104137 (590825), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Під час випробувань ізоляційних втулок, пристрої для захисту від напружень і скручування, скоб затискачів та інших деталей, які служать для кріплення дротів, дріт (шнур, кабель) покривають металевою фольгою або заміняють штирем того ж діаметру.

Опір ізоляції вимірюють мегомметром постійного струму напругою

100 В для ланцюгів з робочою напругою до 42 В і напругою не менш, ніж

500 В, для ланцюгів з робочою напругою, яка перевищує 42 В. Відлік показань, визначаючих опір ізоляції, проводять по закінченню 1 хв після подання напруги. Під час прийомо-здаточних випробувань відлік допускається проводити безпосередньо після встановлення показань приладу.

Випробування проводять від джерела синусоїдального струму частоти 50 Гц і потужністю не менш, ніж 0,5 кВ·А. Випробовувана напруга плавно, на протязі не більш, ніж 20 с, піднімають від нуля до величини, що вимагається, підтримують на протязі 1 хв, а потім плавно, на протязі не більш, ніж 10 с, знижують до нуля.

Допускається під час прийомо-здаточних випробувань прикласти випробувальну напругу на протязі 1 с при підвищенні його на 25 %.

Результати випробувань вважають задовільними, якщо не сталося перекриття або пробою ізоляції світильника.

Струми поверхневого розряду, які не викликають падіння напруги, не враховуються при оцінці результатів випробувань.

Вимір шляху витоку та повітряних зазорів проводять за допомогою вимірювального інструменту .

Металеві деталі, які закривають частини, що знаходяться під напругою, повинні підлягати діянню зусилля (30±1) Н за допомогою стандартного випробуваного пальцю по ГОСТ 14254-80 (але з жорстко затиснутими шарнірами). У світильників, споряджених приладною виделкою, виміри проводять при підключенні до неї відповідної штепсельної розетки. Під час виміру шляхів витоку через щілини або отвори у зовнішніх частинах ізоляційного матеріалу, металева фольга повинна мати контакт з доступними для доторкання металевими частинами. Фольгу вдавлюють в кути і аналогічні місця, за виключенням отворів, стандартним випробувальним щупом. При цьому шляхи витоку та електричні зазори не повинні ставати меншими за величини, які вказані в даному стандарті і в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників.

3.2.8 Методи світлотехнічних випробувань

Світлотехнічні випробування світильників проводять при температурі повітря (25±5) ºС, причому під час виміру коливання температури не повинні перевищувати ±2 ºС, решта вологості повітря від 45 до 80 %, атмосферний тиск від 84 до 107 кПа.

Вимір світлового потоку проводять у фотометричному шарі .

Фотометричний шар повинен відповідати вимогам ГОСТ 17616-82 з наступними доповненнями:

- діаметр шару повинен перевищувати максимальний розмір світної поверхні світильника не менш, ніж у 4 рази, а для світильника з люмінесцентними лампами – не менш, ніж у 2 рази;

- екран, який закриває фізичний приймач потужності випромінювання, повинен знаходитись під час виміру світильників з лампами накалювання та розрядними лампами високого тиску на відстані, яка дорівнює одній третій частині радіусу внутрішньої поверхні світломірного шару, при зміненні світильників з люмінесцентними лампами – на відстані, яка дорівнює половині радіусу шару.

Розміри екрану повинні бути такими, щоб висота тіні від екрану до стінки шару при ввімкненому світильнику або лампі була вдвічі більша діаметру вимірювального вікна.

Світильник з люмінесцентними лампами повинен бути розташований в шарі таким чином, щоб його головна подовжна площина була паралельною площині вимірювального вікна.

Напільний світильник повинен бути розташований в шарі так, щоб його світна частина знаходилась в центрі шару.

Фотометр повинен мати універсальне кріплення для світильників різноманітної конструкції.

Центр приймача випромінювання повинен знаходитись на прямій, яка проходить через світловий центр світильника. Робоча поверхня фізичного приймача потужності випромінювання повинна бути перпендикулярною цій прямій.

