104137 (590825), страница 5
Текст из файла (страница 5)
- корпус світильника має бути виготовлений з неспалимого матеріалу;
- температура корпусу світильника не повинна перевищувати 100 ºС;
- отвори в корпусі не повинні перевищувати 10 % поверхні корпусу;
- ширина отворів, розташованих на горизонтальній поверхні корпусу світильника, не повинна перевищувати 6 мм, а ширина інших отворів не повинна перевищувати 10 мм. При цьому ширина їх проекцій на горизонтальну площину не повинна перевищувати 6 мм. Вимоги не розповсюджуються на світильники, які під’єднуються до вентиляційних каналів.
3.1.2.2 Внутрішній монтаж світильників
а) для внутрішнього монтажу світильників повинні застосовуватись дроти з мідними або алюмінієвими жилами з номінальною напругою світильника, а в світильниках на номінальну напругу 380 В - не менш, ніж 660 В. Застосування алюмінієвих дротів не допускається;
б) для внутрішніх з’єднань, які підлягають вигину або скоченню під час експлуатації, а також в світильниках з люмінесцентними лампами, при застосуванні в них навісних патронів, повинні застосовуватися мідні гнучкі дроти;
в) січення дротів внутрішнього монтажу повинно бути не менш січення, допустимого для токового навантаження дроту;
г) мінімальне січення дротів повинно бути вказано у стандартах або технічних умовах на окремі групи або типи світильників;
д) в світильниках з імпульсними запалюючими пристроями дроти внутрішнього монтажу, на які діє імпульсна напруга, повинні мати ізоляцію, розраховану на напругу не менш, ніж 660 В;
е) дроти внутрішнього монтажу повинні бути запобіжними від напруги або скручування у всіх містах, в яких при нормальній експлуатації світильника така взаємодія може виникнути.
3.1.2.3 Приєднання світильників до мережі
а) світильники повинні забезпечувати приєднання до мережі одним з наступних способів:
- за допомогою контактних затискачів, які є складовою частиною світильника, або клемних колодок по ГОСТ 17557-88;
- за допомогою електричних з’єднувачів;
- за допомогою приєднувального дроту або кабелю, якими забезпечений світильник;
- за допомогою з’єднувальних шнурів по ГОСТ 7399-80 або кабелів, армованих штепсельними виделками;
- за допомогою спеціального електромеханічного приєднувального пристрою;
- безпосередньо до затискачів патрона;
б) конкретний спосіб приєднання світильника до мережі повинен бути вказаний в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників;
в) допускається приєднувати з’єднувальні шнури й кабелі до світильника за допомогою пайки, зварки або опресовки, а також безпосередньо до контактних затискачів патронів для ламп;
г) при поставці на експорт приєднувальний дріт в світильниках класу захисту ІІ з допустимими для доторкання частинами, а також в напільних світильниках класу захисту І та ІІ повинен мати окрім основної ізоляції захисний ізоляційний покров;
д) з’єднувальні дроти і кабелі світильників класу захисту ІІ повинні мати штепсельні виделки, опресовані разом зі шнуром або кабелем;
е) пристрій для розгрузки від напруги й скручування повинен бути із ізоляційного матеріалу або повинен бути захищеним від металевих не струмопровідних частин, доступних для доторкання, прокладкою з ізоляційного матеріалу.
3.1.3 Вимоги безпеки
3.1.3.1 Загальні вимоги безпеки
Світильники повинні бути пожежобезпечними і відповідати ГОСТ 12.1.004-85.
Частини світильників із ізоляційного матеріалу, які несуть на собі струмовідомі деталі в їх нормальному положенні, повинні бути стійкими до загорання.
Всі частини світильника зі спалимого матеріалу, на які може розповсюдитися дія займистого імпульсу від вбудованого ПРА або трансформатора, повинні бути відокремлені від опорної поверхні незаймистим матеріалом, в якому допускаються отвори тільки для вводу дротів й кріплення світильника. Світильники повинні мати отвори для вводу дротів діаметром не більш, ніж 21 мм, або щілини з номінальними розмірами 21* 40 мм. Отвір в світильниках із вбудованими індуктивними ПРА повинен знаходитися на відстані не менш, ніж 35 мм, від обмотки ПРА. На відстані менш, ніж 35 мм, може знаходитися тільки отвір з площею не більш, ніж 10 мм2.
Вимоги не розповсюджуються на світильники, сполучені з системою вентиляції й кондиціонування повітря.
