99640 (590207), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Виходячи з представленої на малюнку моделі концепції інформації і керування, можна говорити про її орієнтацію на різні функції керування. Процес орієнтації відбувається шляхом інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, контролю в єдину систему обробки інформації для прийняття рішень.
Рис 1.1 Модель концепції інформації і управління - контролінг
З огляду на усі вищенаведені міркування, виділимо основні причини появи на сучасних підприємствах, такого нового напрямку обліково-економічної роботи як контролінгу.
-
Нестабільність як зовнішніх (інтернаціоналізація економічного життя, загострення конкуренції на внутрішніх і світових ринках і т.д.), так і внутрішніх (обсяги виробництва, заборгованості по зарплаті, пошук надійних партнерів і постачальників) факторів висувають додаткові вимоги до системи керування підприємством.
-
Необхідність пошуку усе більш нових і зроблених систем керування, що забезпечують гнучкість і надійність функціонування підприємства. А це, у свою чергу, припускає вироблення механізмів координації усередині системи керування.
-
Істотні зміни в організації і методології системи інформаційного забезпечення.
-
Відсутність коментарів різних варіантів управлінських рішень. Таким чином, ми прийшли до думки, що функціонування системи контролінгу як концепції інформації і керування вимагає уточнення її формулювання., визначення мети і функцій даної системи.
У сферу задач контролінгу входить постановка цілей підприємства, збір і обробка інформації для прийняття управлінських рішень, здійснення визначених процедур контрольно-аналітичного характеру, а також, що найбільш важливо, реалізація перерахованого вище сприяє виробленню рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Виходячи з цього, дамо визначення системі контролінгу:
Система контролінгу являє собою синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, реалізація яких забезпечує вироблення альтернативних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного керування процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності підприємства.
Окремою задачею контролінгу є правильна організація руху інформаційних потоків на підприємстві з метою їхньої оптимізації, тобто одержання тільки тієї інформації, що може бути корисної в прийнятті управлінських рішень.
Варто врахувати, що діяльність системи контролінгу ефективна і доцільна там, де функції керування делеговані окремим підрозділам і службам. Саме на це звертають увагу Манн. Р., Майер. Е., вказуючи на відмінні риси контролінгу: "... контроль і керування з боку, поступаються місцем самоконтролю і самоврядуванню, головною задачею яких є підвищення відповідальності кожного окремого працівника"[43; 55].
Отже, координуючи, інтегруючи і направляючи діяльність усієї системи керування підприємством, на досягнення поставлених цілей, контролінг виконує функцію “керуванні керуванням”, тобто є механізмом саморегулювання на підприємстві, що забезпечує зворотний зв'язок у контурі керування.
З огляду на вищесказане, визначимо ціль функціонування даної системи, що полягає в забезпеченні прибутковості і ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв'язків при зіставленні виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) і витрат, а також уживання заходів по регулюванню виниклих відхилень і оптимізації співвідношення "витрати -прибуток".
Ціль системи контролінгу визначає основні її функції. Серед фахівців, вивчаючих проблеми контролінгу, немає чіткої і єдиної думки по даному питанню. Так., наприклад, Штрайт Б., Петрик Е. дотримують тієї точки зору, що контролінгу притаманні функції планування, контролю, регулювання й інформаційна функції. Проф. Івашкевич В.Б. зупиняється лише на трьох основних, на його думку, функціях контролінгу: інформаційній, контрольній, функції керування.