3.2.9 Перевірка під’єднання світильників до мережі

Перевірка неможливості доторкання окремої проволоки будь-якої жили приєднувального дроту (шнура, кабелю), яка випадково вислизнула з приєднувального контактного затискача, з доступними для доторкання металевими частинами світильника проводиться поступовим звільненням з кожної жили приєднувального дроту однієї елементарної проволоки довжиною (8±0,5) мм та вигинанням її без різких перегинів у всіх можливих напрямках. При цьому дріт повинен бути введений в контактний затискач до самої ізоляції. Результат випробування вважається позитивним, якщо проволока не доторкнулась доступних до доторкання металевих частин світильника.

3.2.10 Перевірка вимог до конструкції

Перевірка вимог до конструкції, внутрішньому монтажу та приєднанню світильників до мережі, для яких в даному стандарті встановлені спеціальні методи випробувань, проводять зовнішнім оглядом за допомогою вимірювального інструменту, пробним монтажем або демонтажем.

Перевірку висоти лампи по відношенню до зрізу відбивача або розсіювача проводять на світильнику, укомплектованому лампами максимальної потужності, вказаній в маркуванні світильника, та який має максимальні габаритні розміри.

Перевірку проводять за допомогою вимірювального інструменту або за допомогою пристрою, який представляє собою рівну поверхню з розмірами, які перевищують не менш, ніж на 10 мм, розміри зрізу розсіювача або відбивача, при цьому колба лампи не повинна перешкоджати зіткненню пристрою зі зрізом відбивача або розсіювача по всьому периметру.

Перевірку додаткових захисних покриттів та захисних муфт проводять зовнішнім оглядом, а надійність їх закріплення перевіряють вручну.

Перевірку маси світильника проводять зважуванням світильника на вагах з похибкою не більш, ніж 0,5 %.

Світильник випробовують без ламп, якщо нема спеціального застереження в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників. Результати перевірки вважають задовільними, якщо маса світильника не перевищує вказану в технічній документації на конкретні типи або групи світильників.

3.2.11 Методи механічних випробувань

Перевірку міцності ручних світильників до дії одиночних ударів проводять наступним чином. Світильник без лампи підвішують на шнур ( кабель) біля цегельної, кам’яної або бетонної стіни, на якій закріплений сталевий куточок розміром 40*50*5 мм. Виступ кутка має радіус закруглення 5 мм. Допускається закріплення кутка не стіні проводити за допомогою сталевої прокладки, якщо форма світильника не дозволяє нанести удар на виступ кутка по вказаній точці світильника. Вісь підвісу світильника повинна бути паралельною стіні. Місця ударів світильників об куток повинні бути вказані в стандартах або технічних умовах на окремий тип або групу світильників. Висота закріплення шнура (кабелю) від місця удару на світильнику повинна складати (400±1) см. Світильник рукою відводять від кутка в площині, перпендикулярній стіні, до досягнення шнуром (кабелем) горизонтального положення та відпускають. По кожному місцю на світильнику повинно бути нанесено 3 удари.

Після того випробування проводять при висоті закріплення шнура ( кабелю), яка дорівнює (100±1) см.

Світильник вважають таким, що витримав випробування, якщо не сталося порушення захисту від випадкового доторкання до струмовідомих частин, світильник нормально функціонує та захисний засіб від ушкодження лампи залишився жорстко закріпленим на корпусі світильника, розтріскування захисного скла або іншої оболонки, яка пропускає світло, якщо вони не є єдиним засобом захисту лампи від пошкодження, а також деформації засобу захисту лампи від пошкодження не вважаються ознакою браку.

Випробування вузла кріплення світильників на дію розтягуючого навантаження проводять наступним чином: світильник кріплять в робочому положенні та доповнюють тягарем, маса якого дорівнює чотирикратній масі світильника, повністю укомплектованого лампами. Направлення сили від додаткового вантажу повинно співпадати з вертикаллю, яка проходить через центр тяжіння світильника. У світильників, які підвішуються на гнучкому шнурі або тросі, перед початком випробування роблять контрольні відмітки на шнурі або тросі в місця кріплення до вузла підвісу ти до корпуса або патрона світильника.

Світильник вважають таким, що витримав випробування, якщо не сталося пошкодження або не відмічено залишкових деформацій вузла кріплення, ланцюга або величина зміщення контрольних відміток на гнучкому шнурі або тросі не перевищує 10 мм.

3.2.12 Методи кліматичних випробувань

Обсяг камер під час кліматичних випробувань повинен перевищувати обсяг всіх одночасно випробуваних світильників не менш, ніж в два рази.