Світильники із вбудованими ПРА або трансформаторами в аномальному режимі роботи при температурі навколишнього середовища (25±5) ºС і напрузі постачання, яка дорівнює 1,1 від номінальної, не повинні нагрівати опорну поверхню до температури, яка перевищує 130 ºС.
Світильники не повинні нагрівати опорну поверхню при температурі навколишнього середовища, яка дорівнює (25±5) ºС, до температури, яка перевищує:
- 120 ºС - для світильників з лампами загального призначення при напрузі постачання, яка дорівнює 1,1 від номінальної;
- 175 º С - для світильників зі спеціальними лампами при їх заміні лампами загального призначення тієї ж потужності.
В світильниках з люмінесцентними лампами пускорегулюючої апаратури з заливальною масою повинні бути встановлені таким чином, щоб під ними не було отворів, через які розплавлена заливальна маса могла б попасти на деталі із займистого матеріалу, у випадку теплового
перенавантаження або займання ПРА.
Світильники, призначені для внутрішнього освітлення будівель, з двоцокольними галогенними лампами накалювання повинні мати захисний пристрій, наприклад скляний екран, який запобігає випаданню осколків лампи, при її зруйнуванні, зі світильника.
Захисний пристрій повинен бути механічно міцним і протистояти ударам осколків лампи при її зруйнуванні.
Отвори таких світильників повинні бути сконструйовані таким чином, щоб жодна з частин зруйнованої лампи не могла випасти зі світильника.
3.2 Методи випробувань світлотехнічної продукції
3.2.1 Апаратура електровимірювальна
Для постачання вимірювальних систем повинні застосовуватися джерело перемінного (50 Гц) й постійного струму.
Якщо значення і форма напруги можуть вплинути на результати вимірювань, то коливання напруги не повинно перевищувати 0,5 %, а ефективне значення напруги вищих гармонік не повинне перевищувати 3 % ефективного значення напруги основної гармоніки.
Клас точності застосованих при випробуваннях електровимірювальних приладів повинен бути:
- не нижче, ніж 1,0, - для вимірювання опору ізоляції й електричної міцності;
- не нижче, ніж 1,0, - в ланцюзі фотоприймача;
- не нижче, ніж 0,2, для постійної напруги та не нижче, ніж 0.5, для перемінної напруги - для вимірювання електричного режиму при світлових вимірюваннях;
- не нижче, ніж 0,5, - для всіх інших випадків.
Прилади не повинні бути чутливими до відхилень вимірювальних величин від синусоїдальної форми. Прилади повинні вказувати діюче значення вимірювальних електричних величин.
Допускається при прийомо-здаточних та періодичних випробуваннях застосування мегомметрів класу точності не нижче, ніж 2,5, а для перевірки електричної міцності ізоляції – електровимірювальних приладів класу точності 4,0.
Струм, споживаний електровимірювальними приладами, підключеними паралельно лампам, не повинні перевищувати 3 % від номінального значення струму ламп, а падіння напруги в послідовно включених електровимірювальних приладах не повинно перевищувати 2 % від значення напруги лампи.
Електровимірювальні прилади повинні мати межі вимірювань, які забезпечують відлік вимірюваної величини у другій половині шкали.
3.2.2 Загальні вимоги проведення випробувань
В повітрі приміщення не повинно бути пилу або інших речовин, які могли б вплинути на точність випробувань.
Наявність виробничих вібрацій в приміщенні не допускається.
Випробуванням піддають світильники, повністю зібрані з усіма елементами, які забезпечують їх нормальну роботу, з джерелами світла найбільшої потужності, вказаній в маркуванні, якщо в методиці випробувань нема інших вказівок.
Допускається:
- проведення випробувань без елементів світильника (відбивачі, екрануючи решітки, розсіювачі та ін.), які не можуть вплинути на результати випробувань, при цьому перелік таких елементів світильників для освітлення суспільних, виробничих будівель та для зовнішнього освітлення повинен бути вказаний в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників;
- проведення прийомо-здаточних випробувань світильників без елементів електричної схеми, які наділені електричними з’єднувачами або клемними колодками, які не встановлюються в світильник при його транспортуванні та зберіганні. Ці елементи випробовують окремо, методи контролю вказуються в технічній документації.
Світильник під час випробувань повинен бути нерухомим, якщо в методиці випробувань немає інших вказівок.