З жодною, ні з іншою точкою зору, на наш погляд, не можна погодитися повною мірою, оскільки головним аргументом при виділенні комплексу функцій системи контролінгу є суть концепції і ціль системи. Виходячи з визначення системи контролінгу, суттю якого є інтеграція окремих елементів функцій керування (обліку, аналізу, контролю, планування), випливає, що даній системі притаманні функції:
-
інформаційна, котра виявляється у виробленні контролінгової інформації для керування. за допомогою трансформації даних (інформаційних потоків), що надходять у відділ контролінгу;
-
обліково-контрольна, котра використовується при зіставленні планових і фактичних величин для виміру й оцінки ступеня досягнення мети, установлення припустимих границь відхилень від заданих параметрів, інтерпретації причин відхилень і виробленню пропозицій для їхнього зменшення;
-
аналітична, суть якої виявляється у виробленні основних підконтрольних показників, що дозволяють оцінити ефективність роботи підприємства, у визначенні ступеня впливу різних факторів на величину кінцевого результату, у виробленні заходів щодо усунення і запобігання відхилень, що мають місце, у майбутньому, у розрахунку прибутковості і доцільності тієї чи іншої комерційної справи;
-
функція планування, ціль якої - координація окремих виробничих планів стосовно загального плану в рамках як короткострокового, так і довгострокового планування, складанню бюджету, виробленню планової і цільової інформації.
Не можна погодитися з тим, що окремі фахівці наділяють систему контролінгу ще й управлінською функцією, аргументуючи це тим, що керування підприємством є сферою задач менеджменту, і без контролінгу говорити про реальне керування підприємством неможливо. Наслідком подібних тверджень є те, що поняття "менеджмент" і "контролінг" - рівнозначні чи близькі до рівнозначності. Однак далі вони приходять до твердження, що контролінг не приймає особистої участі в керуванні підприємством. У зв'язку з цим виникає питання: у чому ж виявляється управлінська функція контролінгу?
Критичний аналіз різних точок зору з цього приводу приводить нас до думки про те, що контролінг реалізує не управлінську, а скоріше коментує функцію менеджменту. Виробляючи альтернативні варіанти в прийнятті управлінських рішень, контролінг підготовляє широкий спектр можливих шляхів реалізації намічених цілей з обґрунтуваннями і коментарями кожного.
Він представляє інформацію, важливу для:
-
визначення стратегії і планування майбутніх процесів і результатів діяльності підприємства;
-
контролю за поточною діяльністю;
-
оптимізації витрат;
-
оцінки ефективності діяльності;
-
зниження суб'єктивності в процесі прийняття управлінських рішень. При цьому право вибору того чи іншого пропонованого варіанта залишається все-таки за керівником підприємства.
Отже, специфічна функція контролінгу, виявляється саме в тім, що, не беручи участь у самому процесі управління, він надає велику допомогу керівництву в самім, прийнятті ефективних управлінських рішень, тобто, керує, не беручи участь в управлінні. Логіка міркувань привела до того, щодо поряд з перерахованими функціями контролінгу ще притаманна коментуюча функція, що є специфічною функцією даної системи.
Визначення пріоритетності тієї чи іншої функції також, на наш погляд, не носить конкретного характеру. Розгляд аналітичної функції як пріоритетної порозумівається тим, що аналіз показників, виявлення причинно-наслідкових зв'язків є основою функціонування системи контролінгу. Іншими словами, серцем контролінгу є аналіз, однак без надходження кисню в організм, тобто необхідної інформації, весь механізм стоїть. Тому інформаційна функція, що забезпечує весь процес руху і розвитку системи контролінгу, носить споконвічний характер. Але варто пам'ятати, що незалежно від того, чи існує контролінг на підприємстві (це може бути просто група співробітників, що займаються аналітичною роботою) чи ні - насущні фінансові і господарські проблеми підприємства диктують необхідність "робити контролінг". Тому усі функції контролінгу мають першорядне значення.
Однак функції контролінгу необхідно розглядати з позицій функціонального керування. У цьому випадку просліджується залежність корисності функцій керування і причетність контролінгу до реалізації кожної функції.
Виходячи з вищесказаного, необхідно визнати, що контролінг є одним з основних елементів, що формують систему керування підприємством. При цьому сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні (короткострокові) і стратегічні (довгострокові, перспективні). А виходить, що контролінг як система містить у собі два основних аспекти (підсистеми), стратегічний і оперативний. Порівняльна характеристика даних видів контролінгу представлена в табл. 1.2.
Таблиця 1.2.