Опір ізоляції дротів, які слугують для під’єднання світильника всередині камери вологості до клемних затискачів, повинен бути не менш, ніж 100 МОм, в нормальних кліматичних умовах.

3.2.12.1 Вимір теплового режиму

При вимірі теплового режиму перевіряють температуру нагріву різних частин світильника.

Тепловий режим повинен визначатися контактним способом за допомогою термоелектричного перетворювача у спеціальній випробувальній камері. Робочий спай термоелектричного перетворювача повинен мати безпосередній контакт з вимірюваною поверхнею, причому термоелектричний перетворювач повинен розташовуватися на вимірюваній поверхні на відстані від 20 до 30 мм від його робочого спаю.

Кріплення термоелектричного перетворювача не повинно послаблюватись під час випробування.

Під час виміру теплового режиму повинен бути використаний компенсаційний метод виміру температури.

3.2.13 Перевірка вимог безпеки

Елементи з ізоляційного матеріалу, які підтримують струмовідомі деталі, випробовують на стійкість до займання наступним чином .

Випробуваний зразок встановлюють так, щоб його пласка ділянка розміром не менш, ніж 15*15 мм, розташовувалася горизонтально вниз. До пласкої ділянки зразку підводять знизу полум’я газоподібного бутан-пропану по ГОСТ 20448-80 , яке створюється пальником з діаметром сопла (0,5±0,1) мм. Випробування проводять в спокійній обстановці, при цьому язик полум’я на протязі (120±5) с повинен торкатися зразку не менш половини своєї довжини, яка дорівнює (12±2) мм.

Елемент вважається таким, що витримав випробування, якщо полум’я, яке виникнуло мимовільно, погасло не більш, ніж за 30 с після видалення полум’я пальника, а горючі краплі з елементу, що перевіряється, не запалили копіювальний папір, який знаходиться на дерев’яній сосновій дошці товщиною (10±1) мм на відстані (250±5) мм під елементом, що перевіряється.

Патрони для ламп і стартерів, вимикачі, штепсельні з’єднання, клемні колодки й елементи світильників з кераміки випробуванню не підлягають.

3.3 Гарантії виробника

Виробник гарантує відповідність світильників вимогам стандарту ГОСТ 17677-82 під час дотримування умов експлуатації, транспортування, зберігання й монтажу, встановлених стандартом.

Гарантійний строк експлуатації:

- 18 міс – з дня вводу світильників в експлуатацію, окрім світильників для освітлення жилих приміщень;

- 24 міс – з дня продажу через роздрібну торгову мережу світильників для освітлення жилих приміщень з розсіювачами з плівкових матеріалів;

- 30 міс – з дня продажу через роздрібну мережу інших світильників для освітлення жилих приміщень[9].

4. Обробка результатів багаторазових вимірювань електричного струму

4.1 Аналіз серії спостережень вимірів електричного струму

Практична користь будь-якого вимірювання визначається вказанням його похибки, тобто кількісної характеристики відхилення результату вимірювання від істинного значення вимірюваної фізичної величини.

Під час виготовлення світильників необхідно дотримуватися багатьох норм та параметрів, які пред’являються готовій продукції. В таблиці 4.1 наведені результати вимірювання струму витоку під час підключення до контактних затискачів світильників дротів з найбільш допустимим січенням. Відомо, що результати експерименту І_і, , де n=20 – кількість результатів, виміряних з довірчою ймовірністю Р=0,95.

Таблиця 4.1 – Результати виміру електричного струму

Проаналізуємо серію результатів спостережень на наявність промахів. Промахами або аномальними результатами вимірювання називаються результати вимірювання з надмірними похибками і, якщо вони є, їх обов’язково виключають з подальшої обробки. В нашому випадку промахи відсутні.

Перевіримо відповідність експериментального закону розподілу результатів спостережень І_і нормальному. Для цього використовують різні критерії згоди, серед яких найбільш широке застосування знаходить складений критерій.

Складений критерій включає два незалежні критерії, їх позначають І і ІІ. Перший з цих критеріїв (критерій I) забезпечує перевірку відповідності розподілу експериментальних даних нормальному закону поблизу центру розподілу, а другий критерій (критерій II) - на краях розподілу. Якщо при перевірці не задовольняється хоча б один з цих критеріїв, то гіпотеза про нормальність розподілу результатів спостережень відкидається.

Характеристики

Список файлов ВКР