі в рот і втекла.
Вовк і кобила.
Жив – був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. „Лисичко, лисичко, я тебе з’їм”. – „Не їж мене, вовчику – братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок затанцюю”.
Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати лапками. Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу немає. „І нащо мені такі танці?” – подумав сіренький і поплентався далі.
Бачить - на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто: „Я тебе з’їм кобило!”
А та перелякалась, трясеться вся і відповідає: „Я не проти вовчок-сірячок, але не можна мене їсти.” – „Чому?” – зацікавився вовк. „Ось на, почитай”. – сказала кобила і підняла ногу.
Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть. – так і посипалися іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий. А як очуняв, подумав: „Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..”
Пожежні собаки
Буває часто, що в містах під час пожеж залишаються в будинках діти і їх не можна витягти, тому що з переляку заховаються і мовчать, а від диму їх не роздивитися.
Для цього в Лондоні навчені собаки. Собаки ці живуть з пожежниками, і коли загоряється будинок, то пожежники посилають собак витягувати дітей. Одна така собака врятувала 12 дітей; її звали Боб.
Один раз загорівся будинок. Коли пожежники приїхали до будинку, до них підбігла жінка. Вона плакала і сказала, що в будинку залишилась дворічна дівчинка. Пожежники послали Боба. Боб побіг по східцях і зник в димі. Через 5 хвилин він вибіг з будинку, а в зубах за сорочку ніс дівчинку. Мати кинулась до доньки і плакала від радості, що вона жива. Пожежники пестили собаку і оглядали її – чи не обгоріла вона; але Боб знову рвався в будинок. Пожежники подумали, що в будинку ще є що-небудь живе, і пустили його. Собака побіг в будинок і скоро вибіг з чимось в зубах.
Коли люди роздивилися те, що він виніс, то всі розсміялись: він виніс велику ляльку.
„Вірші і небилиці”
Ігри, пов’язані із заучуванням віршів і небилиць, дозволяють розвивати у дітей словесно-логічну пам’ять, мнемічний спосіб „повторення”, вміння переводити словесну інформацію в образну форм, а також репродуктивну уяву.
Заучування віршів для багатьох дітей видається дуже нудною і тому важкою справою. Можна спробувати перетворити цей процес у гру або змагання, і ставлення дитини може відразу змінитися. Наприклад, можна пограти у таку гру: ви читаєте вірш на 4 рядки без останнього слова, а вона повинна здогадатися, яке це має бути слово.
Потім читаємо той самий вірш на чотири рядки ще раз, але вже без останніх двох слів, потім трьох слів і т. д. Слова, яких не вистачає, повинна називати дитина. Так поступово їй слід буде називати усі слова вірша, тобто фактично вивчити його на пам’ять.
Для того, щоб перетворити заучування віршів на змагання, необхідно як мінімум два учасника. Запропонуйте їм позмагатися, хто швидше вивчить вірш із 4 – 6 рядків. Причому швидкість буде вимірюватися не в хвилинах і секундах, а кількістю повторень. Так, ви читаєте вірш перший раз, даєте 1 – 2 хвилини на те, щоб кожний учасник повторив( подумки чи в голос) те, що запам’ятав. Після того читаєте його вдруге, втрете і т. д. Хто першим повторить в голос увесь вірш без єдиної помилки, той і виграє змагання.
Для різноманіття замість віршів можна використовувати веселі небилиці. З одного боку, їх важче запам’ятати, оскільки вони позбавлені звичайної логіки, а з другого – своєю фантастичністю, незвичайністю вони створюють таке емоційне тло, яке робить процес запам’ятовування ефективним.
Можна також попросити дитину намалювати те. Що про що говориться в вірші, обговорити намальоване.
Наведемо приклади віршів і небилиць, які ми використовували в роботі з дітьми.
До морозів ще далеко,
Ще у зелені весь ліс,
Та за море вже лелека
Тепле літечко поніс.