Порівняльна характеристика оперативного і стратегічного контролінгу
| Ознака | Оперативний | Стратегічний |
| Орієнтація | В ОСНОВНОМУ Внутрішнє середовище підприємства | ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ середовища підприємства |
| Ціль | Забезпечення прибутковості і ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно - наслідкових зв'язків при зіставленні виторгу від реалізації і витрат | Забезпечення виживання, Проведення антикризової політики, недопущення виникнення банкрутства, Направленість на потенціал успіху |
| Задачі - |
|
|
Сутність оперативного контролінгу полягає у формуванні засобів і методів ефективного керування поточними цілями підприємства, що можуть бути визначені як прибутковість і ліквідність.
Сутність стратегічного контролінгу полягає в забезпеченні виживанні підприємства, його орієнтації на потенціал успіху, що може бути охарактеризований як шанси і ризики.
На практиці існує тісний взаємозв'язок між оперативним і стратегічним контролінгом. При стратегічній постановці питання домінує завжди питання оперативного виконання чи навпаки - оперативні проблеми прибутковості можуть бути не побаченими при зневазі стратегічною постановкою питання. Цей взаємозв'язок завжди носить фундаментальний характер.
Отже, основне призначення контролінгу полягає в орієнтації системи керування підприємством на досягнення поставлених цілей. Контролінг при цьому є складною конструкцією, що поєднує в собі різні елементи функцій керування і, що використовує їх у рішенні задач оперативного і стратегічного характеру. Унаслідок цього контролінг забезпечує синтетичний, цілісний погляд на діяльність підприємства в минулому, сьогоденні і майбутньому, комплектний підхід до виявлення і рішення проблем, що встають перед підприємством.
Говорячи про контролінг в цілому як про систему керування прибутком, не можна не згадати про витрати, віднесенні чи плановані у результаті здійснення господарської діяльності підприємства. За розміри витрат на підприємстві несуть відповідальність менеджери різних рівнів керування (центрів відповідальності). Отже, - основними об'єктами контролінгу є «витрати» і «центри відповідальності».
Витрати - саме невизначене слово в управлінні, що визначається сумою витрат, понесених підприємством (господарюючим суб'єктом) у момент придбання товарів чи послуг. Воно вживається в безлічі різних значень. Слово (вартість, витрати) здобуває більш точне значення, коли воно супроводжується визначенням: прямі витрати; непрямі витрати і т.д.
Класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як керувати витратами, і які вигоди вони за собою спричинять. Підстави для обліку витрат можуть бути наступні:
-
необхідність виміру прибутку шляхом порівняння доходів з витратами;
-
контроль відповідності витрат встановленим нормам (планам).
Серед фахівців, що досліджують проблеми контролінгу, немає єдиної думки щодо класифікації витрат. Цікавий і найбільш обґрунтований підхід до класифікації витрат реалізує Голов С.Ф. [10; 123]. Він виділяє три напрямки класифікації, в основу яких покладений принцип: різні витрати для різних цілей. Унаслідок чого відбувається угруповання витрат по відповідним цілям: оцінка запасів і визначення фінансових результатів; прийняття рішень; контроль виконання. На це ж звернено увагу в роботі "Контролінг - як інструмент керування підприємством" під редакцією Данилочкіной Н. Г. "Ціль класифікації витрат - виділити з загальної маси релевантну частину (частина, на яку можна вплинути в даний момент). Тому, спосіб класифікації буде залежати від конкретної задачі, що поставлена перед керівником. Отже. класифікація витрат повинна бути пов'язана зі специфікою конкретних задач» [34; 68].
Приймаючи в увагу вищевикладене відзначимо, що служби керування і виробничих підрозділів мають потребу в самій різній інформації, згрупованої різним способом. Система класифікації інформації для нестатків оперативного керування ґрунтується на наступних принципах: класифікація витрат по категоріях; класифікація витрат по центрах відповідальності (структурних підрозділах підприємства).
Класифікація витрат по категоріях припускає об'єднання витрат з обліком конкретного виробничого чи невиробничого призначення і місця. При цьому оперативність контролінгу забезпечується поділом витрат на постійні і змінні, а також на прямі і накладні (рис. 1.2.)