3.2.3 Перевірка відповідності деталей світильника вимогам технічної документації
Перевірку відповідності деталей й складальних одиниць світильника вимогам технічної документації, а також відповідності габаритних приєднувальних й установочних розмірів світильника кресленням проводять шляхом порівняння з кресленнями та за допомогою вимірювального інструменту, який забезпечує точність, якої вимагають креслення.
3.2.4 Перевірка якості декоративних покриттів і захисту світильника від корозії
Металеві й неметалеві неорганічні покриття елементів світильників випробовують згідно з ГОСТ 9.302-88. Під час прийомо-здаточних випробувань
перевіряють наявність та зовнішній вид покриттів.
Сліди корозії на відрізних кромках і пробиваємих отворах деталей світильників, виготовлених із попередньо пофарбованої стальної стрічки з металопласту, а також жовтуватий наліт, який видаляється під час протирки бавовняною тканиною, не враховуються при оцінці результатів випробувань.
Елементи світильників, які мають лакофарбові покриття, в залежності від умов експлуатації випробовують по ГОСТ 9.401-79, ГОСТ 9.404-81. Під час прийомо-здаточних випробувань перевіряють наявність і зовнішній огляд покриттів. Результати випробувань вважають позитивними, якщо є відсутніми тріщини, відшаровування, здуття та інші механічні зруйнування лакофарбових покриттів.
Міцність зчеплення лакофарбових покриттів з осиновим матеріалом перевіряється методом нанесення решітки. Випробовуваний зразок встановлюється в горизонтальному положенні й стальним стрижнем за допомогою металевого шаблону на покритті наносяться 5 паралельних надрізів, потім ще 5 паралельних надрізів, перпендикулярно попереднім, глибиною до основного матеріалу і довжиною близько 50 мм; в місцях пересічення надрізів утворюється решітка. Відстань між надрізами на покриттях товщиною до 60 мкм повинно бути 1 мм, понад 60 мкм - 2 мм.
Поверхня покриття в місцях надрізів легко протирається сухим пальцем.
Результат випробувань вважається позитивним, якщо покриття між надрізами, поза решіткою, не відшаровується, а всередині решітки відшаровується не більше чотирьох квадратиків покриття й під відшарованим покриттям відсутні сліди корозії.
Допускається перевіряти міцність зчеплення лакофарбових покриттів з основним матеріалом на пластинах – супутниках, пофарбованих одночасно з деталями світильника по тій же технології нанесення покриттів.
3.2.5 Перевірка правильності збірки
Перевірку правильності збірки електромонтажної схеми проводять включенням світильника в мережу з номінальною напругою, вказаною в маркуванні світильника, до повного запалення всіх ламп або в мережу з безпечною напругою, при цьому повинна бути встановлена наявність струму в ланцюзі.
Для світильників загального освітлення жилих й загальних приміщень з числом ламп накалювання більш трьох перевірку правильності збірки електромонтажної схеми проводять для всіх ймовірних варіантів включення ламп окремо.
У світильників з незалежним пускорегулюючими апаратами або незалежними імпульсними запалюючими пристроями перевірку правильності збірки електромонтажної схеми під час прийомо-здаточних випробувань проводять без підключення цих елементів.
Допускається проводити перевірку правильності збірки електромонтажної схеми світильників з люмінесцентними лампами тільки на панелі, якщо на ній повністю зібрана електрична схема світильника (за виключенням розетки штепсельного розняття).
3.2.6 Перевірка комплектності
Перевірку комплектності проводять шляхом звірення з вимогами технічної документації.
3.2.7 Перевірка електротехнічних вимог
Вимоги до захисних з’єднань світильників перевіряють зовнішнім оглядом.
Опір між захисним затискачем та найвіддаленішою від нього, доступною для доторкання, металевою неструмовідомою частиною світильника, яка може виявитися під напругою, визначають вимірюванням падіння напруги при пропусканні через них постійного або перемінного струму від джерела з напругою холостого ходу не більш, ніж 6 В. Потужність установки повинна бути не менш, ніж 70 В·А.
Значення струму І повинно дорівнювати (10±1) А.
Опір R, Ом, визначають як частку від ділення падіння напруги на струм.
Вимірювання опору ізоляції світильника проводять без ламп і стартерів. Вимикачі світильника, якщо вони є, повинні знаходитися у ввімкненому стані. У світильника з люмінесцентними лампами електричний ланцюг в містах розриву повинен бути замкнений за допомогою спеціальних пристроїв.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
